
Справа № 307/1370/17
А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д З А К А Р П А Т С Ь К О Ї О Б Л А С Т І
У Х В А Л А
І м е н е м У к р а ї н и
12.07.2018 м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області в складі суддів Вотьканича Ф.А., (головуючий), ОСОБА_1 і ОСОБА_2, з участю секретаря Головець М.А., прокурора Міцовди К.Д., захисника - адвоката ОСОБА_3, законного представника – ОСОБА_4, розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 11кп/777/442/18 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_3 на ухвалу Тячівського районного суду Закарпатської області від 15 серпня 2017 року.
Цією ухвалою до ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 296 КК України, застосовано примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом.
Суд першої інстанції визнав установленим, що ОСОБА_5, 09 червня 2016 року, близько 06 години, знаходячись неподалік будинку №31 по вул.. Обла в місті Брно, Чеської Республіки, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливо зухвалістю, діючи умисно, з хуліганських мотивів, тримаючи в своїх руках дерев’яний стілець, ударами якого пошкодив запаркований автомобіль марки «Шкода Рапід» державний реєстраційний номер «9Т 26922» Чеської Республіки, на якому розбив переднє лобове скло, заднє скло, чотири скла на дверцятах та обидва дзеркала заднього виду. В результаті хуліганських дій ОСОБА_5 заподіяв власнику автомобіля,товариству ТОВ «КАУМИ», юридична адреса м. Фулнек №156,74 245, Чеської Республіки, матеріальну шкоду в розмірі 90 967 (дев’яносто тисяч дев’ятсот шістдесят сім) чеських крон, що згідно з офіційним курсом Національного банку України становить на 09.06.2016 рік становить 95 546 гривень 91 копійку (дев’яносто п’ять тисяч п’ятсот сорок шість гривень дев’яносто одна копійка).
Приймаючи рішення про застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 296 КК України у стані неосудності, в стані, коли не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними в зв'язку з тим, що страждає хронічним психічним захворюванням.
Захисник ОСОБА_3 в апеляційній скарзі просить ухвалу скасувати і призначити матеріали провадження до нового судового розгляду, посилаючись на те, що суд першої інстанції не навів доказів причетності ОСОБА_5 до вчинення кримінального правопорушення, а лише дослідив висновок судово-психіатричної експертизи та характеризуючі дані останнього, що призвело до невиконання судом вимог ст.513 КПК України. Такод вказує на те, що розгляд клопотання відбувся без участі особи ОСОБА_6, а його законний представник не був присутнім на початку судового засідання. Також у постанові про призначення групи прокурорів відсутній підпис прокурора Кузана В. та не зазначено старшого групи прокурорів. Окрім цього, зазначає, що згідно висновку судово-психіатричної експертизи ОСОБА_5 пройшов стаціонарне лікування у Обласній психіатричній лікарні м. Берегово, після чого його стан покращився, він залучався до трудових процесів, виписаний в супроводі матері і більше за медичною допомогою не звертався, тому на момент розгляду клопотання відпала потреба у застосуванні примусових заходів медичного характеру.
Заслухавши доповідь судді про зміст ухвали, доводи апеляційної скарги, пояснення адвоката ОСОБА_3 на підтримання апеляційних вимог, законного представника, яка також підтримала апеляційну скаргу захисника, думку прокурора про законність і обґрунтованість судового рішення, дослідивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи сторін і вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.
На підставі ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції перевіряє судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно до вимог ст. 512 КПК України судовий розгляд здійснюється одноособово суддею в судовому засіданні за участю прокурора, законного представника, захисника згідно із загальними правилами цього Кодексу. Участь особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру, не є обов’язковою і може мати місце, якщо цьому не перешкоджає характер розладу психічної діяльності чи її психічного захворювання.
Розгляд справи повинен відбуватися з дотриманням вимог, передбачених ст. 513 КПК України.
Тому, колегія суддів вважає слушними доводи захисника щодо відсутності під час розгляду клопотання в судовому засіданні законного представника ОСОБА_5 – ОСОБА_4.
Законний представник користується процесуальними правами особи, інтереси якої він представляє, однак, законному представнику ОСОБА_4 не вручено пам’ятки про його процесуальні права та обов’язки одночасно з їх повідомленням особою, яка здійснює таке повідомлення. А з даних звукозапису перебігу судового засідання слідує, що 15 серпня 2017 року після технічної перерви законний представник прибула в судове засідання із запізненням, також із звукозапису слідує, що законному представнику не було роз’яснено її права та обов’язки, також остання була відсутня при дослідженні письмових доказів.
Окрімцього, судом допущено ті інші порушення вимог кримінально-процесуального Закону.
Так, примусовий захід медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги, який застосував щодо ОСОБА_5 суд першої інстанції, передбачений ч.2 ст. 94 КК України і, відповідно до неї, може бути застосований судом щодо особи, яка страждає на психічні розлади і вчинила суспільно небезпечне діяння, якщо вона за станом свого психічного здоров’я не потребує госпіталізації до психіатричного закладу.
Примусовий захід медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом, передбачений ч.3 ст. 94 КК України і, відповідно до неї, може бути застосований судом щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння потребує тримання у психіатричному закладі і лікування у примусовому порядку.
Окрім цього, у п.15 постанови № 7 від 03.06.2005 «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру» Пленум Верховного Суду України вказав, що для об'єктивної оцінки ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб суд має спочатку з’ясувати думку експертів-психіатрів стосовно виду примусових заходів медичного характеру, які можуть бути призначені психічно хворій особі в разі визнання її неосудною, а потім, з урахуванням висновків експертів і характеру вчиненого цією особою суспільно небезпечного діяння, ухвалити рішення про вибраний ним вид примусових заходів медичного характеру.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, під час судового засідання зазначені вимоги закону судом першої інстанції дотримані не були.
Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи № 58 від 20.04.2017 року, ОСОБА_5 страждав і страждає в даний час хронічним психічним захворюванням у вигляді параноїчної шизофренії, епізодичного перебігу з наростаючим дефектом. Хронічне психічне захворювання позбавляло його в період часу, що відноситься до інкримінованих діянь та позбавляє в даний час здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. ОСОБА_5 рекомендовано застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді – лікування в психіатричній лікарні із звичайним наглядом.
Так, згідно пояснень законного представника в суді першої інстанції 18 червня 2016 року, тобто майже одразу після вчинення злочину, ОСОБА_5 поступив у Обласну психіатричну лікарню м. Берегово, де проходив лікування до 22 липня 2016 року. Після проведеного лікування стан його здоров’я покращився і він виписаний під її супровід матері.
Суд першої інстанції, на момент розгляду клопотання прокурора про застосування примусових заходів медичного характеру, з метою з’ясування стану здоров’я ОСОБА_5, не викликав та не допитав у судовому засіданні лікаря, що проводив його лікування у Обласній психіатричній лікарні м. Берегова та лікаря, який давав висновок щодо психічного стану здоров’я обвинуваченого.
З цього також слідує, що на час розгляду клопотання суд першої інстанції не з’ясував, чи обвинувачений ОСОБА_5 за своїм психічним станом може приймати участь у судовому провадженні та надавати пояснення в судовому засіданні.
Наведене вище свідчить про істотне порушення судом прав ОСОБА_5, як особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру, передбачених ст. 506 КПК України.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що допущено істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, що зумовлює скасування судового рішення й призначення провадження до нового розгляду.
При новому судовому розгляді суду першої інстанції необхідно усунути зазначені недоліки, які потягли за собою скасування ухвали, дослідити доводи апеляційної скарги, дати їм належну оцінку та прийняти відповідне процесуальне рішення.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, апеляційний суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 задовольнити.
Ухвалу Тячівського районного суду Закарпатської області від 15 серпня 2017 року щодо ОСОБА_5 про застосування примусових заходів медичного характеру скасувати й призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Ухвала касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
Судове рішення № 75358959, Апеляційний суд Закарпатської області було прийнято 12.07.2018. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 307/1370/17. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: