Постанова № 75349032, 17.07.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/34/18 Справа № 201/4242/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Антонюк О. А. Доповідач - Єлізаренко І.А.

Категорія 27

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2018 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Єлізаренко І.А.

суддів Красвітної Т.П., Свистунової О.В.

за участю секретаря Черкас Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» на рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 30 червня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Омега Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» про визнання недійсним кредитного договору з договором про внесення змін та доповнень і додаткової угоди до кредитного договору, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2016 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ПАТ «Омега Банк», ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» про визнання недійсним кредитного договору з договором про внесення змін та доповнень і додаткової угоди до кредитного договору.

В обґрунтування позовних вимог, які уточнювалися в ході судового розгляду, ОСОБА_2, посилався на те, що 25 квітня 2008 року між ним та ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», яке в подальшому було перейменоване у ПАТ «Омега Банк», було укладено кредитний договір №025/0408/71-099, відповідно до умов якого, він отримав кошти в розмірі 2 858 300 грн., зі строком повернення до 24 квітня 2038 року та на умовах, визначених договором. 06 квітня 2011 року між тими ж сторонами було укладено договір про внесення змін та доповнень №1 до кредитного договору №025/0408/71-099, а 07 липня 2011 року було укладено додаткову угоду №2 до вказаного кредитного договору, за змістом якої було збільшено розмір відсотків за користування кредитом. Вважає, що вказаний кредитний договір, зокрема його пункти 3.10, 5.1.11, 6.1.2, разом з додатками суперечить чинному законодавству, він містить фактично лише права банку ( по підвищенню в односторонньому порядку відсоткової ставки та інш.), договір не містить умов відповідальності банку, відсутня переддоговірна робота банку з клієнтом стосовно суми кредиту, форми кредитування, податковий режим, сукупна вартість та інше. Також зазначив, що він не підписував ті екземпляри договору і додатків до нього, що містяться в матеріалах кредитної справи, а тому цей договір з додатками не відповідає його внутрішній волі, тому повинен бути визнаний недійсним. На його неодноразові звернення до відповідачів про з'ясування обставин вказаного та укладання договору і додатків, спірне питання вирішене не було. На підставі викладеного, позивач просив суд визнати недійсним кредитний договір № 025/0408/71-099 від 25 квітня 2008 року укладений між ним і ВАТ «Сведбанк» разом з договором про внесення змін та доповнень № 1 до кредитного договору № 025/0408/71-099 від 25 квітня 2008 року та додатковою угодою № 2 до кредитного договору № 025/0408/71-099 від 25 квітня 2008 року.

Рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 30 червня 2016 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 Визнано недійсним кредитний договір №025/0408/71-099 від 25 квітня 2008 року укладений між ОСОБА_2 і ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», перейменоване у ПАТ «Омега Банк», разом з договором про внесення змін та доповнень № 1 до кредитного договору №025/0408/71-099 від 25 квітня 2008 року та додатковою угодою № 2 до кредитного договору № 025/0408/71-099 від 25 квітня 2008 року. Стягнуто з ПАТ «Омега Банк» і ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» на користь держави судовий збір з кожного окремо по 275 грн. 60 коп. (всього 551 грн. 20 коп.).

В апеляційній скарзі ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» просить рішення суду від 30 червня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

В запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_3 просила апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду від 30 червня 2016 року залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Згідно п.9 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, 25 квітня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №025/0408/71-09, за яким ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 2 858 300 грн., зі строком повернення до 24 квітня 2038 року, на умовах визначених договором (т.1 а.с.5-9).

06 квітня 2011 року між ПАТ «Сведбанк», який є правонаступником ВАТ «СведБанк», та ОСОБА_2 було укладено договір про внесення змін та доповнень №1 до кредитного договору №025/0408/71-099 (т.1 а.с.10-13).

07 липня 2011 року між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду №2 до кредитного договору №025/0408/71-099 (т.1 а.с.14).

28 листопада 2012 року між ПАТ «Сведбанк», який є правонаступником ВАТ «Сведбанк» та ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс», було укладено договір факторингу №15, відповідно до якого ПАТ «Сведбанк» передав право вимоги щодо заборгованостей, зазначених у реєстрі заборгованостей, в тому числі за кредитним договором №025/0408/71-09 від 25 квітня 2008 року, ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» (т.3 а.с.40-73).

28 листопада 2012 року між ПАТ «Сведбанк», який є правонаступником ВАТ «Сведбанк» та ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» було укладено договір відступлення прав за іпотечними договорами (т.2 а.с.30).

В подальшому ПАТ «СведБанк» було перейменовано на ПАТ «Омега Банк» (т.1 а.с.26-31).

Звернувшись до суду зі вказаними позовними вимогами, позивач ОСОБА_2 посилався на те, що пункти 3.10, 5.1.11, 6.1.2 кредитного договору №025/0408/71-099 суперечать вимогам закону, кредитні договори, додаткові угоди, які містяться в кредитній справі ним не підписувалися, тому просив суд визнати вказані договори недійсними (т.1. а.с.1-4, 32-36).

Ухвалою Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 05 листопада 2015 року у даній справі було призначено судову почеркознавчу експертизу, на вирішення якої ставилося питання, чи виконано підпис в графі «Підпис Позичальника» в додатковій угоді №2 від 07 липня 2011 року до кредитного договору №025/0408/71-099 від 25 квітня 2008 року ОСОБА_2 чи іншою особою. Проведення експертизи було доручено Дніпропетровському НДІСЕ (т.1 а.с.138).

Листом від 29 лютого 2016 року Дніпропетровський НДІСЕ повідомили суд про не проведення вказаної експертизи з підстав не надання експерту необхідних оригіналів документів та вільних зразків почерку ОСОБА_2 (т.1 а.с.143).

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції послався на те, що доводи ОСОБА_2 про визнання недійсним кредитного договору з додатками до нього є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі, однак погодитися з такими висновками суду неможливо, оскільки суд дійшов них через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, що відповідно до ст. 376 ЦПК України, є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зокрема, сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами (ч.2 ст.6 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Істотними умовами кредитного договору, у відповідності до вимог ст.638, 1054 ЦК України, є умови про мету, суму і строки кредиту, умови і порядок його видачі і погашення, розмір, порядок нарахування та виплата процентів.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1 - 3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, зокрема, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За правилами ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

В п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року №9

«Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснено, що згідно зі статтею 217 ЦК правочин не може бути визнаний недійсним у цілому, якщо закону не відповідають лише його окремі частини й обставини справи свідчать про те, що він був би вчинений і без включення недійсної частини. У цьому разі відповідно до статті 217 ЦК суд може визнати недійсною частину правочину, з'ясувавши думку сторін правочину. Якщо у недійсній частині правочин був виконаний однією зі сторін, суд визначає наслідки його недійсності залежно від підстав, з яких він визнаний недійсним.

З аналізу вказаних матеріально-правових норм можна дійти висновку, що недійсність окремої частини правочину може свідчити про недійсність договору в цілому у разі якщо сторонами не було погоджено істотних умов такого правочину, або якщо вони є такими, що суперечать вимогам закону.

З матеріалів справи вбачається 25 квітня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №025/0408/71-09, за яким ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 2 858 300 грн., зі строком повернення до 24 квітня 2038 року, на умовах визначених договором (т.1 а.с.5-9).

06 квітня 2011 року між ПАТ «Сведбанк», який є правонаступником ВАТ «СведБанк», та ОСОБА_2 було укладено договір про внесення змін та доповнень №1 до кредитного договору №025/0408/71-099 (т.1 а.с.10-13).

07 липня 2011 року між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду №2 до кредитного договору №025/0408/71-099 (т.1 а.с.14).

28 листопада 2012 року між ПАТ «Сведбанк», який є правонаступником ВАТ «Сведбанк» та ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс», було укладено договір факторингу №15, відповідно до якого ПАТ «Сведбанк» передав право вимоги щодо заборгованостей, зазначених у реєстрі заборгованостей, в тому числі за кредитним договором №025/0408/71-09 від 25 квітня 2008 року, ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» (т.3 а.с.40-73).

28 листопада 2012 року між ПАТ «Сведбанк», який є правонаступником ВАТ «Сведбанк» та ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» було укладено договір відступлення прав за іпотечними договорами (т.2 а.с.30).

В подальшому ПАТ «Сведбанк» було перейменовано на ПАТ «Омега Банк» (т.1 а.с.26-31).

Факт отримання кредитних коштів у розмірі 2 858 300 грн. за вищевказаним кредитним договором не заперечувався позивачем ОСОБА_2 та підтверджується матеріалами справи: заявою на переказ готівки та копією меморіального ордера від 25 квітня 2008 року (т.3 а.с.5, 6, 7).

Також з виписки по особовому рахунку вбачається, що позичальник ОСОБА_2 тривалий час сплачував кошти за кредитним договором (т.2 а.с.40-106).

Згідно довідки ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» станом на 01 червня 2015 року заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором становить: 1 774 644 грн. 56 коп. - заборгованість по основній сумі кредиту; 267 817 грн. 21 коп. - заборгованість по процентам; 121 413 грн. 92 коп. - нарахована пеня (т.2 а.с.39).

Позивач ОСОБА_2 в своїй позовній заяві посилався на те що, кредитний договір, додаткові угоди, які містяться саме у кредитній справі ним не підписувалися.

За клопотанням представника позивача ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2016 року у даній справі було призначено судову почеркознавчу експертизу, на розгляд якої ставилися питання, чи виконано підписи в оскаржуваних кредитному договорі, договорі про внесення змін та доповнень та в додатковій угоді позивачем ОСОБА_2 Проведення експертизи було доручено Дніпропетровському НДІСЕ (т.3 а.с.112-114).

Листом Дніпропетровським НДІСЕ було повідомлено апеляційний суд про не проведення зазначеної судової почеркознавчої експертизи у зв'язку не наданням експерту оригіналів досліджуваних документів (т.3 а.с.117).

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 квітня 2018 року у даній справі було призначено судову почеркознавчу експертизу на підставі наявних в матеріалах справи копій оскаржуваних договорів, на розгляд якої ставилися питання, чи виконано підписи в оскаржуваних кредитному договорі, договорі про внесення змін та доповнень та в додатковій угоді позивачем ОСОБА_2 Проведення експертизи було доручено Дніпропетровському НДІСЕ (т.3 а.с.200-202).

Листом Дніпропетровським НДІСЕ було повідомлено апеляційний суд про не проведення зазначеної судової почеркознавчої експертизи з тих підстав, що почеркознавча експертиза може бути проведена за наявності оригіналів досліджуваних документів (т.3 а.с.204).

Слід зазначити, позивач в позовній заяві вказав, що кредитний договір, додаткові угоди, які містяться в кредитній справі, ним не підписувалися, а сторони домовлялися про інші істотні умови договору, які і були підписані сторонами, однак, які ж саме інші умови містяться у тих екземплярах кредитного договору, додаткових угод до нього, які підписував позивач, ніж ті що містяться у вказаних договорах у кредитній справі, позивач взагалі не зазначив.

Згідно ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Будь-яких доказів на підтвердження того, що кредитний договір, додаткові угоди, які містяться в кредитній справі, та кредитний договір, додаткові угоди, які наявні у позивача, якимсь чином різняться між собою, позивачем суду взагалі надано не було.

Безпосередньо істотні умови кредитного договору, якими є дата отримання кредиту, сума отриманих позивачем кредитних коштів, строки повернення кредитних коштів та відсоткова ставка за кредитом позивачем не оскаржувалися.

Таким чином, підстави для визнання недійсними в цілому кредитного договору, договору про внесення змін та доповнень до кредитного договору та додаткової угоди до кредитного договору за таких обставин відсутні.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З позовної заяви вбачається, позовні вимоги про визнання саме певних умов кредитного договору недійсними, позивачем у даній справі не заявлялися.

Позивач не має перешкод для звернення до суду з вимогами про оскарження певних умов кредитного договору чи певних умов додаткових угод.

Суд першої інстанції на вищезазначене належної уваги не звернув та дійшов необґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про визнання недійсним кредитного договору разом з договором про внесення змін та доповнень до кредитного договору та додаткової угоди до кредитного договору.

Слід зазначити, ненадання відповідачем ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» до експертної установи для експертного дослідження оригіналів оскаржуваних кредитного договору разом з договором про внесення змін та доповнень до кредитного договору та додаткової угоди до кредитного договору свідчить про ухилення відповідача від проведення судової почеркознавчої експертизи, але жодним чином не спростовує висновків апеляційного суду про наявність вищезазначених підстав для відмови у задоволенні позовних вимог позивача про визнання недійсними у цілому кредитного договору, договору про внесення змін та доповнень до кредитного договору та додаткової угоди до кредитного договору.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене апеляційну скаргу ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» слід задовольнити, рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 червня 2016 року скасувати та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 ПАТ «Омега Банк», ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» про визнання недійсним кредитного договору з договором про внесення змін та доповнень і додаткової угоди до кредитного договору.

Враховуючи те, що даним рішенням апеляційна скарга задоволена, а витрати понесенні ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» за подачу апеляційної скарги підтверджені документально, з ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 621 грн. 92 коп. на користь ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс».

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» - задовольнити.

Рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 30 червня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Омега Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» про визнання недійсним кредитного договору з договором про внесення змін та доповнень і додаткової угоди до кредитного договору - скасувати.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Омега Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» про визнання недійсним кредитного договору з договором про внесення змін та доповнень і додаткової угоди до кредитного договору - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ««Факторингова компанія «Вектор Плюс» судовий збір за звернення з апеляційною скаргою в розмірі 621 грн. 92 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя

Судді