Постанова № 75348948, 17.07.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/4517/18 Справа № 175/809/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - Борисов С.А. Доповідач - Єлізаренко І.А.

Категорія 27

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2018 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Єлізаренко І.А.

суддів Красвітної Т.П., Свистунової О.В.,

за участю секретаря Черкас Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 09 березня 2016 року про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики,-

В С Т А Н О В И Л А :

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 09 березня 2016 року було задоволено заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову. Накладено арешт на житловий будинок загальною площею 767,7 кв.м., басейн загальною площею 479,9 кв.м., будинок для персоналу загальною площею 211,8 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, а також на земельну ділянку, на якій розташоване зазначене домоволодіння, загальною площею 0,75 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Заборонено ОСОБА_4 відчужувати у будь-який спосіб та будь-якій особі житловий будинок загальною площею 767,7 кв.м., басейн загальною площею 479,9 кв.м., будинок для персоналу загальною площею 211,8 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, а також земельну ділянку, на якій розташоване зазначене домоволодіння, загальною площею 0,75 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Заборонено будь-яким державним реєстраторам чи нотаріусам у будь-який спосіб вчиняти перереєстрацію на користь інших осіб права власності ОСОБА_4 на житловий будинок загальною площею 767,7 кв.м., басейн загальною площею 479,9 кв.м., будинок для персоналу загальною площею 211,8 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, а також на земельну ділянку, на якій розташоване зазначене домоволодіння, загальною площею 0,75 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, який не є учасником справи та не брав участі у справі, просить ухвалу суду від 09 березня 2016 року про забезпечення позову скасувати, посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухвали суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права, на те, що вказаною ухвалою суду порушуються його права.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_6 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду від 09 березня 2016 року залишити без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_7 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду від 09 березня 2016 року залишити без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість на час її постановлення.

В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Згідно п.9 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч.1 ст.352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною третьою статті 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до ч.1 ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати з обґрунтуванням його необхідності; ціну позву, про забезпечення якого просить заявник та інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Відповідно до ч.5 ст. 153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

З аналізу вказаних норм можна дійти висновку, що забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, розтратити його, продати або знецінити і, що такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У березні 2016 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики (а.с.2-4).

Разом з позовною заявою ОСОБА_3 подав заяву про забезпечення позову у даній справі, в якій просив суд накласти арешт на житловий будинок загальною площею 767,7 кв.м., басейн загальною площею 479,9 кв.м., будинок для персоналу загальною площею 211,8 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, а також на земельну ділянку, на якій розташоване зазначене домоволодіння, загальною площею 0,75 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; заборонити ОСОБА_4 відчужувати у будь-який спосіб та будь-якій особі житловий будинок загальною площею 767,7 кв.м., басейн загальною площею 479,9 кв.м., будинок для персоналу загальною площею 211,8 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, а також земельну ділянку, на якій розташоване зазначене домоволодіння, загальною площею 0,75 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; заборонити будь-яким державним реєстраторам чи нотаріусам у будь-який спосіб вчиняти перереєстрацію на користь інших осіб права власності ОСОБА_4 на житловий будинок загальною площею 767,7 кв.м., басейн загальною площею 479,9 кв.м., будинок для персоналу загальною площею 211,8 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, а також на земельну ділянку, на якій розташоване зазначене домоволодіння, загальною площею 0,75 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.11-13).

В обґрунтування вимог своєї заяви позивач посилався на те, що існує ризик того, що ОСОБА_4 з метою невиконання судового рішення щодо стягнення заборгованості за договором позики здійснить відчуження належного йому майна, про що неодноразово повідомляв, зокрема вищевказаний житловий будинок та земельну ділянку на якій розташований житловий будинок. Крім того, заявник вказує на те, що за умови відчуження належного майна ОСОБА_4, це призведе до суттєвих збитків, а для відновлення порушених прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а отже ускладнить, чи взагалі унеможливить відновлення порушеного права заявника на задоволення прав за договором позики. Таким чином заявник вважає, що невжиття заходів по забезпеченню позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду в результаті відчуження спірного майна та зміни власника вищезазначеного майна.

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 09 березня 2016 року було задоволено заяву ОСОБА_3 Накладено арешт на житловий будинок загальною площею 767,7 кв.м., басейн загальною площею 479,9 кв.м., будинок для персоналу загальною площею 211,8 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, а також на земельну ділянку, на якій розташоване зазначене домоволодіння, загальною площею 0,75 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Заборонено ОСОБА_4 відчужувати у будь-який спосіб та будь-якій особі житловий будинок загальною площею 767,7 кв.м., басейн загальною площею 479,9 кв.м., будинок для персоналу загальною площею 211,8 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, а також земельну ділянку, на якій розташоване зазначене домоволодіння, загальною площею 0,75 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Заборонено будь-яким державним реєстраторам чи нотаріусам у будь-який спосіб вчиняти перереєстрацію на користь інших осіб права власності ОСОБА_4 на житловий будинок загальною площею 767,7 кв.м., басейн загальною площею 479,9 кв.м., будинок для персоналу загальною площею 211,8 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, а також на земельну ділянку, на якій розташоване зазначене домоволодіння, загальною площею 0,75 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.99).

Задовольняючи заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову, суд посилався на те, що невжиття заходів по забезпеченню позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду, вид забезпечення позову, з урахуванням забезпечення позову по даній справі, співмірний із заявленими позивачем вимогами.

ОСОБА_2, який не є учасником справи та не брав участі у справі, звернувся з апеляційною скаргою та просить ухвалу суду від 09 березня 2016 року про забезпечення позову скасувати, посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухвали суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права, на те, що вказаною ухвалою суду порушуються його права.

З наданих матеріалів вбачається, рішенням Обухівського районного суду Київської області від 02 грудня 2015 року у справі №372/2227/15 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_8, ОСОБА_4, третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чигрін А.О. про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ майна та визнання права власності на майно було задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 Визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладений 22 травня 2014 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_4 і посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чигріним А.О. та зареєстрованим в реєстрі №11030. Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки укладений 22 травня 2014 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_4 і посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чигріним А.О. та зареєстрованим в реєстрі №11029. Визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_8 право спільної сумісної власності на наступне майно: житловий будинок загальною площею 767,7 кв.м., басейн загальною площею 479,9 кв.м., будинок для персоналу загальною площею 211,8 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину земельної ділянки загальною площею 0,75 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, 22. Визнано за ОСОБА_8 право власності на 1/2 частину земельної ділянки загальною площею 0,75 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, 22. В порядку поділу майна, що спільною сумісною власністю визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину нерухомого майна, а саме: право власності на 1/2 частину житлового будинку загальною площею 767,7 кв.м., право власності на 1/2 частину басейну загальною площею 479,9 кв.м., право власності на 1/2 частину будинку для персоналу загальною площею 211,8 кв.м., які розташовані на земельній ділянці загальною площею 0,75 га, кадастровий номер НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1, 22. В порядку поділу майна, що спільною сумісною власністю визнано за ОСОБА_8 право власності на 1/2 частину нерухомого майна, а саме: право власності на 1/2 частину житлового будинку загальною площею 767,7 кв.м., право власності на 1/2 частину басейну загальною площею 479,9 кв.м., право власності на 1/2 частину будинку для персоналу загальною площею 211,8 кв.м., які розташовані на земельній ділянці загальною площею 0,75 га, кадастровий номер НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1, 22. Вирішено питання судових витрат (а.с.28-37).

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 15 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_8, ОСОБА_4, третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чигрін А.О. про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ майна та визнання права власності на майно, яким рішення Обухівського районного суду Київської області від 02 грудня 2015 року в частині визначення часток у праві спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_8 на нерухоме майно змінено. Визнано за ОСОБА_8 право власності на 3/5 частин земельної ділянки загальною площею 0,75 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, 22. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 2/5 частин земельної ділянки загальною площею 0,75 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, 22. Визнано за ОСОБА_8 право власності на 3/5 частин житлового будинку загальною площею 767,7 кв.м., право власності на 3/5 частин басейну загальною площею 479,9 кв.м., право власності на 3/5 частин будинку для персоналу загальною площею 211,8 кв.м., які розташовані на земельній ділянці загальною площею 0,75 га, кадастровий номер НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1, 22. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 2/5 частин нерухомого майна, а саме: право власності на 2/5 частин житлового будинку загальною площею 767,7 кв.м., право власності на 2/5 частин басейну загальною площею 479,9 кв.м., право власності на 2/5 частин будинку для персоналу загальною площею 211,8 кв.м., які розташовані на земельній ділянці загальною площею 0,75 га, кадастровий номер НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1, 22. Вирішено питання судових витрат (а.с.38-45).

Слід зазначити, право власності за ОСОБА_2 на 2/5 частини частин нерухомого майна, а саме: на 2/5 частин житлового будинку загальною площею 767,7 кв.м., право власності на 2/5 частин басейну загальною площею 479,9 кв.м., право власності на 2/5 частин будинку для персоналу загальною площею 211,8 кв.м., які розташовані на земельній ділянці загальною площею 0,75 га, кадастровий номер НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1, 22 та право власності на 2/5 частин земельної ділянки загальною площею 0,75 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, 22, визнано рішенням Апеляційного суду Київської області від 15 листопада 2016 року, а оскаржувана ухвала Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області про забезпечення позову була постановлена судом - 09 березня 2016 року, тобто до того, коли за ОСОБА_2 було визнано право власності на 2/5 частини вищевказаного домоволодіння та земельної ділянки, у забезпечення позову на які оскаржуваною ухвалою суду було накладено арешт.

Таким чином, на час постановлення ухвали Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області про забезпечення позову 09 березня 2016 року права ОСОБА_2 не порушувалися, оскільки він не був власником зазначеного нерухомого майна на цей період часу.

Доводи апеляційної скарги стосовно того що права ОСОБА_2 порушуються оскаржуваною ухвалою суду про забезпечення позову від 09 березня 2016 року є необґрунтованими, оскільки останній не був власником нерухомого майна станом на час постановлення ухвали суду.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до тлумачення діючого законодавства та не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 09 березня 2016 року про забезпечення позову залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 375, 381, 382-384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 09 березня 2016 року про забезпечення позову - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя

Судді