Ухвала суду № 75345809, 10.07.2018, Апеляційний суд міста Києва

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА

У Х В А Л А

Іменем України

10 липня 2018 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді - Дзюбіна В.В.

суддів - Лашевича В.М., Рибака І.О.

при секретарі судового засідання - Онуфрієнко І.В.,

переглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження за апеляційною скаргою адвоката Сарафанюка Олександра Петровича, який діє у захист прав та інтересів ОСОБА_2, на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 26 березня 2018 року,

за участю прокурора - Фомченкова В.М.

власника майна - ОСОБА_2

представника власника майна - адвоката ОСОБА_1,

у с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 26 березня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №42018000000000318 від 13.02.2018 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, було задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС ГСУ НП України Лисенка Г.В., погоджене із прокурором другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Департаменту процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих центрального апарату Генеральної прокуратури України Чижом О.С., про накладення арешту на майно та накладено арешт на майно, а саме:

- земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_2, площею 2,6442 га за адресою: АДРЕСА_1 (за межами населеного пункту), яка на праві власності належить ОСОБА_2;

- земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_3, площею 0,0829 га за адресою: АДРЕСА_1 (за межами населеного пункту), яка на праві власності належить ОСОБА_2

В ухвалі слідчий суддя вказав, що клопотання органу досудового розслідування підлягає задоволенню, оскільки наявні достатні підстави для арешту зазначеного в клопотанні слідчого майна, зокрема з тих підстав, що санкція статті КК України за якою підозрюється ОСОБА_2, передбачає покарання у виді конфіскації майна.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді місцевого суду, адвокат ОСОБА_1, який діє у захист прав та інтересів ОСОБА_2, подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 26 березня 2018 року та ухвалити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання про накладення арешту на майно - відмовити.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги вказує, що оскаржувана ухвала слідчого судді є незаконною, постановленою з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, при цьому висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.

Зазначає, що оголошена ОСОБА_2 підозра у вчиненні інкримінованого злочину є необґрунтованою.

Також звертає увагу на те, що в ухвалі не досліджено розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та наслідки арешту майна для підозрюваної.

Заслухавши доповідь судді, пояснення власника майна та представника власника майна, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги і просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42018000000000318 від 13 лютого 2018 року за підозрою ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України та за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що начальник управління дозвільної діяльності, природоохоронних програм, моніторингу та зв'язків Департаменту агропромислового розвитку, екології та природних ресурсів Вінницької обласної державної адміністрації ОСОБА_2, яка є службовою особою, що займає відповідальне становище, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_5 одержали неправомірну вигоду, шляхом вимагання, від представника ТОВ «Вінтайр» (код за ЄДРПОУ 41264389) ОСОБА_6, за вчинення в інтересах останнього дій з використанням наданого ОСОБА_2 службового становища за наступних обставин.

Так, 09 лютого 2018 року представник ТОВ «Вінтайр» ОСОБА_6 звернувся до начальника управління дозвільної діяльності, природоохоронних програм, моніторингу та зв'язків Департаменту агропромислового розвитку, екології та природних ресурсів Вінницької обласної державної адміністрації ОСОБА_2 з метою з'ясування підстав відмови у видачі дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами на об'єкти, які належать до другої та третьої групи для ТОВ «Вінтайр», яке протягом 2017 року тричі зверталось з необхідним переліком документів для його отримання. Під час розмови з ОСОБА_6 у ОСОБА_2, яка є службовою особою, яка займає відповідальне становище, виник злочинний умисел спрямований на одержання неправомірної вигоди від службових осіб ТОВ «Вінтайр» за сприяння у видачі управлінням Вінницької обласної державної адміністрації, яке вона очолює, відповідних дозвільних документів, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_2, діючи з корисливих мотивів, залучила до вчинення кримінального правопорушення раніше знайомого ОСОБА_5, який працює проектантом ТОВ «Дозвіл Еко Плюс», який згідно усної домовленості мав одержати від ОСОБА_6, який є представником ТОВ «Вінтайр» неправомірну вигоду з метою приховування злочину, а в подальшому частину з них передати ОСОБА_2

Продовжуючи реалізацію спільного злочинного умислу спрямованого на одержання неправомірної вигоди, шляхом її вимагання, діючи з корисливих мотивів, 9 та 12 лютого 2018 року, ОСОБА_5 під час спілкування з ОСОБА_6 висунув вимогу про надання неправомірної вигоди в розмірі 40 000 грн. йому за сприяння у видачі, управлінням Вінницької ОДА, який очолює ОСОБА_2 для ТОВ «Вінтайр» дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

19 лютого 2018 року приблизно о 18-00 год. під час зустрічі між ОСОБА_6 та ОСОБА_5, що відбулась в автомобілі НОМЕР_1, який належить останньому, біля магазину «Фуршет», за адресою м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 145, в ході якої ОСОБА_5 підтвердив його спільні зі ОСОБА_2 раніше висунуті вимоги щодо необхідності передачі їм неправомірної вигоди у розмірі 40 000 гривень за видачу дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Крім того, ОСОБА_5, за вказівкою ОСОБА_2 висловив вимогу ОСОБА_6, з метою приховування злочину, внести до 11 години наступного дня зазначену суму грошових коштів на картку «Приват Банку» 5168 7427 0735 9943, що належить ОСОБА_7, яка не була обізнана про злочинні наміри ОСОБА_2 та ОСОБА_5

У свою чергу, ОСОБА_6, розцінюючи дії ОСОБА_2 та ОСОБА_5, як вимагання неправомірної вигоди, вважаючи, що не виконання їх злочинних вимог може призвести до настання шкідливих наслідків для ТОВ «Вінтайр» у вигляді відмови в наданні дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, вимушений був погодитись на злочинні вимоги ОСОБА_5 та 20.02.2018 надав, у вказаний останнім спосіб, шляхом перерахування коштів на вищевказаний картковий рахунок частину неправомірної вигоди в розмірі 39 600 грн., про що ОСОБА_5 та ОСОБА_2 було достовірно відомо.

01 березня 2018 року приблизно о 15 годині 00 хвилин ОСОБА_2, усвідомлюючи, що грошові кошти в якості неправомірної вигоди ОСОБА_6 перераховані на розрахунковий рахунок, до якого має доступ ОСОБА_5 та який має приховувати предмет злочинної діяльності у вигляді неправомірної вигоди, знаходячись у своєму службовому кабінеті розташованому на третьому поверсі адміністративної будівлі Вінницької обласної державної адміністрації за адресою м. Вінниця, вул. Соборна, буд. 15-а, передала підписаний та погоджений дозвіл на викиди забруднюючих речовин для ТОВ «Вінтайр».

В цей же день, приблизно о 15 годині 10 хвилин, ОСОБА_5, знаходячись у кабінеті 702 корпусу 3 по вул. Хмельницьке Шосе у місті Вінниця, одержав від ОСОБА_6 останню частину раніше оговореної суми неправомірної вигоди в розмірі 400 гривень за виданий ОСОБА_2 дозвіл на викиди забруднюючих речовин.

Таким чином в діях ОСОБА_2 вбачаються ознаки кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, тобто одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище неправомірної вигоди за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням службового становища, вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.

02 березня 2018 року ОСОБА_2 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

За вчинення зазначеного кримінального правопорушення передбачене покарання у вигляді позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна та із спеціальною конфіскацією.

В ході досудового розслідування також встановлено, що підозрюваній ОСОБА_2 на праві приватної власності належить земельна ділянка, кадастровий номер НОМЕР_2, площею 2,6442 га за адресою: АДРЕСА_1 (за межами населеного пункту), про що свідчить державний акт на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_5, виданий відділом Держкомзему у Жмеринському районі Вінницької області та земельна ділянка, кадастровий номер НОМЕР_3, площею 0,0829 га за адресою: АДРЕСА_1 (за межами населеного пункту), про що свідчить державний акт на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_4, виданий відділом Держкомзему у Жмеринському районі Вінницької області.

22.03.2018 року прокурор другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Департаменту процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих центрального апарату Генеральної прокуратури України Чиж О.С. звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, а саме:

- земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_2, площею 2,6442 га за адресою: АДРЕСА_1 (за межами населеного пункту), яка на праві власності належить ОСОБА_2;

- земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_3, площею 0,0829 га за адресою: АДРЕСА_1 (за межами населеного пункту), яка на праві власності належить ОСОБА_2

26.03.2018 року ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва клопотання прокурора було задоволено.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Задовольняючи дане клопотання прокурора, внесене в межах кримінального провадження №42018000000000318 від 13.02.2018 року, про накладення арешту на майно, слідчий суддя, як вбачається з журналу судового засідання, заслухав пояснення прокурора та дослідивши матеріали, додані до клопотання, прийшов до висновку про необхідність накласти арешт на нерухоме майно.

При винесенні ухвали судом, у відповідності до вимог ст. 173 КПК України, були враховані наведені в клопотанні прокурора правові підстави для арешту майна, враховано достатність доказів, що вказують на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, наявність даних про належність майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, розмір можливої конфіскації майна, а тому слідчим суддею обґрунтовано задоволено клопотання прокурора про арешт майна, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст. 170 КПК України.

З огляду на наведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на майно.

Зокрема, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання відчуження майна, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на нерухоме майно.

Підстав сумніватися в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження колегія суддів не вбачає. Обставини кримінального провадження на час прийняття рішення вимагали вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту.

Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.

Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість накладення арешту на майно є такими, що не відповідають матеріалам провадження. Крім того, слідчим суддею суду першої інстанції накладено арешт на майно відповідно до вимог КПК України на підставі належно досліджених доводів органу досудового розслідування з встановленням наявних у кримінальному провадженні доказів, які вказують на обґрунтованість підозри у вчиненні злочину.

Зважаючи на викладене в сукупності з обставинами провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував правомірно, а тому доводи апелянта стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не вбачається.

Беручи до уваги викладене в сукупності з обставинами провадження, колегія суддів вважає, що ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 170-173, 309, 404, 405, 407 ч. 3 п. 1, 418 ч. 1, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва -

п о с т а н о в и л а:

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 26 березня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №42018000000000318 від 13.02.2018 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, якою було задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС ГСУ НП України Лисенка Г.В., погоджене із прокурором другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Департаменту процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих центрального апарату Генеральної прокуратури України ЧижомО.С., про накладення арешту на майно та накладено арешт на майно, а саме:

- земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_2, площею 2,6442 га за адресою: АДРЕСА_1 (за межами населеного пункту), яка на праві власності належить ОСОБА_2;

- земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_3, площею 0,0829 га за адресою: АДРЕСА_1 (за межами населеного пункту), яка на праві власності належить ОСОБА_2, - залишити без змін.

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_1, який діє у захист прав та інтересів ОСОБА_2, - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

С У Д Д І:

В. В. Д з ю б і н В. М. Л а ш е в и ч І. О. Р и б а к