Постанова № 75345800, 09.07.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА

Справа № 756/9477/16 Головуючий у суді першої інстанції: Луценко О.М.

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/5243/18 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Волошина В.М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2018 року Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого Волошиної В.М.

Суддів Слюсар Т.А., Панченка М.М.

при секретарі Маличівській Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 - представника ОСОБА_5 на заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 02 жовтня 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заслухавши доповідь судді Волошиної В.М., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

У липні 2016 року Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що 25 травня 2007 року між акціонерним комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір № 10-29/3463 про надання не відновлювальної кредитної лінії, за умовами якого кредитор зобов'язувався надати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 119 000,00 доларів США зі сплатою 13,0 % річних за користування кредитом та кінцевим строком погашення 24 травня 2022 року. Договором про внесення змін від 06 червня 2008 року кредитна лінія була змінена на відновлювальну в межах максимального ліміту заборгованості в розмірі 133 000,00 доларів США, зі сплатою 14,0% річних та кінцевим терміном погашення до 24 травня 2022 року.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем ОСОБА_5 умов кредитного договору станом на 21 січня 2016 року утворилась заборгованість у розмірі 284 708,50 доларів США, що у гривневому еквіваленті за курсом НБУ становить 7 021 208,62 грн., з яких 120 208,60 доларів США, що у гривневому еквіваленті за курсом НБУ становить 2 964 469,45 грн. сума заборгованості за кредитом, 106 245,16 доларів США, що у гривневому еквіваленті за курсом НБУ становить 2 620 116,54 грн. нараховані та несплачені проценти за користування кредитними коштами; пеня за несвоєчасне повернення кредиту - 21 956,10 доларів США, що у гривневому еквіваленті за курсом НБУ становить 541 460,45 грн.; пеня за несвоєчасне повернення процентів - 36 298,63 доларів США, що у гривневому еквіваленті за курсом НБУ становить 895 162,18 грн. Посилаючись на зазначені обставини просив стягнути з ОСОБА_5 на користь банку суму заборгованості.

Заочним рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 02 жовтня 2017 року позов Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 7 021 208,62 грн. та судовий збір у сумі 105 318,12 грн.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 10 квітня 2018 року заяву відповідача ОСОБА_5 про перегляд заочного рішення Оболонського районного суду м. Києва від 02 жовтня 2017 року залишено без задоволення (а.с. 117-118).

Не погоджуючись з ухваленим заочним рішенням суду першої інстанції представник відповідача подав апеляційну скаргу в загальному порядку.

В апеляційній скарзі порушує питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення із застосуванням строку позовної давності, мотивуючи тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що заочне рішення ухвалено у порушення ст.224 ЦПК України, а саме без належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи, відсутністю можливості повідомлення суду про причини неявки. Через неналежне повідомлення судом відповідача про розгляд справи, неотримання копії позовної заяви, він був обмежений у своєму праві встановлення дійсної заборгованості за Договором і подати до суду першої інстанції заяву про застосування строку позовної давності. Користуючись правом на подання клопотання про застосування строків позовної давності, просить суд апеляційної інстанції врахувати викладені обставини та відмовити в позовних вимогах про стягнення заборгованості та неустойки за договором, у зв'язку із пропущенням позовної давності позивачем.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду. Апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах - п. 3 Розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402 - VІІІ .

Відповідно до п.8 ч.1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду судом у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_4 підтримав доводи апеляційної скарги. Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи судом повідомлений у встановленому законом порядку. У відповідності до вимог статті 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у його відсутності.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ПАТ «Укрсоцбанк», суд першої інстанції виходив з того, що заявлені вимоги позивачем та зазначені ним у позові обставини є доведеними.

З таким висновком суду першої інстанції повністю погодитись не можна.

Згідно зі ст. ст. 213, 214 ЦПК України ( в редакції, чинній на момент ухвалення рішення) рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Колегія суддів вважає, що зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається та заперечується учасниками справи, що 25 травня 2007 року між акціонерним комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір № 10-29/3463 про надання невідновлювальної кредитної лінії, за умовами якого кредитор зобов'язувався надати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 119 000,00 доларів США зі сплатою 13,0 % річних за користування кредитом та кінцевим строком погашення 24 травня 2022 року.

У зв'язку із зміною форми кредиту з невідновлювальної на відновлювальну, збільшенням загального ліміту по відновлювальній кредитній лінії, збільшенням заставної вартості забезпечення та встановленням відновлювальної кредитної лінії на сплату страхових платежів, сторони домовилися викласти договір про надання відновлювальної кредитної лінії в новій редакції, посвідчивши 06 червня 2008 року додаткову угоду № 1 про внесення змін до договору про надання невідновлювальної кредитної лінії № 10-29/3463 від 25 травня 2007 року ( а.с. 9-14).

За умовами додаткової угоди № 1 від 06 червня 2008 року банк надав позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання в сумі 133 000,00 доларів США зі сплатою 14,0 % річних за користування кредитом та кінцевим строком погашення 24 травня 2022 року. Підпунктом 1.1.1. кредитного договору сторони встановили графік зниження максимального ліміту заборгованості шляхом сплати позичальником щомісячно до 10-го числа рівні суми грошових коштів на погашення кредиту в розмірі 797,00 доларів США. Пунктом 2.4., 2.4.5. договору визначено нарахування процентів за користування кредитом та їх погашення, сплата яких здійснюється позичальником щомісячно у валюті кредиту не пізніше 10 числа місяця.

Згідно з підпунктами 3.3.7, 3.3.8. договору позичальник зобов'язаний сплачувати проценти за користування кредитом та комісії в розмірах та порядку, визначеному договором; своєчасно та в повному обсязі погашати кредит із нарахованими процентами за користування кредитом та можливими штрафними санкціями, визначеному підпунктом 1.1.1., 2.4. договору; достроково повернути наявну заборгованість за кредитом та сплатити нараховані проценти, комісію, можливі штрафні санкції у випадках, визначених, в тому числі у пункті 4.4. цього договору.

Пунктом 4.4. цього договору передбачена відповідальність позичальника у разі невиконання (неналежного виконання) останнім обов'язків, визначених у підпунктах 3.3.7, 3.3.8. цього договору. Так, у разі невиконання або неналежного виконання позичальником більш ніж 90 календарних днів своїх обов'язків щодо своєчасної сплати кредиту та процентів строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та відповідно позичальник зобов'язаний протягом 1 робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).

21 травня 2010 року між сторонами кредитного договору було укладено додаткову угоду до договору про надання невідновлювальної кредитної лінії № 10-29/3463 від 25 травня 2007 року ( а.с. 104-105).

За цією додатковою угодою сторони підтвердили, що залишок заборгованості за кредитом станом на дату укладення цієї додаткової угоди складає 120 208 (сто двадцять тисяч двісті вісім) доларів США 60 центів, залишок заборгованості за нарахованими процентами 7 667 (сім тисяч шістсот шістдесят сім) доларів США 28 центів - пункт 1. Встановлено нову проценту ставку за користування кредитними коштами в розмірі 14.69 % ( чотирнадцять шістдесят дев'ять сотих) річних. Підпунктом 2.3., 3.1. сторонами визначено новий графік погашення залишку кредитної заборгованості, за яким сплата грошових коштів на погашення кредиту здійснюється позичальником щомісячно до 10-го числа рівними сумами у розмірі 954,00 доларів США, а сплата чергових щомісячних процентів, що нараховуватимуться в період з 21.05.2010 по 20.11.2011 здійснюється в загальному порядку, передбаченому Договором, в сумі не менше ніж 60% від суми нарахованих процентів; залишкова частина нарахованих, але не сплачених процентів, акумулюється на рахунку № НОМЕР_1 в ЦРП КМФ АКБ &q? ;Укрсоцбанк&q?ть; - п.п. 3.2.1. Після спливу строку, визначеного в п.п.3.1. цієї Додаткової угоди, сплата процентів за користування кредитом здійснюється наступним чином: сума процентів, нарахованих згідно з п.п. 3.1.2. цієї Додаткової угоди, разом із процентами за користування кредитом, сума яких зазначена в п. 1. цієї Додаткової угоди, сплачуються до 10 числа (включно) кожного місяця, рівними частинами протягом 60 місяців на рахунок № НОМЕР_1 в ЦРП КМФ АКБ „Укрсоцбанк"; сплата чергових щомісячних процентів за користування Кредитом здійснюється в загальному порядку, передбаченому договором.

Пунктом 7, 8 додаткової угоди сторони встановили, що ця угода є невід'ємною частиною договору, та інші умови договору кредиту залишаються незмінними і діють в частині, що не суперечить даній додатковій угоді, при цьому сторони підтверджують за ними свої зобов'язання.

Факт укладення договору із змінами, на умовах, визначених у ньому, та отримання грошових коштів підтвердила відповідач ОСОБА_5 у ході розгляду справи.

Із наданих позивачем письмових доказів та визнаних відповідачем обставин вбачається, що на виконання умов кредитного договору позичальником сплачено 18 791,40 доларів США на погашення кредиту та 45 973,08 доларів США на погашення нарахованих процентів.

Розрахунок заборгованість свідчить про те, що позичальником останній платіж на погашення кредиту здійснено 21 жовтня 2009 року, на погашення нарахованих процентів за користування кредитом 27 вересня 2010 року (а.с. 15-19).

Факт сплати останнього платежу на виконання зобов'язання у вересні 2010 року підтвердив у своїх заявах до банку та у доводах апеляційної скарги позичальник ОСОБА_5 (а.с. 79-83).

Звертаючись 19 червня 2012 року з листом-пропозицією до банку, позичальник (відповідач у справі) просив розглянути можливість та надати згоду на добровільний продаж заставного майна під наглядом банку та зарахування отриманих коштів в рахунок сплати залишку неповерненої основної суми кредиту погашення (а.с. 79-83).

Право вибору конкретного способу захисту покладається на позивача. Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених ним обставин, у спосіб, заявлений у позовній вимозі.

У зв'язку з порушенням позичальником строків повернення кредиту та процентів за користування кредитом, що встановлені договором та виникненням заборгованості кредитор 19 липня 2016 року звернувся до суду, пред?явивши позов про стягнення з ОСОБА_5 заборгованості за кредитним договором, а також дострокового повернення частини позики, що залишилася.

Станом на 21 січня 2016 року заборгованість відповідача перед ПАТ «Укрсоцбанк» за кредитом становила суму 284 708,50 доларів США, що у гривневому еквіваленті за курсом НБУ становить 7 021 208,62 грн., з яких 120 208,60 доларів США, що у гривневому еквіваленті за курсом НБУ становить 2 964 469,45 грн. сума заборгованості за кредитом (залишок), 106 245,16 доларів США, що у гривневому еквіваленті за курсом НБУ становить 2 620 116,54 грн. нараховані та несплачені проценти за користування кредитними коштами; пеня за несвоєчасне повернення кредиту - 21 956,10 доларів США, що у гривневому еквіваленті за курсом НБУ становить 541 460,45 грн.; пеня за несвоєчасне повернення процентів - 36 298,63 доларів США, що у гривневому еквіваленті за курсом НБУ становить 895 162,18 грн.

Перевіряючи доводи сторін, надаючи оцінку зібраним у справі доказам, судова колегія виходить з такого.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Відповідно до частини п'ятої статті 261 ЦК України за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Встановлені фактичні обставини у справі на підставі наданих сторонами доказів, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість свідчать про те, що сторони кредитного договору встановили як строк дії договору, так і строки виконання зобов'язань за щомісячним погашенням платежів. Крім того, згідно з пунктом 4.4. кредитного договору сторони визначили, що у разі невиконання або неналежного виконання позичальником більш ніж 90 календарних днів своїх обов'язків щодо своєчасної сплати кредиту та процентів строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та відповідно позичальник зобов'язаний протягом 1 робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).

Таким чином, сторони кредитних правовідносин врегулювали в договорі питання зміни строку виконання основного зобов'язання, та визначили умови такої зміни.

Як встановлено колегією суддів при розгляді справи, що позичальник ОСОБА_5 здійснив останній платіж на виконання умов кредитного договору - 27 вересня 2010 року. Протягом наступних 90 календарних днів своїх обов'язків щодо сплати кредиту та процентів не виконував, та протягом 1 робочого дня не погасив кредит в повному обсязі, не сплатив проценти за фактичний час використання та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку про те, що змінивши строк виконання основного зобов'язання, кредитор мав право з 28 грудня 2010 року й протягом трьох років від цієї дати звернутися до суду з позовом за захистом свого порушеного права, однак позовну заяву подав до суду лише 19 липня 2016 року, тобто зі спливом позовної давності.

За змістом частини третьої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідач заявив про застосування позовної давності у спорі, як у заяві про перегляд заочного рішення, яка залишена без задоволення судом першої інстанції, так і в апеляційній скарзі. Просив врахувати, що у справі судом першої інстанції ухвалено заочне рішення, без належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи. Через неналежне повідомлення відповідача про розгляд справи, неотримання копії позовної заяви, відповідач був обмежений у своєму праві встановлення дійсної заборгованості за договором та подати до суду першої інстанції заяву про застосування строку позовної давності.

Вказані доводи відповідача знайшли своє підтвердження, матеріали справи не містять документального підтвердження вручення відповідачу судових повісток, що суперечить положенням статті 74-76 ЦПК України ( в редакції закону, на час розгляду справи). До того ж, повернення відділенням зв'язку судових повісток з відміткою « за закінченням терміну зберігання» не можна вважати належним повідомленням особи, яка бере участь у справі, оскільки це не відповідає вимогам статті 76 ЦПК України (а.с. 43-44).

Установлені обставини у справі свідчать про те, що відповідач не був належно повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, не брав участі у такому розгляді, а його клопотання про застосування позовної давності у спорі, викладене у заяві про перегляд заочного рішення, не взято до уваги судом першої інстанції з постановленням ухвали від 10 квітня 2018 року про залишення без задоволення заяви про перегляд заочного рішення.

На підставі встановлених обставин, колегія суддів вважає, що відповідач, який не був належним чином (згідно з вимогами процесуального закону) повідомлений про час і місце розгляду справи у суді першої інстанції, не мав рівних з позивачем можливостей подання доказів, їх дослідження та доведення перед цим судом їх переконливості, а також не міг нарівні з позивачем довести у суді першої інстанції ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

За приписами статті 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.

З метою створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав, подана заява відповідача про застосування позовної давності після ухвалення заочного рішення підлягає вирішенню судом апеляційної інстанції.

У відповідності до вимог частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові. Зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно) - стаття 266 ЦК України.

Установивши при розгляді справи, що позивач звернувся до суду з позовом за захистом свого порушеного права зі спливом позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем у спорі, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні позову ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором з підстав спливу позовної давності.

Отже, обставини на які відповідач посилається в апеляційній скарзі як на підставу перегляду судового рішення знайшли своє підтвердження, а тому апеляційна скарга ОСОБА_4 - представника ОСОБА_5 підлягає задоволенню.

Неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права у справі, яка переглядається, призвело до неправильного вирішення справи, тому відповідно до статті 376 ЦПК України судове рішення Оболонського районного суду м. Києва від 02 жовтня 2017 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Керуючись ст.ст. 268, 374, 376, 382 ЦПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - представника ОСОБА_5 задовольнити.

Заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 02 жовтня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. При оголошенні вступної та резолютивної частин судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 17 липня 2018 року.

Головуючий

Судді: