Постанова № 75343057, 12.07.2018, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер справи 660/1092/17 Головуючий у І інстанції Каневський В.О.

Номер провадження 22-ц/791/1003/18 Доповідач Семиженко Г.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2018 року Апеляційний суд Херсонської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Семиженка Г.В.,

суддів: Базіль Л.В.,

Бугрика В.В.,

секретар Павловська Ю.О.,

розглянувши у місті Херсоні у порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на рішення Нововоронцовського районного суду Херсонської області у складі судді Каневського В.О. від 21 березня 2018 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

23 листопада 2017 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в остаточних вимогах якого посилався на те, що 02 листопада 2005 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», назву якого змінено на Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», та ОСОБА_2 було укладено договір кредиту № Ф050540П, за яким відповідач отримав кредит у сумі 15800 доларів США під 13 % річних з кінцевим терміном повернення до 01 листопада 2010 року, на підставі додаткової угоди № 1 від 02 жовтня 2007 року до кредитного договору було змінено графік погашення кредиту, валюту кредиту з доларів США на гривню, встановлено суму заборгованості 50770,98 гривні з відсотковою ставкою 15 % річних, додатковою угодою № 2 від 20 жовтня 2008 року до кредитного договору відсоткову ставку було збільшено до 22 % річних, свої зобов'язання за кредитним договором відповідач не виконав, у позові поставлено питання про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № Ф050540П від 02 листопада 2005 року станом на 02 листопада 2017 року у розмірі 69896,17 гривні, яка складається з 30190,98 гривні заборгованості за кредитом, 20221,25 гривні заборгованості по сплаті відсотків, 4507,20 гривні заборгованості по сплаті пені за несвоєчасне повернення відсотків, 8107,96 гривні заборгованості по сплаті пені за несвоєчасне повернення кредиту, 4407,89 гривні інфляційних витрат за кредитом, 2460,89 гривні інфляційних витрат за відсотками, та відшкодування витрат по сплаті судового збору 1600 гривень.

Рішенням Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 21 березня 2018 року у задоволенні позову відмовлено з підстави пропуску позивачем строку позовної давності.

В апеляційній скарзі Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» з посиланням на незаконність та необґрунтованість рішення суду поставлено питання про його скасування та ухвалення нового рішення про задоволення позову з підстав, що у ньому зазначені. В обґрунтування скарги зазначено про те, що судом першої інстанції встановлено і визнано наявність заборгованості відповідача, однак усупереч вимогам статті 265 ЦПК України не спростовано факт неповного і неналежного виконання грошових зобов'язань відповідача, позиція суду першої інстанції щодо застосування позовної давності за умовами п. 4.5 договору спростовується тим, що у вказаному пункті визначено обов'язок відповідача виконати протягом 60 днів повне погашення заборгованості, яке останнім не здійснено, загальний строк позовної давності позивачем пропущено не було, оскільки позивач зберіг за собою право на стягнення заборгованості до її повного виконання, тобто за останні три роки в межах строку загальної позовної давності, яка щодо кредитних коштів і процентів, повернення яких визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу, відповідачем не було надано доказів повного і належного виконання ним грошових зобов'язань за кредитним договором, з огляду на те, що загальний строк позовної давності, визначений датою закінчення дії правочину не сплив, вважає, що у відповідності до правової позиції Верховного Суду України у справі № 6-249цс15 від 02 грудня 2015 року суд мав постановити рішення про стягнення чергових платежів в межах позовної давності.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 02 листопада 2005 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», назва якого змінена на Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», та ОСОБА_2 було укладено договір кредиту № Ф050540П з додатковими угодами № 1 від 02 жовтня 2007 року, № 2 від 20 жовтня 2008 року, за яким відповідач отримав грошові кошти у сумі 15800 доларів США під 13 % річних з кінцевим терміном повернення основної заборгованості до 01 листопада 2010 року, на підставі додаткової угоди до кредитного договору № 1 від 02 жовтня 2007 року було здійснено перерахунок заборгованості відповідача, яка станом на 02 жовтня 2007 року складала 50770,98 гривні зі сплатою 15 % річних, які додатковою угодою до кредитного договору № 2 від 20 жовтня 2008 року було збільшено до 22 % річних, за розрахунком позивача заборгованість відповідача за кредитним договором станом на 02 листопада 2017 року складає 69896,17 гривні із вказаними у позові складовими, останній платіж відповідачем здійснено 11 березня 2008 року при обов'язку вносити кошти в погашення кредиту до 10 числа наступного місяця, відповідно до п. 4.5 договору у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов'язків щодо погашення кредиту та сплати процентів протягом більше, ніж 60 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, позичальник зобов'язаний протягом одного робочого дня погасити кредит, сплатити проценти та неустойку, з позовом до суду позивач звернувся 23 листопада 2017 року, 14 грудня 2017 року відповідачем подано до суду заяву про застосування строку позовної давності.

Між сторонами у справі виникли правовідносини, врегульовані ст. ст. 1046, 1049, 1050, 1054 ЦК України, за якими позивач надав відповідачу грошові кошти (кредит), а він зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти, проте не виконав такого обов'язку, з подачею заяви про застосування строку позовної давності ним фактично визнано вимоги позову обґрунтованими, але такими, що задоволенню не підлягають у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За ст. 611 цього Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За положеннями ст. ст. 256-258, 261, 266-267 ЦК України загальна позовна давність - строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, становить три роки, до вимог про стягнення неустойки такий строк становить один рік, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Ст. 253 цього Кодексу встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

У разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Останній платіж за кредитним договором відповідач здійснив 23 січня 2009 року в сумі 1921,82 гривні як погашення відсотків, наступний платіж такого ж призначення повинен був внести у сумі 1372 гривні 11 лютого 2009 року, проте не сплатив його, тому відповідно до п. 4.5 договору строк користування кредитом є таким, що сплив, через 60 днів після останньої дати, а саме 13 квітня 2009 року, із спливом такого строку у позивача виникло право на звернення до суду щодо захисту своїх порушених прав та розпочав свій відлік строк позовної давності, однак банк звернувся до суду із зазначеним позовом лише 23 листопада 2017 року, з пропуском строку позовної давності, навіть якщо її обраховувати з 01 листопада 2010 року, - дня передбаченого договором погашення всієї суми кредиту, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову з підстави пропуску позивачем стоку позовної давності, такого висновку не спростовує і посилання в апеляційній скарзі на правову позицію Верховного Суду України у справі № 6-249цс15 від 02 грудня 2015 року, оскільки чинний Верховний Суд у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 відступив від вказаної правової позиції Верховного Суду України та у п. 90-92 постанови зазначив, що відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором, отже припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування, після спливу якого згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

За приведених обставин суд вважає, що доводи апеляційної скарги не містять обґрунтованих посилань на норми права чи обставини у справі, які б могли бути підставою для задоволення її вимог, скаргу слід відхилити, рішення у справі залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» залишити без задоволення.

Рішення Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 21 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, на неї протягом тридцяти днів з 19 липня 2018 року, - дня складення повної постанови, може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ Г.В. Семиженко

Судді: _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ Л.В. Базіль

_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ В.В. Бугрик