Ухвала суду № 75339237, 11.07.2018, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/5203/18

н/п 1-кс/640/6864/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" липня 2018 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:

слідчого судді - Божко В.В.,

за участю секретаря - Шилакіної Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні Київського районного суду м. Харкова клопотання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016220540002666 від 09.11.2016 р., -

встановив:

04.07.2018 р. до Київського районного суду м. Харкова надійшло вказане клопотання ОСОБА_1 та ОСОБА_2, в якому заявники просять суд скасувати арешт майна, яке було тимчасово вилучено в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 та на яке ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 11.05.2018 року накладено арешт, а саме: грошові кошти в сумі 3300 доларів США, 200 євро та 65300 гривень, які належать ОСОБА_1

В обґрунтування клопотання заявник посилається на те, що 26.04.2018 року старшим слідчим СУ ГУМВС України в Харківській області Мирним А.В. на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 13.04.2018 року було проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1, де зареєстровано підприємство ТОВ «Будівельно-монтажне підприємство-164» та де мешкає його донька ОСОБА_3 разом зі своїм чоловіком ОСОБА_2 та донькою ОСОБА_4 11.05.2018 року ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова накладено арешт на все вилучене майно, у тому числі грошові кошти в сумі 3300 доларів США, 200 євро та 65300 гривень за адресою підприємства. Зазначають, що власником квартири в якій було проведено обшук та вилучено грошові кошти є ОСОБА_1 Грошові кошти, які були вилучені під час проведення обшуку належать саме ОСОБА_1 Дані грошові кошти вилучені не в кімнаті де фактично розташований офіс підприємства, а в спальній кімнаті його доньки ОСОБА_3 Щодо походження вилучених грошових коштів зазначив, що у нього понад 56 років трудового стажу на керівних посадах в ДП УкрНТЦ «Енергосталь». Він довгий час працював головним інженером в ДП УкрНТЦ «Енергосталь» де в перерахунок на доларовий еквівалент отримував заробітну плату понад 1000 доларів США. Крім цього, довгий період часу він працював та отримував пенсію. Також, на теперішній час він отримує пенсію понад 5000 грн. на місяць. Частина грошових коштів була йому переведена онуком, ОСОБА_5 на лікування, який мешкає та працює в Ізраїлі. Вилучені грошові кошти він планував використати на лікування, оскільки у нього хворе серце та він не має можливості самостійно пересуватися. Він є людиною похилого віку. Грошові кошти він зберігав в зазначеній квартирі, а не за місцем постійного свого мешкання у зв'язку з тим, що зі станом здоров'я йому дуже важко пересуватися по квартирі та до нього постійно приходять лікарі. Він побоювався зберігати зазначені грошові кошти в квартирі де мешкає та передав їх на зберігання своїй доньці ОСОБА_3, яка мешкає в квартирі за адресою: АДРЕСА_1.

Адвокат ОСОБА_6, який діє в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2, до суду надав заяву, в якій просить розглянути дану справу без його участі та участі заявників. Клопотання підтримують в повному обсязі та просять його задовольнити.

Старший слідчий Фоменко Ю.М. до судового засідання не з'явилась, надала заяву про розгляд клопотання без її участі, в якому заперечувала проти задоволення клопотання.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Слідчим суддею достовірно встановлено, що арешт майна було накладено в рамках розслідування кримінального провадження № 12016220540002666 від 09.11.2016 р., за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 190, ч.1 ст. 205 КК України.

З наданого матеріалу №640/5203/18 н/п 1-кс/640/4843/18 слідчим суддею достовірно встановлено, що старший слідчий відділу розслідування особливо важливих справ та злочинів, учинених організованими групами, злочинними організаціями, СУ ГУНП в Харківській області підполковник поліції ОСОБА_7, звернулася до суду з клопотанням про накладення арешту на майно, яке було вилучено в ході проведення обшуків, у тому числі в офісі, де фактично здійснює свою підприємницьку діяльність ТОВ «Будівельно-монтажне підприємство-164», за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 11.05.2018 р. вказане клопотання слідчого задоволено, ухвалено накласти арешт на вилучене майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням власника або володільця майна, якщо він доведе, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Однією із загальних засад кримінального провадження, визначених п. 21 ч. 1 ст. 7 КПК України, є розумність строків. Відповідно до ст. 28 КПК України, під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.

Згідно ч. 1 ст. 100 КПК України, речовий доказ, який був наданій стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 КПК України.

Так, відповідно до ч.4 ст.173 КПК України слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

В судовому засіданні встановлено, що майно, на яке накладено арешт, а саме: грошові кошти в сумі 3300 доларів США, 200 євро та 65300 гривень, належать ОСОБА_1, що підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи.

Крім того, слідчим не доведена необхідність у подальшому застосуванні даного заходу забезпечення кримінального провадження. Так, санкція статей ч.3 ст. 190, ч.1 ст. 205 КК України, за якою здійснюється досудове розслідування, не передбачає конфіскації майна, підозра ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не повідомлена, доказів подання цивільного позову в рамках кримінального провадження стороною обвинувачення не надано.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, власником нерухомого майна (квартири) розташованої, за адресою: АДРЕСА_1, є ОСОБА_1 на праві приватної власності.

В силу ст. 41 Конституції України, ст. 1 протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, ніж на користь суспільства і на умовах, передбачених Законом або загальними принципами міжнародного права.

Крім того, відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі АГОСІ проти Об'єднаного Королівства). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

Згідно до наданої слідчому судді виписки з історії хвороби №908, ОСОБА_1 має ряд захворювань, які потребують постійного лікування у тому числі стаціонарного.

Слідчим суддею встановлено, що арешт вказаних грошових коштів значно обмежує можливості їх використання на лікування гр. ОСОБА_1.

Стороною обвинувачення, слідчому судді не надано даних щодо наявності у даному кримінальному провадженні підозрюваного (підозрюваних) або осіб, причетних до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 190, ч.1 ст. 205 КК України.

У справі Раймондо проти Італії (Raimondo v. Italy, рішення 24.01.1994), в яких заявники скаржилася на контроль за використанням власності в зв'язку з провадженням кримінального розслідування, не знайшовши у цьому випадку порушення ст.1 протоколу № 1, Суд відзначив порушення в тому, що уряд не вжив швидких заходів для того, щоб знову надати в повноправне користування власність після закінчення відповідних розслідувань (п.35).

Відповідно до ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження визначено захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ч. 1 ст. 114 КПК України для забезпечення виконання сторонами кримінального провадження вимог розумного строку слідчий суддя, суд має право встановлювати процесуальні строки у межах граничного строку, передбаченого цим Кодексом, з урахуванням обставин, встановлених під час відповідного кримінального провадження.

Враховуючи наслідки арешту вказаного майна для власника майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, приймаючи до уваги той факт, що грошові кошти перебувають у розпорядженні сторони обвинувачення близько 2,5 місяців, керуючись також загальними засадами кримінального провадження, визначеними у ст. 7 КПК України, положеннями ч. 4 ст. 173 КПК України, слідчий суддя вважає клопотання підлягає задоволенню.

Враховуючи неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснювалося, що відповідає положенням ч.4 ст.107 КПК України.

Керуючись ст.ст. 107, 174, 372 КПК України, слідчий суддя, -

ухвалив:

Клопотання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016220540002666 від 09.11.2016 р. - задовольнити.

Скасувати арешт на майно, яке було вилучено в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 11.05.2018 року, у справі №640/5203/18 н/п 1-кс/640/4843/18, а саме з: грошових коштів в сумі 3300 доларів США, 200 євро та 65300 гривень, які належать ОСОБА_1

Повернути грошові кошти - долари США на загальну суму 3 300 доларів, Євро на загальну суму 200 Євро та гривні на загальну суму 65 300 гривень - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя - В.В. Божко