Рішення № 75338959, 17.07.2018, Зміївський районний суд Харківської області

621/1758/18

2-о/621/72/18

РІШЕННЯ

іменем України

17 липня 2018 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області в складі:

головуючого Бібіка О.В.

присяжних ОСОБА_1, ОСОБА_2,

з участю секретаря Горобець Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному порядку в залі суду цивільну справу за заявою Комунального закладу охорони здоров'я Обласний протитуберкульозний диспансер №3 (місцезнаходження: м. Зміїв Харківської області, Таранівське шосе, 70, код 24342780) про примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу, заінтересована особа: ОСОБА_3 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1),

ВСТАНОВИВ:

16.07.2018 від Комунального закладу охорони здоров'я Обласного протитуберкульозного диспансеру №3 до суду надійшла заява про госпіталізацію ОСОБА_3. до Комунального закладу охорони здоров'я Обласний протитуберкульозний диспансер № 3, терміном на три місяці для примусового лікування заразної форми туберкульозу.

В обґрунтування заяви зазначено, що у ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, що проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, зміни в легенях вперше виявлено в 2015 році під час профілактичного огляду. У зв"язку з чим він отримував лікування в ОПТД № 3 у період з 21.05.2015 по 08.06.2016.

Рішенням Центральної лікарсько-консультативної комісії від 02.06.2015 ОСОБА_3 встановлено діагноз: вперше діагностований туберкульоз верхньої долі правої легені інфільтративний.

Рішенням ЦЛКК № 2316 від 27.08.2015 встановлено діагноз: мультирезистентний туберкульоз.

24.03.2016 рішенням МСЕК ОСОБА_3 визнано інвалідом 2 групи.

З 09.06.2016 по 24.09.2016 хворий повторно перебував на стаціонарному лікуванні в ОПТД № 3.

З 26.09.2016 по 26.12.2016 отримував лікування у протитуберкульозному санаторії "Занки".

03.01.2017 ОСОБА_3 госпіталізовано до стаціонарного відділення ОПТД № 3, де він перебував до 20.04.2017.

07.04.2017 рішенням МСЕК ОСОБА_3 визнано інвалідом 2 групи на один рік.

З 27.04.2017 по 06.12.2017 ОСОБА_3 перебував на стаціонарному лікуванні в Обласній психіатричній лікарні № 1. У подальшому, з 08.12.2017 по 12.02.2018, лікування отримував в протитуберкульозному санаторії "Занки".

У період з 13.02.2018 по 14.03.2018 лікувався амбулаторно.

10.05.2018 рішенням МСЕК ОСОБА_3 продовжено групу інвалідності на один рік.

у період з 20.03.2018 по 25.05.2018 повторно перебував на стаціонарному лікуванні в Обласній психіатричній лікарні № 1.

Від подальшого лікування в умовах стаціонару ОСОБА_3 категорично відмовляється.

Встановлено, що ОСОБА_3 мешкає разом з батьком, дружиною та малолітньою донькою. Крім того, разом з ними проживає ОСОБА_4, який також хворий на туберкульоз. Родина займається вирощуванням домашньої тварини, яку реалізують односельцям, що становить загрозу для оточуючих.

Відповідно до висновку ЛКК Обласного протитуберкульозного диспансеру № 3 від 25.06.2018 за № 148 ОСОБА_3 - має основний діагноз розширена резистентність туберкульозу правої легені інфільтративний, тому потребує лікування в умовах фтизіатричного відділення Комунального закладу охорони здоров»я Обласний протитуберкульозний диспансер № 3, терміном на три місяці .

Оскільки, ОСОБА_3 створює загрозу розповсюдження небезпечної хвороби, а в ОПТД № 3 є відділення для лікування хворих на туберкульоз, то буде найдоцільнішим направити його на лікування саме в цей медичний заклад і саме на три місяці. Бо в коротший термін лікування буде неефективним та недостатнім.

Відповідно до ст. 285 ЦПК України просила не викликати у судове засідання ОСОБА_3, оскільки він становить загрозу розповсюдження хвороби і його участь у судовому засіданні є небезпечною для оточуючих.

Представник заявника ОСОБА_5 подала заяву про розгляд справи за її відсутності, підтримала заявлені вимоги з підстав, зазначених у заяві.

Враховуючи те, що за даними протитуберкульозного закладу ОСОБА_3 становить загрозу розповсюдження хвороби і його участь у судовому засіданні є небезпечною для оточуючих, відповідно до ч. 1 ст. 345 ЦПК України, судовий розгляд проведено за його відсутністю.

Зважаючи на те, що всі учасники справи в судове засідання не з'явилися, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши наявні у справі письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:

Відповідно до висновку ЛКК Обласного протитуберкульозного диспансеру № 3 від 25.06.2018 за № 148 ОСОБА_3 - має основний діагноз розширена резистентність туберкульозу правої легені інфільтративний, тому потребує лікування в умовах фтизіатричного відділення Комунального закладу охорони здоров»я Обласний протитуберкульозний диспансер № 3, терміном на три місяці (а. с. 5).

Наявність у ОСОБА_3 захворювання на небезпечну форму туберкульозу, а також його ухилення від лікування підтверджується даними виписки з амбулаторної картки №077169, рапорту від 22.06.2018, копії виписки № 155 із медичної карти (а. с. 6-8).

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу.

Відповідно до ч. 3 ст. 20 Закону України "Про протидію захворюванню на туберкульоз" хворі на туберкульоз та інфіковані мікобактеріями туберкульозу зобов'язані: 1) дотримуватися призначеного їм відповідно до стандарту медичної допомоги режиму лікування; 2) дотримуватися правил внутрішнього розпорядку закладу охорони здоров'я під час стаціонарного чи санаторно-курортного лікування; 3) проходити у встановлені строки обов'язкові медичні огляди та обстеження на туберкульоз, визначені відповідними галузевими стандартами у сфері охорони здоров'я; 4) дотримуватися вимог протиепідемічного режиму.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 11 Закону України "Про протидію захворюванню на туберкульоз", у разі якщо хворі на заразні форми туберкульозу, у тому числі під час амбулаторного чи стаціонарного лікування, порушують протиепідемічний режим, що ставить під загрозу зараження туберкульозом інших осіб, з метою запобігання поширенню туберкульозу за рішенням суду вони можуть бути примусово госпіталізовані до протитуберкульозних закладів, що мають відповідні відділення (палати) для розміщення таких хворих. Примусова госпіталізація осіб, стосовно яких судом ухвалено відповідне рішення, здійснюється з урахуванням висновку лікаря на строк до трьох місяців.

Представником Обласного протитуберкульозного диспансеру № 3 надано докази того, що ОСОБА_3 хворий на заразну форму туберкульозу, що ставить під загрозу зараження туберкульозом інших осіб.

За таких обставин, зважаючи на те, що ОСОБА_3 хворий на заразну форму туберкульозу, заява Обласного протитуберкульозного диспансеру № 3 про примусову госпіталізацію ОСОБА_3 до КЗОЗ Обласний протитуберкульозний диспансер № 3 для примусового лікування строком на 3 місяці є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 247, ст. 264, 265, ст.ст. 294, 345, 346, 430 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Заяву Комунального закладу охорони здоров'я Обласний протитуберкульозний диспансер № 3 – задовольнити.

Примусово госпіталізувати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, що проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, до Комунального закладу охорони здоров'я "Обласний протитуберкульозний диспансер №3" терміном на три місяці для примусового лікування заразної форми туберкульозу.

Рішення підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до апеляційного суду Харківської області шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення.

Головуючий:

Присяжні: