Постанова № 75337470, 09.07.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 742/3015/17 Номер провадження 22-ц/786/1493/18Головуючий у 1-й інстанції Ощинська Ю. О. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2018 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Бутенко С.Б.

Суддів: Хіль Л.М., Абрамова П.С.

розглянула в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 18 квітня 2018 року у складі головуючого судді Ощинської Ю.О.

у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживача від нечесної підприємницької практики банку, визнання договору неукладеним та визнання права не виконувати не існуючи зобов'язання за неукладеним кредитним договором.

Заслухавши суддю-доповідача апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, колегія суддів

В С Т А Н О В И Л А:

В жовтні 2017 року представник ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із позовом, в якому посилаючись на прострочення боржника ОСОБА_3 за кредитним договором № б/н від 14 жовтня 2010 року, просив про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 37760,38 грн., яка складається із заборгованості за кредитом - 1117,65 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом - 30588,43 грн., заборгованості за пенею та комісією - 3780 грн., штрафу (фіксована частина) - 500 грн. та штрафу (процентна складова) - 1774,30 грн., а також понесених судових витрат у розмірі 1600 грн.

У січні 2018 року ОСОБА_3. подала до суду зустрічну позовну заяву, в якій з урахуванням заяви про зміну підстави позову та уточнення зустрічної позовної заяви від 05.03.2018 р., просила визнати договір № б/н від 14 жовтня 2010 року між нею та ПАТ КБ «ПриватБанк» про надання споживчого кредиту у вигляді встановленого ліміту в розмірі 2000 грн. на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом - кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки - неукладеним та право не виконувати неіснуючи зобов`язання за даним договором.

Ухвалою Пирятинського районного суду Полтавської області від 02 лютого 2018 року зустрічний позов ОСОБА_2 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання договору недійсним прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та об'єднано їх в одне провадження.

Рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 18 квітня 2018 року первісний позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у сумі 2942 грн. 29 коп. та судовий збір за розгляд справи у сумі 124 грн. 80 коп.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ПАТ КБ «ПриватБанк» - відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що 14 жовтня 2010 року між сторонами шляхом акцептування клієнтом публічної пропозиції банку на комплексне обслуговування фізичних осіб було укладено договір про надання банківських послуг. Відповідно до умов договору відповідачу відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку «Універсальна» № НОМЕР_1, дата відкриття - 13.12.2010, термін дії - 12/14. На момент відкриття карткового рахунку кредитний ліміт становив 0 грн., а з 28.05.2012 року на картрахунок було встановлено кредитний ліміт в розмірі 500 грн., у подальшому, 02.02.2013 р. розмір кредитного ліміту було збільшено до 2000 грн. На момент укладення договору відповідач була студенткою Прилуцького агротехнічного коледжу та мала повних 16 років й відкриття їй банківського рахунку не суперечить нормам цивільного законодавства. Кредитні кошти банк надав відповідачу 28.05.2012 р., тобто коли вона досягла повноліття. На момент вчинення правочину відповідач, будучи студентом, була наділена цілим обсягом цивільних прав, договір про надання банківських послуг було укладено сторонами для задоволення звичайних побутових потреб відповідача. Кредитний договір від 14.10.2010 р. укладено із встановленням нульового кредитного ліміту, що не виходить за межі дрібного побутового правочину, тому не потребує подальшої згоди батьків.

В порушення вимог статей 526, 527, 530, 1054 ЦК України відповідач свої зобов'язання за договором не виконала, отриманий кредит не повернула, внаслідок чого у кредитора виникло право на захист своїх порушених прав.

В апеляційному порядку рішення оскаржила відповідач ОСОБА_2, яка посилаючись в апеляційній скарзі на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким зустрічні позовні вимоги задовольнити повністю, а в позовних вимогах за первісним позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборованості - відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що 14.10.2010 р. вона підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку лише в частині відкриття карткового рахунку для отримання стипендії. Для укладення кредитного договору вона не мала повного обсягу цивільної дієздатності й такий договір не укладала, а банк в односторонньому порядку відкрив платіжну картку «Універсальна» (кредитний рахунок) та встановив суму кредитного ліміту без її згоди.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно пункту другому частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення згідно пунктів три, чотири частини першої статті 376 ЦПК України є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За змістом частини першої статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт перший частини першої статті 11 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що 14 жовтня 2010 року ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, було підписано Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку та засвідчено, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг (далі - Умови та Правила), а також Тарифами становлять між нею та банком Договір про надання банківських послуг, який за своєю правовою природою є договором приєднання (стаття 634 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов'язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.

Згідно частини першої статті 626, частини першої статті 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За правилами статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття (частина перша статті 641 ЦК України).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (частина перша статті 642 ЦК України).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

Статтею 1055 ЦК України встановлено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Отже, виходячи з аналізу наведених правових норм слід дійти висновку, що у разі досягнення між сторонами згоди на укладення кредитного договору у заяві про приєднання до запропонованих банком Умов та Правил має бути зазначено вид та умови кредитування, розмір узгодженого сторонами кредиту (кредитна лінія, кредитний ліміт), що є істотними умовами кредитного договору.

Натомість, Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 14 жовтня 2010 року, що є відповіддю ОСОБА_3 на пропозицію банку та становить укладений між сторонами договір, не містить істотних умов кредитного договору, а отже, підстав стверджувати, що окрім послуг на відкриття карткового рахунку за студентською карткою, заявник приєдналась ще й до кредитних послуг ПриватБанку, по справі не має.

Надана заявниці платіжна картка «StudentCard» № НОМЕР_3 та кредитна карта «Універсальна» № НОМЕР_2, відкрита 03.12.2010 р. з терміном дії - 12/14 є різними банківськими продуктами та доказів належності Довідки про умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» від 20.12.2010 р. та випуску вказаної кредитної карти саме за договором від 14.10.2010 р. матеріали справи не містять.

Крім того, станом на день укладення спірного договору ОСОБА_3, яка народилась 04 квітня 1994 року, досягла лише віку 16 років і відповідно до статті 32 ЦК України мала неповну цивільну дієздатність, що обмежувала її у самостійному (без згоди законних представників) укладенні кредитних договорів, а отже, вона не могла приєднатися до Умов та Правил в частині надання кредитних послуг і банк зобов'язаний був переконатись в обсязі цивільної дієздатності особи на час укладення договору про надання банківських послуг.

Правочин, вчинений неповнолітньою особою за межами її цивільної дієздатності без згоди батьків (усиновлювачів), піклувальників, може бути визнаний судом недійсним за позовом заінтересованої особи (частина друга статті 222 ЦК України).

Висновки суду першої інстанції, що через встановлений на картці нульовий кредитний ліміт спірний кредитний договір міг бути укладений неповнолітньою особою, є безпідставними, оскільки за змістом статті 32 ЦК України особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років може самостійно набувати лише ті права та обов'язки, що позитивно впливатимуть на її розвиток, зокрема, розпоряджатися власними доходами, здійснювати права на результати своєї інтелектуальної та творчої діяльності, бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи, укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім'я.

Кредитний договір не належить до дрібних побутових правочинів та виходить за межі цивільної дієздатності неповнолітньої особи.

Таким чином, рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ПриватБанку про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором № б/н від 14 жовтня 2010 року та відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання кредитного договору неукладеним є помилковим.

Оскільки сторони не дійшли згоди щодо усіх істотних умов кредитного договору й за своїм віком ОСОБА_3 не могла укласти такий договір без згоди батьків, а Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 14 жовтня 2010 року, що є складовою договору сторін, не містить даних щодо надання ОСОБА_3 кредиту, спірний договір не можна визнати укладеним.

За неукладеним договором у сторін не виникає жодних цивільних прав та обов'язків, а тому обраний ПАТ КБ «ПриватБанк» спосіб захисту не відповідає характеру порушеного права.

Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позову ПАТ КБ «ПриватБанк» та часткове задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання кредитного договору № б/н від 14 жовтня 2010 року неукладеним.

В частині визнання за нею права не виконувати неіснуючи зобов`язання за даним договором вимоги зустрічного позивача є зайвими, не ґрунтуються на законі й до задоволення не підлягають.

Пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Керуючись ст.ст. 367, 374, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 18 квітня 2018 року - скасувати та постановити по справі нове рішення.

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 14 жовтня 2010 року - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати неукладеним кредитний договір № б/н від 14 жовтня 2010 року про надання ОСОБА_3 кредиту у розмірі 2000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

В іншій частині зустрічних позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя підпис С.Б. Бутенко

Судді: підпис Л.М. Хіль

підпис П.С. Абрамов

З ОРИГІНАЛОМ ЗГІДНО.

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області С.Б. Бутенко

Головуючий суддя С.Б. Бутенко