Рішення № 75332653, 17.07.2018, Токмацький районний суд Запорізької області

328/1158/18

17.07.2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2018 року м. Токмак

Токмацький районний суд Запорізької області у складі головуючого судді Курдюкова В.М., при секретарі судового засідання Ладики М.О., позивача ОСОБА_1, представника відповідача Шило І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені Токмацького районного суду Запорізької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунальної установи Токмацька центральна районна лікарня, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійний вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Токмацької міської ради про визнання звільнення з роботи незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом до Комунальної установи Токмацька центральна района лікарня, в якому просила поновити ОСОБА_1 строк, передбачений ст. 233 КЗпП, як такий, що пропущений ОСОБА_1 з поважної причини; визнати незаконним п. 234 Наказу № 143-0 від 29.12.2017 року та звільнення ОСОБА_1 29.12.2017 року з посади завідувачки стоматології Токмацької центральної районної лікарні та поновити ОСОБА_1 на цій посаді, допустивши при цьому негайне виконання; стягнути на користь ОСОБА_1 з Комунальної установи Токмацька центральна районна лікарня середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 35 549 грн. 84 коп.

В обґрунтування зазначає, що позивач працювала у відповідача на посаді завідувачки стоматології та відповідно до п. 234 Наказу № 143 - о від 29.12. 2017 року була звільнена з посади за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з ліквідацією підприємства, де позивач раніше була працевлаштована, яка відбувалася на підставі рішення Токмацької міської ради Запорізької області № 2 від 20.07.2017 року «Про припинення комунальної установи Токмацька центральна районна лікарня шляхом її ліквідації». Проте, на теперішній час, як стало відомо позивачу, що рішенням Токмацької міської ради Запорізької області № 20 від 22.02.2018 року «Про припинення комунальної установи Токмацька центральна районна лікарня шляхом перетворення в комунальне підприємство «Токмацький центр з профілактики та боротьби зі СНІДом» Токмацької міської ради, зі змісту, якого позивач дізналася, що зупинено процедуру ліквідації підприємства на якому позивач була працевлаштована та на сьогоднішній день існує вищезазначене підприємство, а відтак позивача звільнення є незаконним та позивач повинна бути поновлена відповідачем на раніше зайнятій позивачем у нього посаді.

Відповідно до вимог положень ст. 235 КЗпП має право при поновлені на роботі позивача на виплату та стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, який відбувся з вини відповідача, ця сума дорівнює 35549 грн. 84 коп., яка розраховується позивачем наступним чином, 127 робочих днів вимушеного прогулу, станом на сьогоднішню дату - 02.07.2018 року помножила на розмір позивача середньоденного заробітку, який становить розмір - 279 грн. 92 коп., і отримала таким чином розмір 35549 грн. 84 коп коп., оскільки 127 днів х 279 грн. 92 коп. = 35549 грн. 84 коп.

Також вважає, що з поважної причини було пропущено строк, встановлений для звернення до суду за визнанням незаконним звільнення позивача, оскільки позивач дізналася про зупинення ліквідації підприємства лише у травні 2018 року, коли до позивача потрапило відповідне рішення про зупинення ліквідації підприємства, а тому у відповідності до вимог положень ст. ст. 233 - 234 КЗпП позивач заявляє про поновлення позивачу того процесуального строку, яке вважати, як позивача клопотання з цього приводу.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву в якому зазначив, що у провадженні судді Токмацького районного суду Запорізької області Курдюкова В.М. знаходиться справа № 328/1158/18 за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунальної установи Токмацька центральна районна лікарня, про визнання звільнення з роботи незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Проти позовної заяви заперечують та вважають її такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав. У позовній заяві не вказано, які конкретні порушення при звільнені позивача допустив відповідач, чому саме позивач вважає що її звільнення незаконне, позов ґрунтується лише на припущеннях, без зазначення конкретних норм діючого законодавства, які на думку позивача були порушені відповідачем. Відповідно до Концепції реформи фінансування системи охорони здоров'я України, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 р. № 1013 та Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» одним з основних стратегічних завдань цієї реформи є перехід до оплати діяльності постачальників медичних послуг на основі конкретних результатів їх діяльності. Для вирішення цього завдання необхідно було змінити характер відносин між постачальником медичних послуг та їх замовником-відповідним розпорядником бюджетних коштів. На зміну командно-адміністративній моделі взаємовідносин між цими суб'єктами має прийти контрактна модель, у якій взаємовідносини регулюються договорами. За зазначеними договорами розпорядник бюджетних коштів діятиме в інтересах пацієнтів як третя сторона-платник, а заклад охорони здоров'я (надалі - ЗОЗ) або лікар фізична особа - підприємець, який одержав ліцензію на здійснення господарської діяльності з медичної практики, виступатимуть як постачальники послуг. Запровадження такої моделі взаємовідносин потребує надання державним та комунальним ЗОЗ управлінської та фінансової автономії. Таким чином, для подальшої реалізації цієї реформи 20.07.2017 року Токмацькою міською радою було прийняте рішення №2 «Про припинення комунальної установи Токмацька центральна районна лікарня шляхом її ліквідації», відповідно до якого було вирішено припинити комунальну установу Токмацька центральна районна лікарня шляхом ліквідації та створити ліквідаційну комісію з припинення комунальної установи Токмацька центральна районна лікарня, головою якої було призначено заступника головного лікаря з економічних питань КУ Токмацька центральна районна лікарня Шапран С.С. Відповідно до ст. 104 ЦК України передбачено, що юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам-правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Так статтею 110 ЦК України передбачено, що юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами. Таким чином Токмацька міська рада, як засновник КУ Токмацька центральна районна лікарня, мала всі законні підстави для прийняття рішення №2 «Про припинення комунальної установи Токмацька центральна районна лікарня шляхом її ліквідації». Статтею 144 Конституції України визначено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території. Згідно ч. 1 ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території. Під час виконання законного рішення Токмацької міської ради, Комунальна установа Токмацька центральна районна лікарня при звільненні позивача діяла в межах вимог Кодексу законів про працю України. Так, відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Відповідно до ст. 43, 43 КЗпП України у випадку ліквідації підприємства, установи, організації при розірванні трудового договору не потрібна попередня згода виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. Таким чином, позивача було звільнено з роботи згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з ліквідацією КУ Токмацька центральна районна лікарня, про що було зроблено відповідний запис до її трудової книжки, що підтверджуються наданою позивачем копією трудової книжки. Стаття 44 КЗпП України передбачає, що при припиненні трудового договору з підстав, зазначених п. 1 ст. 40 КЗпП України, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку, яка була виплачена позивачу, що підтверджується наданою позивачем довідкою. Статтею 49-2 КЗпП України передбачено порядок вивільнення працівників, відповідно до якого про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. На виконання даної вимоги позивача було персонально попереджено про ліквідацію комунальної установи та про вивільнення, що підтверджується наказом № 132-осн від 19.10.2017 року. Відповідно до абзацу 3 пункту 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», при ліквідації підприємства (установи, організації) правила п.1 ст.40 КЗпП можуть застосовуватись і в тих випадках, коли після припинення його діяльності одночасно утворюється нове підприємство. В цих випадках працівник не вправі вимагати поновлення його на роботі назаново утвореному підприємстві, якщо він не був переведений туди в установленому порядку. Позивач в позовній заяві зазначає, що саме на підставі рішення Токмацької міської ради №2 від 20.07.2017 року «Про припинення комунальної установи Токмацька центральна районна лікарня шляхом її ліквідації» її було звільнено з роботи, що не відповідає дійсності, так як підставою для її звільнення відповідно до запису в її трудовій книжки став наказ № 143 від 29.12.2017 року. У позовній заяві зазначено, що при прийняті рішення Токмацької міської ради № 20 від 22.02.2018 року «Про припинення комунальної установи Токмацька центральна районна лікарня шляхом перетворення в комунальне підприємство «Токмацький центр з профілактики та боротьби зі СНІДом» усунулися підстави для її звільнення з роботи згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України та виникли б гарантії передбачені ст. 42 КЗпП України. Приймаючи рішення № 20 від 22.02.2018 року Токмацька міська рада одним із пунктів рішення вирішила рішення від 20.07.2017 р. № 2, від 21.09.2017 р. № 18, від 21.12.2017 р. № 25 вважати таким, що втратили чинність. Тобто рішення Токмацької міської ради № 2 від 20.07.2017 року втратило чинність з моменту прийняття рішення № 20 від 22.02.2018 року. Таким чином, на момент звільнення позивачки (29.12.2017 р.), комунальна установа Токмацька ЦРЛ перебувала в стадії ліквідації, і підстав застосувати до позивачки гарантії, передбачені ст. 42 КЗпП України, при її звільненні у зв'язку з ліквідацією підприємства діючим законодавством про працю не передбачено, так як ці гарантії застосовуються лише при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці. До того ж рішення Токмацької міської ради № 20 від 22.02.2018 року регулює відносини, які виникли з дня набрання ним чинності і не має зворотної дії у часі. Що стосується строку звернення до суду, то відповідно до ст. 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Тобто, з позовною заявою про визнання звільнення незаконним позивач повинен був звертатися в місячний термін з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки, а не з дня коли вона дізналася про прийняття Токмацькою міською радою рішення № 20 від 22.02.2018 року, яке жодним чином не стосується її звільнення. Статтею 234 КЗпП України зазначено, що у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки, але в позові позивач не просить суд поновити пропущений місячний строк звернення до суду, який почав спливати з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Позивач просить суд поновити її на роботі, але на якій саме та на якому підприємстві позивач не зазначає. На даний час КУ Токмацька ЦРЛ знаходиться в стані припинення, тому вона не має фінансування, відсутній штатний розпис, а комунальне підприємство «Токмацький центр з профілактики та боротьби зі СНІДом» на даний час ще не створене, свою діяльність не веде, штатного розпису та кошторису не має. Рахунки КУ Токмацька ЦРЛ закриті (окрім рахунку для розрахунку з кредиторами), проведена інвентаризація, майно передане за актами власникові установи. Фактично, виконані усі дії пов'язані з ліквідацією установи окрім виключення з Державного реєстру. Питаннями, пов'язаними з затвердженням штатного розпису, кошторису підприємства, прийому працівників, або якимись іншими повноваженнями пов'язаними з діяльністю підприємства комісія по перетворенню та сама КУ Токмацька ЦРБ на даному етапі не наділена. Право власника або уповноваженого ним органу визначати чисельність працівників і штатний розпис нормативно закріплено щодо підприємств та їх об'єднань у ч. 3 ст. 64 ГК. Однак, незалежно від того, закріплене таке право законодавчо чи ні, право визначати чисельність і штат працівників належить тільки власникові або уповноваженому ним органу. В даному випадку тільки Токмацька міська рада, як власник підприємства має право та приймає рішення стосовно ліквідації, реорганізації, перетворення установи, затверджувати штатний розпис, кошторис та визначати посади в перетвореному підприємстві. Просить у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Комунальної установи Токмацька центральна районна лікарня про визнання звільнення з роботи незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.

Позивач подала відповідь на відзив в якому зазначила, що відповідно до вимог положень ч. 2 ст. 104 ЦК України (припинення юридичної особи) зазначено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Проте, такий запис відсутній і відповідач це визнає про що зазначено у третьому абзаці зверху 5 сторінки відзиву відповідача. Фактично відбулася не ліквідація підприємства, а його перейменування, тобто раніше це було Комунальна установа «Токмацька центральна районна лікарня», а зараз намагаються дати фактично цьому ж підприємству іншу назву, а саме Комунальна установа «Токмацький центр з профілактики та боротьби зі СНІДом», однак за діючим законодавством зміна назви підприємства чи то його перейменування не є ліквідацією підприємства у Законом його розумінні, й при цьому припинення такої «ліквідації» за відповідним рішенням органу місцевого самоврядування є безпідставним та не обґрунтованим, а відтак звільнення працівника за таких обставин визнається за діючим законодавством незаконним й засобом захисту таких прав працівника є його судовий захист та поновлення такого незаконно звільненого працівника на попередньому його місці праці. Відповідно до вимог положень ст. 42-1 КЗпП України передбачено, що працівник, з яким розірвано трудовий договір з підстав, передбачених пунктом 1 статті 40 цього Кодексу (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), протягом одного року має право на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, якщо власник або уповноважений ним орган проводить прийняття на роботу працівників аналогічної кваліфікації. Відповідач у своєму відзиві, заперечуючи очевидні факти, речі та обставини сам заплутався у грі своїх же слів, що зокрема містить 4 абзац сторінки 4 його відзиву, це стосується тези відповідача мовою оригіналу: « Тобто рішення Токмацької міської ради № 20 від 22. 02. 2018 року втратило чинність з моменту прийняття рішення № 20 від 22. 02. 2018 року», як вірно це зрозуміти мені не зовсім зрозуміло. Позивач згодна з відповідачем, що рішення Токмацької міської ради № 20 від 22. 02. 2018 року «Про припинення комунальної установи Токмацька центральна районна лікарня шляхом перетворення в комунальне підприємство «Токмацький центр з профілактики та боротьби зі СНІДом », зокрема п. 7 цього рішення зазначає, що втратило чинність рішення № 2 від 20.07.2017 року «Про припинення комунальної установи Токмацька центральна районна лікарня шляхом ліквідації » із внесеними змінами є таким, що втратило силу, починаючи з дня прийняття такого рішення, тобто з цього дня вважається, що позивача звільнення є незаконним, оскільки підстава звільнення - ліквідація підприємства, відпала на підставі вищезазначеного рішення міськради. Проте, не можливо погодитися з відповідачем стосовно дії цього рішення міськради у часі, за чинною Конституцією України, норми, якої є нормами прямої дії, а також діючим законодавством будь яке рішення має зворотну дію у часі, якщо воно направлено у бік пом'якшення положення та стану людини, тобто у ситуації позивача. Стосовно тези відповідача щодо відсутності штатного розпису позивач не розглядає, як належний та допустимий довід у цій справі, оскільки жодним чинним Законом України не передбачено, що відсутність штатного розпису чисельності посад працівників є підставою для відмови у поновленні на робоче місце незаконно звільненої особи. В іншій частині доводи відповідача не заслуговують на увагу та не потребують додаткової аргументації і не суперечать змісту та зазначеними підставам, що містить позовна заява, а зводяться лише до не вірного та помилкового тлумачення відповідачем діючого законодавства у трудовому спорі, а іноді і прямого тлумачення на свою користь, що є неприпустимим та протиправним з боку відповідача, бо не слугує встановленню істини у цій цивільній справі.

Представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив позивача в якому зазначив, що КУ Токмацька ЦРЛ виконала всі дії при звільнені на підставі законодавства України, про те, що Токмацької міською радою буде прийнято рішення № 20 від 22.02.2018 року «Про припинення комунальної установи Токмацька центральна районна лікарня шляхом перетворення в комунальне підприємство «Токмацький центр з профілактики та боротьби зі СНІДом» відомо не було, процедура ліквідації проводилась на той час згідно з рішенням Токмацької міської ради від 20.07.2017 р. №2 «Про припинення комунальної установи Токмацька центральна лікарня шляхом її ліквідації», на підставі ст.ст.104,105,110,111 ЦК України. Абзац 2 стор. 1 відповіді позивача не відповідає ЦК України. Ч.2 ст. 104 ЦК України говорить: «2. Юридична особа, яка не вправі розподіляти прибуток між учасниками не реорганізована, якщо серед правонаступників є юридична особа, наділена таким правом. Якщо серед правонаступників є юридична особа, яка не в вправі розподіляти прибуток між учасниками, рішення про реорганізацію товариства, наділеного таким правом, приймається одностайно загальними збору у яких взяли участь всі учасники товариства». Після прийняття рішення Токмацької міської ради від 20.07.2017 р. №2 «Про припинення комунальної установи Токмацька центральна районна лікарня шляхом її ліквідації», КУ Токмацька ЦРЛ протягом 3 календарних днів подала заяву про державну реєстрацію припинення юридичної особи в результаті її ліквідації за формою затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 18.11.2016 року № 3268/5, підставі ч.1 ст. 105 ЦК України. Щодо вказаної в абз.6 стор. 2 позивачем у відповіді тези про: «Тобто рішення Токмацької міської ради № 20 від 22.02.2018 року втратило чинність з моменту прийняття рішення № 20 від 22.02.2018 року», не відповідає дійсності, абз.3 стор. 4 у відзиві відповідача говорить: «Тобто рішення Токмацької міської ради № 2 щ 20.07.2017 року втратило чинність з моменту прийняття рішення № 20 від 22.02.2011 року». Відповідно до Концепції реформи фінансування системи охорони здоров'ї України, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 листопад 2016 р. № 1013 та Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» одним з основних стратегічних завдань цієї реформи є перехід до оплати діяльності постачальників медичних послуг на основі конкретних» результатів їх діяльності.

Для вирішення цього завдання необхідно було змінити характер відносин між постачальником медичних послуг та їх замовником - відповідним розпорядником бюджетних коштів. На зміну командно-адміністративній моделі взаємовідносин між цими суб'єктами має прийти контрактна модель, у якій взаємовідносини регулюються договорами. За зазначеними договорами розпорядник бюджетних коштів діятиме в інтересах пацієнтів як третя сторона-платник, а заклад охорони здоров'я (надалі - ЗОЗ) або лікар фізична особа-підприємець, який одержав ліцензію на здійснення господарської діяльності з медичної практики, виступатимуть як постачальники послуг. Запровадження такої моделі взаємовідносин потребує надання державним та комунальним ЗОЗ управлінської та фінансової автономії.

Таким чином, для подальшої реалізації цієї реформи 20.07.2017 р. Токмацькою міською радою було прийняте рішення №2 «Про припинення комунальної установи Токмацька центральна районна лікарня шляхом її ліквідації», відповідно до якого було вирішено припинити комунальну установу Токмацька центральна районна лікарня шляхом ліквідації та створити ліквідаційну комісію з припинення комунальної установи Токмацька центральна районна лікарня, головою якої було призначено заступника головного лікаря з економічних питань КУ Токмацька центральна районна лікарня Шапран С.С.

Відповідно до ст. 104 ЦК України передбачено, що юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Так статтею 110 ЦК України передбачено, що юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами. Таким чином Токмацька міська рада, як засновник КУ Токмацька центральна районна лікарня, мала всі законні підстави для прийняття рішення №2 «Про припинення комунальної установи Токмацька центральна районна лікарня шляхом її ліквідації».

Статтею 144 Конституції України визначено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території. Згідно ч. 1 ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території. Під час виконання законного рішення Токмацької міської ради, Комунальна установа Токмацька центральна районна лікарня при звільненні позивача діяла в межах вимог Кодексу законів про працю України. Так відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Відповідно до ст. 43, 431 КЗпП України у випадку ліквідації підприємства, установи, організації при розірванні трудового договору не потрібна попередня згода виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Таким чином, позивачку було звільнено з роботи згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з ліквідацією КУ Токмацька центральна районна лікарня, про що було зроблено відповідний запис до її трудової книжки, що підтверджуються наданою позивачкою копією трудової книжки.

Стаття 44 КЗпП України передбачає, що при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у п. 1 ст. 40 КЗпП України, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку, яка була виплачена позивачу, що підтверджується наданою позивачем довідкою від 27.04.2018 р. № 03/2243.

Статтею 49-2 КЗпП України передбачено порядок вивільнення працівників, відповідно до якого про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. На виконання даної вимоги позивача було персонально попереджено про ліквідацію комунальної установи та вивільнення, що підтверджується наказом № 132-осн від 19.10.2017 р.

В позовній заяві зазначено що при прийняті рішення Токмацької міської ради від 22.02.2018 року «Про припинення комунальної установи Токмацька центральна районна лікарня шляхом перетворення в комунальне підприємство «Токмацький центр з профілактики та боротьби зі СНІДом» усунулися підстави для її звільнення роботи згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України та виникли б гарантії передбачені ст. 42 України.

Приймаючи рішення № 20 від 22.02.2018 року Токмацька міська рада рішення вирішила рішення від 20.07.2017 р. № 2, від 21.09.2017 р. № 18 від 21.12.2017 р. № 25 вважати таким що втратили чинність. Тобто рішення Токмацької міської ради № 2 від 20.07.2017 року втратило чинність з моменту прийняття рішення № 20 від 22.02.2018 року. Таким чином на момент звільнення позивачки (29.12.202017 р.), комунальна установа Токмацька ЦРЛ перебувала в стадії ліквідації, і підстав застосування до позивачки гарантії, передбачені ст. 42 КЗпП України, при її звільненні у зв'язку з ліквідацією підприємства діючим законодавством про працю не передбачено, так гарантії застосовуються лише при скороченні чисельності чи штату працівників зв'язку із змінами в організації виробництва і праці. До того ж рішення Токмацької міської ради № 20 від 22.02.2018 року регулює відносини, які виникли з дня набрання ним чинності і не має зворотної дії у часі.

У встановлені трудовим законодавством терміни та порядку, працівниками установи були звільненні.

Рахунки установи закриті (окрім рахунку для розрахунку з кредитор проведена інвентаризація, майно передане за актами власникові установи.

Фактично, виконані усі дії пов'язані з ліквідацією установи окрім виключення з Державного реєстру.

На даний час, КП «Токмацький центр з профілактики та боротьби зі СНІДом ще не зареєстроване, свою діяльність не веде, штатного розпису та кошторису не має.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, надала письмові пояснення наступного змісту.

Проти позовної заяви заперечує та вважає її такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В позовній заяві не вказані які конкретні порушення при звільнені позивача допустив відповідач, чому саме позивач вважає що її звільнення незаконне, позов грунтується лише на припущеннях без зазначення конкретних норм діючого законодавства, які на думку позивача були порушені відповідачем. Відповідно до Постанови Пленуму ВС України N 9 від 06.11.92 «Про практику розгляду судами трудових спорів» зазначено, що розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація підприємства, установи, організації, чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення. Відповідно до Концепції реформи фінансування системи охорони здоров'я країни, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 № 1013 та Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» одним з основних стратегічних завдань цієї реформи є перехід до оплати діяльності постачальників медичних послуг на основі конкретних результатів їх діяльності.

Для вирішення цього завдання необхідно було змінити характер відносин між постачальником медичних послуг та їх замовником - відповідним розпорядником бюджетних коштів. На зміну командно-адміністративній моделі взаємовідносин між цими суб'єктами має прийти контрактна модель, у якій взаємовідносини регулюються договорами. За зазначеними договорами розпорядник бюджетних коштів діятиме в інтересах пацієнтів як третя сторона-платник, а заклад охорони здоров'я (надалі - ЗОЗ) або лікар фізична особа - підприємець, який одержав ліцензію на здійснення господарської діяльності з медичної практики, виступатимуть як постачальники послуг. Запровадження такої моделі взаємовідносин потребує надання державним та комунальним ЗОЗ управлінської та фінансової автономії.

Таким чином, для подальшої реалізації цієї реформи 20.07.2017 р. Токмацькою міською радою було прийняте рішення №2 «Про припинення комунальної установи Токмацька центральна районна лікарня шляхом її ліквідації», відповідно до якого було вирішено припинити комунальну установу Токмацька центральна районна лікарня шляхом ліквідації та створити ліквідаційну комісію з припинення комунальної установи Токмацька центральна районна лікарня, головою якої було призначено заступника головного лікаря з економічних питань КУ Токмацька центральна районна лікарня Шапран С.С.

Відповідно до ст. 104 ЦК України передбачено, що юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам в результаті реорганізації (злиття, приєднання, цілу, перетворення) або в результаті ліквідації.

Так статтею 110 ЦК України передбачено, що юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами. Таким чином Токмацька міська рада, як засновник КУ Токмацька центральна районна лікарня, мала всі законні підстави для прийняття рішення №2 «Про припинення комунальної установи Токмацька центральна первинна лікарня шляхом її ліквідації».

Статтею 144 Конституції України визначено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території. Згідно ч. 1 ст. 73 Закону України місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету міської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в їх наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підставами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами,які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Під час виконання законного рішення Токмацької міської ради, Комунальна установа Токмацька центральна районна лікарня при звільненні позивача діяла в межах вимог Кодексу законів про працю України. Так відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, Укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Відповідно до ст. 43, 431 КЗпП України у випадку ліквідації підприємства, установи, організації при розірванні трудового договору не потрібна попередня згода виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Таким чином, позивачку було звільнено з роботи згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з ліквідацією КУ Токмацька центральна районна лікарня, про що було зроблено відповідний запис до її трудової книжки, що підтверджуються наданою позивачкою копією трудової книжки.

Стаття 44 КЗпП України передбачає, що при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у п. 1 ст. 40 КЗпП України, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку, яка була виплачена позивачу, що підтверджується наданою позивачкою довідкою від 27.04.2018 р. № 03/2245.

Статтею 49-2 КЗпП України передбачено порядок вивільнення працівників, відповідно до якого про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. На виконання даної вимоги позивача було персонально попереджено про ліквідацію комунальної установи та про вивільнення, що підтверджується наказом № 132-осн від 19.10.2017 р. та її особистим підписом датований 19.10.2017 р.

Позивачка в позовній заяві зазначає, що відповідно до вимог положень ст. 42-1 КЗпП її необхідно поновити на роботі. Але стаття 42-1 КЗпП України застосовується при укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу. Тобто працівник, з яким розірвано трудовий договір з підстав, передбачених пунктом 1 статті 40 КЗпП України (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), протягом одного року має право на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, якщо власник або уповноважений ним орган проводить прийняття на роботу працівників аналогічної кваліфікації. Але на даний час комунальне підприємство «Токмацький центр з профілактики та боротьби зі СНІДом» ще на створене, на це підприємство працівники не приймаються, штатного розпису підприємства не існує, КУ Токмацька ЦРЛ знаходиться в стані припинення, тому вона не має фінансування, та також відсутній штатний розпис, працівники на роботу не приймаються.

Твердження позивачки, що в зв'язку з прийняттям рішення Токмацької міської ради № 20 від 22.02.2018 року «Про припинення комунальної установи Токмацька центральна районна лікарня шляхом перетворення в комунальне підприємство «Токмацький центр з профілактики та боротьби зі СНІДом» на сьогоднішній день існує вищезазначене підприємство є безпідставним та необгрунтованим, так як позивачка не надала відомості про реєстрацію цього підприємстві з державного реєстру юридичних осіб.

Відповідно до ст. 104 ЦК України передбачено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. А відповідно до ст. 40 КЗпП України передбачено, що при організації підприємства, установи, організації трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України. Тобто навіть якби на день звільнення позивачки було б прийнято рішення «Про припинення комунальної установи Токмацька центральна районна лікарня шляхом перетворення в комунальне підприємство «Токмацький центр з профілактики та боротьби зі СНІДом», Позивачка все одно б підлягала звільненню на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Приймаючи рішення № 20 від 22.02.2018 року Токмацька міська рада одним із пунктів вішення вирішила рішення від 20.07.2017 р. № 2, від 21.09.2017 р. № 18, від 21.12.2017 р. № 25 вважати таким що втратили чинність. Тобто рішення Токмацької міської ради 20.07.2017 ю. № 2 втратило чинність з моменту прийняття рішення № 20 від 22.02.2018 року. Таким чином на момент звільнення позивачки (29.12.2017 р.), комунальна установа Токмацька ЦРЛ перебувала в стадії ліквідації До того ж рішення Токмацької міської ради № 20 від 22.02.2018 року регулює відносини, які виникли з дня набрання ним чинності і не має зворотної дії у часі.

Що стосується строку звернення до суду, то відповідно до ст. 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Тобто з позовною заявою про визнання звільнення незаконним позивачка повинна була звертатися в місячний термін з дня вручення копії наказу (з 29.12.2017 р.) про звільнення або з дня видачі трудової книжки, а не з дня коли вона дізналася про прийняття Токмацькою міською радою рішення № 20 від 22.02.2018 року, яке жодним чином не стосується її звільнення.

Статтею 234 КЗпП України зазначено, що у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський їй міськрайонний суд може поновити ці строки, але в позові позивачка не просить суд юновити пропущений місячний строк звернення до суду, який почав спливати з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Відповідно до постанови Пленуму ВС України N 9 від 06.11.92 «Про практику розгляду судами трудових спорів» передбачено, що якщо місячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з тих підстав.

Позивач просить суд поновити її на роботі, але на даний час КУ Токмацька РЛ знаходиться в стані припинення, тому вона не має фінансування, відсутній штатний розпис. Просить в задоволенні позовну відмовити.

Заслухавши пояснення учасників процесу, суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

З приводу пропущення позивачем строку звернення до суду.

Відповідно до ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

У разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки (ст. 234 КЗпП України).

Згідно з ч. 5 ст. 267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Позивач на обґрунтування поважності пропуску строку звернення до суду зазначила, що про рішення Токмацької міської ради від 22.02.2018 року № 20 їй стало відомо зі слів ОСОБА_5, яка є депутатом Токмацької міської ради, та яка повідомила позивача про вказане рішення лише в травні 2018 року.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 підтвердила факт повідомлення позиваці про рішення Токмацької міської ради від 22.02.2018 року № 20 в травні 2018 року.

Як стверджує позивач, рішення Токмацької міської ради № 20 від 22.02.2018 року не було оприлюднено належним чином, відповідач та третя особа цю обставину не заперечують та не спростовують.

Ознайомившись з доводами позивача щодо поважності пропуску строку звернення до суду, враховуючи прийняття Токмацькою міською радою рішення від 22.02.2018 року № 20, яким вирішено припинити Токмацьку центральну районну лікарню не шляхом ліквідації, як було визначено рішенням від 2.07.2017 року № 2, а шляхом перетворення, беручи до уваги показання свідка ОСОБА_5, суд вважає причини пропуску строку звернення до суду поважними та приходить до висновку про необхідність їх поновлення.

З приводу фактичних обставин судом встановлено наступне.

Рішенням Токмацької міської ради від 20.07.2017 року № 2 «Про припинення комунальної установи Токмацька центральна районна лікарня шляхом її ліквідації» вирішено припинити шляхом ліквідації комунальну установу Токмацька центральна районна лікарня, створити комісію з припинення, якій до 01 листопада 2017 року закрити рахунки, відкриті у фінансових установах, крім рахунка, який використовується для розрахунків з кредиторами та інше.

На виконання вказаного рішення міської ради головою ліквідаційної комісії комунальної установи Токмацька центральна районна лікарня Шапран С.С. видано наказ від 21.07.2017 року № 84-осн про припинення комунальної установи Токмацька центральна районна лікарня шляхом ліквідації, розташовану за адресою: 71700, м. Токмак, вул. Центральна, 55Ж. Пунктом 2.3. даного наказу вирішено звільнити працівників підприємства згідно з чинним законодавством.

Рішенням Токмацької міської ради від 21.09.2017 року № 18 «Про внесення змін до рішення Токмацької міської ради від 20.07.2017 року № 2 «Про припинення комунальної установи Токмацька центральна районна лікарня шляхом її ліквідації» виключено з вказаного вище рішення міської ради слова «до 01 листопада 2017 року».

Наказом голови ліквідаційної комісії комунальної установи Токмацька центральна районна лікарня Шапран С.С. від 19.10.2017 року № 132-осн «Про попередження працівників КУ Токмацька ЦРЛ про майбутнє звільнення» затверджено список працівників, які підлягають звільненню з 29.12.2017 року у зв'язку із скороченням штату та відомість попередження про майбутнє звільнення згідно з додатків № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 22, 23 до наказу.

На виконання рішення Токмацької міської ради №2 від 20.07.2017 р. наказом голови ліквідаційної комісії КУ Токмацька ЦРЛ № 170 осн від 18.12.2017 р. прийнято рішення про повне скорочення штату працівників Токмацької центральної районної лікарні.

Відповідно до п. 234 Наказу № 143 - о від 29.12. 2017 року позивач була звільнена з посади за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з ліквідацією підприємства.

Рішенням за лютий 2018 року Токмацька міська рада визнала таким, що втратило чинність своє рішення №2 від 20.07.2017 р. та вирішила зупинити ліквідацію відповідача та припинити комунальну установу Токмацька центральна района лікарня шляхом її перетворення в комунальне підприємство «Токмацький центр профілактики та боротьби зі СНІДом.

Відповідно до ч. 4 ст. 36 КЗпП України - при реорганізації дія трудового договору продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників.

Можливість для звільнення працівників у разі реорганізації підприємства, допускається тільки за умови скорочення штату або чисельності працівників. Право визначити чисельність і штат працівників належить тільки власникові або уповноваженому їм органу.

Незважаючі на зміну форми припинення установи, рішення про повне скорочення чисельності штату працівників - наказ голови ліквідаційної комісії КУ Токмацька ЦРЛ № 170 осн від 18.12.2017 р. не було змінено.

Оскільки посада позивача та всі інші посади комунальної установи - відповідача було скорочено, відповідно до ст. 5-1, ч.4 ст. 36 КЗпП України припинення трудового договору за ініциативи власника є правомірним, незважаючі на зміну припинення установи на її перетворення, бо працівника неможливо перевести на іншу роботу через повне скорочення штату.

Правомірність рішення про повне скорочення штату працівників Токмацької центральної районної лікарні, прийнятого наказом голови ліквідаційної комісії КУ Токмацька ЦРЛ № 170 осн від 18.12.2017 р. на виконання рішення Токмацької міської ради №2 від 20.07.2017 р. позивачем не оспорюється. Таке рішення щодо штату та чисельності працівників відноситься до виключних повноважень Токмацької міської ради, як власника, або уповноваженого органу - керівництва установи, узгоджується з вимогами ст. 5-1, ч.4 ст. 36 КЗпП України та має наслідком припинення трудового договору.

Таким чином, незважаючи на те, що ліквідацію установи було замінено на реорганізацію, повне скорочення штату працівників є безумовною підставою звільненя позивача.

Крім того, після виконання рішення Токмацької міської ради № 2 від 20.07.2017 в частині повного скорочення штату та звільнення всіх працівників Токмацької центральної районної лікарні, Токмацька міська рада не мала права змінювати своє рішення в цій частині, бо це б порушувало б принцип правової визначенності.

Така правова позиція закріплена рішенням Конституційного суду України від 16.04.2009 р. Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом іхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Оскільки не підлягає задоволеню позовна вимога про визнання незаконним звільнення позивача, не можуть бути задоволені і інші позовні вимоги, які є похідними.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 263-265, 354, 355 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Поновити позивачу строк звернення до суду.

Взадоволенні позову ОСОБА_1, РНКОПП: НОМЕР_1, місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 до Комунальної установи Токмацька центральна районна лікарня, місцезнаходження: Запорізька область. м. Токмак, вул. Центральна, 55 Ж, ЄДРПОУ 01993003, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійний вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Токмацької міської ради, місцезнаходження: Запорізька область, м. Токмак, вул. Центральна, буд.45 про визнання звільнення з роботи незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Запорізької області через Токмацький районний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 17.07.2018 р.

Суддя: