Рішення № 75326544, 03.07.2018, Літинський районний суд Вінницької області

Справа № 127/17421/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" липня 2018 р.

Літинський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Гопкіна П.В.,

за участю секретаря Іванової І.О.,

представника позивача - ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Літині в режимі відеоконференції із Апеляційним судом м. Києва цивільну справу за позовом Акціонерного товариства "Сбербанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Представник ПАТ «Сбербанк» ОСОБА_3 звернувся до суду із значеним позовом, вимоги якого мотивував тим, що 17.12.2015 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 5037-ФО/2015/71 відповідно до якого останній отримав кредитні кошти у сумі 59786 грн. 54 коп. зі сплатою відсотків в розмірі 37 % річних. За умовами зазначеного договору боржник зобов'язувався використовувати кредит за цільовим призначенням, своєчасно повернути кредит та виплачувати банку проценти за користування кредитом згідно графіку погашення заборгованості, виконувати інші умови договору. Проте взяті на себе зобов'язання відповідач не виконує, внаслідок чого станом на 20.03.2017 р. утворилась заборгованість у сумі 93 356,48 грн. На підставі вказаного, позивач звернувся до суду з позовом про захист своїх прав.

12.01.2018 р. представником позивача ОСОБА_1 до суду надано заяву перо збільшення позовних вимог, згідно якої позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 157933,54 грн. з них:

-заобрговансіть за кредитом 57914,02 грн;

-процентів за користування кредитом, 32128,75 грн.;

-пені за прострочення поверхня заборгованості за кредитом – 51450,50 грн.;

-пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом 16080,27 грн.;

-штраф за факт прострочення сплати основної суми кредиту – 360 грн. (а.с. 96-72 том 1).

Відповідач ОСОБА_2 не визнав позовні вимоги надав до суду відзив, згідно якого просив залишити без розгляду позовну заяву, оскільки банк – позивач у справі являється банком країни - агресора Росії (а.с. 50-52 том 1). У відзиві на заяву про збільшення позовних вимог просив відхилити первісний позов та заяву про збільшення позовних вимог мотивуючи тим, що позивач втратив ліцензію на на право фінансової діяльності (а.с. 119-138 том 1).

У судовому засіданні в режимі відео конференції з Апеляційним судом м. Києва, представник позивача ОСОБА_1 заявлені позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити. Додаткового наголосила на тій обставині, що відповідачем вчинялись заходи спрямовані не мирне врегулювання конфлікту та погашення заборгованості, втім цього не виконано.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, заперечивши проти стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом. Пояснив, що не здатний виплати всю суму заборгованості у зв'язку зі своїм сткрутним матеріальним станом.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, враховуючи часткове визнання позову відповідачем суд дійшов висновку, що позов обґрунтований та підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно вимог ст.ст.77,81 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до укладеного договору № 50837-ФО/2015/17 від 17.12.2015 року ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 59786,54 грн. під 37 % річних (а.с.6-9 том 1).

Згідно зі статтями 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог Закону. У порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав.

У зв'язку із зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором у відповідача станом на 20.03.2017 року виникла заборгованість за кредитом в розмірі 57914,02 гривень, заборгованість по процентам за користування кредитом в розмірі 32128,75 гривень, пеня за прострочення повернення заборгованості за кредитом в розмірі 51450,50 гривень, пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитом в розмірі 16080,27 гривень (а.с. 94 том 1).

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача штраф в розмірі 360 гривень за прострочення сплати основної суми.

Згідно з ч.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Тобто пеня це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір, поки зобов’язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення. Правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Кредитним договором передбачена відповідальність за порушення зобов'язання, а саме: пеня та штраф. Тобто за одне й те саме порушення зобов'язання передбачена подвійна відповідальність одного виду. При цьому в ст. 61 Конституції України зазначено, що ніхто не може бути притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Тобто, вимога банку про стягнення з відповідача одночасно пені та штрафу є взагалі неправомірною, оскільки стягуючи штраф висувати вимогу про стягнення пені банк не має права.

Відповідно до Правової позиції Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 р. у справі №6-2003цс15 згідно зі ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, а тому позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по пені в розмірі 10043,29 грн. задоволенню не підлягають.

Відповідно до положень статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, згідно зі ст. 525 цього Кодексу, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 3 ст. 538 Цивільного кодексу України у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконує свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Однією із загальних засад цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору, що стверджується в п.3 ч.1 ст.3 ЦК України.

В ч.1 ст. 626 ЦК України законодавець зазначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Частиною 3 цієї статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 1 статті 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов’язання.

Факт неналежного виконання відповідачем умов кредитного договору знайшов своє підтвердження при розгляді справи і є підставою, відповідно до змісту договору, наданого позивачем розрахунку боргу та вимог чинного законодавства, для часткового задоволення позову.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № № 50837-ФО/2015/17 від 17.12.2015 року у розмірі 57914,02 гривень, заборгованість по процентам за користування кредитом в розмірі 32128,75 гривень та штраф в розмірі 360 гривень.

Згідно ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з платіжного доручень про сплату судового збору, розмір судових витрат, понесених позивачем, складає 1762,00 грн., а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути суму судових витрат по сплаті судового збору, пропорційну до розміру задоволених позовних вимог (позовні вимоги підлягають задоволенню на: 90402,77 грн. * 100% : 157933,54 грн. ціни позову = 57,24%), тобто 57,24% від суми сплаченого судового збору 57,24% * 1762,00 грн:/100% = грн), що складає 1356,02 грн.

Керуючись ст. ст. 526, 527, 530, 625, 629, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 2, 141, 209, 247, 263-268, 280 ЦПК України, суд,

Керуючись ст. ст. 526, 527, 530, 625, 629, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 2, 141, 209, 247,258-259, 263-268 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії АВ № 140351, виданий Ленінським РВ УМВС України у Вінницькій області 20 липня 2000 року, ІПН НОМЕР_1, проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь Акціонерного товариства «Сбербанк» рахунок № 37390504, код ЄДРПОУ 25959784, МФО 320627, 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 46) заборгованість за кредитним договором № 50837-ФО/2015/71 від 17 грудня 2015 р. в розмірі 57 914,02 грн.; заборгованість по відсотках за користування кредитом 32128,75 грн., штраф за прострочення сплати основної суми кредиту 360 грн. та 1356,02 грн. у відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя : Гопкін П. В.