Постанова № 75326185, 10.07.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2018 р. м. ХарківСправа № 818/601/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Григорова А.М.

суддів: Тацій Л.В. , Подобайло З.Г.

за участю секретаря судового засідання Ткаченко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду, м. Суми, від 23.04.2018, суддя М.М. Шаповал, , повний текст складено 30.04.18 по справі № 818/601/18

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивачка) просить визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (далі - відповідач, ГУ Держгеокадастру) щодо розгляду її заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель державної власності (земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1), що розташована за межами населеного пункту на території Стрільниківської сільської ради Путивльського району Сумської області, та визнати за нею право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки.

Свої вимоги мотивує тим, що відповідач безпідставно відмовив їй в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, чим грубо порушує законні права позивачки. Лист відповідача від 19.01.2018 № С-16610-381/21/18 не містить рішення з приводу вирішення питання, яке було підставою для звернення по суті, а лише зазначено, що земельна ділянка зарезервована для створення ландшафтного регіонального парку "Сеймський" та відповідач не має правових підстав для вирішення питання щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою. Відповідач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що спірна земельна ділянка відноситься до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення. Земельним кодексом України (далі - ЗК України) передбачено вичерпний перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою. Підставою для відмови в наданні дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою. Таким чином, підстави для відмови позивачці в надані дозволу на розроблення проекту землеустрою відсутні. Також зазначила, що ефективним способом захисту законних інтересів буде визнання за ОСОБА_1 права замовити розроблення проекту землеустрою щодо спірної земельної ділянки. Вважає, що саме відповідач наділений повноваженнями щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність або у користування для всіх потреб у межах Сумської області.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 23.04.2018р. в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій зазначає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в силу неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, має місце неправильне застосування норм матеріального права, а тому вважаю Рішення не законним та не обґрунтованим. Зазначає, що суд першої інстанції визнав встановленою ту обставину, що відповідач своїм листом від 19.01.2018 року «фактично відмовив» в задоволенні заяви апелянта. Проте, вважає, дану обставину не можна визнати доведеною, адже зі змісту листа відповідача (а.с.10) вбачається лише те, що відповідач вважав себе некомпетентним розглядати заяву позивача, з огляду на те, що вся територія Стрільниківської сільської ради Путивльського району зарезервована для створення ландшафтного регіонального парку «Сеймський». Вказує, що в тексі листа відсутнє рішення відповідача стосовно розгляду звернення та не значиться нічого про те, що позивачу відмовлено в задоволенні заяви, так само як і не зазначено про задоволення заяви. Зазначає, що лист - відповідь відповідача на заяву про надання дозволу сам по собі є фактом протиправної бездіяльності відповідача, оскільки рішення як про відмову у наданні дозволу так і про надання дозволу повинне прийматися у формі наказу, а не листа. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у Постанові від 27.03.2018 року, при розгляді справи № 463/3375/15-а. Просить скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23.04.2018 року у справі №818/601/18 та постановити нове про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Від відповідача по справі, Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що позивачка не довела обставини, на яких ґрунтуються її позовні вимоги. Вказує, що ГУ Держгеокадастру повідомило позивачку про неможливість задоволення її заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою. Земельна ділянка, яка планується до відведення, розташована на території Стрільниківської ради Путивльського району Сумської області, вся територія якої зарезервована для створення ландшафтного регіонального парку "Сеймський". Використання природних ресурсів на території господарської зони ландшафтного регіонального парку "Сеймський" має здійснюватися з додержанням загальноекономічних вимог. Перелік цінних територій та об'єктів, які включались до складу природно-заповідного фонду області затверджено розпорядження голови обласної державної адміністрації від 14.12.1995 № 237. Враховуючи наведене, зазначають, що управління Держгеокадастру протиправної бездіяльності щодо розгляду заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою не допущено.

Позивач в судовому засіданні підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі. Вважає, що відповідач мав видати відмову в наданні дозволу розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в вигляді наказу.

Представник відповідача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є не обґрунтованими, не доведеними, а тому не підлягають задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 28.12.2017 ОСОБА_1 звернулася до ГУ Держгеокадастру із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Стрільниківської ради Путивльського району Сумської області за межами населеного пункту (а.с. 9).

Листом від 19.01.2018 № С-16610-381/21-18 (а.с. 10) відповідач фактично відмовив ОСОБА_1 в задоволенні вказаної заяви та не надав дозволу на розробку проекту землеустрою посилаючись на те, що відповідно до інформаційної довідки Відділу у Путивльському районі ГУ Держгеокадастру від 11.01.2018 № 30/109-17 земельна ділянка, що планується до відведення, розташована на території Стрільниківської сільської ради Путивльського району, вся територія якої зарезервована для створення ландшафтного регіонального парку "Сеймський". Також у листі зазначає, що ГУ Держгеокадастру не має правових підстав для вирішення питання, що у порушене у клопотання позивачки.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суб'єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним Кодексом України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Підпунктом 31 п. 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії визначено, що, Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.

Пунктом "є-1" ст. 15-1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) визначено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить, зокрема розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно ст. 123 ЗК України передача земельних ділянок в користування передбачає проходження певної процедури з виготовлення проекту землеустрою (або технічної документації у разі надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення), його погодження компетентними органами тощо, що в подальшому є підставою для прийняття відповідного рішення органом виконавчої влади з цього питання.

Згідно з ч. 2 ст. 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Пункт 4 ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) вказує на те, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, зокрема шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити дії.

Таким чином, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що в зв'язку з бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено права позивача.

Позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин. Отже, вирішуючи публічно-правовий спір, суд повинен встановити, в чому полягає порушення прав позивача бездіяльністю відповідача.

Аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що цими нормами встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких визначені в статті 118 ЗК органи приймають одне з відповідних рішень.

Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.

Посилання позивачки на абз. 3 ч. 7 ст. 118 ЗК України колегія суддів вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до вказаної норми, у разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Діяльність суб'єкта владних повноважень це - здійснення посадовою особою своїх обов'язків у межах наданих чинним законодавством повноважень чи всупереч їм.

Протиправна бездіяльність - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, тобто не вчинення дій, які особа повинна була і могла вчинити.

Колегія суддів зазначає, що листом від 19.01.2018 № С-16610-381/21-18 відповідач повідомив, що не має правових підстав для вирішення питання, що порушене у клопотанні позивачки, що фактично і по суті є мотивованою відмовою ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Дану відповідь суд апеляційної інстанції не вважає бездіяльністю, а це є дія, що полягає у фактичній відмові позивачці в задоволенні її клопотання.

Недотримання форми відповіді при розгляді звернення, про що також зазначено позивачем в суді апеляційної інстанції, не може розцінюватись як бездіяльність.

Дана відповідь Головним управлінням Держгеокадастру у Сумській області фактично містить відмову в погодженні про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства і цю відмову позивачка не оскаржує, посилаючись лише на протиправну бездіяльність відповідача.

В зв'язку з тим, що в даному випадку фактично позивачці, листом від 19.01.2018 № С-16610-381/21/18, відмовили в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, колегія суддів вважає помилковим посилання позивачки в апеляційній скарзі на рішення Верховного Суду у від 27.03.2018 року по справі № 463/3375/15-а.

Крім того, колегія суддів зазначає, що в справі № 463/3375/15-а заява про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки була повернута позивачу, в даному ж випадку відповідач наполягає на відсутності можливості в наданні даного дозволу проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, тобто відмовляє позивачу.

При цьому відповідач, фактично, обґрунтовує дану відмову не відповідністю місце розташування земельної ділянки, що планується до відведення, вимогам законів, оскільки дана земельна ділянка, як зазначає відповідач, відповідно до інформаційної довідки наданої Відділом у Путивльському районі Головного управління від 11.01.2018р. № 30/109-17 зарезервована для створення ландшафтного регіонального парку "Сеймський", тобто фактично ця відмова відповідає ст. 118 Земельного кодексу України.

Також колегія суддів зазначає, що правовий статус Головного управління Держгеокадастру в Сумській області визначено відповідним Положенням, яке затверджене Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 за № 1391/29521).

У пункті 8 цього Положення передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру. Відповідно до пункту 10 начальник Головного управління підписує накази Головного управління.

Проте колегія суддів зазначає, що законодавством чітко не визначено, що за результатами вирішення питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства приймається саме наказ.

Не застосування Головним управлінням Держгеокадастру під час розгляду питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства п. 8 Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333, не є підставою вважати, що дана відмова є протиправною, оскільки сам зміст викладений в оскаржуваному листі свідчить про відмову в наданні дозволу. Лист підписаний керівником відповідача.

Щодо позовної вимоги позивача про зобов'язання визнання за нею права замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки без отримання дозволу ГУ Держгеокадастру, колегія суддів зазначає наступне.

Дана вимога не направлена на вирішення адміністративно правового спору.

Колегія суддів зазначає, що особи мають право в порядку передбаченому законом розробляти проекти землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, однак в позові не заявлено вимог ні про скасування рішення про відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, ні про визнання протиправними дій відповідача щодо прийняття даної відмови.

Також в позовній заяві відсутня вимога про зобов'язання відповідача, до дискреційних повноважень якого відноситься надання дозволів на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, надати такий дозвіл позивачу.

На підставі викладеного, суд вважає, що позивачка не довела обставини, на яких ґрунтуються її позовні вимоги. ГУ Держгеокадастру у Сумській області протиправної бездіяльності щодо розгляду заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою не допущено.

Щодо посилань позивача в позовній заяві на те, що вказана земельна ділянка знаходиться на території Стрільниківської сільської ради Путивльського району, за межами населеного пункту та відноситься до земель сільськогосподарського призначення, а не до земель зарезервованих для створення ландшафтного регіонального парку "Сеймський" колегія суддів зазначає наступне.

З урахуванням змісту позовних вимог дані посилання не впливають на вирішення справи по суті.

Крім того згідно листа Департаменту екології та охорони природних ресурсів та Розпорядження голови обласної державної адміністрації Сумської обласної державної адміністрації дана земельні ділянки за кадастровими номерами НОМЕР_1 ТА НОМЕР_2 Стрільниківської сільської ради Путивльського району Сумської області включені до складу території РЛП " Сеймський" і відповідно до Проекту віднесені до його господарської зони (а.с. 38-40) .

Відповідно до інформаційної довідки наданої Відділом у Путивльському районі Головного управління від 11.01.2018р. № 30/109-17 зарезервована для створення ланшафтного регіонального парку " Сеймський".

Колегія суддів зазначає, що дані посилання позивача не спростовують того факту, що дана земельна ділянка відповідно до інформаційної довідки наданої Відділом у Путивльському районі Головного управління від 11.01.2018р. № 30/109-17

З урахуванням змісту заявлених позовних вимог, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно ч. 1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23.04.2018 по справі № 818/601/18 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

.

Головуючий суддя (підпис)А.М. ГригоровСудді(підпис) (підпис) Л.В. Тацій З.Г. Подобайло Повний текст постанови складено 16.07.2018.