Постанова № 75325830, 16.07.2018, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Справа № 817/762/18

ПОСТАНОВА

іменем України

"16" липня 2018 р. м. Житомир

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Шевчук С.М.

суддів: Мацького Є.М.

Шидловського В.Б.,

за участю секретаря Круглій В.В.,

сторін та їх представників: позивача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від "12" квітня 2018 р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій , -

суддя в 1-й інстанції - Недашківська К.М.,

час ухвалення рішення - не зазначено,

місце ухвалення рішення - м.Рівне,

дата складання повного тексту рішення - 16.04.2018 року

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області, в якому просила визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов'язати призначити пенсію відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 як іншу державну пенсію та виплачувати її в повному розмірі з моменту звернення, тобто з 14.12.2017, призупинивши виплату пенсії, яку призначено відповідно до вимог статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» за мінусом проведених пенсійних виплат у відповідний період.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2018 року адміністративний позов ОСОБА_2 до Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинення певних дій - залишено без задоволення.

Вважаючи, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Житомирського апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою, в якій просить назване рішення суду скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

На підтвердження доводів апеляційної скарги позивач зазначив, що пенсія призначена на підставі Закону №1789-ХІІ та пенсія, призначена на підставі Закону №1697-VII є різними видами державної пенсії. Зазначає, що державні пенсії, право на які виникло згідно різних законів, є різними державними пенсіями за різну вислугу років, тому прокурор може мати право на різні державні пенсії.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_3 звернулася до Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області із заявою від 14.12.2015 про призначення пенсії за вислугою років відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-XII від 05.11.1991 (далі іменується - Закон України №1789-XII).

Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 02.02.2016 у справі №569/16946/15-а, позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України в місті Рівне про визнання протиправним рішення щодо відмови в призначенні пенсії - задоволено; визнано неправомірним рішення Управління Пенсійного Фонду України в м.Рівне Рівненської області про відмову у призначенні ОСОБА_4 пенсії за вислугу років та протиправними дії Управління Пенсійного Фонду України в м.Рівне Рівненської області щодо відмови у призначенні пенсії за вислугою років ОСОБА_4 згідно статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру»; зобов'язано Управління Пенсійного Фонду України в м.Рівне Рівненської області провести обчислення ОСОБА_4 пенсії за вислугою років згідно статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» з 14.12.2015р., виходячи із розрахунку 90 % від суми місячного (чинного) заробітку, обчисленого за останні 24 календарні місяці роботи.

На виконання постанови Рівненського міського суду Рівненської області від 02.02.2016 у справі №569/16946/15-а, відповідачем призначено позивачу відповідну пенсію, що підтверджується розпорядженням №333 від 15.06.2016, де зазначено: вид пенсії - за вислугу років; умови призначення - прокурор/слідч.склад; розрахунок пенсії (із заробітку) - 90% (а.с. 30).

З розпорядження №834105 від 18.10.2017 вбачається: вид пенсії - за вислугу років; умови призначення - прокурор/слідч.склад; дата перерахунку - 01.10.2017; розрахунок пенсії (із заробітку) - на 01.10.2017; розмір пенсії з обмеженням - з 01.10.2017; сума - 3125 грн. 90 коп. (а.с. 32).

Позивач 13.12.2017 року звернулася до Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області із заявою про призначення їй пенсії відповідно до частини 2 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII від 14.10.2014 (далі іменується - Закон України №1697-VII) та здійснення виплати пенсії без обмежень її розміру, якщо розмір даної пенсії буде більший ніж пенсія, призначена відповідно до статті 50-1 Закону України №1789-XII (а.с. 9).

Листом від 28.12.2017 №737/10 позивача повідомлено про неможливість призначення пенсії відповідно до статті 86 Закону України №1697-VII, оскільки позивачу вже була призначена пенсія за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України №1789-XII, на виконання постанови Рівненського міського суду Рівненської області від 02.02.2016 у справі №569/16946/15-а (а.с. 14).

Вважаючи такі дії протиправними, позивач звернулась до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу вже була призначена пенсія за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України №1789-XII, на виконання рішення суду, а повторне призначення пенсії за вислугу років нормами чинного законодавства не передбачено.

З таким висновком погоджується і суд апеляційної інстанції з огляду на наступне.

У відповідності до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, позивачу призначена пенсія за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України №1789-XII.

Відповідно до статті 50-1 Закону України №1789-XII, прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: по 30 вересня 2011 року - 20 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років.

Оскільки позивач продовжувала працювати в органах прокуратури, тому призначена їй з 14.12.2015 пенсія за вислугу років була призупинена до жовтня 2017року.

Частиною п'ятнадцятою статті 86 Закону України №1697-VII встановлено, що тимчасово, по 31 грудня 2017 року: особам (крім осіб з інвалідністю I та II груп, осіб з інвалідністю внаслідок війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), які працюють на посадах та на умовах, передбачених цим Законом, які займають посади державної служби, визначені Законом України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу», а також працюють на посадах та на умовах, передбачених Законом України «Про судоустрій і статус суддів», призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються.

У відповідно до пункту 13-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі іменується - Закон України №1058-IV), з 1 жовтня 2017 року пенсії, призначені після набрання чинності Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (крім осіб з інвалідністю I та II груп, осіб з інвалідністю внаслідок війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») на умовах законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про наукову і науково-технічну діяльність» у період роботи на посадах державної служби, визначених Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VIII, а також на посадах та на умовах, передбачених законами України «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», виплачуються у розмірі, обчисленому відповідно до цього Закону. Після звільнення з роботи виплату пенсії позивачу, призначеної відповідно до зазначених законів, поновлюється.

За правилами пункту 4-7 Прикінцевих положень Закону України №1058-IV, особам, пенсії/щомісячне довічне грошове утримання яким призначені відповідно до законів України «Про Кабінет Міністрів України», «Про державну службу», «Про Національний банк України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про судоустрій і статус суддів», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», Митного кодексу України, Податкового кодексу України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України, розмір яких з урахуванням перерахунку, передбаченого пунктом 4-3 цього розділу, розрахований за нормами цього Закону, буде більший, проводиться автоматичне, без їхнього звернення, переведення пенсії на умовах, передбачених цим Законом, за матеріалами пенсійних справ.

Особи, пенсію яким переведено на пенсію на умовах цього Закону, у будь-який час можуть звернутися до органів Пенсійного фонду для переведення на пенсію/щомісячне довічне грошове утримання за нормами законів України «Про Кабінет Міністрів України», «Про державну службу», «Про Національний банк України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про судоустрій і статус суддів», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», Митного кодексу України, Податкового кодексу України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України із встановленням розміру пенсії, отримуваного до такого переведення, з 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому надійшла така заява.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки, пенсія призначена позивачу на умовах Закону України №1789-XII у період роботи на посаді в органах прокуратури, тому починаючи з 01.10.2017 позивачу виплачується пенсія у розмірі, обчисленому відповідно до Закону України №1058-IV.

Встановлено, що позивачу вже була призначена пенсія за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України №1789-XII, на виконання рішення суду. Повторне призначення пенсії за вислугу років нормами чинного законодавства не передбачено.

Колегія суддів також відхиляє твердження позивача у апеляційній скарзі, що пенсія призначена на підставі Закону №1789-ХІІ та пенсія, призначена на підставі Закону №1697-VII є різними видами державної пенсії.

Так, відповідно до статті 50-1 Закону України №1789-XII, прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше (по 30 вересня 2011 року) 20 років.

Відповідно до статті 86 Закону України №1697-VII, прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше (з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року) 23 років 6 місяців

Тобто, нормами Закону України №1789-XII та Закону України №1697-VII визначено право на такий вид пенсійного забезпечення, як за вислугу років.

Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII 05.11.1991 (далі іменується - Закон України №1788-XII) визначено види державних пенсій: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком (стаття 51 Закону України №1788-XII).

Законодавство вирізняє чотири категорії працівників, які мають право на пенсію за вислугу років: - військовослужбовці, службовці та працівники органів внутрішніх справ; - працівники цивільної авіації та льотно-випробувального складу; - державні службовці, судді, працівники прокуратури і митних органів; - окремі категорії працівників та спеціалістів інших галузей народного господарства.

Статтею 9 Закону України №1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України №1058-IV, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Аналогічна норма закріплена у статті 6 Закону України №1788-XII, відповідно до якої, особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов'язку.

Відповідно до частини 11 статті 86 Закону України №1697-VII, прокурорам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їхнім вибором.

Оскільки заява ОСОБА_2 до Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області фактично стосувалась призначення того самого виду пенсії (пенсії за вислугу років), яка вже була призначена, то вона не може бути призначена повторно.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що пенсія за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України №1789-XII та пенсія за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України №1697-VII є одним і тим же видом пенсії.

На підставі викладеного, колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду приходить до висновку, що порушень або неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від "12" квітня 2018 р. - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя С.М. Шевчук

судді: Є.М. Мацький

В.Б. Шидловський

Повне судове рішення складено "16" липня 2018 р.