Постанова № 75325229, 12.07.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/2253/17 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:

Мазур А.С.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Кузьмишиної О.М.;

за участю секретаря: Горяінової Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 лютого 2018 року (прийнята в порядку письмового провадження, м. Києві, дата складання повного тексту рішення - відсутня) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Голосіївського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2017 року, ОСОБА_3 (далі - позивач ОСОБА_3.) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Голосіївського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві (далі - відповідач, Голосіївське РВ ГУ ДМС в м. Києві), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Голосіївського РВ ГУ ДМС в м. Києві № 2/3128 від 27.07.2016;

- поновити дозвіл на імміграцію громадянина Турецької Республіки ОСОБА_3 та посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 26.01.2016.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 19.01.2016 позивач отримав дозвіл на імміграцію як чоловік громадянки України. Для отримання цього дозволу ним було подано всі документи, визначені чинним законодавством, в тому числі, український паспорт дружини. На підставі цих документів, що були належним чином попередньо перевірені уповноваженим органом, було прийнято відповідне рішення та видано посвідку на постійне проживання.

ОСОБА_3 також вказує, що інформації від Голосіївського РВ ГУ ДМС в м. Києві не приховував, копію паспорта дружини, незважаючи на те, що її надання не передбачене чинним законодавством, надав добровільно.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 лютого 2018 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Голосіївського районного відділу Головного управління в місті Києві Державної міграційної служби України (місцезнаходження: 03039, місто Київ, вулиця Голосіївська, 15, ЄДРПОУ 37768863) про скасування дозволу на імміграцію в Україну № 2/3128 від 27.07.2016.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, що у ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином Турецької Республіки згідно паспорту НОМЕР_3.

19.09.2013 позивач одружився на ОСОБА_4, що підтверджується сімейним свідоцтвом НОМЕР_2, виданим управлінням відділу реєстрації шлюбів муніципалітету Кючюкчекмедже. Прізвище взяте після шлюбу: ОСОБА_3.

08.10.2015 ОСОБА_3 звернувся до Голосіївського РВ ГУ ДМС України в м. Києві з клопотанням щодо надання дозволу на імміграцію та документування посвідкою на постійне проживання в Україні, як такий, що перебуває в шлюбі з громадянкою України понад 2 роки.

Після проведення перевірок, у зв'язку з відсутністю підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію, 19.01.2016 Голосіївським РВ ГУ ДМС України в м. Києві позивачу було надано дозвіл на імміграцію в Україну та 26.01.2016 документовано посвідкою на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1 з терміном дії: безстроково.

При проведенні додаткової перевірки матеріалів справи встановлено факт прийому недійсних документів - паспорта громадянки України ОСОБА_4, оскільки прізвище після шлюбу у неї ОСОБА_3 згідно свідоцтва про шлюб.

На підставі встановлених обставин, головним спеціалістом сектору у справах іноземців та осіб без громадянства Голосіївського РВ ГУ ДМС України в м. Києві ОСОБА_5 складено висновок від 27.07.2016, затверджений заступником начальника Голосіївського РВ ГУ ДМС України в м. Києві ОСОБА_6, згідно якого він вважає за доцільне прийняти рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянина Турецької Республіки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до п. 1 ст. 12 Закону України «Про імміграцію».

Як убачається з матеріалів справи, рішенням Голосіївського РВ ГУ ДМС України в м. Києві від 27.07.2016 № 2/3128 скасовано позивачу дозвіл на імміграцію, виданий 19.01.2016, на підставі п. 1 ст. 12 Закону України «Про імміграцію».

Надалі, 15.01.2017 представником Державної прикордонної служби України у громадянина Турецької Республіки ОСОБА_3 було вилучено посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 26.01.2016, як таку, що згідно інформації УДМС у м. Києві перебуває на обліку втрачених, викрадених, оголошених недійсними документів та підлягає вилученню, про що складено протокол вилучення документа.

Вважаючи рішення Голосіївського РВ ГУ ДМС в м. Києві № 2/3128 від 27.07.2016 протиправним, а свої права - порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку матеріалам та обставинам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне.

Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначено Законом України «Про імміграцію» від 07.06.2001 р. № 2491-III (далі - Закон № 2491).

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону № 2491 дозвіл на імміграцію надається в межах квоти імміграції.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону № 2491 дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається, в тому числі, одному з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітям і батькам громадян України.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 12 Закону № 2491 дозвіл на імміграцію може бути скасовано якщо з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції, не пізніш як у тижневий строк надсилає копію рішення про скасування дозволу на імміграцію особі, стосовно якої прийнято таке рішення, та вилучає у неї посвідку на постійне проживання (ч. 1 ст. 13 Закону України «Про імміграцію»).

На виконання положень Закону України «Про імміграцію» постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 № 1983 затверджено Порядок провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень (надалі - Порядок).

Пунктами 21-24 Порядку передбачено, що дозвіл на імміграцію скасовується органом за місцем його видачі.

Питання щодо скасування дозволу вправі порушити орган внутрішніх справ, інший орган виконавчої влади, який у межах наданих йому повноважень забезпечує виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію.

Для започаткування процедури розгляду питання про скасування дозволу на імміграцію відповідне подання надсилається до органу за місцем прийняття рішення про надання такого дозволу.

ДМС, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення.

Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію та іммігранти.

Рішення про скасування дозволу на імміграцію надсилається протягом тижня органом, що його прийняв, до територіального підрозділу за місцем проживання для вилучення посвідки на постійне проживання в іммігранта та вжиття заходів відповідно до статті 13 Закону України «Про імміграцію». Копія рішення надсилається Держприкордонслужбі.

З наявних у матеріалах справи доказів убачається, що оскаржуване рішення прийняте на підставі висновку головного спеціаліста сектору у справах іноземців та осіб без громадянства Голосіївського РВ ГУ ДМС України в м. Києві, без вивчення жодних обставин, зокрема шляхом запрошення іммігранта (позивача) для надання відповідних пояснень.

Окрім зазначеного вище, колегія суддів звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази відправки ОСОБА_3 повідомлення про прийняте рішення Голосіївським РВ ГУ ДМС України в м. Києві від 27.07.2016 № 2/3128, яким скасовано позивачу дозвіл на імміграцію, виданий 19.01.2016.

Відповідно до ст. 9 Закону № 2491 для надання дозволу на імміграцію до заяви додаються такі документи: 1) три фотокартки; 2) копія документа, що посвідчує особу; 3) документ про місце проживання особи; 4) відомості про склад сім'ї, копія свідоцтва про шлюб (якщо особа, яка подає заяву, перебуває в шлюбі); 5) документ про те, що особа не є хворою на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

Як убачається з даної статті, подання особою паспорту громадянина України чоловіка/дружини вказаним Законом не передбачено.

В той же час, згідно ст. 5 Закону України «Про громадянство України» від 18.01.2001 №2235-III документами, що підтверджують громадянство України, є: 1) паспорт громадянина України; 3) паспорт громадянина України для виїзду за кордон; 4) тимчасове посвідчення громадянина України; 6) дипломатичний паспорт; 7) службовий паспорт; 8) посвідчення особи моряка; 9) посвідчення члена екіпажу; 10) посвідчення особи на повернення в Україну.

На підставі вище зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що в межах даного спору встановленню відповідачем підлягав факт наявності у дружини позивача громадянства України, а не порушення нею Положення про паспорт громадянина України.

Згідно, ст. 17 Закону України «Про громадянство України» передбачено вичерпний перелік підстав для припинення громадянства України.

Так, відповідно до зазначеної норми громадянство України припиняється: 1) внаслідок виходу з громадянства України; 2) внаслідок втрати громадянства України; 3) за підставами, передбаченими міжнародними договорами України.

Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі вище зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем не доведено, що громадянство ОСОБА_4, станом на 19.01.2016 чи в подальшому, було припинене, з огляду на що, рішення Голосіївського РВ ГУ ДМС в м. Києві № 2/3128 від 27.07.2016 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про поновлення дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 20, п. 21 Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2012 № 251, про скасовані посвідки територіальний орган або підрозділ ДМС протягом п'яти робочих днів з дня прийняття відповідного рішення інформує ДМС та Адміністрацію Держприкордонслужби.

Скасована посвідка, що виявлена у пункті пропуску через державний кордон, вилучається посадовою особою Держприкордонслужби та протягом 10 робочих днів надсилається для знищення за місцем її видачі.

Іноземець та особа без громадянства протягом місяця з дня отримання копії рішення про відмову у видачі посвідки або скасування посвідки на тимчасове проживання має право на його оскарження шляхом звернення до ДМС або суду. Оскарження такого рішення зупиняє його виконання.

Згідно п. 2.12 Тимчасового порядку розгляду заяв для оформлення посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого наказом МВС України від 15.07.2013 № 681, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.08.2013 за № 1335/23867, раніше видана посвідка на постійне проживання скасовується та вилучається територіальним органом або підрозділом ДМС в разі скасування дозволу на імміграцію в Україну відповідно до статей 12 і 13 Закону України «Про імміграцію».

На підставі вище зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що даними нормами права не передбачено порядку поновлення посвідки на постійне місце проживання та поновлення дозволу на імміграцію, тому в цій частині слід відмовити в задоволенні позовних вимог.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мір досліджено обставини справи на підставі яких суд прийшов до правильного висновку щодо астового задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 241, 242, 243, 250, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 лютого 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

(Повний текст виготовлено - 17 липня 2018 року).

Головуючий суддя: Л.О. Костюк

Судді: Н.П. Бужак,

О.М. Кузьмишина