Постанова № 75325112, 06.07.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

06 липня 2018 рокусправа № 808/1512/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Добродняк І.Ю.

судді: Бишевська Н.А. Семененко Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі

апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 березня 2018 року (головуючий суддя Стрельнікова Н.В.)

у справі № 808/1512/17

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод гумово-технічних виробів»,

до Головного управління ДФС у Запорізькій області,

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод гумово-технічних виробів» звернулось адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0001891407, № 0001901407 від 28.02.2017, прийняті Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю висновків контролюючого органу про нереальність господарських операцій з ТОВ «Дарвін Ріалайз» та з ТОВ «Грейдер Плюс», оскільки всі господарські операції, які вчинялись між позивачем та його контрагентами у періоді, що перевірявся, є реальними, підтверджуються первинними документами, які свідчать про рух активів у процесі здійснення господарської діяльності.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 13.03.2018 адміністративний позов задоволено.

Рішення суду мотивовано тим, що наявність первинних документів є достатньою підставою для відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку, а оскільки дані податкового обліку базуються на даних бухгалтерського обліку, висновок відповідача щодо незаконності віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту є необґрунтованим, що виключає наявність підстав для висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій.

Щодо посилань контролюючого органу на аналіз інформаційних баз даних ДФС України та Єдиного реєстру податкових накладних, суд зазначив, що до перевірки надано весь необхідний перелік документів первинного бухгалтерського обліку, що свідчать про реальність вчинення господарських операцій між підприємствами та про настання змін в майновому стані позивача, що само по собі спростовує висновки контролюючого органу про фіктивність таких операцій.

Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду як таке, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Відповідач наполягає на правомірності своєї позиції стосовно недотримання позивачем та його контрагентами вимог податкового законодавства, зазначає, що перевіркою не підтверджено здійснення товарних операцій постачальниками ТОВ «Дарвін Ріалайз» та ТОВ «Грейдер Плюс» на адресу товариства і встановлено надходження товарів з джерела невідомого походження, тобто, такі товари вказаними контрагентами не постачалися та не надавалися, а в первинних документах зазначені господарські операції, які фактично не відбувались, в зв'язку з чим первинні документи не мають юридичної сили, а тому товариство неправомірно формувало валові витрати та податковий кредит на підставі таких первинних документів.

Також відповідач звертає увагу що наявність кримінальних проваджень, в яких фігурує ТОВ «Дарвін Ріалайз» за ознаками фіктивності.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржену постанову суду першої інстанції обґрунтованою та правомірною, зазначає, що посилання відповідача, як на підставу для зменшення позивачу суми витрат та податкового кредиту, на відсутність поставок гумової сировини на ТОВ «Дарвін Ріалайз» та ТОВ «Грейдер Плюс» з боку контрагентів останніх до уваги не повинні прийматися як такі, що не мають значення для вирішення даної справи, оскільки виходять за межі предмету доказування та стосуються осіб, які не беруть участі у даній справі.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем - Головним управлінням ДФС у Запорізькій області проведена позапланова документальна виїзна перевірка ТОВ «Запорізький завод гумово-технічних виробів» з питань з'ясування обставин, які не були досліджені під час позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Запорізький завод гумово-технічних виробів» з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за вересень 2016 року та з податку на прибуток за період з 01.01.2016 по 30.09.2016 при здійсненні фінансово-господарських операцій, їх реальності, достовірності відображення в обліку по взаємовідносинам з ТОВ «Дарвін Ріалайз» з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за жовтень 2016 року при здійсненні фінансово-господарських операцій, їх реальності, достовірності відображення в обліку по взаємовідносинам з ТОВ «Грейдер Плюс», за результатами якої складено акт від 14.02.2017 № 38/08-01-14-07/37087857 (т.1, а. с.14-33).

Перевіркою встановлено порушення товариством вимог:

- пп.44.1, 44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 330 858 грн., у т. ч. за 3 квартал 2016 р. 330 858 грн.;

- пп.198.1, 198.2, 198.3 ст.198, п.44.1 ст.44 ПК України, в результаті чого товариством завищено податковий кредит за перевірений період в розмірі 1265352 грн., у т.ч. по періодам: вересень 2016 р. на суму 367620 грн., жовтень 2016 р. на суму 897732 грн.

Такі висновки контролюючий орган обґрунтував неможливістю підтвердити реальність здійснення господарських операцій товариства з поставки гумової сировини від його контрагентів ТОВ «Дарвін Ріалайз» та ТОВ «Грейдер Плюс» у зв'язку з відсутністю умов для здійснення господарської діяльності та відсутністю в ланцюгу формування податкового кредиту від постачальників за попередні податкові періоди за рахунок вартості такої продукції, на недоліки у товарно-транспортних накладних та видаткових накладних, у т. ч. і приймання товарів особою, яка не являється представником ТОВ «ЗЗГТВ», а також наявністю кримінальних проваджень стосовно ТОВ «Дарвін Ріалайз».

28.02.2017 на підставі даного акту перевірки ГУ ДФС у Запорізькій області винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0001901407, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 496 287 грн., у т.ч. за основним зобов'язанням 330 858 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 165 429 грн. (т.1, а. с.13);

- № 0001891407, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 898 028 грн., у т. ч. за основним зобов'язанням 1265352 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 632 676 грн. (т.1, а. с.12).

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції про протиправність означених податкових повідомлень-рішень.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

За визначенням, наведеним в пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України (в редакції, що діяла на момент здійснення позивачем спірних господарських операцій), господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість підлягає з'ясуванню, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Податкового кодексу України.

За положеннями пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статті 198 Податкового кодексу України.

У відповідності до положень п.198.1 ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За положеннями п.198.2 ст.198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (абз.1 п.198.6 ст.198 ПК України).

Разом з тим, з положень статей 183 та 184 ПК України вбачається, що особа як платник ПДВ підлягає реєстрації шляхом внесення відповідного запису до реєстру платників; реєстрація особи як платника ПДВ діє до дати її анулювання.

Зазначені вище контрагенти позивача - ТОВ «Дарвін Ріалайз» та ТОВ «Грейдер Плюс» на час здійснення господарських операцій з позивачем мали статус юридичних осіб, платників податку на додану вартість, що свідчить про наявність спеціальної податкової правосуб'єктності у контрагентів позивача в ході виконання укладених з позивачем відповідних господарських договорів.

Як свідчать матеріали справи і не заперечується сторонами, видами діяльності ТОВ «ЗЗГТВ» за КВЕД є виробництво інших гумових виробів (т.1, а. с.7).

У періоді, який перевірявся контролюючим органом, позивач мав господарські відносини з контрагентами - постачальниками товарів:

- за договором поставки № 1309др від 12.09.2016, укладеним з ТОВ «Дарвін Ріалайз» (постачальник), за яким останній зобов'язався поставити позивачу (покупець) гумову суміш (т.1, а. с.44, 45);

- за договором поставки № 0310гр від 03.10.2016, укладеним з ТОВ «Грейдер Плюс» (постачальник), за яким останній зобов'язався поставити позивачу (покупець) гумову суміш (т.1, а. с.50, 51).

На підтвердження виконання вищезазначених договорів позивачем надані: додатки до договорів, приходні ордери, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення, які свідчать про оплату позивачем товарів, товарно-транспортні накладні про перевезення товарів (т.1, а. с.46-49, 52-113).

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатись зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи із змісту вказаних вище документів в їх сукупності, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що ці документи є первинними в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» і є достатніми доказами для підтвердження реальності господарських операцій з поставки товару за вказаними договорами ТОВ «Дарвін Ріалайз» та ТОВ «Грейдер Плюс», руху активів у процесі здійснення господарських операцій та зміни у власному капіталі позивача.

Виписані вказаними контрагентами позивача податкові накладні, які за приписами Податкового кодексу України є підставою для формування податкового кредиту платника податків, відповідають положенням Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» 22.09.2014 № 957, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.10.2014 за № 1235/26012, та Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» від 28.01.2016 № 21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289.

Доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку товариства матеріали справи не містять.

Стосовно посилання відповідача на виявлені під час перевірки недоліки у видаткових накладних, які полягають у тому, що у наданих до перевірки видаткових накладних не міститься печатки підприємства - отримувача товару, суперечливо зазначено місце складання видаткових накладних, а товар отримано ОСОБА_1, який не є посадовою особою ТОВ «ЗЗГТВ», апеляційний суд зазначає, що згідно положень ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» печатка не відноситься до обов'язкових реквізитів первинного документу, а стосовно особи, що отримувала товар, ОСОБА_1 позивачем надано суду цивільно-правовий договір, довіреності, які підтверджуються повноваження ОСОБА_1 щодо приймання товару (т.2, а. с.2-9).

Крім того, доводи відповідача про відсутність повноважень ОСОБА_1 на отримання товару не можуть слугувати беззаперечним доказом нереальності господарських операцій, оскільки згідно з ст.241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

В даному випадку дії позивача стосовно фактичного отримання товару за умовами укладених з ТОВ «Дарвін Ріалайз» та ТОВ «Грейдер Плюс» та його оприбуткування і використання у власній господарській діяльності свідчать про підтвердження (схвалення) вчинених від імені товариства правочинів ОСОБА_1

Щодо суперечливого зазначення місця складання видаткових накладних, то в даному випадку наявність окремих недоліків у складенні первинних документів у разі, якщо вони не перешкоджають ідентифікації учасників операції та встановленню її змісту, не може бути підставою для висновку про недійсність таких документів.

Останнє стосується і доводів відвідача про відсутність заповнення певних реквізитів у товарно-транспортних накладних.

Тим більш, що форма товарно-транспортних накладних затверджувалась Наказом Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29.12.95 № 488/346 "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля", який не було зареєстровано в Міністерстві юстиції України, а відтак він не є нормативно-правовим актом обов'язковим для виконання. Крім того, товарно-транспортну накладну, як бланк суворої звітності, виключено на підставі наказу Міністерства транспорту та зв'язку № 493 від 22.05.2006.

Отже, приймаючи до уваги, що факт надання поставки товару підтверджений позивачем поданими суду належними первинними документами, відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем норм податкового законодавства при відображенні відповідних господарських операцій в податковому обліку.

Стосовно використання позивачем придбаного у ТОВ «Дарвін Ріалайз» та ТОВ «Грейдер Плюс» товару у власній господарській діяльності апеляційний суд зазначає, що придбання позивачем товару за відповідними договорами поставки є об'єктивно виправданим, обґрунтованим, економічно доцільним, безпосередньо пов'язано з господарською діяльністю позивача. Факт використання придбаного товару у власній господарській діяльності позивача підтверджено наданими позивачем документами, відповідачем не заперечується.

В акті перевірки відповідачем не викладено жодних належних та допустимих доказів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за укладеними договорами поставки, про несумісність предмету укладених договорів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманого товару.

Також, наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами ТОВ «Дарвін Ріалайз» та ТОВ «Грейдер Плюс» взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаними контрагентами, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Стосовно використання відповідачем податкової інформації і зроблених на підставі аналізу інформаційних баз даних ДФС України та ЄРПН висновків про неможливість здійснення контрагентами позивача поставок товару через відсутність у постачальників майна, трудових ресурсів (по 1 працевлаштованій особі у кожного контрагента), виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, засобів транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій, апеляційний суд зазначає, що вказана податкова інформація стосовно контрагентів позивача не може слугувати підставою для висновку про нереальність господарських операцій, і як, наслідок, порушення позивачем норм податкового законодавства, оскільки жодною нормою законодавства України не передбачається обов'язок платників податків - покупців товарів (робіт, послуг) вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей щодо повноти та правильності ведення ними податкового обліку, сплати податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників в ланцюгу) тощо.

Також Податковий кодекс України не ставить право позивача на формування витрат та податкового кредиту в залежність від декларування постачальниками, в тому числі і по ланцюгу постачання, своїх податкових зобов'язань та/або від сплати ними сум податку до бюджету.

Позивач, як сторона за відповідним господарським договором, рівноцінний учасник договірних правовідносин, не може впливати та контролювати діяльність свого контрагента (постачальника), відповідати за дотриманням таким контрагентом вимог законодавства, сплату податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-якого з постачальників у ланцюгу постачання, зокрема, шляхом позбавлення права на відображення відповідних сум в податковому обліку.

До того ж, ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.

Тим більш, що підприємство-постачальник може здійснювати реальні торговельні операції та не обов'язково має бути виробником продукції і за відсутності дослідження первинних документів підприємства-контрагента висновки про нереальність господарських операцій, обґрунтовані відсутністю трудових та матеріальних ресурсів такого підприємства, є помилковими.

З цих же підстав апеляційний суд не приймає і доводи відповідача, що фактично позивачу поставлявся ТОВ «Дарвін Ріалайз» і ТОВ «Грейдер Плюс» товар невідомого походження з огляду на відсутність його придбання у ланцюгах постачання або виробництва.

Крім того, апеляційний суд зауважує, що висновки відповідача, зроблені виходячи з даних податкової інформації, носять характер припущень податкового органу (з огляду на відсутність належних доказів), в той час, як за приписами п.3 р.ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 20.08.2015 № 727, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.10.2015 за № 1300/27745, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Стосовно посилання відповідача на фіктивність діяльності контрагента позивача - ТОВ «Дарвін Ріалайз», апеляційний суд приймає до уваги, що правочини, які вчинені без наміру створення правових наслідків, що обумовлені ними, визначаються законом як фіктивні (ст.234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесені законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом.

В даному випадку наявність кримінальних проваджень щодо ознак фіктивної діяльності ТОВ «Дарвін Ріалайз», про що зазначає відповідач, не є доказом фіктивної діяльності ТОВ «Дарвін Ріалайз» при взаємовідносинах з позивачем, оскільки згідно з ч.6 ст.78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Будь-яких обставин, які б свідчили про фіктивність ТОВ «Дарвін Ріалайз», у законодавчо визначеному порядку не виявлено, відповідні факти не встановлені.

За практикою Європейського суду (п.53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України»), наведені відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами.

Таким чином, відповідачем не надано суду беззаперечних доказів порушення позивачем податкового законодавства України, які б свідчили про відсутність фактичної поставки гумової суміші за договорами поставки позивача з ТОВ «Дарвін Ріалайз» і ТОВ «Грейдер Плюс», тому є вірним висновок суду першої інстанції про безпідставність спірних податкових повідомлень-рішень від 28.02.2017 № 0001891407, № 0001901407.

Суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно дослідив обставини, які мають значення для справи, дав їм правильну юридичну оцінку, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову.

Передбачені ст.317 КАС України підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 310, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 березня 2018 року у справі № 808/1512/17 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена до касаційного суду в порядку та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко