Постанова № 75325007, 10.07.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

10 липня 2018 рокусправа № 808/4080/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Головко О.В.

судді: Суховаров А.В. Ясенова Т.І.

за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2018 року (суддя Прасов О.О.) в адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА-П.Е.Т.»

до Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання частково протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в :

ТОВ «АЛЬФА-П.Е.Т.» у грудні 2017 року звернулося до суду з позовом, в якому просило: визнати частково протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області № 0012441402 від 14.09.2017 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 96975,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій на суму 19743,75 грн.; визнати частково протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області № 0012451402 від 14.09.2017 в частині донарахування податку на додану вартість у сумі 56315,00 грн. та фінансових санкцій у сумі 14078,75 грн.; визнати частково протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області № 0007061402 від 14.09.2017 в частині застосування штрафу у сумі 316,80 грн.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2018 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0012441402, прийняте 14.09.2017 Головним управлінням ДФС у Запорізькій області, в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА-П.Е.Т.» грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 116718 грн. 75 коп., з яких: 96975 грн. 00 коп. - за податковим зобов'язанням, 19743 грн. 75 коп. - за штрафною (фінансовою) санкцією; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0012451402, прийняте 14.09.2017 Головним управлінням ДФС у Запорізькій області, в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА-П.Е.Т.» грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 70393 грн. 75 коп., з яких: 56315 грн. 00 коп. - за податковим зобов'язанням, 14078 грн. 75 коп. - за штрафною (фінансовою) санкцією. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Головним управлінням ДФС у Запорізькій області було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «АЛЬФА-П.Е.Т.» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, а також з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 17.01.2013 по 31.12.2016, за результатами якої складено Акт № 457/08-01-14-02/38520897 від 16.08.2017.

На підставі висновків акту відповідачем 14 вересня 2017 року прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0012441402, яким ТОВ «АЛЬФА-П.Е.Т.» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 131448,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 28362,10 грн.; № 0012451402, яким ТОВ «АЛЬФА-П.Е.Т.» збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем на суму 80777,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 20194,25 грн.; № 0007061402, яким до ТОВ «АЛЬФА-П.Е.Т.» застосовано штрафні санкції на загальну суму 4419,98 грн. за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних, розрахунків коригування до податкових накладних.

ТОВ «АЛЬФА-П.Е.Т.» не погоджується з вказаними рішеннями контролюючого органу в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 96975,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій на суму 19743,75 грн., донарахування податку на додану вартість у сумі 56315,00 грн. та фінансових санкцій у сумі 14078,75 грн., застосування штрафу у сумі 316,80 грн.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стало встановлення перевіркою: по рахунку 631 «Рахунки з вітчизняними постачальниками» по контрагентам-постачальникам станом на 31.12.2016 обліковується кредиторська заборгованість у розмірі 29600,00 грн., строк позовної давності сплив, тому така визначається безнадійною, в результаті чого підприємством занижено дохід за 2016 рік у сумі 29600,00 грн.; завищення суми податкового кредиту з ПДВ на 22400,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Еко Південь Трейд», оскільки в ході відпрацювання ТОВ «Еко Південь Трейд» встановлено маніпулювання податковою звітністю та відсутності факту придбання у контрагентів товару, що згодом реалізований позивачеві; завищення витрат, відображених у рядку 2180 Звіту про фінансові результати «Інші операційні витрати» показника за період з 01.01.2015 по 31.12.2016 на загальну суму 319800,00 грн. (2015 рік - 100000,00 грн., 2016 рік - 219800,00 грн.), оскільки за договорами про надання послуг, укладеними з ФОП ОСОБА_1, були отримані розроблені Технічні умови, що є інтелектуальною власністю підприємства та підпадають під визначення нематеріальний актив; заниження фінансового результату до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності за 2016 рік на суму 77251,00 грн., у зв'язку зі списанням ТОВ «АЛЬФА-П.Е.Т.» олив, мастил та тосолу, придбаних у ТОВ «Нова формула», на підставі дефектних (складених з порушенням) актів списання, а також включення до податкового кредиту податкової накладної від ТОВ «Нова формула» № 499 від 29.12.2016 суму ПДВ 33915,37, яка містить імпортний товар виробництва «Россинтез», Російська Федерація, без зазначення коду УКТ ЗЕД, що призвело до завищення сум податкового кредиту з ПДВ за 2016 рік на суму 33915,00 грн.; несвоєчасна реєстрація податкової накладної № 64 від 27.12.2016.

Надаючи оцінку обґрунтованості висновків податкового органу та правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів зазначає, що відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів (послуг) або дата отримання платником податку товарів (послуг), що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Еко Південь Трейд» було укладено договір купівлі-продажу № 19.05-1 від 19.05.2016, за умовами якого ТОВ «АЛЬФА-П.Е.Т.» придбано ПЕТ флекс прозорий у кількості 8 тонн. На загальну суму 134400,00 грн. поставка товару здійснювалася транспортними засобами покупця, автомобілем ГАЗ 330202 з причепом MEYER. Завантажування товару здійснювалося продавцем, розвантаження ТОВ «АЛЬФА-П.Е.Т.» належним підприємству навантажувачем Тойота-1400.

Встановлені обставини підтверджуються видатковою накладною, товарно-транспортною накладною № ВН10 від 20 травня 2016 року, свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів.

Вищезазначений договір не було визнано недійсними в судовому порядку, жодних недоліків первинні документи не містять та складені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним, зокрема, в постановах від 01 грудня 2015 року (№ 826/15034/14) та від 12.01.2016 (№ 826/20548/13-а) первинний документ містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. При цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Апелянт зазначає, що відповідно до технічного паспорту транспортні засоби, за допомогою яких здійснювалося перевезення товару, мають загальну максимальну вантажомісткість 3479 кг., а тому перевезення товару у кількості 8 тонн неможливе з огляду на технічні характеристики останніх.

Спростовуючи доводи апелянта, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі висновки ґрунтуються лише на припущеннях та не підтвердженні жодним належними доказами.

Також контролюючий орган дійшов висновку про нереальність здійснення господарських операцій, оскільки від ДПІ у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області надійшла інформація про неможливість підтвердження ТОВ «Еко Південь Трейд» реальності господарських операцій, вказане підприємство здійснювало діяльність, спрямовану на надання податкової вигоди третім особам. Фактично відображений у податковій звітності товар є товаром невідомого походження, оскільки відсутнє його придбання по ланцюгу постачання. Крім того, постачальниками ТОВ «Еко Південь Трейд» є ТОВ «Дрім Євро Трейд» та ТОВ «Біо Фрукт», стосовно яких проводяться досудові розслідування у кримінальних провадженнях № 12015000000000474 від 07.08.2015, № 12015000000000474 від 07.08.2015 за ознаками злочинів, передбачених ст.ст. 205, 209, 358 КК України.

Надаючи оцінку вказаним доводам апелянта, колегія суддів зазначає, що висновки про неможливість здійснення господарських операцій ґрунтуються на інформації, отриманій від податкового органу, при цьому фактично первинні документи, які знаходяться у ТОВ «Еко Південь Трейд», під час перевірки не досліджувалися, а тому такі твердження податкового органу не можна вважати обґрунтованими та доведеними.

Також суд зазначає, що неналежне виконання податкових зобов'язань контрагентами позивача тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цих осіб. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, а також на віднесення сум витрат до витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток.

Наявність кримінальних проваджень відносно контрагентів ТОВ «Еко Південь Трейд» жодним чином не спростовує факту реальності здійснених позивачем господарських операцій з придбання ПЕТ флексу прозорого у кількості 8 тонн та правомірності відображення вказаної операції у податковій звітності.

Щодо посилання апелянта на неправомірне включення позивачем до витрат за 2016 рік суми від списання мастил, оливи в розмірі 77351,00 грн. отриманих від ТОВ «Нова формула» на підставі дефектних (складених з порушенням) актів списання, тоді як вказані суми витрат повинні обліковуватися на залишках, оскільки надані до перевірки акти списання не містять детальної інформації щодо списання олив, мастил та тосолів в один день в розрізі обладнання та транспортних засобів в кількості значно більшій, порівняно з реальною вмісткістю відсіків для мастил, олив, тосолу, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Статтею 9 вказаного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «АЛЬФА-П.Е.Т.» у ТОВ «Нова формула» було придбано оливи (моторні, трансмісійні та інші) та охолоджуючі рідини для використання у власній господарській операції.

На підставі Актів списання № СпТ-00340 від 31 грудня 2016 року та № СпТ- 000339 від 31 грудня 2016 року підприємством було списано оливи, мастила, тосол, охолоджуючі рідини на обслуговування орендованих транспортних засобів. Судом встановлено, що вказані первинні документи не містять жодних недоліків та відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», при цьому вказаний закон не містить жодних вимог щодо детального опису витрачених ТМЦ. Податковим органом не доведено, що списання ТМЦ відбулося у більшому об'ємі, ніж необхідно для обслуговування транспортних засобів, адже, як встановлено під час апеляційного розгляду справи, податковим органом при здійсненні розрахунку розходу паливно-мастильних матеріалів було взято до основу технічні характеристики конкретного транспортного засобу, проте не враховувалися інші складові, які можуть вплинути на збільшення їх витрачання: дорожнє покриття, завантаженість автомобільного руху, якість мастил та паливо тощо.

Спростовуючи доводи апелянта щодо наявності безнадійної кредиторської заборгованості ТОВ «АЛЬФА-П.Е.Т.» перед ФОП ОСОБА_3 у сумі 29599,96 грн., оскільки строк позовної давності сплив, що призвело до заниження підприємством показників рядку 01 декларації «Дохід від будь-якої діяльності визначений за правилами бухгалтерського обліку», колегія суддів зазначає, що відповідно до пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПК України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак, зокрема, заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Судом встановлено, сторонами не заперечується, що ТОВ «АЛЬФА-П.Е.Т.» має кредиторську заборгованість перед ФОП ОСОБА_3 у сумі 29599,96 грн., що виникла у 2013 році.

Разом з тим, в матеріалах справи міститься відповідь на претензію ФОП ОСОБА_3 від 04.03.2016, якою ТОВ «АЛЬФА-П.Е.Т.» визнає суму основного боргу у розмірі 29600,00 грн.

Відповідно до статті 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Таким чином, фактично, з визнанням підприємством суми боргу, строк позовної давності перервався та розпочався з початку. Вказана норма закону також спростовує доводи апелянта щодо відсутності будь-яких документів щодо згоди ФОП ОСОБА_3 на переривання строків позовної давності, договору про розстрочення сплати боргу та претензії самого кредитора, оскільки законом передбачено, що в цьому випадку достатнім є вчинення особою дії, що свідчить про визнання нею боргу.

Також судом встановлено, що ТОВ «АЛЬФА-П.Е.Т.» з ФОП ОСОБА_1 було укладено договори про надання послуг № 1-2015 від 03.12.2015, № 90-2016 від 06.09.2016, № 96-2016 від 19.09.2016, № 108-2016 від 21.10.2016, № 114-2016 від 16.11.2016, за результатами яких є розроблення Технічних умов «кришки, пробки і механізми закупорювальні», «Вода питна оброблена фасована».

За висновком податкового органу, технічні умови підпадають під визначення «нематеріальний актив», а тому платником податків неправомірно здійснено формування витрат у сумі 319800,00 грн. за послуги технічного консультування безпосередньо до складу витрат.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 242 від 18.10.1999, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 року за № 750/4043, нематеріальний актив - немонетарний актив, який не має матеріальної форми та може бути ідентифікований.

Згідно з пунктом 5 Положення бухгалтерський облік нематеріальних активів ведеться щодо кожного об'єкта за такими групами: права користування природними ресурсами (право користування надрами, іншими ресурсами природного середовища, геологічною та іншою інформацією про природне середовище тощо); права користування майном (право користування земельною ділянкою відповідно до земельного законодавства, право користування будівлею, право на оренду приміщень тощо); права на комерційні позначення (права на торговельні марки (знаки для товарів і послуг), комерційні (фірмові) найменування тощо), крім тих, витрати на придбання яких визнаються роялті; права на об'єкти промислової власності (право на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, сорти рослин, породи тварин, компонування (топографії) інтегральних мікросхем, комерційні таємниці, у тому числі ноу-хау, захист від недобросовісної конкуренції тощо), крім тих, витрати на придбання яких визнаються роялті; авторське право та суміжні з ним права (право на літературні, художні, музичні твори, комп'ютерні програми, програми для електронно-обчислювальних машин, компіляції даних (бази даних), виконання, фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення тощо), крім тих, витрати на придбання яких визнаються роялті; інші нематеріальні активи (право на провадження діяльності, використання економічних та інших привілеїв тощо).

Пунктом 6 положення передбачено, що придбаний або отриманий нематеріальний актив відображається в балансі, якщо існує імовірність одержання майбутніх економічних вигод, пов'язаних з його використанням, та його вартість може бути достовірно визначена.

Відповідно до пунктів 7 та 8 Положення нематеріальний актив, отриманий в результаті розробки, слід відображати в балансі за умов, якщо підприємство/установа має: намір, технічну можливість та ресурси для доведення нематеріального активу до стану, у якому він придатний для реалізації або використання; можливість отримання майбутніх економічних вигод від реалізації або використання нематеріального активу; інформацію для достовірного визначення витрат, пов'язаних з розробкою нематеріального активу.

Якщо нематеріальний актив не відповідає вказаним критеріям визнання, то витрати, пов'язані з його придбанням чи створенням, визнаються витратами того звітного періоду, протягом якого вони були здійснені без визнання таких витрат у майбутньому нематеріальним активом.

Тобто суттєвою ознакою нематеріального активу є подальше його використання або реалізація, що призведе до отримання економічних вигод у майбутньому.

Технічні умови (ТУ) - нормативний документ, що встановлює внутрішні технічні вимоги, яким повинна відповідати продукція, процес або послуга, та визначає процедури, за допомогою яких може бути встановлено, чи дотримані такі вимоги. ТУ встановлюють вимоги до продукції, призначеної до самостійного постачання (виконання, надавання) та регулюють відносини між виробником (постачальником) та споживачем (користувачем). ТУ можуть бути невід'ємною частиною комплекту конструкторської, технологічної або іншої технічної документації на продукцію або окремим документом.

Таким чином, вказане положення не містить прямої вказівки, що розроблені ТУ відносяться до нематеріальних активів, доводи апелянта, що такі підпадають під 6 групу - інші нематеріальні активи (право на провадження діяльності, використання економічних та інших привілеїв тощо) суд не знаходить обґрунтованими та доведеними, оскільки самі по собі технічні вимоги є лише нормативним документом відповідності продукції певним вимогам та самі по собі не можуть в майбутньому призвести до отримання економічних вигод.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до пп. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14 ПК України постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Згідно з пп. 14.1.85 п. 14.1 ст. 14 ПК України інжиніринг - надання послуг (виконання робіт) із складення технічних завдань, проектних пропозицій, проведення наукових досліджень і техніко-економічних обстежень, виконання інженерно-розвідувальних робіт з будівництва об'єктів, розроблення технічної документації, проектування та конструкторського опрацювання об'єктів техніки і технології, надання консультації та авторського нагляду під час монтажних та пусконалагоджувальних робіт, а також надання консультацій, пов'язаних із такими послугами (роботами).

Тобто, Податковий кодекс містить пряму вказівку, що розроблення технічної документації є інжинірингом.

Крім того, колегія суддів зазначає, що згідно з договорами, укладеними позивачем з ФОП ОСОБА_1, розроблення технічних умов не є єдиною послугою, що була надана контрагентом.

Таким чином, витрати, пов'язані з отриманням послуг від ФОП ОСОБА_1, не можуть визначатися витратами, пов'язаними з отриманням нематеріальних активів, а тому й, відповідно, у позивача були відсутні законні підстави для віднесення вказаних витрат до складу витрат у вигляді амортизації.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень в частині, що оскаржуються. Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 243, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2018 року в адміністративній справі № 808/4080/17 - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з 10 липня 2018 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 13 липня 2018 року.

Головуючий суддя: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров

Суддя: Т.І. Ясенова