Постанова № 75324904, 16.07.2018, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2018 року м. ОдесаСправа № 916/840/18Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: С.В. Таран,

Суддів: В.В. Бєляновського, Л.В. Лавриненко,

при секретарі судового засідання Кияшко Р.О.,

за участю представників:

від позивача – участі не брали;

від відповідача (Товариства з обмеженою відповідальністю “ОСОБА_1 Технолоджі”) – участі не брали;

від відповідача (Товариства з обмеженою відповідальністю “Саби Груп”)- ОСОБА_2

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Морський Бізнес Центр”

на ухвалу Господарського суду Одеської області про повернення позовної заяви без розгляду, прийняту суддею Ю.М. Щавинською, 10.05.2018, м. Одеса

у справі №916/840/18

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Морський Бізнес Центр”

до відповідачів:

-Товариства з обмеженою відповідальністю “ОСОБА_1 Технолоджі”;

- Товариства з обмеженою відповідальністю “Саби Груп”;

про стягнення 376452 грн та зобов’язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.05.2018 у справі №916/840/18 (суддя Щавинська Ю.М.) позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю “Морський Бізнес Центр” (далі- ТОВ “Морський Бізнес Центр”) повернуто без розгляду на підставі пункту 2 частини п’ятої статті 174 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала суду мотивована тим, що заявлені позивачем вимоги до відповідачів не пов’язані між собою підставами виникнення та поданими доказами, а також не співвідносяться, як основна та похідна вимоги.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, ТОВ “Морський Бізнес Центр” звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Одеської області від 10.05.2018 у справі №916/840/18 скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Зокрема, скаржник в апеляційній скарзі зазначає про те, що позовні вимоги пов’язані як підставою виникнення, так і поданими доказами, а задоволення похідної вимоги (про зобов’язання вчинити певні дії) прямо залежить від задоволення позовної вимоги про стягнення коштів, яка є основною.

Відповідачі власні позиції щодо апеляційної скарги в письмовому вигляді не виклали.

В судовому засіданні 16.07.2018 представник товариства з обмеженою відповідальністю “Саби Груп” апеляційну скаргу просив задовольнити; представники ТОВ “Морський Бізнес Центр” та товариства з обмеженою відповідальністю “ОСОБА_1 Технолоджі” участі не брали, хоча були належним чином сповіщені про час та місце його проведення, що підтверджується матеріалами оскарження (арк.64,66).

Заслухавши пояснення представника товариства з обмеженою відповідальністю “Саби Груп”, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Морський Бізнес Центр” звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “ОСОБА_1 Технолоджі” (далі – ТОВ “ОСОБА_1 Технолоджі”) та Товариства з обмеженою відповідальністю “Саби Груп” (далі – ТОВ “Саби Груп”), в якому просило:

-стягнути з ТОВ “ОСОБА_1 Технолоджі” грошові кошти у сумі 376452 грн;

-зобов’язати ТОВ “Саби Груп” видалити з орендованого обладнання програмне забезпечення, а саме: R-Keeper модуль “Менеджер”, R-Keeper модуль “Касса” R-Keeper модуль “Офіціант”, R-Keeper Персональна депозитно-дисконтна система, Shelter V.2 (готельний модуль на 47 номерів), 1С-Рарус: Управління рестораном, редакція 3, українська версія, 1С-Рарус: Управління рестораном, українська версія, додаткова ліцензія на 5 робочих місць, 1С: Підприємство 8. Клієнтська ліцензія на платформу 5 робочих місць, Комп’ютерну програму “ 1С: Бухгалтерія для України” редакція 8.

Відповідно до частини першої статті 47 Господарського процесуального кодексу України позов може бути пред'явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів; кожен із позивачів або відповідачів щодо іншої сторони діє в судовому процесі самостійно.

Частиною другою статті 47 Господарського процесуального кодексу України визначено, що участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є спільні права чи обов'язки кількох позивачів або відповідачів; 2) права або обов'язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права і обов'язки.

Згідно з частиною першою статті 173 Господарського процесуального кодексу України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги; похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

В силу пункту 2 частини п’ятої статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи у разі, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу).

За своїм процесуальним призначенням інститут об'єднання позовних вимог забезпечує правильність і одностайність розгляду та вирішення окремих позовних вимог, які можуть бути розглянуті як самостійні справи, але об'єднуються однорідністю вимог, тобто вимог, які випливають з одних і тих же правовідносин.

Крім того, об'єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також унеможливити винесення різних рішень за однакових обставин.

Отже, порушенням правила об'єднання вимог, є об'єднання неоднорідних вимог, тобто таких, які не пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.

Так, підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що стверджують позов, зокрема факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення.

Доказами в господарському судочинстві є будь-які відомості, отримані у визначеному законом порядку, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, на яких обґрунтовуються вимоги і заперечення осіб, що беруть участь у справі, та інші обставини, які мають значення для правильного розгляду справи.

Предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку.

Як вбачається з матеріалів оскарження, обов'язки ТОВ “ОСОБА_1 Технолоджі” та ТОВ “Саби Груп” виникли з різних підстав, а саме: обов'язок ТОВ “ОСОБА_1 Технолоджі” пов'язаний з наданням послуг з впровадження програм та налаштування обладнання, який виник у нього на підставі договору постачання програмного забезпечення №125 від 05.12.2016, укладеного між ним та ТОВ “Морський Бізнес Центр”, а обов'язок ТОВ “Саби Груп” пов'язаний з видаленням програмного забезпечення з орендованого ним обладнання, який виник у нього на підставі договору оренди №125 від 23.05.2017, укладеного між ним та ТОВ “Морський Бізнес Центр”.

Відтак, предметом спору, і відповідно, предметом розгляду, позивачем заявлено вимоги, які не є однорідними з огляду на наступне.

Однорідність вимог походить з їхнього матеріального змісту та юридичної природи, а отже, вимоги можуть вважатися однорідними, якщо зобов'язання сторін стосовно одна одної мають бути виконані однаково.

В свою чергу, матеріалами оскарження підтверджується, що підставами виникнення правовідносин (тобто взаємних прав та обов’язків) між позивачем та ТОВ “ОСОБА_1 Технолоджі” та позивачем і ТОВ “Саби Груп” є різні договори, якими врегульовано правовідносини саме їх сторін, і вимоги за вказаними договорами у позивача є різними, а отже, предметом спору не є однорідні права та обов'язки, про що свідчать обрані позивачем способи захисту щодо кожного з відповідачів, а саме: стосовно ТОВ “Саби Груп” обрано спосіб захисту про зобов'язання вчинити певні дії, а стосовно ТОВ “ОСОБА_1 Технолоджі” про стягнення коштів у зв’язку з ненаданням останнім послуг з впровадження програм та налаштування обладнання. Також заявлені позивачем вимоги не є основною та додатковою по відношенню одна до одної, як і не є похідними та основними одна до одної (частина перша статті 173 Господарського процесуального кодексу України)

Щодо доказів, якими позивач обґрунтовує свої вимоги до відповідачів, суд апеляційної інстанції, не вдаючись в оцінку суті вказаних доказів, а здійснюючи їх оцінку з точки зору формального підтвердження позивачем своїх позовних вимог, зауважує, що вимоги позивача до ТОВ “ОСОБА_1 Технолоджі” та ТОВ “Саби Груп” обгрунтовані різними документами, зокрема: до ТОВ “ОСОБА_1 Технолоджі” - договором постачання програмного забезпечення №125 від 05.12.2016, а до ТОВ “Саби Груп” - договором оренди №125 від 23.05.2017.

За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що за поданою позивачем позовною заявою фактично підлягають вирішенню два окремих спори між різними сторонами, а з огляду на місцезнаходження відповідачів- і різними місцевими господарськими судами. Під час їх розгляду підлягають встановленню обставини щодо виконання кожного договору окремо, необхідним є з'ясування чи відповідають дійсності та підтверджуються відповідними доказами вимоги, що виникли по кожному договору та до кожного із двох відповідачів окремо, а сумісний розгляд об'єднаних позивачем вимог значно утруднить та сприятиме затягуванню учасниками судового процесу вирішення спору по суті, так як подані в обґрунтування позовних вимог документи, є окремими по вказаним договорам.

Отже, обумовлені статтею 173 Господарського процесуального кодексу України підстави об'єднання позовних вимог - відсутні, у зв'язку з чим судом першої інстанції правомірно повернуто позовну заяву на підставі пункту 2 частини п’ятої статті 174 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що доводи апелянта стосовно порушення Господарським судом Одеської області норм права при прийнятті оскарженої ухвали від 10.05.2018 у справі №916/840/18 не знайшли свого підтвердження, підстав для зміни чи скасування оспореного судового акта колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду не вбачає.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 255, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Морський Бізнес Центр” залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Одеської області від 10.05.2018 у справі №916/840/18 – без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариства з обмеженою відповідальністю “Морський Бізнес Центр”.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строк та у випадках, визначених статтями 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 16.07.2018.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя В.В. Бєляновський

Суддя Л.В. Лавриненко