Ухвала суду № 75323534, 16.07.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

16 липня 2018 рокум. ПолтаваСправа №1640/2423/18

Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Клочко К.І., розглянувши матеріали позовної заяви Публічного акціонерного товариства "Луценко" до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, Кобеляцької районної державної адміністрації Полтавської області, Відділу у Кобеляцькому районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, третя особа: Селянське (фермерське) господарство "Анкор" про визнання недійсними розпоряджень, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

13 липня 2018 року Публічне акціонерне товариство "Луценко" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, Кобеляцької районної державної адміністрації Полтавської області, Відділу у Кобеляцькому районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, третя особа: Селянське (фермерське) господарство "Анкор" про:

визнання недійсними розпоряджень голови Кобеляцької районної державної адміністрації від 27.08.2007 №559 "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації СФГ "Анкор" на території Марківської сільської ради" та від 14.12.2007 №782 "Про затвердження технічної документації із землеустрою на земельну ділянку СФГ "Анкор"на території Марківської сільської ради";

зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області скасувати реєстрацію земельної ділянки площею 25,9999 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Марківської сільської ради, кадастровий номер 5321884600:00:011:0791.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Суддя вважає, що наявні підстави для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, з огляду на наступне.

27.08.2007 та 14.12.2007 головою Кобеляцької районної державної адміністрації були винесені розпорядження "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації СФГ "Анкор" на території Марківської сільської ради" та "Про затвердження технічної документації із землеустрою на земельну ділянку СФГ "Анкор" на території Марківської сільської ради".

21.02.2008 за №040855700001 зареєстровано договір оренди землі площею 25,9999 га (кадастровий номер 5321884600:00:011:0791), про що зазначається у листі-відповіді Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 22.01.2018 №504/0/26-18.

Позивач вважає, що СФГ "Анкор" було надано в оренду ту саму земельну ділянку, на яку позивачу ПАТ "Луценко" надано право постійного користування.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У пункті 24 рішення від 20.07.2006 у справі Сокуренко і Стригун проти України Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що фраза судом встановленим законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, ЄСПЛ у рішенні від 12.10.1978 у справі Занд проти Австрії зазначив, що поняття суд, встановлений законом у частині першій статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів. З огляду на це не вважається судом, встановленим законом орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб органів місцевого самоврядування, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до частини другої статті 55 Конституції України та статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Натомість однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Разом з тим участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою класифікації спору як публічно-правового. Однак, не кожен спір за участю суб'єкта владних повноважень є публічно-правовим.

Згідно пункту 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій, чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач вважає протиправним рішення (розпорядження) яке, стосується відносин щодо оренди земельної ділянки, яка передана в оренду третій особі, з порушенням, на думку позивача, порядку передачі в оренду.

Згідно зі статтею 5 Земельного кодексу України одним із принципів земельного законодавства є забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави.

Відповідно до частини першої статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Це положення узгоджується з вимогами частини другої статті 16 Закону України від 06.10.1998 №161-XIV "Про оренду землі", згідно з яким укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Правова позиція у подібних правовідносинах висловлена Верховним Судом України у постанові від 01.10.2013 №21-345а13 та постановах Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №461/12175/13-а, від 04.04.2018 у справі №465/7909/15-а, від 04.04.2018 у справі №539/1957/16-а.

У Постанові від 04.04.2018 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що: "… незважаючи на те, що ТОВ "Горинь Агро" не має на меті висувати вимоги щодо визнання свого права на користування земельними ділянками, однак питання правомірності укладення цивільно-правових угод, на підставі яких відбулись реєстраційні дії, обов'язково стане перед судом, який буде вирішувати цей спір.

Скасування рішень приватного нотаріуса з проведення реєстраційних дій за договорами оренди землі, обов'язково будуть впливати на майнові права тієї юридичної особи, щодо якої ці реєстраційні дії буде скасовано.

Суд також звертає увагу, що звернувшись з позовом, позивач має на меті захистити своє право користування майном шляхом скасування реєстрації речового права, належного іншій особі - ТОВ "Зелений Гай-ФН". Позов до суду фактично спрямований на позбавлення цієї юридичної особи речових прав на земельні ділянки. Відтак, саме ТОВ "Зелений Гай-ФН" повинно бути відповідачем.

У справі, яка розглядається, ТОВ "Зелений Гай-ФН" має статус третьої особи, що не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача. Судами не враховано, що статус сторін та третіх осіб не є тотожним і відрізняється ступенем впливу судового рішення на їх права та інтереси. Рішення суду обов'язково впливає на права та обов'язки сторін одна щодо одної, і лише може (з різним ступенем ймовірності) вплинути на права або інтереси третіх осіб.

За таких обставин Суд вважає, що права, які позивач вважає порушеними, порушені не державною реєстрацією, а діями третьої особи, тому без правової оцінки відносин між позивачем та третьою особою спір не може бути вирішено, а майнове право не може бути захищене ефективно.

Звернення до суду має на меті захист прав особи від порушень з боку суб'єкта владних повноважень. Звернення до суду не може використовуватися як засіб позбавити іншу особу належних їй прав, навіть не безспірних, без пред'явлення позову саме до такої особи. Судовий захист прав одних осіб не може призводити до порушення прав інших....".

Згідно пункту 6 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Отже, спірним правовідносинам притаманні ознаки цивільних, які з урахуванням суб'єктного складу можуть бути предметом судового розгляду у відповідному господарському суді.

Враховуючи вищезазначене, не підлягає розгляду і заява позивача про вжиття заходів забезпечення позову.

У відповідності до пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Таким чином, суд вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження, оскільки даний спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 19, 170, 171, 243, 248, 256, 293, 294, 295, 297, п.15.5 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом Публічне акціонерне товариство "Луценко" до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, Кобеляцької районної державної адміністрації Полтавської області, Відділу у Кобеляцькому районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, третя особа: Селянське (фермерське) господарство "Анкор" про визнання недійсними розпоряджень, зобов'язання вчинити дії.

Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Роз'яснити позивачу, що даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Копію ухвали направити особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою, заявою про вжиття заходів забезпечення позову та усіма доданими до неї матеріалами.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Суддя К.І. Клочко