Рішення № 75323348, 16.07.2018, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

16 липня 2018 р.справа № 814/373/17 Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в письмовому провадженні розглянув адміністративну справу

за позовомОСОБА_1, АДРЕСА_1 (АДРЕСА_2), 54007, м. Миколаїв, 54031

до відповідачаДПІ в Інгульському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області, вул. В'ячеслава Чорновола 1/1, м. Миколаїв, 54028

проскасування податкового повідомлення-рішення від 13.08.14 р. № НОМЕР_1

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, яка судом замінена правонаступником - Державною податковою інспекцією в Інгульському районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області (далі - відповідач) (т. 2 а. с. 57-58), в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 13 серпня 2014 р. № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб на 111 902,46 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 28 145,61 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що своєчасно подав до відповідача податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2013 р., що підтверджується рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва, а тому відсутні підстави для його покарання за неподання такої декларації. Також, позивач наполягає на тому, що не отримував дохід у вигляді додаткового блага, якій повинен був відображатись у податковій декларації та з якого необхідно сплатити податок на доходи фізичних осіб.

Відповідач адміністративний позов не визнав, у своєму відзиві просив в його задоволенні відмовити з таких підстав. Перевіркою позивача встановлено факт отримання ним додаткового блага у вигляді анулювання кредиту на загальну суму 659 599,22 грн. Відповідач вважає, що позивач повинен був відобразити у річній податковій декларації про майновий стан і доходи за 2013 р. цю суму як свій дохід і сплатити з нього податок на доходи фізичних осіб, чого ним зроблено не було (т. 2 а. с. 40).

27 лютого 2017 р. в даній адміністративній справі відкрито провадження (т. 1 а. с. 2).

За клопотанням позивача 12 червня 2017 р. провадження у справі зупинялось (т. 1 а. с. 229-230).

28 листопада 2017 р. справа прийнята до провадження суддею Морозом А.О. та поновлено провадження у справі (т. 2 а. с. 3).

Сторони подали клопотання про розгляд справи в письмовому провадженні (т. 2 а. с. 114, 119). Згідно із ст. 194 ч. 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів. Враховуючи, що всі учасники справи заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд розглядає справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі матеріалів.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

У період з 27 червня до 2 липня 2014 р. відповідач провів документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з 1 січня до 31 грудня 2013 р. Результати перевірки оформлені актом від 8 липня 2017 р. № 2327/14-02-17-03-2668701559 (далі - Акт перевірки) (т. 1 а. с. 40-45).

Як зазначено у висновку Акту перевірки, позивач допустив порушення:

- ст. 49 п. 49.18. пп. 49.18.4. Податкового кодексу України (далі - ПК України), що виявилось у неподанні податкової декларації про майновий стан і доходи за 2013 р. у строк до 1 травня 2014 р.;

- ст. 163 п. 163.1. пп. 163.1.1., ст. 164 п. 164.2. пп. 164.2.17., ст. 168 п. 168.2. пп. 168.2.1. ПК України, внаслідок чого занижений податок на доходи фізичних осіб за 2013 р. на суму 111 902,46 грн.

На підставі Акту перевірки 13 серпня 2014 р. відповідач прийняв спірне податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб на 111 902,46 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 28 145,61 грн. (т. 1 а. с. 47).

Також, 13 серпня 2014 р. відповідач склав протокол № 60 про адміністративне правопорушення, відповідно до якого позивач вчинив правопорушення, передбачене ст. 1641 ч. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме неподання декларації про доходи за 2013 р. Постановою про накладення адміністративного стягнення від 13 серпня 2014 р. серія АА № 092424 за вказане правопорушення на позивача накладено штраф (т. 1 а. с. 48-51). В наступному позивач неодноразово оскаржував в адміністративному порядку дії відповідача щодо проведення перевірки та складання Акту перевірки, а також постанову про накладення адміністративного стягнення, але у задоволені його скарг було відмовлено (т. 1 а. с. 53-61).

З приводу висновку відповідача про неподання позивачем податкової декларації про майновий стан і доходи за 2013 р., суд зазначає наступне.

Відповідно до приписів ст. 77 ч. 1 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частина 2 вказаної статті передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Жодних доказів, які б свідчили про те, що позивач порушив приписи податкового законодавства в частині обов’язку подати податкову декларацію про свої доходи за 2013 р., відповідач суду не подав. Натомість позивач надав суду примірник декларації про майновий стан і доходи за 2013 р., на якій стоїть відмітка відповідача про її отримання 29 січня 2014 р. (т. 2 а. с. 115-118).

Слід зазначити, що питання подання позивачем податкової декларації до відповідача вже розглядалось в судовому порядку. Так, 18 березня 2015 р. Ленінський районний суд м. Миколаєва розглянув адміністративну справу про скасування постанови про накладення на позивача адміністративного стягнення за неподання податкової декларації. Своїм рішенням суд скасував цю постанову та зазначив, що ним встановлено факт своєчасного подання позивачем податкової декларації про майновий стан і доходи за 2013 р. (т. 1 а. с. 64-68). Постанова суду набрала законної сили 18 березня 2015 р.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ст. 78 ч. 4 КАС України).

Таким чином, суд вважає встановленим своєчасне подання позивачем податкової декларації.

В той же час, відповідач вірно встановив факт заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб за 2013 р. на 111 902,46 грн.

Як слідує з Акту перевірки і не заперечується позивачем, ним було укладено два кредитні договори від 24 травня і 23 липня 2007 р., за умовами яких він отримав від акціонерного комерційного інноваційного банку "Укрсиббанк" (далі - Банк) кредити в розмірі 47 216,0 і 117 000,0 доларів США відповідно.

29 квітня і 26 грудня 2013 р. Банк надіслав позивачу повідомлення про анулювання боргу за вказаними кредитними договорами на загальну суму 659 599,22 грн. (т. 1 а. с. 167-168). В цих же повідомленнях Банк звернув увагу позивача на те, що анульована сума боргу є його доходом в розумінні ПК України та підлягає декларуванню із подальшою сплатою податку на доходи фізичних осіб.

Як визначено ст. 164 п. 164.1. ПК України, базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо, зокрема суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку-боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації (ст. 164 п. 164.2. пп. 164.2.17. ппп. "д" ПК України, в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин).

Таким чином, діюче у 2013 р. податкове законодавство передбачало, що борг платника, який анульований (прощений) кредитором, є доходом у вигляді додаткового блага і повинен декларуватись із подальшою сплатою податку на доходи фізичних осіб.

Слід окремо зазначити, що на час анулювання позивачу боргу (2013 р.), у розумінні ПК України проценти були складовою частиною боргу, відповідно, вони повинні були включатись в повному обсязі до складу доходу у випадку їх прощення. Так, у ст. 164 п. 164.2. пп. 164.2.17. ппп. "д" ПК України мова йде про всю суму боргу, яку анулює кредитор, а відповідно до ст. 14 п. 14.1. пп. 14.1.206. ПК України проценти - дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора як плата за використання залучених на визначений або невизначений строк коштів або майна.

Це підтверджується і подальшими змінами в ПК України, зокрема тим, що Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 р. № 71-VIII були внесені зміни до ст. 164 п. 164.2. пп. 164.2.17. ппп. "д" ПК України, відповідно до яких з 1 січня 2015 р. до складу оподатковуваного доходу повинна включатись тільки основна сума боргу (кредиту) платника податку, без процентів.

Досліджена судом декларація позивача про майновий стан і доходи за 2013 р. не містить декларування ним додаткового блага у виді анульованого Банком боргу за кредитними договорами в розмірі 659 599,22 грн.

Доводи позивача про те, що згідно його розрахунків він сплатив всю заборгованість за кредитними договорами і за ним рахується переплата, не мають правового значення, так як дослідження його цивільно-правових відносин із Банком щодо погашення кредиту лежить за межами компетенції адміністративного суду і для визначення податкових зобов’язань береться до уваги тільки інформацію про анулювання його боргу, як це передбачено ст. 164 п. 164.2. пп. 164.2.17. ппп. "д" ПК України.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову - позивач не задекларував дохід у вигляді додаткового блага, яким в даному спорі є сума прощеного боргу та не сплатив податок на доходи з фізичних осіб з цього доходу.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 (АДРЕСА_2), 54007, м. Миколаїв, 54031, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) до ДПІ в Інгульському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області (вул. В'ячеслава Чорновола 1/1, м. Миколаїв, 54028, код 39549880) про скасування податкового повідомлення-рішення від 13 серпня 2014 р. № НОМЕР_1, відмовити.

2. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А. О. Мороз