Рішення № 75322388, 16.07.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2018 року ЛуцькСправа № 0340/1241/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Лозовського О.А.,

при секретарі судового засідання Шикун О.Є.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Другого відділу державної виконавчої служби міста Луцька Головного територіального управління юстиції у Волинській області про зобов’язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 (далі – ОСОБА_3, позивач) звернувся з позовом до Другого відділу державної виконавчої служби міста Луцька Головного територіального управління юстиції у Волинській області (далі - відповідач) про зобов’язання вчинити дії, а саме: виключити записи з «Єдиного реєстру боржників» про стягнення виконавчого збору, ВП №56413770 та з «Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень» про стягнення виконавчого збору в сумі 114 879,51 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06.11.2013 постановлено стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ТзОВ «Каскад-Продакшн» ЛТД на користь ПАТ «ОСОБА_5 Аваль» кредитну заборгованість в розмірі 1 147 648,13 грн. згідно кредитного договору №014/1101/82/33245 від 11.01.2007 та судові витрати по 1 147,00 грн. з кожного.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31.01.2018 в даній справі замінено сторону виконавчого провадження – стягувача ПАТ «ОСОБА_5 Аваль» його правонаступником – ОСОБА_6

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19.04.2018 у справі №161/13593/13-ц задоволено заяву та ухвалено прийняти та затвердити відмову стягувача ОСОБА_6 від примусового виконання рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06.11.2013 по справі №161/13593/13ц про солідарне стягнення з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ТзОВ «Каскад-Продакшн» ЛТД в користь ПАТ «ОСОБА_5 Аваль» кредитної заборгованості в розмірі 1 147 648,13 грн. та понесених витрат пов'язаних зі сплатою судового збору в розмірі 3 441,00 грн. по 1 147,00 грн. з кожного.

Вказує, що 16.05.2018 державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби міста Луцька Головного територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_2 у ВП №44617136 було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження згідно виконавчого документа №161/13593/13-ц від 07.05.2014 про стягнення солідарно з ОСОБА_7, ОСОБА_3 на користь держави 114 879,51 грн. виконавчого збору. В той же час, 17.05.2018 державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби міста Луцька Головного територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_2 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №56413770 про стягнення солідарно з ОСОБА_7, ОСОБА_3 на користь держави 114 879,51 грн. виконавчого збору та внесено записи до Єдиного реєстру боржників та Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень.

Позивач вважає такі дії державного виконавця щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження №56413770 про стягнення солідарно з ОСОБА_7, ОСОБА_3 на користь держави 114 879,51 грн. виконавчого збору неправомірними, оскільки 16.05.2018 державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №44617136.

З огляду на зазначене, просить позов задовольнити та зобов’язати відповідача виключити записи з «Єдиного реєстру боржників» про стягнення виконавчого збору, ВП №56413770 та з «Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень» про стягнення виконавчого збору в сумі 114 879,51 грн.

Ухвалою судді від 06.07.2018 відкрито провадження у даній справі. Розгляд справи ухвалено проводити за правилами Розділу 2 Глави 11 «Розгляд окремих категорій термінових адміністративних справ» Кодексу адміністративного судочинства України.

У поданому відзиві на позовну заяву від 12.07.2018 №28938 представник відповідача заявлений позов не визнав з тих підстав, що згідно частини першої та другої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19.04.2018 у справі №161/13593/13ц задоволено заяву та ухвалено прийняти та затвердити відмову стягувача ОСОБА_6 від примусового виконання рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області №161/13593/13ц від 06.11.2013 про солідарне стягнення з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ТзОВ «Каскад-Продакшн» ЛТД в користь ПАТ «ОСОБА_5 Аваль» кредитної заборгованості в розмірі 1 147 648,13 грн. та понесених витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору в розмірі 3 441,00 грн. по 1147,00 грн. з кожного.

16.05.2018 державним виконавцем відділу відповідно до пункту 1 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 44617136, у зв'язку з чим настали наслідки, які передбаченні частиною третьою статті 40 Закону України «Про виконавче провадження», а саме, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець виносить постанову про стягнення виконавчого збору, в даному випадку вивів в окреме виконавче провадження та виконує в порядку, встановленому цим Законом. Тобто, примусове виконання судового рішення розпочинається з моменту прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження, якщо інше не передбачено законом. Під час вчинення виконавчих дій виконавцем у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначається про стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом. При цьому, норми статті 27 вказаного Закону містять вичерпний перелік підстав та умови за якими виконавчий збір не стягується, зокрема, визначено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження

Вказує, що виконавчий збір у виконавчому провадженні №56413770 стягується незалежно від того чи виконається рішення суду боржником чи ні.

Щодо виключення записів з «Єдиного реєстру боржників» та «Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень» відповідач зазначає, що Положенням про автоматизовану систему виконавчого провадження зазначено, що єдиний реєстр боржників - це систематизована база даних про боржників, що є складовою Системи та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов’язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна. Тобто, в день встановлення факту відсутності заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів виконавець зобов’язаний винести постанову про скасування заходів примусового виконання.

З врахуванням викладеного просить суд в задоволенні позову відмовити повністю.

Представник позивача в судовому засіданні просив позовні вимоги задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримала доводи, викладені у відзиві на позовну заяву та просила в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши вступне слово учасників справи, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити з таких мотивів та підстав.

Частина 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Судом встановлено, рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06.11.2013 постановлено стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ТзОВ «Каскад-Продакшн» ЛТД на користь ПАТ «ОСОБА_5 Аваль» кредитну заборгованість в розмірі 1 147 648,13 грн. згідно кредитного договору №014/1101/82/33245 від 11.01.2007 та судові витрати по 1 147,00 грн. з кожного.

Як слідує з матеріалів справи, 07.05.2014 на виконання рішення Луцького міськрайонного суду від 06.11.2013 видано виконавчий лист №161/13593/13-ц, на підставі якого державним виконавцем органу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції від 05.09.2014 відкрито виконавче провадження та запропоновано боржнику виконати рішення суду в добровільному порядку в строк до 12.09.2014.

Як встановлено судом, в добровільному порядку виконавчий лист боржником не виконаний, з огляду на що, 10.11.2014 державним виконавцем винесено постанову ВП №44617136 про стягнення з боржника ОСОБА_3 виконавчого збору в розмірі 114 879,51 грн. солідарно, яка була надіслана на адресу позивача 10.11.2014 за вих. №38991, що підтверджується матеріалами справи.

В подальшому, ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31.01.2018 у справі №161/13593/13-ц замінено сторону виконавчого провадження – стягувача ПАТ «ОСОБА_5 Аваль» його правонаступником – ОСОБА_6

Крім того, ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19.04.2018 у справі №161/13593/13-ц задоволено заяву та ухвалено прийняти та затвердити відмову стягувача ОСОБА_6 від примусового виконання рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06.11.2013 по справі №161/13593/13ц про солідарне стягнення з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ТзОВ «Каскад-Продакшн» ЛТД в користь ПАТ «ОСОБА_5 Аваль» кредитної заборгованості в розмірі 1 147 648,13 грн. та понесених витрат пов'язаних зі сплатою судового збору в розмірі 3 441,00 грн. по 1 147,00 грн. з кожного.

З огляду на зазначене, 16.05.2018 державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби міста Луцька Головного територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_2 відповідно до пункту 1 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №44617136 та постановлено вивести в окреме провадження постанову про стягнення виконавчого збору (а. с. 6).

Таким чином, 17.05.2018 державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби міста Луцька Головного територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_2 17.05.2018 відкрито виконавче провадження ВП №56413770 про стягнення солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_3 на користь держави 114 879,51 грн. виконавчого збору (а. с. 6 зворот).

Не погодившись з такими діями відповідача, позивач звернуся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (пункт перший частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до частини першої другої статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» (чинної на момент виникнення спірних правовідносин) державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат,пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Згідно частини першої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» (чинної на момент виникнення спірних правовідносин) у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Частиною першою статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» (чинної на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов’язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Матеріалами справи підтверджено, що постановою про відкриття виконавчого провадження ВП №44617136 від 05.09.2014 боржнику – ОСОБА_3 було надано строк для добровільного виконання рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06.11.2013 до 12.09.2014.

У зв’язку з невиконанням позивачем в добровільному порядку рішення суду від 06.11.2013 в строк до 12.09.2014, державним виконавцем 10.11.2014 винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 114 879,51 грн. Доказів щодо оскарження зазначеної постанови позивачем суду не надано, а судом не встановлено.

При цьому, суд зазначає, що ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19.04.2018 у справі №161/13593/13-ц задоволено заяву стягувача ОСОБА_6 про відмову від примусового виконання рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06.11.2013 по справі №161/13593/13-ц.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 02.06.2016) виконавче провадження підлягає закінченню у разі визнання судом відмови стягувача від примусового виконання судового рішення.

Згідно частини третьої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 02.06.2016) у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

У відповідності до приписів чинного законодавства, 16.05.2018 державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби міста Луцька Головного територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_2 було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №44617136 та виведено в окреме провадження постанову про стягнення виконавчого збору, про що свідчить постанова про відкриття виконавчого провадження від 17.05.2018 ВП №56413770 про стягнення виконавчого збору солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь держави в розмірі 114 879,51 грн.

Згідно пунктів 1-6 частини п'ятої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір не стягується:

1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;

2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;

3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»;

4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;

5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;

6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Крім того, частиною дев'ятою статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту дев’ятого частини першої статті 39 даного Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Отже, приписи статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» містять вичерпний перелік підстав та умови за якими виконавчий збір не стягується, при цьому, даною статтею не визначено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Оскільки виконавче провадження ВП №44617136 було закінчено на підставі пункту першого частини першої статті 39, статті 40 Закону України «Про закінчення виконавчого провадження» у зв’язку з визнання судом відмови стягувача від примусового виконання судового рішення, тому суд приходить до висновку, що у державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби міста Луцька Головного територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_2 були наявні законні підстави для винесення 17.05.2018 постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №56413770 про стягнення солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_3 на користь держави виконавчого збору в розмірі 114 879,51 грн.

Щодо вимоги позивача про виключення записів з «Єдиного реєстру боржників» про стягнення виконавчого збору ВП №56413770 та з «Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень» про стягнення виконавчого збору в сумі 114 879,51 грн. суд зазначає наступне.

Згідно Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження (далі – Положення №2432/5), затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 №2432/5 Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень - окремий спецрозділ, який є архівною складовою частиною Системи та містить відомості про виконавчі провадження, зареєстровані до запровадження Системи, відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 20.05.2003 №43/5 «Про затвердження Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.05.2003 за №388/7709, наказу Міністерства юстиції України від 28.04.2015 №614/5 «Про затвердження Тимчасового порядку автоматичного розподілу виконавчих документів між державними виконавцями і контролю строків виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.04.2015 за №478/26923;

Єдиний реєстр боржників - систематизована база даних про боржників, що є складовою Системи та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов'язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.

Реєстр рішень, виконання яких гарантується державою, - складова частина Системи, в якій здійснюється облік рішень, виконання яких гарантується державою, інвентаризація заборгованості за цими рішеннями та їх передача до органу Казначейства.

Згідно розділу Х Положення №2432/5 Система виключає відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови:

- про закінчення виконавчого провадження згідно зі статтею 39 Закону України «Про виконавче провадження»;

- про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження»;

- про скасування заходів примусового виконання за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.

В день встановлення факту відсутності заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів виконавець зобов’язаний винести постанову про скасування заходів примусового виконання.

Частина перша статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.

Оскільки судом встановлено законність винесення відповідачем постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №56413770 від 17.05.2018 про стягнення виконавчого збору, який позивачем не сплачений, тому підстави для виключення записів з «Єдиного реєстру боржників» про стягнення виконавчого збору ВП №56413770 та з «Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень» про стягнення виконавчого збору в сумі 114 879,51 грн. відсутні

Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у частині другій статті 19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, усі рішення та дії суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Судом також приймається до уваги, що відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наведене, суд вважає, що відповідач, виносячи постанову про відкриття виконавчого провадження від 17.05.2018 ВП №56413770 про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_3 діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

При цьому, судом не підтвердилися обставини щодо порушення відповідачем прав, свобод та інтересів позивача, оскільки виконавчий збір позивачем не сплачений, що у відповідності до приписів частини першої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» є підставою для відмови у виключенні відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників та Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень.

Таким чином, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог та відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_3 до Другого відділу державної виконавчої служби міста Луцька Головного територіального управління юстиції у Волинській області про зобов’язання вчинити дії відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.А. Лозовський