Рішення № 75319390, 27.06.2018, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/21677/17

Провадження № 2/761/3042/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Піхур О.В.,

за участі:

секретаря судового засідання Григоренко А.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Короля П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» про стягнення страхового відшкодування,

в с т а н о в и в:

У червні 2017 року позивач ОСОБА_3 (далі-позивач) звернулася до Шевченківського районного в м. Києві суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» (далі - відповідач) про стягнення страхового відшкодування.

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що 05.10.2016 року в. с. Червоне Криворізького р-ну, Дніпропетровської обл. трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів «ГАЗ», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4 та «Chevrolet Еріса» д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням власника ОСОБА_3. Dнаслідок даного ДТП транспортні засоби учасників отримали механічні пошкодження, відтак позивачу було завдано матеріальної шкоди. Водії транспортних засобів ОСОБА_4 та ОСОБА_3 спільно склали повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, в якій зазначили про винуватість у настанні ДТП водія «ГАЗ», д.н.з. НОМЕР_1 - ОСОБА_4. Цивільно-правова відповідальність винуватої особи на момент настання ДТП була застрахована в ПрАТ «Київський страховий дім» відповідно до Полісу ОСЦПВВНТЗ № АІ 9270555. Позивач повідомила відповідача про настання страхового випадку та надала усі необхідні документи. 21.03.2017 листом відповідач повідомив позивача про відмову у виплаті страхового відшкодування на підставі п. 37.1.3. ст. 37 Закону України № 1961-IV, мотивуючи це тим, що судовий експерт дійшов висновку про те, що «комплекс механічних пошкоджень, наявність яких зафіксована, згідно даних від 05.10.2016 року в с. Червоне, Криворізький р-н, Дніпропетровської обл. за участі транспортних засобів ГАЗ-3302-415, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4 та «Chevrolet Еріса» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3, з технічної точки зору, не могли утворитися внаслідок описаного механізму пригоди, так як не співпадають по локалізації, характеру утворення, висоті, ширині та глибині, з причин викладених в дослідницькій частині». Позивач зазначає, що відповідно висновку № 46 від 21.03.2017 року, судовий експерт, що не є фахівцем державної спеціальної установи, в процесі проведення експертного дослідження припустився грубої помилки, яка мала наслідком недостовірний висновок, зокрема, на зображенні № 4,5, які розміщені на 3 сторінці Висновку № 46, зафіксовано загальний вид розташування автомобілів Chevrolet Еріса та ГАЗ на проїжджій частині відносно елементів дороги. Як видно з фото, на платформі ТЗ РАЗ розміщено спеціальне обладнання, призначене для перевезення вантажів. Однак, при визначенні висоти від опорної поверхні до мателевого відбійника при статичному положенні транспортних засобів, експерт не враховував: 1) відмінності в рівнях опорної поверхні, на якій знаходилась задня вісь транспортного засобу ГАЗ та опорної поверхні безпосередньо під металевим відбійником; 2) можливий зворотно-поступальний рух амортизаційної системи ТЗ ГАЗ при русі заднім ходом 3) висоту від опорної поверхні до відбійника за відсутності додаткового обладнання на платформі ТЗ ГАЗ. Відповідно, прийняте експертом за основу значення висоти від опорної поверхні до відбійника без допуску можливої похибки не відповідає методиці встановлення механізму контактної взаємодії транспортних засобів ВНДІСЕ, 1988, 1900, яка застосовувалась при проведенні експертизи. Крім того, експерт помилково дійшов висновку, що «враховуючи те, що автомобіль Chevrolet Еріса зафіксований своєю передньою частиною майже в притул (переднім бампером) до металевого відбійника автомобіля ГАЗ-3302-415, а виступаюча частина (проушина) зафіксована на початку глибокої подряпини з права, на капоті автомобіля Chevrolet Еріса. (зображення №14 виділено стрілкою зеленого кольору), то з технічної точки зору, для утворення даної подряпини (зображення №14) передня частина автомобіля Chevrolet Еріса повинна просунутись вперед на довжину подряпини, яка складає що найменш 34 см. (виділено стрілкою червоного кольору)», оскільки для утворення даної подряпини достатньо, щоб був вікритий задній борт кузова ТЗ ГАЗ, що також пояснює ширину подряпин в правій стороні капоту ТЗ Chevrolet Еріса та пошкодження на капоті автомобіля Chevrolet Еріса в лівій його частині у вигляді хаотичних подряпин з направленням деформуючого зусилля спереду назад та ззаду наперед, які становлять приблизно 32-34 см по довжині та приблизно 15 см по ширині, про які зазначено на 4 сторінці звіту. Відповідно, висновок експерта щодо механізму контактної взаємодії транспортних засобів Chevrolet Еріса та ГАЗ, викладений в кінці 6 сторінки звіту, як і висновок щодо неможливості утворення комплексу пошкоджень внаслідок описаного механізму пригоди, не відповідає дійсності. Відповідно до Висновку № 218/16 від 27.10.2016 р., складеного на замовлення позивача, вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля Chevrolet Еріса д.н.з. НОМЕР_2 складає 33955 грн 74 коп. З урахуванням наведеного, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню страхове відшкодування у розмірі 33955,74 грн.

Тому позивач просив стягнути з відповідача страхове відшкодування в розмірі 33955,74 грн. та судові витрати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні у повному обсязі, підтримав письмові пояснення у відзиві.

Суд повно та всебічно дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 05.10.2016 р. о 17:50 в с. Червоне відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «ВАЗ», д.н. НОМЕР_1, що належить ПП Світекс, під керуванням ОСОБА_4, та транспортного засобу «Chevrolet Еріса», д.н.з. НОМЕР_2, що належить ОСОБА_3.

На момент скоєння вказаної ДТП відповідальність власника транспортного засобу «ГАЗ», д.н. НОМЕР_1, застрахована відповідно до полісу №АІ/9270555 обов'язкового страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів в ПрАТ «Київський страховий дім» (а.с. 79).

06.10.2017 р. з повідомленням про подію, що може бути визнана страховою звернувся ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (а.с. 80-81, 85).

16.11.2016 ОСОБА_3 звернулась до страховика з заявою про виплату страхового відшкодування (а.с. 100-101).

21.03.2017 листом відповідач повідомив позивача про відмову у виплаті страхового відшкодування на підставі п. 37.1.3. ст. 37 Закону України № 1961-IV, мотивуючи це тим, що судовий експерт дійшов висновку про те, що «комплекс механічних пошкоджень, наявність яких зафіксована, згідно даних від 05.10.2016 року в с. Червоне, Криворізький р-н, Дніпропетровської обл. за участі транспортних засобів ГАЗ-3302-415, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4 та «Chevrolet Еріса» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3, з технічної точки зору, не могли утворитися внаслідок описаного механізму пригоди, так як не співпадають по локалізації, характеру утворення, висоті, ширині та глибині, з причин викладених в дослідницькій частині» (а.с. 7-8).

Відповідно копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу власником автомобіля «Chevrolet Еріса» д.н.з. НОМЕР_2 є ОСОБА_3 (а.с. 87).

Відповідно висновку судового експерта Гори І.В. №46 експертного дослідження механізму та обставин пригоди від 21.03.2017 року комплекс механічних пошкоджень, наявність яких зафіксована, згідно даних від 05.10.2016 року в с. Червоне, Криворізький р-н, Дніпропетровської обл. за участі транспортних засобів ГАЗ-3302-415, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4 та «Chevrolet Еріса» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3, з технічної точки зору, не могли утворитися внаслідок описаного механізму пригоди, так як не співпадають по локалізації, характеру утворення, висоті, ширині та глибині, з причин викладених в дослідницькій частині (а.с. 9-16).

Відповідно до Висновку судового експерта Рейнюк О.В. № 218/16 від 27.10.2016 р., складеного на замовлення позивача, вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля Chevrolet Еріса д.н.з. НОМЕР_2 складає 33955,74 грн. (а.с. 17-53).

Частиною 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 1 та ч. 2 ст. 1187 ЦК України).

З урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (ст. 1192 ЦК України).

Постанова Пленуму Верховного суду України Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" за №6 від 27.03.1992 року із змінами та доповненнями роз'яснює, що шкода заподіяна особі та майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі, особою, яка її заподіяла, за умови, що дії були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2. Правил дорожнього руху України).

Судом встановлено, що на момент скоєння вказаної ДТП відповідальність власника транспортного засобу «ГАЗ», д.н. НОМЕР_1, застрахована відповідно до полісу №АІ/9270555 обов'язкового страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів в ПрАТ «Київський страховий дім», 06.10.2017 р. з повідомленням про подію, що може бути визнана страховою звернувся ОСОБА_4 та ОСОБА_3, 16.11.2016 ОСОБА_3 звернулась до страховика з заявою про виплату страхового відшкодування, проте відповідачем було відмовлено у виплаті страхового відшкодування.

Згідно п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно п. 3 ст. 20 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування (п. 9.1 ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого (п. 9.2 ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Відповідно до п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки (ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Відповідно п. 4.4. методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів у звіті (акті) або висновку експерта (експертного дослідження) про оцінку КТЗ зазначається така інформація: результати візуального огляду щодо відповідності (невідповідності) номерів кузова, шасі, інших складових частин записам у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу (технічному паспорті) або в інших документах.

Відповідно п. 5.1. методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів Технічний огляд КТЗ оцінювачем (експертом) являє собою початковий етап дослідження, який дає змогу органолептичними методами визначити ідентифікаційні дані КТЗ; його комплектність; укомплектованість; технічний стан, обсяг і характер пошкоджень; пробіг за одометром, інші показники на момент технічного огляду, необхідні для оцінки майна. Визначення матеріального збитку чи вартості КТЗ без його огляду особисто експертом (оцінювачем), який складає висновок чи звіт (акт), можливе тільки за рішенням органу (посадової особи), який здійснює судове чи досудове слідство, у разі надання ними даних, необхідних для оцінки.

Крім того, відповідач при відмові у відшкодуванні страхового відшкодування посилався ст. 26 ЗУ «»Про страхування» та ст. 37 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», проте суд не може погодитися з таким, з огляду на наступне.

Відповідно ст. 26 ЗУ «Про страхування» підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є: навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов'язані з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, в стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації. Кваліфікація дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, встановлюється відповідно до чинного законодавства України;

Відповідно ст. 37 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов'язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди.

Проте відповідачем не зазначено в чому, та яким способом виявилося невиконання позивачем своїх обов'язків, що призвело до неможливості страховика встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди, крім того, посилання відповідача на ст. 26 ЗУ «Про страхування», оскільки там йдеться мова про страхувальника, а позивач є потерпілою особою.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (ст. 81 ЦПК України).

Отже, в силу вимог ст.ст. 2, 4, 12, 76-81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Даючи юридичну оцінку поясненням та наданим доказам, враховуючи те, що позивачу було завдано матеріальні збитки в розмірі 33955,74 грн. внаслідок ДТП, яке відбулося 05.10.2016 року, проте відповідач не виплатив страхове відшкодування, посилаючись на висновок експерта від 21.03.2017 року, з якого вбачається, що дослідження проводилося без візуального огляду автомобіля, крім того, учасників ДТП не було повідомлено, порушивши вимоги ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ЗУ «Про страхування», суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені останнім, які складаються з судового збору в розмірі 640,00 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 1166, 1187, 1188, 1191 ЦК України, Закон України «Про страхування», Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 3-5, 7-13, 17, 43, 49, 76-81, 141, 258, 262, 264, 265, 268, 280, 352-353 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_5) до Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» (м. Київ, вул. Артема, 37-41, код ЄДРПОУ 25201716) про стягнення страхового відшкодування - задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» на користь ОСОБА_3 суму страхового відшкодування в розмірі 33955,74 грн., судові витрати в розмірі 640,00 грн., а всього підлягає стягненню 34595,74 грн.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 року) : до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, а саме, відповідно до ч.1 ст. 296 ЦПК України : апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Дата складення повного судового рішення 06.07.2018 року.

Суддя