Рішення № 75319230, 09.07.2018, Святошинський районний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/7140/16-ц

пр. № 2/759/252/18

09 липня 2018 року Святошинський районний суд м. Києва у складі суду : суддя Величко Т.О., при секретарі Скляренко В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за основним позовом ПАТ«УкрСиббанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ"УкрСиббанк", третя особа: ОСОБА_2 про визнання недійсними кредитного договору та договору іпотеки,

в с т а н о в и в :

У провадженні Святошинського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ "УкрСиббанк", третя особа: ОСОБА_2 про визнання недійсними кредитного договору та договору іпотеки.

15.12.2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VІІІ від 03.10.2017 року, котрим ЦПК України викладено в новій редакції.

Згідно п.п.9 п.1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

В обгрунтування заявлених позовних вимог позивач за основним позовом вказував, що 29 лютого 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (надалі Позивач) та ОСОБА_1 (надалі - Відповідач-1), укладено Договір про надання спожтвчого кредиту № 11307846000 (надалі - Кредитний договір).

Згідно з вимогами Закону України «Про акціонерні товариства» № 514-VI від 17.09.2008 р. були фесені зміни у Статут АКІБ «УкрСиббанк», відповідно до яких нове повне найменування Банку стало: Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк». Згідно з положеннями Цивільного кодексу України та Закону України «Про акціонерні товариства» дані зміни не є реорганізацією або ліквідацією юридичної особи АКІБ « УкрСиббанк».

Відповідно до умов Кредитного договору, Позивач надав Відповідачу-1 кредит (грошові кошти) в інземній валюті у розмірі 59 400,00 доларів США (п'ятдесят дев'ять тисяч чотириста доларів США 0 центів), а Відповідач зобов'язався повернути наданий кредит у повному обсязі не пізніше не пізніше 03 березня 2025 року та сплачувати протягом перших 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту,проценти за користування кредитом у розмірі 11,90% річних. По закінченню цього строку та кожного наступного місяця, кредитування процентна ставка підлягає перегляду відповідно до умов Кредитного договору. У випадку, якщо Банк не повідомив Позичальника про зміну розміру процентної ставки на наступний місяць строку кредитування в порядку передбаченому Кредитним договором, застосовується розмір процентної ставки, діючий за цим Договором в попередньому місяці. Також, сторони домовились, що за умовами Кредитного договору може бути встановлений новий розмір процентної ставки за користування кредитом у разі настання будь - якої з обставин, передбачених Договором.За користування кредитним коштами понад встановлений термін, банк автоматично нараховує проценти на прострочену суму основного боргу за процентною ставкою в розмірі збільшеному вдвічі від ставки встановленої умовами договору. Відповідно до умов Договору погашення кредиту відбувається шляхом сплати ануїтетних платежів в розмірі 680,00 доларів США (шістсот вісімдесят доларів США 00 центів), 28-го числа кожного місяця. З метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобов'язань Відповідача-1 за Кредитним поговором, між Позивачем та ОСОБА_2 (надалі - Відповідач-2) було укладено Договір поруки №184220 від 29 лютого 2008 року. Відповідно до умов Договору поруки, Відповідач-2 зобов'язався відповідати у повному обсязі за виконання Відповідачем-1 усіх зобов'язань, що виникли з Кредитного договору. Відповідальність Відповідача-1 та Відповідача-2, є солідарною.

Позивач вказував, що 22 грудня 2015 року Відповідачам направлено вимоги про погашення заборгованості, однак станом на 16.05.2016 року, вимоги банку залишені без задоволення.

Позивач вказував, що згідно з п. 8.1 Кредитного договору, за порушення термінів повернення кредиту, та/або процентів за кредит, та/ або комісій, Відповідач сплачує Позивачу додатково до встановленої процентної ставки за кредит пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого (еквіваленту) розраховується за офіційним обмінним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені. Розміри облікової ставки НБУ в період нарахування заборгованості по кредитному договору по пені встановлені: з 04.03.2015 року - 30% / Постанова НБУ №154 від 02.03.2015 року, з 28.08.2015 року -27% /Постанова НБУ №557 від 27.08.2015 року/, з 25.09.2015 -22 % /Постанова НБУ №627 від 24.09.2015 року. Таким чином, станом на 16.05.2016 року, заборгованість Відповідача-1 по поверненню кредитних коштів, сплаті процентів за користування кредитом, становить 55 037,88 доларів США (п'ятдесят п'ять тисяч тридцять сім доларів США 88 центів), з яких: 47 717,68 доларів США - кредитна заборгованість;7 320,20 доларів США- заборгованість по процентам; Заборгованість Відповідача по сплаті пені за несвоєчасне погашення процентів станом на 16.05.2016 року складає 65 760,77 грн. (шістдесят п'ять тисяч сімсот шістдесят гри. 77 коп), з яких:20 325,08 грн. - пеня за прострочення сплати кредиту; 45 435,69 грн. - пеня за прострочення сплати процентів, з посиланням на норми чинного законодавства України просить суд позов задовольнити.

В судовому засідання позивач за основним позовом позов підтримав з підстав вказаних у позовній заяві, доказів наданих до справи.

В судовому засіданні відповідачі проти основного позову заперечували, подали відзив на позовну заяву ( а.с.1-5 т.2) вказували, що заперечують проти цього позову, що позовні вимоги є безпідставними, необгрунтованими та такими, що не відповідають вимогам Закону, не підтверджені належними та допустимими доказами.

Відповідачі зазначали, що 29.02.2008 року між АКІБ "УкрСиббанк", в особі начальника відділення №592 ОСОБА_4, який діє на підставі довіренності посвідченої приватним нотаріусом ОСОБА_5 за номером 62 від 14.01.2008 р., та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 11307846000 . Банк надав до суду в якості доказу копію довіреності начальника відділення № 592 ОСОБА_4 від 24.10.2007 року, яка відрізняється датою, номером, печаткою, прізвищем та підписом нотаріуса, вказаного у Договорі. Тому копія довіреності, надана Банком в якості доказу підтверджує факт неправомірності укладення Договору. (ч.2. ст. 203 та ч.І ст. 215 ЦК Україні Тому даний договір не може вважатися укладеним за наданими доказами, відповідно до постанови Нацбанку України №375 п. 10.7., ч1 ст. 1045 ЦК України.

Суд не погоджується із такими твердженнями відповідача, оскільки відповідачем не надано доказів, щовказана довіреність є скасованою, або Банк не мав права видавати інші довіренності на інших працівників Банку.

Відповідачі вказували, що згідно п.1.5 кредитного договору кредит надається шляхом зарахування банком коштів на поточний рахунок позичальника НОМЕР_3. Банк не надав доказів відкриття рахунків НОМЕР_3 та НОМЕР_4 (Заяву про відкриття поточного рахунку НОМЕР_3 та НОМЕР_4 від 29 лютого 2008 року в національній та іноземній валюті) Відповідачі вказували, що відсутні підтвердження виконання кредитного Договору з боку Банка, а саме перерахунок кредитних коштів на поточний рахунок Позичальника.Меморіальний ордер, наданий в якості доказу взагалі не відповідає вимогам закону та не містить обов'язкової інформації, передбаченої для даного документу, а саме:Порядок оформлення та подання клієнтами до банків документів та перерахунок зарахування, купівлю та продаж іноземної валюти встановлено Положенням про оформлення виконання документів на перерахування, зарахування, купівлю та продаж іноземної валюті або банківських металів затвердженим постановою Правління Національного банку від 05 березня 2003 року №82, із змінами і доповненнями (далі - Положення №82)Це Положення встановлює загальні вимоги Національного банку України до оформлення та подання клієнтам платіжних доручень в іноземній валюті або банківських металах здійснення транскордонних переказів ( крім банківських металів) і переказів у межах України заяв про купівлю або продаж іноземної валюти або банківських металів до уповноважених банків і інших фінансових установ (далі - уповноважені банки) та порядку їх виконання, а також порядок зарахування коштів в іноземній валюті або банківських металів на рахунки бенефіціарів та банку. Вимоги цього Положення поширюються на уповноважені банки та їх клієнтів (п.1.3 Положення №82)Загальні вимоги до документального оформлення переказу коштів в іноземній валюті в межах України та здійснення операцій з купівлі та продажу валюти встановлені в п.п. 1.4. Положення №82п.1.4 Для проведення переказу коштів в іноземній валюті платники застосовують платіжні доручення в іноземній валюті у формі, що наведена в додатку 1 до цього Положення, або за довільною формою, але із зазначенням усіх обов'язків реквізитів, передбачених пунктом .2.4 цього положення. Для проведення переказу коштів в іноземній валюті платники можуть застосовувати форму платіжного доручення ,аналогічну тій ,що наведена у додатку 1 до цього Положення, але без урахування реквізитів , які стосуються банківських металів. Виходячи з вищенаведеного, переказ іноземної валюти на поточний рахунок Позичальника може здійснюватись за меморіальним валютним ордером- розрахунковим документом, який у випадках, передбачених цією інструкцією, складається банком для оформлення внутрішніх банківських операцій на підставі письмового доручення клієнта, форма якого повинна відповідати зразку наведеному в Додатку 6 Положення № 82.

Судом встановлено, що згідно Меморіального ордеру №0602279482 від 29.02.2008 року платник АТ "УкрСиббанк" перерахував, а одержувач ОСОБА_1 отримала на поточний рахунок № НОМЕР_3, згідно п. 1.5.Договру споживчого кредиту №11307846000 від 29.02.2008 року грошову суму у розмірі 59400 доларів США, еквивалент в гривні 299970,00 грн ( а.с.164 т.1).

Судом встановлено, що згідно заяви на видачу готівки від 29.02.2008 року ( а.с.161 т.1) ОСОБА_1 отримала в касі банку АКІБ "УкрСиббанк" 29.02.2008 року грошову суму , яка списана з поточного рахунку НОМЕР_3 -59400 доларів США, еквівалент в гривні 299970,00 грн, що підтвержено підписом ОСОБА_1, яа не надала суду доказів, що підпист на заяві про видачу готівки належитьь не їй, а тому суд не погоджується із твердженнями відповідача ОСОБА_1, що вона не отримувала кредитні гроші від позивача, яких не вистачало на купівлю квартир, що є предметом іпотеки, та що квартиру було придбано за інші грошові кошти.

Відповідачі вказували, що виходячи з умов Договору про надання споживчого кредиту №11307846000 від 29.02.2008 року та платіжним дорученням в іноземній валюті мені, ОСОБА_1 від 29.02.2008р, Банк мав зарахувати суму кредиіу в іноземній валюті - 59 400 дол.США на поточний рахунок № НОМЕР_3 із застосуванням меморіального валютного ордеру, що повинен мати всі обов'язки реквізити, передбачені Положенням №82.Меморіальний валютний ордер на зарахування коштів в сумі 59 400 дол. США , що відповідає вимогам Положення №82 до матеріалів справи не надано . Замість належних документів Банк надав до суду меморіальний ордер в національній валюті.

Суд не погоджеється із такими твердженнями відповідача, оскільки позивач заперечувала взагалі про отриманя нею грошової суми у касі банку на купівлю предмету іпотеки, та такі твердження є надуманими.

Відповідачі вказували, що позивач підтверджує той факт ,що при обслуговуванні валютного кредиту складає документи за Постановою НБУ від 21 січня 2004р. №22 :про безготівкові розрахунки в національній валюті і складає (меморіальні ордери в національній валюті) після сплати клієнтом коштів, виконуючи операції за додатком 1 до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті.На підтвердженням цього є в матеріалах справи Меморіальний ордер №0602279482 з кодом 041009 для безготівкових розрахунків в України в національній валюті .А виходячи з умов Договору №11307846000 від 29.02.2008 року , Банк мав зарахувати суму кредиту в іноземній валюті із застосуванням меморіального валютного ордеру , що повинен мати всі обов'язкові реквізити передбачені Положенням №82.Меморіальний валютний ордер щодо зарахування коштів на мій поточний рахунок в сумі 59 400 дол. США, що відповідає вимогам Положення №82 до суду не надано.

Відповідач ОСОБА_1, вказувала у судовому засіданні, що жодних грошових коштів від банку не отримувала за кредитним договором №11307846000 від 29.02.2008 року. Вказувала,що меморіальний ордер у національній валюті, який Банк надав до суду як доказ на виконання умов кредитного договору, також не відповідає вимогам закону, щодо інформації, яка повинна в ньому зазначатися в обов'язковому порядку, а саме:ордер не містить: номеру відділення банку АКІБ «УкрСиббанк», посади та підпису відповідальних осіб за здійснення операції, печатки відділення банку АКІБ «УкрСиббанк про виконання операції. Крім того, на момент укладання Договору і зарахування коштів банк мав назву АКІБ «УкрСиббанк», проте банком платника та одержувача коштів у наданому суду на підтвердження належного виконання умов договору міститься назва банку платника та одерж; коштів АТ «УкрСиббанк» (назва банку з 2010 року), а печатка на ордері ПАТ "УкрСиббанк". Це дає підстави стверджувати, що наданий Банком меморіальний ордер був виготовлений спеціально для подачі до суду, а тому не може бути належним доказом (надана копія меморіального ордеру не містить обов'язкових реквізитів, без яких вона не може вважатися дійсною, а саме підписів відповідальних осіб та печаток банку).

Відповідачі вказували у позивача не існує бухгалтерських документів, що підтверджують видачу готівки за кредитним договором у іноземній валюті.Заява на видачу готівки №19 від 29 лютого 2008 року, що надана Позивачем до матеріалів справи, не має інформації про призначення платежу, а тому не дає підстав вважати, що був намір одержати саме кредитні кошти (зазначення цілей, на які видається готівка з каси банку входить до обов'язкових реквізитів касових документів у разі видачі готівки з каси банку зги Додатком 14 до Інструкції про касові операції в банках України Постанова Правління Національного банку України №337) з вказівкою, що грошові кошти надані саме за договором кредиту (відсутність вказаної інформації може потягнути за собою неприйняття судом вказаного платіжного доручення в якості доказу перерахування грошових коштів, про що свідчить судова практика (Постанова Вищого господарського суду України по справі N 10/377-04 від 01.08.2006року).

Суд не погоджується із такими твердженнями відповідача, оскільки внутрішні операції банку по роботі з готівковими та безготівковими грошима не впливає на обсяг прав та обов"язків відповідачів по Договору споживчого кредиту 11307846000 від 29.02.2008 року, оскільки мета Договору досягнута та квартиру, що є предметом іпотеки придбано відповідачем ОСОБА_1

Відповідачі вказували, що Позивач не довів в суді ту обставину, що він виконав свої зобов'язання по даному кредитному договору, а саме здійснив видачу кредиту в розмірі 59 400,00 доларів США. Відсутнє підтвердження виконання кредитного Договору. Відсутнє підтвердження відкриття рахунку 3739011307846, вказаного в Договорі, на який позичальник має повертати суму кредиту та проценти.У виписці за кредитним договором відсутні платежі на рахунок 3739011307846, зазначені у Договорі. Це свідчить про те, що Банк не визнає існування кредитного договору.

Суд не погоджується із такими твердженями відповідачів, оскільки згідно заяви на видачу готівки від 29.02.2008 року ( а.с.161 т.1) ОСОБА_1 отримала в касі банку АКІБ "УкрСиббанк" 29.02.2008 року грошову суму , яка списана з поточного рахунку НОМЕР_3 -59400 доларів США, еквівалент в гривні 299970,00 грн, що підтвержено підписом ОСОБА_1, яа не надала суду доказів, що підпист на заяві про видачу готівки належитьь не їй, а тому суд не погоджується із твердженнями відповідача ОСОБА_1, що вона не отримувала кредитні гроші від позивача, яких не вистачало на купівлю квартир, що є предметом іпотеки, та що квартиру було придбано за інші грошові кошти. також відповідно ждо п.1.2.2 Договру споживчого кредиту саме на рахунок НОМЕР_5, який відкритий у Банку відповідач зобов"язувалсь повертати грошову суму кредиту та сплати процентів та штрафів та інші платежи згідно Договору, що відповідач і робила з з дати укладення Договору до 28.02.2015 року, протягом семи років.

Відповідачі вказували, що згідно довідки-розрахунку заборгованості по процентам за користування кредитом, що мається в матеріалах справи, є всі підстави вважати, що нарахування процентів не відповідає умовам договору, а саме, проценти нараховувались по періодах у поточному місяці, проте п.1.3.3 кредитного договору визначає нарахування процентів щомісяця в останній робочий день поточного місяця, відповідно встановити правильність нарахування відсотків не вдається за можливе. Крім того, враховуючи те, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ , що діяла на період , за який сплачується пеня, тобто встановлення максимального розміру пєні пов'язано з розміром облікової ставки НБУ, а чинним законодавством України, НБУ не надано повноваження на встановлення облікової ставки для іноземної валюти, то розрахунок пені на суму простроченого кредиту(процентів), який наданий в іноземній валюті проводиться у грошовій одиниці України-гривні.

Відповідачі вказували, що у Постанові ВСУ від 01.04.2015 р. у справі № 3-29гс15 зроблено висновок: "Таким , чином, максимальний розмір пені пов'язаний із розміром облікової ставки НБУ;оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення НБУ облікової ставки для іноземної валюти, пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України- гривні ".Розрахунок пені за несвоєчасну сплату кредиту та процентів станом на 16.05.2016р. за кредитним договором №11307846000 від 29.02.2008р. банком проведений у доларах США без перерахунку у національну валюту України за кожен день прострочення. Отже визначення Банком розміру пені за порушення строків сплати кредиту станом на 16.05.2016р. в сумі 798,56 дол.СІПА, що еквівалентно 20 325,08грн. та сплати процентів станом на 16.05.2016 в сумі 1 785,14 дол.США, що еквівалентно 45 435,69грн. у розрахунку заборгованості за кредитним договором № 11307846000 від 29.02.2008р. є необгрунтованим та не відповідає нормам чннного законодавства України.

Суд не погоджується із такими твердженями відповідачів за основним позовом, оскільки позивачем надано до судуРозрахунок заборгованості (а.с.19-28 т1) виписку з особового рахунку по Договору №№11307846000 від 29.02.2008р( а.с.127-152 т.1), в якому детально прописано рух коштів по рахкунку, на який відповідачі уваги не звернули, та не спростували належними та допустими доказами, невідповідність відомостей вказаних у виписці уцмровам Договру споживчого кредиту.

Не погоджуючись із вимогами основного позову відповідач за основним позовом ОСОБА_1 подала зустрічний позов та вказувала,що за кредитним договором № 11307846000, відповідно до умов якого, позичальник повинен отримати, а банк надати, грошові кошти (кредит) у розмірі 59 100 доларів СІЛА зі сплатою відсотків у сумі 11,90% за користування кредитними коштами протягом перших 30 календарних днів, після спливу зазначеного терміну відсоткова ставка може бути переглянута Банком. Кінцевим терміном повернення кредитних коштів є 03 березня 2025 року.Згідно п.1.4 Кредитного договору, отримані позивачем кошти призначались для його особистих потреб, а саме придбання нерухомого майна (квартира однокімнатна).На забезпечення виконання даних кредитних зобов'язань, було укладено договір іпотеки та договір поруки: договір іпотеки № 78666 від 29.02.2008 року, за яким ОСОБА_1 "Іпотекодавець", з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 11307846000 від 29.02.2008 року, було передано в іпотеку нерухоме майно - однокімнатну квартиру, яка розташована за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 27,8 кв.м. Згідно договору поруки № 184220 від 29.02.2008 , за яким ОСОБА_2/Поручитель зобов'язується перед Кредитором відповідати за невиконання ОСОБА_1 усіх її зобов'язань, що виникли з договору про надання споживчого кредиту № 11307846000.Відповідно до п. 1.2.2 Кредитного договору, повернення кредиту, сплати відсотків та ^ого€ору інших грошові платежі сплачується на рахунок Банку НОМЕР_5 в АКІБ "УкрСиббанк".

Позивач за зустрічним позовом вказує, що при укладанні зазначеного кредитного договору АКІБ (ПАТ) «УкрСиббанк» було порушено законні права Позичальника, як споживача фінансових послуг, Банк вдався до нечесної підприємницької діяльності і ввів позивача, як Позичальника в оману стосовно валюти юридичні кредиту та пов'язаних з нею ризиків, порядку його надання, умов повернення кредиту Нацбанку споживачем, загальної вартості кредиту. Договір про надання споживчого кредиту № 11307846000 від 29.02.2008р, за своїм змістом і текстом не відповідає вимогам законодавства України, інтересам волі , як Позичальника, порушує її права та законні інтереси. У договорі відсутні істотні умови, виходячи з норм чинного законодавства, банком не була проведена преддоговірна робота з позичальником. Вважає, що даний договір укладений із порушенням норм законодавства України, у зв'язку з чим підлягає визнанню недійсним у судовому порядку. Укладення зазначеного договору про надання споживчого кредиту стало наслідком чисельного порушення норм чинного законодавства та моїх прав, як Позичальника та споживача кредитної послуги, з боку ПАТ «УкрСиббанк».

Позивач за зустрічним позовом вказує, що Банк при укладенні спірного правочину свідомо та навмисно ввів її в оману щодо ціни договору, абсолютного значення здорожчання кредиту, з метою привернення уваги до фінансової послуги саме цього кредитора.

Позивач за зустрічним позовом вказувала, що укладання угоди проходило у відділенні №592 ПАТ «УкрСиббанк», яке не являється юридичною особою, а тому діє на підставі положення про відділення (п. 10.7. постанови Нацбанку України №375), та довіренності виданої начальнику відділення .Банк не надав доказів існування даного відділення, та його право укладати кредитні утоди в межах отриманої банком ліцензії. За наданою в якості доказу довіренністю виданою начальнику відділення №592 ОСОБА_4 №5231 посвідченою приватним нотаріусом ОСОБА_7 в л 24.10.2007р. не міг бути укладений кредитний договір, так, як в договорі вказана довіреність №62 посвідчена приватним нотаріусом ОСОБА_5 від 14.01.2008р.

Позивач вказувала, що в даному випадку начальник відділення №592 не мав обсягу цивільної дієздатності на вчинення даного правочину, тому кредитний договір немає юридичних наслідків і не може вважатися вчиненим. Відповідач, за даним зустрічним позовом, самостійно надав до суду докази, що підтверджують вище зазначений факт.

Позивач вказувала що згідно ч.2,4,5 ст.11 ЗУ "Про захист прав споживачів", а також п.2.1 "Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту", які почали свою дію з 10.05.2007 року, зобов'язували Кредитодавця АКІБ(ПАТ) "УкрСиббанк" перед укладанням кредитного договору в письмовій формі надати інформацію про умови кредитування. Дана норма кореспондує із ст. 56 ЗУ Про банки та банківську діяльність та ст. 11,12 ЗУ Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг, що визначають аналогічний обов'язок кредитора.. Ст .19 цього Закону встановлює, що захист інтересів споживачів фінансових послуг є метою державного регулювання ринків фінансових послуг.

Позивач вказувала, що згідно п.10.13 Кредитного договору Банк зазначив, що перед підписанням даного договору Позичальником було отримано інформаційний лист відповідно до вимог п.2 ст. 11 ЗУ "Про захист прав споживачів". Для виконання даних вимог Закону передбачено певний порядок, а просто зазначення такого пункту у договорі не може бути підтвердженням дійсного виконання вимог "Правил" та ЗУ "Про захист прав позивачів". Ніякої інформації окрім тексту кредитного договору позивач ОСОБА_1 не отримувала. Що стосується сукупної вартості, то вона не зазначена у жодному документі. Крім того Законом передбачений певний порядок, щодо інформування позичальника по споживчому кредитування, відносно кожної умови окремо, нехтувати даними вимогами ніхто не має права. Позивач вказувала, що через невиконання банком вимог закону, щодо надання позивачу , як Позичальнику, повної, своєчасної та достовірної інформації про послугу, що є предметом договору, а тому була позбавлена можливості належним чином оцінити властивості такої послуги та можливі негативні для мене наслідки, що можуть настати внаслідок її отримання.

Позивач вказувала, що безпосередньо під час укладання кредитного договору, АКІБ (ПАТ) "УкрСиббанк" не припинив порушувати вимоги Законів України, щодо споживчого кредитування та не надав мені інформацію щодо сукупної вартості кредиту та не зазначив безпосередньо у кредитному договорі детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача, що є істотною умовою договору про надання споживчого кредиту та беззаперечною вимогою "Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту".

Позивач вказувала, що всупереч п. 3.8. розділу 3 Постанови Правління НБУ ві 10.05.2007 року № 168 , Банк не попередив позивача про відповідні валютні ризики, чим порушив вимоги ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та п. 3.8. Постанови Правління НБУ №168 від 10.05.2007 р. «Про затвердження Правил надання банками України інформації про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», а тому вважає, що банком не виконано вимог Закону України «Про захист прав споживачів» та Постанови Правління НБУ від 10.05.2007року № 168, а саме не включено в спірний кредитний договір обов'язкових положень передбачених вказаними нормативними актами, що є достатньою підставою для визнання недійсним кредитного договору.

Крім того позивач вказувала, що згідно п.1.5 кредитного договору кредит надається шляхом зарахування банком коштів на поточний рахунок позичальника НОМЕР_3.Доказів відкриття рахунку та руху коштів по ньому банк не надав посилаючись на втрату даних документів.Меморіальний ордер наданий в якості доказу не містить обов'язкових реквізитів, наданий з невірною інформацією та виготовлений лише для подачі в суд.Згідно постанови № 566 від 30.12.98рок, а тому вважає, що можна вважати, що Банк не виконав умов договору. Тому юридичні наслідки підписання договору не настали, а сам договір є неукладеним.Зазначення цілей, на які видається готівка з каси банку, входить до обов'язкових реквізитів касових документів у разі видачі готівки з каси банку згідно з Додатком 14 до Інструкції про касові операції в банках України Постанова Правління Національного банку України № 337) з вказівкою, що грошові кошти надані саме за договором кредиту (відсутність вказаної інформації може потягнути за собою неприйняття судом вказаного платіжного доручення в якості доказу перерахування грошових коштів, про що свдчитьі судова практика (Постанова Вищого господарського суду України по справі № 10/377-04 від 01.08.2006 року).Заява на видачу готівки №19 від 29 лютого 2008 року не має інформації про призначення платежу, а тому не дає підстав вважати, що був намір одержати саме кредитні кошти.

Позивач за зустрічним позовом також вказала, щоу неї є сумнів з приводу підписання цієї заяви на видачу готівки та припускає , що таку заяву їй підклали для підпису до того ж, якщо немає підтвердження про відкриття рахунку й зарахування коштів на рахунок, то не могло бути й видачі готівки, а саме кредитних коштів.

Суд заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши письмові докази подані до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов»язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов»язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов»язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов»язання

(неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов»язання настають првові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов»язковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами Закону України «Про акціонерні товариства» № 514-VI від 17.09.2008 р. були внсені зміни у Статут АКІБ «УкрСиббанк», відповідно до яких нове повне найменування Банку стало: Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк». Згідно з положеннями Цивільного кодексу України та Закону України «Про акціонерні товариства» дані зміни не є реорганізацією або ліквідацією юридичної особи АКІБ « УкрСиббанк».

Судом встановлено, що 29 лютого 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (надалі Позивач) та ОСОБА_1 (надалі - Відповідач-1), укладено Договір про надання спожтвчого кредиту № 11307846000 (надалі - Кредитний договір). суудом встановлено, що на час уклдадення вказаного кредитного догвору сторони договору дійшли істотних умов договору, підписали вказаний кредитний договір та додаткок до нього Графік платежів, визначення сукупної вартості кредиту. В рахунок кредитних коштів уклали Договір купівлі продажу квартири від 29.02.2008 року ( а.с.201-202 т.1), в цей же день ОСОБА_1 уклала з АКІБ "УкрСиббанк" Договір іпотеки № 78666 від 29.02.2008 року,згідно якого придбану квартиру за адресою АДРЕСА_1 передано в Іпотеку. Судом встановлено, що при укладені Договру іпотеки, сторони договору досягли істотиних умов договру, ознайомились з умовами такого договору,підписали такий договір. Судом також встановлено, що між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_8 29.02.2008 року укладено Договір поруки №184220, згідно якого поручитель ознайомився із текстом договору та підписав вказаний договір, та своїм підписом посвідчив згоду з умовами основого договору та договору поруки.

Судом встанволено, що відповідно до умов Кредитного договору, Позивач надав Відповідачу-1 кредит (грошові кошти) в іноземній валюті у розмірі 59 400,00 доларів США (п'ятдесят дев'ять тисяч чотириста доларів США 0 центів), а Відповідач зобов'язався повернути наданий кредит у повному обсязі не пізніше не пізніше 03 ерезня 2025 року та сплачувати протягом перших 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, проценти за користування кредитом у розмірі 11,90% річних. По закінченню цього строку та кожного наступного місяця, кредитування процентна ставка підлягає перегляду відповідно до умов Кредитного договору. У випадку, якщо Банк не повідомив Позичальника про зміну розміру процентної ставки на наступний місяць строку кредитування в порядку передбаченому Кредитним договором, застосовується розмір процентної ставки, діючий за цим Договором в попередньому місяці. Також, сторони домовились, що за умовами Кредитного договору може бути встановлений новий розмір процентної ставки за користування кредитом у разі настання будь - якої з обставин, передбачених Договором. За користування кредитним коштами понад встановлений термін, банк автоматично нараховує проценти на прострочену суму основного боргу за процентною ставкою в розмірі збільшеному вдвічі від ставки встановленої умовами договору.

Судом встановлено, що відповідно до умов Договору погашення кредиту відбувається шляхом сплати ануїтетних платежів в розмірі 680,00 доларів США (шістсот вісімдесят доларів США 00 центів), 28-го числа кожного місяця. З метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобов'язань Відповідача-1 за Кредитним поговором, між Позивачем та ОСОБА_2 (надалі - Відповідач-2) було укладено Договір поруки №184220 від 29 лютого 2008 року.Відповідно до умов Договору поруки, Відповідач-2 зобов'язався відповідати у повному обсязі за зиконання Відповідачем-1 усіх зобов'язань, що виникли з Кредитного договору. Відповідальність Відповідача-1 та Відповідача-2, є солідарною.

Судом встановлено, що відповідач за основним позовом ОСОБА_1 з часу укладення Договір про надання споживчого кредиту № 11307846000 від 29.02.2008 року, Договору іпотеки № 78666 від 29.02.2008 року,Договір поруки №184220 від 29.02.2018 року, по 28.01.2015 року, тобто сім років виконувала умови Договору споживчого кредиту без жодних порушень, вчсно вносила згідно Графіку платежів, визначення сукупної вартості кредиту, суму у розмірі 680 доларів США.

Судом встановлено, що починаючи з лютого 2015 року відповідач ОСОБА_1 припинила виконувати умови Договору про надання споживчого кредиту № 11307846000 від 29.02.2008 року, у судовому засіданні вказувала, що уважно його прочитала та вважає, що вказаний договір порушує її права , як споживача послуг, також у зв"язку із знеціненням гривні, також з підстав, що порушено умови та порядк його укладення та виявила числення порушення при його укладенні, про що вкзазала у заперченнях проти позову та зустрічному позові.

Судом встанволенро, що 22 грудня 2015 року позивач за основним позовом направив Відповідачам вимоги про погашення заборгованості, однак станом на 16.05.2016 року, вимоги банку залишені без задоволення.

Судом встановлено, що згідно з п. 8.1 Кредитного договору, за порушення термінів повернення кредиту, та/або процентів за кредит, та/ або комісій, Відповідач сплачує Позивачу додатково до встановленої процентної ставки за кредит пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого (еквіваленту) розраховується за офіційним обмінним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені.Розміри облікової ставки НБУ в період нарахування заборгованості по кредитному договору по пені встановлені: з 04.03.2015 року - 30% / Постанова НБУ №154 від 02.03.2015 року, з 28.08.2015 року -27% /Постанова НБУ №557 від 27.08.2015 року/, з 25.09.2015 -22 % /Постанова НБУ №627 від 24.09.2015 року.Таким чином, станом на 16.05.2016 року, заборгованість Відповідача-1 по поверненню кредитних коштів, сплаті процентів за користування кредитом, становить 55 037,88 доларів США (п'ятдесят п'ять тисяч тридцять сім доларів США 88 центів), з яких:47 717,68 доларів США - кредитна заборгованість;7 320,20 доларів США- заборгованість по процентам; Заборгованість Відповідача по сплаті пені за несвоєчасне погашення процентів станом на 16.05.2016 року складає 65 760,77 грн. (шістдесят п'ять тисяч сімсот шістдесят гри. 77 коп), з яких:20 325,08 грн. - пеня за прострочення сплати кредиту; 45 435,69 грн. - пеня за прострочення сплати процентів, з посиланням на норми чинного законодавства України просить суд позов задовольнити.

Судом встановлено, що відповідачі за основним позовом при укладенні Договру споживчого кредиту розуміли, що при отриманні кредиту у розмірі тіла кредиту 59400 доларів США, по закінченню дії договору необхідно буде сплатити по тілу кредиту 59400 доларів США, а також проценти за користуванням кредитом у розмірі встановленим Догвором та згідно Графіку платежів, але на питання суду, яку грошову суму ними було сплачено по тілу кредиту та по відсоткам також у цілому, відповідач ОСОБА_1 повідомила, що не рахувала та квитанції про внесення коштів, в рахунок погашення заборгованості у неї не зберіглися.

Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 16 Постанови №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, шо виникають із кредитних правовідносин» віл З0 березня 2012 року, суди повинні з'ясувати виконання банками чи іншими фінансовими установами положення ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», а - також пункту 3.8 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168. зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 25 травня 2007 року №541/13808, де передбачено обов'язок банків у разі надання кредиту в іноземній валюті під час укладення кредитного договору попередити споживача, що валютні ризики під час виконання зобов'язань за цим договором несе споживач.

При розгляді таких справ суди повинні враховувати, зокрема, висновки, викладені у Рішенні Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 (справа про захист прав споживачів кредитних послуг), у п. 3.4 якого зазначено що, згідно ч.І ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» між кредитодавцем та споживачем укладається договір про надання споживчого кредиту, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Відповідно до вказаного Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 суд дійшов до наступних висновків. Конституційний Суд України виходить також з того, що держава сприяє забезпеченню споживання населенням якісних товарів (робіт, послуг), зростанню добробуту громадян та загального рівня довіри в суспільстві. Разом з тим споживачу, як правило, об'єктивно бракує знань, необхідних для здійснення правильного вибору товарів (робіт, послуг) із запропонованих на ринку, а також для оцінки договорів щодо їх придбання, які нерідко мають вид формуляра або іншу стандартну форму (частина перша статті 634 Кодексу). Отже,для споживача існує ризик помилково чи навіть унаслідок уведення його в оману придбати не потрібні йому кредитні послуги. Тому держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб'єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору. Тим самим держава одночасно убезпечує добросовісного продавця товарів (робіт, послуг) від можливих зловживань з боку споживачів.

Судом встановлено, що позивачем за основним позовом виконано вимоги Закону України «Про захист прав споживачів» та Постанови Правління НБУ від 10.05.2007року № 168, а саме включено в спірний кредитний договір обов'язкових положень передбачених вказаними нормативними актами.

Обгрунтування на які посилаються відповідачі за основним позовом щодо підстав визнання недійними Договору спроживчого кредиту вказані у зустрічному позові не знайшли своїх підтверджень в ході розгляду справи, належними та обгрунтованими доказами не підтверджені.

Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно зі ст.554 ЦК України, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, зключаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.

Згідно зі ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за Кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові, у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банк)' визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.

За положеннями статей 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.

Судом встановлено, що що спірний договір споживчого кредиту підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; позивачка на момент укладення договору не заявляла додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконувала його умови; відповідач надав позивачці документи, які передували укладенню кредитного договору, у тому числі й щодо сукупної вартості кредиту, реальної процентної ставки; у додатках до договору споживчого кредиту «Загальна вартість кредиту» та «Графік погашення кредиту», які підписані позивачкою, міститься повна інформація стосовно умов кредитування.

Суд керуючись ст.ст.3,7-13,76-84,95,259-265 ЦПК УкраїниЮ ст.ст. 203-215, 525,526,530, 553,554ЦПК Украаїни, Закону України "Про захист прав споживачів" суд

УХВАЛИВ :

Основний позов ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованої за адресою:АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 та ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4., солідарно, на користь ПАТ "УкрСиббанк" 61050 м. Харків, пр-т.Московський,60,код ЄДРПОУ 09807750, заборгованість за Договором споживчого кредиту № 11307846000 від 29 лютого 2008 року в розмірі 55037 (п"ятдесят п"ять тисяч тридцять сім)додарів США,88 центів, пеню за несвоєчасне погашення кредиту та процентів в розмірі 65 760 (шістдесят п"ять тисяч сімсот шістдесят) грн.77 коп.

Стягнути з ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованої за адресою:АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь ПАТ "УкрСиббанк" 61050 м. Харків, пр-т.Московський,60,код ЄДРПОУ 09807750, судовий збір у розмірі 10 999( десять тисяч дев"ятсот дев"яносто девять)грн.46 коп.

Стягнути з ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4., солідарно, на користь ПАТ "УкрСиббанк" 61050 м. Харків, пр-т.Московський,60,код ЄДРПОУ 09807750, судовий збір у розмірі10999( десять тисяч дев"ятсот дев"яносто девять)грн.46 коп.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ "УкрСиббанк", третя особа: ОСОБА_2 про визнання недійсними кредитного договору та договору іпотеки- відмовити.

Рішення суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва через Святошинського районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з часу проголошення.

Повний текст рішення суду буде виготовлено 17.07.2018 року.

Суддя: Т.О. Величко