Рішення № 75312710, 10.07.2018, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 10.07.2018 Справа № 554/1751/18

Провадження №2/554/1644/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2018 року м. Полтава

Октябрський районний суд м.Полтави в складі суду :

головуючого судді Блажко І.О.

при секретарі Кучеренко В.В.

з участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «СВП ПЛЮС» про стягнення заробітної плати, грошової компенсації за час невикористаної відпустки, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, моральної шкоди , -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_3 звернувся з позовною заявою до ТОВ «СВП ПЛЮС» про стягнення заробітної плати, грошової компенсації за час невикористаної відпустки, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, моральної шкоди. В якій прохав: стягнути на користь ОСОБА_3 з ТОВ «СВП ПЛЮС» невиплачену заробітну плату під час звільнення 2 255 грн., середній заробіток за весь час затримки 43 000 грн., грошову компенсацію за час невикористаної відпустки у розмірі 2 250 грн., моральну шкоду у розмірі 5 000 грн., всього стягнути 53 505 грн.; судові витрати у розмірі 5 000 грн. Справу призначити до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. В обґрунтування позову зазначив, що згідно наказу ТОВ «СВП ПЛЮС» №136/к від 24.03.2016 ОСОБА_3 було прийнято на посаду продавця-консультанта з окладом згідно штатного розпису. Згідно наказу № 282/К від 04.05.2016 переведено на посаду керуючого магазином ТОВ «СВП ПЛЮС». 04.05.2016 укладений договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність. Згідно договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність ОСОБА_3 мав нести повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження ввірених йому підприємством матеріальних цінностей. В його обов’язки входило заміни SIM-карт, що не відноситься до категорії ввірення йому матеріальних цінностей. Будь-яка шкода роботодавцю ним спричинена не була. Відповідач примусив ОСОБА_3 звільнитися з роботи та згідно наказу №1.03.10.2016 -ЮВ від 93.10.2016 директор ТОВ «СВП ПЛЮС» розпорядився щоб головний бухгалтер утримав із його заробітної плати середньомісячну заробітну плату та йому також не виплачено грошову компенсацію за 13 календарних днів невикористаної щорічної відпустки за період з 25.03.2016 по 04 листопада 2016 року. Відповідач намагається стягнути з ОСОБА_3 40 000 грн., як суму завданої шкоди при виконанні ним трудових обов’язків, хоча ОСОБА_3 не отримував і не втрачав матеріальних цінностей позивача. Без його згоди з нього було стягнуто заробітну плату у розмірі 2 255 грн. 55 коп. - розмір середньомісячної заробітної плати на час звільнення. Невиплачена також компенсація за невикористану відпустку у розмірі 2 250 грн., в той час коли це чітко зазначено в наказі № 796 /К від 04 листопада 2016 року. Згідно наказу ТОВ «СВП ПЛЮС» із заробітної плати ОСОБА_3 стягнуто грошові кошти у сумі 2 255, 55 грн., що є незаконним і він вимушений звертатися до Октябрського районного суду м. Полтави про стягнення з позивача невиплаченої заробітної плати, грошової компенсації за 13 календарних днів невикористаної щорічної відпустки за період з 25.03.2016 по 04.11.2016, за увесь час затримки та моральної шкоди.

20 березня 2018 року ухвалою суду відкрито провадження у справі. (а.с.22-23)

20 квітня 2018 року ухвалою суду клопотання представника позивача за ордером ОСОБА_1 - задоволено. Витребувано з ТОВ «СВП Плюс» довідки про розмір середнього заробітку ОСОБА_3 та довідку про нараховані йому кошти за невикористану відпуску при звільненні. (а.с.35-36)

18 травня 2018 року ухвалою суду клопотання представника позивача ОСОБА_3 за ордером ОСОБА_1 - задоволено. Відкладено розгляд справи. У задоволенні клопотання представника відповідача ТОВ «СВП ПЛЮС» за дорученням ОСОБА_4 – відмовлено. Продовжено процесуальний строк розгляду справи. (а.с.105-106)

13 червня 2018 року ухвалою суду клопотання представника товариства ТОВ «СВП ПЛЮС» за дорученням ОСОБА_4 - задоволено. Відкладено розгляд справи. Продовжено процесуальний строк розгляду справи. (а.с.123-124)

03 липня 2018 року ухвалою суду клопотання ТОВ «СВП ПЛЮС» – задоволено. Доручено Оболонському районному суду м. Києва організувати та забезпечити в приміщенні цього ж суду участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції представника відповідача ТОВ «СВП ПЛЮС» (а.с.136-137).

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 за ордером ОСОБА_1 позов підтримала з урахуванням зменшених позовних вимог. Остаточно прохала : ухвалити рішення, яким стягнути на користь ОСОБА_3 з ТОВ «СВП ПЛЮС» нараховану, але не виплачену заробітну плату за період з 03.10.2016 по 04.11.2016 у розмірі 2 270,04 грн., середній заробіток за період затримки розрахунку за період з 04.11.2016 по 13.02.2017 у розмірі 6648,08 грн. моральну шкоду - 1000 грн., судові витрати - 1000 грн., а всього стягнути 10 918,12 гривень.

В судовому засіданні представник відповідача ТОВ «СВП ПЛЮС» за дорученням ОСОБА_2 проти позову заперечував у повному обсязі. Прохав відмовити позивачу у задоволені його позовних вимог та прийняти до уваги міркування викладені у відзиві при винесенні рішення у цивільний справі. Посилався на те, що 25.03.2016 ОСОБА_3 було прийнято на роботу в ТОВ «СВП ПЛЮС». 04.05.2016 позивача було переведено на посаду керуючого магазином наказом № 282/К від 04.05.2016. 04.11.2016 позивача було звільнено із займаної посади керуючого магазином у зв’язку із втратою довір’я згідно з п.2 ст.41 КЗпП України на підставі наказу № 796/к від 04 листопада року. В день звільнення 04.11.2016 з позивачем був проведений остаточний розрахунок та виплачено всі належні йому суми. Згідно із штатним розписом ТОВ «СВП Плюс» посадовий оклад продавця-консультанта та керуючого магазином становить 1 600,00 грн. Роботодавець по відношенню до працівника є податковим агентом. Відповідачем з доходів позивача було утримано грошові кошти у розмірі податку на доходи фізичних осіб та військового збору, а тому фактична виплата за повний робочий місяць становила 1412,02 грн. За березень 2016 року працівник ОСОБА_3 отримав заробітну плату у розмірі 358,19 грн. Починаючи з квітня 2016 року заробітна плата працівника ОСОБА_3 сплачувалась на його картковий рахунок в банку ПАТ «ПУМБ». Після отримання заробітної плати 05.10.2016, з 06.10.2016 працівник ОСОБА_3 без пояснень перестав виходити на роботу. Враховуючи той факт, що працівник ОСОБА_3 не з’являвся на роботу протягом періоду 06.10.2016 по 04.11.2016 без поважних причин, і не виконував жодної роботи, а тому правові підстави для виплати йому заробітної плати за цей період були відсутні. Позивач відпрацював 3 робочі дні (3,4,5) в жовтні 2016 року, за жовтень 2016 йому було нараховано 240,00 грн. = (1600 грн. ? 20 робочих днів у жовтні 2016) ? 3 (фактично відпрацьовані дні у жовтні 2016). Зазначені кошти були нараховані, однак на підставі наказу № 1/03/10/2016-ЮВ від 03.10.2016 їх було утримано в рахунок відшкодування нанесеної ТОВ «СВП Плюс» матеріальної шкоди зі сторони працівника ОСОБА_3 Період для розрахунку середньої заробітної плати для компенсації за невикористану відпустку працівником ОСОБА_3 становить 01.04.2016–01.11.2016. Розрахунок середньої заробітної плати для компенсації 13 календарних днів невикористаної відпустки працівника ОСОБА_3 виглядає наступним чином: квітень 2016 – 1600,00 грн.; травень 2016 – 1600,00 грн.; червень 2016 – 1600,00 грн.; липень 2016 – 1600,00 грн.; серпень 2016 – 1600,00 грн.; вересень 2016 – 1600,00 грн.; жовтень 2016 – 240,00 грн.; листопад 2016 – 0,00 грн. Всього: 9 840,00 грн. Сума нарахованої компенсації за 13 календарних днів невикористаної відпустки становить: 618,02 грн. (47,54 грн./день ? 13 (кількість днів невикористаної відпустки)). Загальна сума нарахованої заробітної плати разом з компенсацією за невикористану відпустку станом на дату звільнення (04.11.2016) становила 858,02 грн. (618,02 грн. (компенсація за невикористану відпустку) + 240,00 грн. (заробітна плата за 3 робочі дні в жовтні 2016). Зазначена сума була нарахована, однак на підставі наказу №1/03/10/2016-ЮВ від 03.10.2016 її було утримано в рахунок відшкодування нанесеної ТОВ «СВП Плюс» матеріальної шкоди зі сторони працівника ОСОБА_3 Станом на 04.11.2016 з ним було проведено остаточний розрахунок та виплачено всі належні йому суми. Трудову книжку разом з наведеним розрахунком по заробітній платі позивачу було направлено рекомендованим листом № 0411914280931 від 04.11.2016 (в день звільнення), який позивач отримав 23 листопада 2016 року. Таким чином, розрахунок заборгованості по заробітній платі, наведений позивачем в позовній заяві, є безпідставним та необґрунтованим, та не підтверджений жодними доказами. Наказом № 1/03/10/2016-ЮВ від 03.10.2016 на підставі проведеного службового розслідування позивача було притягнуто до матеріальної відповідальності. Копія наказу №1/03/10/2016-ЮВ від 03.10.2016 направлялась позивачу рекомендованим листом № 0411911246724 від 27.10.2016 і була ним отримана 04.11.2016 власноручно. Позивач не оскаржував наказ № 1/03/10/2016-ЮВ від 03.10.2016 яким його було притягнуто до матеріальної відповідальності. Тому прохають в задоволенні позову ОСОБА_3 до ТОВ «СВП Плюс» про стягнення заробітної плати, грошової компенсації за час невикористаної відпустки, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, моральної шкоди відмовити в повному обсязі. Прохають стягнути з ОСОБА_3 на користь ТОВ «СВП Плюс» грошові кошти у сумі 400,00 грн. за кожне судове засідання в рахунок компенсації судових витрат.

Суд, заслухавши представника позивача, представника відповідача дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про задоволення позову частково.

Судом встановлено, що 24.03.2016 ОСОБА_3 був прийнятий на роботу на посаду продавця-консультанта з 25.03.2016 з окладом згідно штатного розпису, що підтверджується копією наказу «ТОВ СВП ПЛЮС» №136/К про прийняття на роботу від 24 березня 2016 року (а.с.16, 52).

Згідно наказу №282/К від 04.05.2016 ТОВ «СВП ПЛЮС» переведено ОСОБА_3 на посаду керуючого магазином з 04 травня 2016 року (а.с.17, 53).

Відповідно до п.1 наказу №1/03/10/2016-ЮВ від 03.10.2016, притягнуто керуючого магазином ОСОБА_3 до матеріальної відповідальності за нанесення збитків ТОВ «СВП ПЛЮС» у розмірі 40 000 грн. Пунктом 2 наказу, головному бухгалтеру провести утримання із заробітної плати керуючого магазином ОСОБА_3 у розмірі його середньомісячного заробітку (а.с.68)

04 листопада 2016 року ОСОБА_3 був звільнений з займаної посади із втратою довір’я згідно п.2 ст.41 КЗпП України з 04 .11.2016, що підтверджується копією : трудової книжки АХ №511168 на ім'я ОСОБА_3; наказу №796/К від 04 листопада 2016 року (а.с. 13, 54, 150).

Пунктом 2 наказу №796/К від 04.11.2016, виплатити ОСОБА_3 грошову компенсацію на 13 календарних днів невикористаної щорічної відпустки за період з 25.03.2016 по 04 листопада 2016 року (а.с.54).

Позивачу «ТОВ СВП ПЛЮС» було нараховано кошти за невикористану відпустку у кількості 13 календарних днів за період роботи з 25.03.2016 по 04.11.2016 у розмірі 618 гривень 02 копійки. При цьому середньоденна заробітна плата за відпрацьований період для виплати компенсації за невикористані відпустки становить 47 грн. 54 коп. на день, що слідує із копії довідки ТОВ «СВП ПЛЮС» №2/02/05/18 від 02.05.2018 (а.с.97).

Таким чином, на виконання п.2 наказу №1/03/10/2016-ЮВ від 03.10.2016, проведено утримання із заробітної плати ОСОБА_3 у розмірі його середньомісячного заробітку.

Як встановлено у судовому засіданні, в день звільнення позивачу не було виплачено грошову компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 618 гривень 02 копійки, а ці кошти були утриманні у ОСОБА_3, в рахунок нанесених збитків товариству, через притягнення керуючого магазином ОСОБА_3 до матеріальної відповідальності, в порушення п.2 наказу №796/К від 04 листопада 2016 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Статтею 116 КЗпП України передбачено, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку в розмірі 618 гривень 02 копійки.

Згідно із ч. 1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

У п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 №13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" роз'яснено, що не проведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці, яка нараховується в розмірі середнього заробітку.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст.27 ЗУ «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 за №100.

З урахуванням цих норм, середньомісячна заробітна плата працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата. Відповідно до п.5 розділу ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку є середньоденна заробітна плата працівника, яка згідно з п.8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.

Як слідує із довідки за №2/02/05/18 від 02.05.2018 середньоденна заробітна плата складає 47 гривень 54 коп. (а.с.97).

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Як встановлено у судовому засіданні, на день розгляду справи у судігрошова компенсація за невикористану відпустку ОСОБА_3 не виплачена.

Позивач просить стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні заперіод з 04.11.2016 по 13.02.2017, хоча затримкою розрахунку при звільненні є період з 05.11.2016 по 10 липня 2018 року.

Таким чином, суд приходить до висновку, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 05.11.2016 по 10.07.2018 становить (176 робочих днів х 47,54 гривень середньоденної заробітної плати) 8 367 грн. 04 коп.

Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 за № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці"визначено, що суд, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв’язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, наступного дня після пред’явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

В даній цивільній справі правовідносини між позивачем та відповідачем розглядаються в площині працівник роботодавець, які стосуються гарантій на оплату праці працівника. При цьому, роботодавець не може в межах цих правовідносин обмежувати право працівника на отримання заробітної плати через наявність невиконаних зобов’язань роботодавця перед третіми особами та у зв’язку з цим доводити відсутність підстав для застосування положень ч. 1 ст.117 КЗпП України.

Конституційний Суд України в рішенні від 22.02.2012 за № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень ст. 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями ст. 117, 237-1 цього Кодексу роз'яснив, що за ст. 47 Кодексу роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в ст. 116 Кодексу а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналогічна правова позиція викладена в Постановах Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 29.01.2014 у справі № 6-144цс13, від 22.01.2014 у справі № 6-159цс13.

Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини «кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного прав».

У справі «Кечко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, «що поняття "власності", яке міститься в першій частині статті 1 Протоколу N 1, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, наприклад, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як "майнові права", і, таким чином, як "власність" в цілях вказаного положення. Питання, що потребує визначення, полягає в тому, чи мав відповідно до обставин справи, взятих в цілому, заявник право на матеріальний інтерес, захищений статтею 1 Протоколу N1».

Відповідно до вищезазначених норм матеріального права позивач мав правові підстави сподіватися на отримання заробітної плати за час своєї роботи на момент звільнення. Відповідач неправомірно не розрахувався з позивачем при звільненні, тому суд повинен захистити порушенні права позивача.

Таким чином, за час затримки розрахунку при звільненні за період з 05.11.2016 по 10.07.2018 ОСОБА_3 підлягає стягненню 8 367 грн. 04 коп.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку стягнути з ТОВ «СВП ПЛЮС», на користь ОСОБА_3, середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні в сумі 8 367 гривень 04 копійки.

Відповідно до ч.2 ст.23 ЦК України, моральна шкода полягає : 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно з ч.1 ст.1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Статтею 237-1 КЗпП України, встановлено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно п.5 Постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1995 за №4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов’язковому з’ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають : наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1995 за №4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” крім інших вимог, передбачених ст.137 ЦПК України, має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, з яких міркувань виходив позивач, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Як встановлено в судовому засіданні, порушення законних трудових прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків та вимагали і вимагають для цього додаткових зусиль для організації життя, забезпечення родини усім необхідним для продовження нормальної життєдіяльності.

При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить з принципів розумності та справедливості, враховано глибину душевних страждань, наслідки, вимушені зміни у житті, та приходить до висновку про необхідність стягнення на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодуванням моральної шкоди 1 000 грн.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку позовні вимоги ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди в розмірі 1 000 грн. задовольнити.

Згідно ст.1 ЗУ «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Згідно ч.1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Таким чином, з відповідача ТОВ «СВП ПЛЮС» підлягають стягненню витрати на правову допомогу у розмірі 1 000 грн., що слідує із оригіналу квитанції №007 від 14 березня 2018 року (а.с.151).

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов’язані з розглядом справи покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Також стягнути з ТОВ «СВП ПЛЮС» на користь держави судовий збір у розмірі (1% від 9 975,06 грн.) 997 грн. 50 коп., від сплати якого звільнений при подачі позову позивач.

Керуючись ст.ст.12, 81, 130, 131, 141, 229, 247, 263, 350, 354 ЦПК України ,-

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «СВП ПЛЮС» про стягнення заробітної плати, грошової компенсації за час невикористаної відпустки, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, моральної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «СВП ПЛЮС», код ЄДРПОУ, 37244754, 04074, м.Київ, вул.Автозаводська, 18, р/р 26008962498111 в ПАТ «ПУМБ» в .Київ, МФО 334851 на користь громадянина України ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого – АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, грошову компенсацію за невикористану відпустку у сумі 608 (шістсот вісім) грн. 02 (дві) коп., середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні – 8 367 (вісім тисяч триста шістдесят сім) грн. 04 (чотири) коп., моральну шкоду 1 000 (одна тисяча) грн., всього 9 975 (дев»ять тисяч дев»ятсот сімдесят п»ять) грн. 06 (шість) коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 1 000 (одна тисяча) грн.

В іншій частині позову – відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «СВП ПЛЮС», код ЄДРПОУ, 37244754, 04074, м.Київ, вул.Автозаводська, 18, р/р 26008962498111 в ПАТ «ПУМБ» в .Київ, МФО 334851 на користь держави судовий збір у розмірі 997 (дев»ятсот дев»яносто сім) грн. 50 (п»ятдесят) коп.

Складання повного тексту рішення відкладено на 5 (п»ять) робочих днів 16 липня 2018 року.

Позивач – громадянин України ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого – АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.

Відповідач –товариство з обмеженою відповідальністю «СВП ПЛЮС», код ЄДРПОУ, 37244754, 04074, м.Київ, вул.Автозаводська, 18, р/р 26008962498111 в ПАТ «ПУМБ» в .Київ, МФО 334851.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області шляхом подачі апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом 30 днів з дня отримання повного тексту.

Рішення суду набирає законної сили після спливу строку на подачу апеляційної скарги, якщо така скарга не буде подана.

Суддя І.О.Блажко