Рішення № 75311764, 05.07.2018, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/6898/16-ц Провадження № 2/522/2191/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАІНИ

05 липня 2018 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси, у складі :

головуючого - судді Науменко А.В.,

за участю секретаря - Полегенького В.С.

за участю представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2

за участю представника ОСОБА_3 – ОСОБА_4

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_3 до Маяківської сільської ради, Біляївського району, Одеської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом, та за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про визнання права власності на спадкове майно,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_6 20.04.2016 року звернулася до суду з позовом до Одеської міської ради про встановлення факту проживання як чоловіка та дружини, про визнання права власності в порядку спадкувавання. В первинному позові викладена версія, що ОСОБА_6 перебувала у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_7 з 2001 року по дату його смерті 22.03.2016 року, вели сумісне господарство, піклувались та турбувалися один про одного, мали спільний сімейний бюджет. Після смерті відкрилася спадщина у вигляді квартири в АДРЕСА_1.. Померлий ОСОБА_7 заповіт не складав, спадкоємці першої черги відсутні. Також, в заяві стверджується, що позивач постійно проживала з ОСОБА_7 до моменту смерті, тому належним чином прийняла спадщину у вигляді зазначеної квартири та далі проживає в неї ї сплачує комунальні платежі.

Зі змісту первинного позову та наданих з ним документів, слідує що заява подана за наявною у позивача на той час інформацію про спадкове майно та відсутності інших спадкоємців, тому за версією правовідносин оспорювала права Одеської міської ради на відумерлу спадщину у вигляді зазначеної квартири.

Справа на підставі авторозподілу надійшла до провадження судді Приморського районного суду м. Одеси Тарасова А.В. та ухвалою суду від 28.04.2016 року провадження по справі відкрито.

Ухвалою від 07.11.2016 року задоволене клопотання Одеської міської ради та витребувана спадкова справа на померлого ОСОБА_7.

23.11.2016 року, на виконання ухвали, до суду надана посвідчена копія спадкової справи № 159\2016 на померлого 22.03.2016 року ОСОБА_7, з якої вбачається наявність рідних доньок померлого - ОСОБА_3, ОСОБА_1, як спадкоємців першої черги, встановлений повний перелік спадкового майна та підтверджене отримання ними відповідних свідоцтв на право на спадщину за законом.

28.02.2017 року представником позивача- адвокатом ОСОБА_8 подана уточнена позовна заява з додатками документів на обґрунтування вимог до ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_9 про встановлення факту проживання позивача з померлим як чоловіка та дружини до смерті, визнання майна спільною сумісною власністю, визнання договору дарування недійсним, визнання свідоцтв про право на спадщину за законом недійсним, визнання права власності на частину спадкового майна.

У новому позові, вказується, що уточнення пов’язані саме з отриманням спадкової справи, з якої стало відомо про наявність у померлого доньок, як спадкоємців першої черги. В уточненому позові викладена нова версія, що ОСОБА_6 постійно проживала спільно з померлим з 2001 року по 2004 рік у належній їй квартирі за адресою АДРЕСА_2, а потім в придбаному на спільні кошти подружжя у садовому будинку, розташованому за адресою: Біляївського району Одеської області, с. Маяки, садивничо-городницьке товариство «Меліоратор», вул. Тениста, 29. Також зазначене, що у період шлюбу було здійснене реконструювання зазначеного садового будинку за сумісні кошти, тому він підлягає визнанню об’єктом спільної сумісної власності. Земельні ділянки, які входять до складу спадщини також були придбані за спільні кошти під час спільного проживання. Водночас, вже після смерті ОСОБА_7, позивач дізналася, що земельна ділянка та розташований на неї садовий будинок були за договором дарування подаровані померлому – ОСОБА_9, тому цей договір є удаваним. У зв’язку з наведеним у позові зазначене, що за позивачем підлягає визнанню судом право на 1\6 на спадкове майно за переліком в порядку спадкування за законом а також на 1\2 на теж майно, як на об’єкти спільного сумісного майна.

Ухвалою від 28.02.2017 року за клопотанням адвоката ОСОБА_8, вжити заходи забезпечення позову по даній справі.

16.08.2017 року представником позивача- адвокатом ОСОБА_8 подана оновлена редакція уточненої позовної заяви. В позові додатково вказано, що зазначений будинок був у дійсності придбаний за гроші у розмірі 1800 доларів США, що підтверджується розпискою оформленою ОСОБА_10, та земельна ділянка на якої розташований будинок оброблявся за спільні кошти з померлим. Відповідно до висновку ПП «Проект» від 02.08.2016 року вартість спірного садового будинку складає вже 15333 долара США. Звеличені позовні вимоги, а саме щодо визнання відповідного спадкового майна об’єктами спільної сумісної власності та зміни черговості одержання права на спадкування з визнанням позивача спадкоємцем першої черги разом з доньками померлого.

Ухвалою суду від 13.09.2017 року об’єднане в одне провадження для розгляду Приморським районним судом м. Одеси справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_9 про встановлення факту проживання як чоловіка та дружини, визнання майна спільною сумісною власністю, визнання договору дарування недійсним, визнання свідоцтв про право на спадщину за законом недійсним, визнання права власності на частину спадкового майна та справа що розглядалась Біляївським районним судом Одеської області за позовом ОСОБА_5 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 до Маяківської сільської ради Біляївського району Одеської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування.

29.09.2017 року до справи подане заперечення ОСОБА_5, яка діяла на той час в інтересах ОСОБА_3 на позов ОСОБА_6, в якому вказане на недоведеність та безпідставність вимог останньої, відсутність підстав для визнання проживання як чоловіка та дружини, їх спільного проживання з сімейними відносинами, а також для виникнення прав на спільне сумісне майно з померлим та її відношення до першої черги спадкування. Також, надані пояснення щодо сумнівності усіх доказів наданих від ОСОБА_6 на обґрунтування своїх вимог.

На підставі наказу керівника апарату суду ОСОБА_11 від 08.12.2017 року № 219/а, про передачу нерозглянутих справ, автоматичним перерозподілом вказана цивільна справа передана 14.02.2018 року для розгляду судді Науменко А.В. .

Ухвалою від 19.02.2018 року суддею Науменко А.В. прийняті до провадження матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_9 про встановлення факту проживання як чоловіка та дружини, визнання майна спільною сумісною власністю, визнання договору дарування недійсним, визнання свідоцтв про право на спадщину за законом недійсним, визнання права власності на частину спадкового майна, за об’єднаною позовною заявою ОСОБА_5, ОСОБА_3 до Маяківської сільської ради Біляївського району Одеської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування.

На першому засіданні підготовчого провадження 21.03.2018 року за відсутністю позивача та згодою представників відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_1, судом ухвалено приєднати до спільного розгляду з первинним позовом зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про визнання права власності на спадкове майно який поданий до справи ще 18.12.2017 року.

У зустрічній позовній заяві ОСОБА_1 посилається на те, що вона є спадкоємцем першої черги після ОСОБА_7 як його дочка, подала заяву про вступ у спадщину, проте не може набути право власності на майно в порядку спадкування через відсутність оригіналів правовстановлюючих документів.

Спір між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відсутній.

Представники відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_1 у судовому засіданні позов не визнали, просили відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у їх позовах.

На наступному засіданні підготовчого провадження 17.04.2018 року представник позивача – адвокат ОСОБА_8 з’явилася, та просила надати час для ознайомлення з матеріалами справи, але судом за безпідставністю було відмовлено. Після того, як представниками сторін було заявлене про те що усі докази надані до матеріалів справи, судом ухвалене закрити підготовче провадження та справа призначена у судове засідання на 22.05.2018 року для розгляду по суті.

Згідно власноручної розписки від 20.04.2018 року представник позивача – адвокат ОСОБА_8 ознайомилася з матеріалами справи.

Під час судового засідання 22.05.2018 року представник позивача – адвокат ОСОБА_8 подала Відповідь на відзив відповідача ОСОБА_3 та Відзив на зустрічний позов ОСОБА_1 та звернулася з клопотанням про поновлення строків на прийняття цих процесуальних документів до справи після закриття підготовчого провадження. За згодою представників відповідачів судом ухвалене поновити строк та прийняті до справи відповідь на відзив та відзив на зустрічний позов.

У Відповіді та Відзиві представник позивача – адвокат ОСОБА_8 посилається на те, що довідка Ф-1 на померлого ОСОБА_7 підтверджує тільки його реєстрацію по вул. Семінарській у м. Одесі, але останній мав прав право та вільно проживав в іншому житлі, що на її думку підтверджується наданими матеріалами справи. Наполягала, що позивач проживала у шлюбі з ОСОБА_7 без реєстрації шлюбу. Також, зазначила, що земельна ділянка та розташований на неї садовий будинок був придбаний за спільні кошти позивача та померлого, та потім був реконструйований за спільні кошти. Крім того, вказала, що інше спадкове майно було також придбане за спільні кошти. Зі змісту зазначений процесуальних документів поданих представником позивача – адвокатом ОСОБА_8 слідує, що позивачем частково визнане право доньок померлого - ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на спадкове майно в межах часток на які не претендує сам ОСОБА_6.

На судове засідання 04.07.2018 року представник позивача – адвокат ОСОБА_8 не з’явилася про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується офіційним направленням виклику на електронну адресу від 31.05.2018 року та розпискою від 02.07.2018 року про ознайомлення у суді з матеріалами справи. В день засідання адвокат ОСОБА_8 звернулася через електронну пошту суду з клопотанням, яке надійшло без додатків у сканованому вигляді, де послалася, що у зв’язку з перебуванням у основній черговій відпустці до 20 липня 2018 року не буде присутня у содовому засіданні. Просила без її участі та позивача ОСОБА_12 розглянути питання щодо поновлення строку на прийняття до справи уточненого позову та заяви про виклик і допит свідків. Також, окремо заявила вимогу не розглядати справу по суті без участі ОСОБА_6 та її представника.

На цьому же судовому засіданні 04.07.2018 року представники відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_1 заявили, що у зв’язку з ненаданням до справи належних та допустимих доказів у паперовому вигляді та з оригіналом, доказу щодо лікування адвоката ОСОБА_8 29.05.2018 року слід визнати її неявку у судове засідання в цей день без поважних причин. Також, у зв’язку з ненаданням до справи належних та допустимих доказів у паперовому вигляді та з оригіналом, щодо відпустки адвоката ОСОБА_8 04.07.2018 року, просили визнати повторну неявку позивача та її представника без поважних причин. Звернули увагу суду на зловживання правами та затягування розгляду справи по суті позивачем та її представником, та проявлення неповаги до суду та відповідачів, у зв’язку з появою адвоката ОСОБА_8В у суді 02.07.2018 року під час відпустки для ознайомлення з матеріалами даної справи та відсутність на самому засіданні 04.07.2018 року.

На судовому засіданні 04.07.2018 року, у зв’язку з тим, що клопотання позивача що надійшло через електрону пошту суду від 29.05.2018 року, про поновлення строків для залучення до справи уточненого позову, заяви про виклик свідків та додатки з письмовими докази надійшли не в оригіналі та не підписані заявником, тому подані без додержання передбачених вимог, судом без виходу до нарадчої кімнати ухвалене клопотання адвоката ОСОБА_8 повернути заявнику без розгляду.

04.07.2018 року ухвалою суду позовна заява ОСОБА_6 до ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_9 про встановлення факту проживання як чоловіка та дружини, визнання майна спільною сумісною власністю, визнання договору дарування недійсним, визнання свідоцтв про право на спадщину за законом недійсним, визнання права власності на частину спадкового майна – залишена без розгляду, у зв’язку з повторною неявкою у судове засідання позивача та її представника. Продовжений розгляд справи позовною заявою ОСОБА_5, ОСОБА_3 до Маяківської сільської ради Біляївського району Одеської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом, та позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про визнання права власності на спадкове майно.

У зв’язку з неявкою ОСОБА_6 як відповідача по справі та її представника без поважної причини, суд приймає подані до справи від її імені процесуальні документи з обґрунтуванням доводів та з письмовими доказами, як позицію по справі.

Маяківська сільська рада у судове засідання не з’явились, про час та місце слухання справи були повідомлені належним чином, звернулися з заявою про розгляд справи за відсутністю представника.

У судове засідання з’явились представник ОСОБА_1 – ОСОБА_2 та представника ОСОБА_3 – ОСОБА_4, наполягали на задоволені позову посилаючись на фактичні обставини по справі. Наполягали, що не має жодних підстав для визнання ОСОБА_6 спадкоємцем як першої черги так і четвертої черги, та недоведеність підстав визнання будь-якого спадкового майна після смерті ОСОБА_7 як спільного сумісного майна з ОСОБА_6 Вказали на ознаки сумнівності змінених версій обставин спільного проживання останньої з померлим, а також сумнівності виникнення та отримання наданих від ОСОБА_6 письмових доказів. Звернули увагу, що не зважаючи на давність викладення сумніву щодо наявності оригіналів письмових доказів, до суду вони надані не були.

Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи та письмові докази як окремо так і в сукупності дійшов до наступних висновків.

Судом встановлені фактичні обставини, що ОСОБА_7 помер 22 березня 2016 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть (т. 1 а.с. 105, 244). На дату смерті ОСОБА_7 у шлюбі не перебував, що підтверджується повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запиту про шлюб (т. 2 а.с. 66-69), проживав за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з неповнолітньою дочкою ОСОБА_3, що підтверджується довідкою з місця проживання про склад сім’я та реєстрацію (т. 1 а.с. 107). Після смерті ОСОБА_7 його дочки ОСОБА_1 та ОСОБА_3 звернулись до Шостої одеської нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини (т. 1 а.с. 101-104).

На момент смерті у власності ОСОБА_7 перебувало наступне майно:

1) квартира АДРЕСА_3 (т. 1 а.с. 122);

2) автомобіль реєстраційний номер 00386ОТ (т. 1 а.с.130);

3) грошові вклади у ПАТ «ОСОБА_13 Аваль» та АТ «Ощадбанк» (т. 1 а.с. 137, 154).

4) земельна ділянка, розташована за адресою: Одеська обл., Біляївський р-н, с. Маяки, садівнично-городницьке товариство «Меліоратор», вул. Тениста, 29 ( т. 1 а.с. 143)

5) садовий будинок, розташований за адресою: Одеська обл., Біляївський р-н, с. Маяки, садівнично-городницьке товариство «Меліоратор», вул. Тениста, 29, (т.1. а.с. 147)

6) земельна ділянка , розташована за адресою Одеська область, Комінтернівський район, СТ «Кольцо», СМ «Любопіль», вулиця Сонячна, 3382, на території Любопільської сільської ради( т. 1 а.с.145)

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 були видані свідоцтва про право на спадщину за законом на таке майно: 1) квартира АДРЕСА_3 (т. 1 а.с. 247, т. 2 а.с. 59); 2) автомобіль реєстраційний номер 00386ОТ (т. 1 а.с.132, 134); 3) грошові вклади у ПАТ «ОСОБА_13 Аваль» та АТ «Ощадбанк» (т. 1 а.с. 138,140).

Разом з тим ОСОБА_1В та ОСОБА_3 нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину з підстав неможливості представлення оригіналів правовстановлюючих документів щодо такого майна: 1) земельна ділянка, розташована за адресою: Одеська обл., Біляївський р-н, с. Маяки, садівнично-городницьке товариство «Меліоратор», вул. Тениста, 29 2) садовий будинок, розташований за адресою: Одеська обл., Біляївський р-н, с. Маяки, садівнично-городницьке товариство «Меліоратор», вул. Тениста, 29, 3) земельна ділянка , розташована за адресою Одеська область, Комінтернівський район, СТ «Кольцо», СМ «Любопіль», вулиця Сонячна, 3382, на території Любопільської сільської ради. (т. 2 а.с.13, 161-163).

З матеріалів справи слідує, що право власності на земельну ділянку, розташовану за адресою Одеська область, Комінтернівський район, СТ «Кольцо», СМ «Любопіль», вулиця Сонячна, 3382, на території Любопільської сільської ради виникло за померлим на підставі Розпорядження Комінтернівської районної держадміністрації від 15.02.2007 року, тобто на безоплатній основі та відноситься до особистого майна померлого ( т. 1, а.с. 145, 204)

Право власності на земельну ділянку, розташована за адресою: Одеська обл., Біляївський р-н, с. Маяки, садівнично-городницьке товариство «Меліоратор», вул. Тениста, та садовий будинок, розташований за адресою: Одеська обл., Біляївський р-н, с. Маяки, садівнично-городницьке товариство «Меліоратор», вул. Тениста, 29, виникло за померлим на підставі нотаріально посвідченого договору дарування від 15.10.2004 року, тобто також на безоплатній основі та відноситься до особистого майна померлого ( т. 1 а.с. 143, 147, 174, 205).

ОСОБА_7 з 06.02.1988 р. по 30.05.1991 р. перебував у шлюбі з громадянкою ОСОБА_14. Після 30.05.1991 р. ОСОБА_7 у іншому шлюбі не перебував, що підтверджується листом Управління державної реєстрації ГТУ юстиції в Одеській області (т. 1 а.с. 65) та повним витягом з Державного актів цивільного стану громадян щодо актового запиту про шлюб (т. 2 а.с. 66-69).

Таким чином, суд визнає, що ОСОБА_7 не перебував у шлюбі та після його смерті до першої черги спадкоємців відносяться тільки дві доньки ОСОБА_1В та ОСОБА_3В ( т. 1 а.с. 115, 118)

Також суд встановлює, що ОСОБА_6 не довела належними та достовірними доказами факт спільного проживання з ОСОБА_7, натомість відповідно до довідок з місця проживання про склад сім’ї та реєстрацію (т. 1 а.с. 106, 107), поквартирної картки (форма «Б») (т. 1 а.с. 98), картки реєстрації особи ОСОБА_7 (т.2 а.с. 97), лікарського свідоцтва про смерть ОСОБА_7 (т. 1 а.с. 10) ОСОБА_7 проживав зі своєю неповнолітньою донькою ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_4.

В свою чергу, згідно даних паспорту ОСОБА_6, вона прописана за місцем проживання з 1987 року ( т. а.с. 6), відповідно до листа ОСББ «Люстдорф» від 15.09.2017 р. №14 (т. 2 а.с. 199) ОСОБА_6 з 03.02.1987 р. постійно проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2., зі своїм сином ОСОБА_15

Суд критично ставиться до наданих ОСОБА_6 довідкою садово-городницького кооперативу «Меліоратор» від 27.03.2016 р. №16 (т. 1 а.с. 173) та акту обстеження земельної ділянки та садового будинку від 17.04.2016 р. (т. 1 а.с. 176) з огляду на таке.

Законом України «Про кооперацію не передбачено право, повноваження чи функція садово-городницького кооперативу чи будь-якого іншого підприємства приватної форми власності, приватних осіб фіксувати чи підтверджувати факт проживання особи за певною адресою.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» документами, до яких вносяться відомості про місце проживання, є паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист.

Відповідно до п. 15 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 р. № 207, до створення реєстру територіальної громади картотеки з питань реєстрації осіб, які передані відповідному органу реєстрації, ДМС, житлово-експлуатаційними організаціями та іншими підприємствами, установами та організаціями, що забезпечували ведення картотек з питань реєстрації фізичних осіб, підтримуються в актуальному стані за карткою реєстрації особи та адресною карткою особи за відповідними формами згідно з додатками 4 та 5.

Відповідно до п. 1.6 Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів, затвердженого наказом МВС України від 22.11.2012 р. №1077, у територіальному підрозділі ДМС картотеки складаються з відомостей про реєстрацію у формі картки реєстрації особи та адресної картки, а в адресно-довідковому підрозділі територіального органу ДМС - талона зняття з реєстрації місця проживання в Україні та відомостей про реєстрацію місця проживання особи.

Суд бере до уваги, що акт обстеження земельної ділянки та садового будинку від 17.04.2016 р. (т. 1 а.с. 176) підписано невстановленими особами вже після смерті ОСОБА_7 У вказаних акті та довідці садово-городницького кооперативу «Меліоратор» не зазначається, на якій підставі та з огляду на які обставини та факти, підписанти вказаних документів дійшли висновку, що ОСОБА_7 проживав з ОСОБА_16 за адресою: Одеська обл., Біляївський р-н, с. Маяки, садівничо-городницьке товариство «Меліоратор», вул. Тениста, 29.

Також згідно копії даного акту, він виконаний на 3 аркушах (сторінках). Підписи сімнадцяти осіб знаходяться на першій сторінці після слів «Мы нижеподписавшиеся:», наступні дві сторінки, де власне викладено зміст акту, не підписані ніким із зазначених осіб. Суд може тільки припускати, що зазначені особи були ознайомлені із повним текстом даного акту.

Той факт, що ці документи були складені після смерті ОСОБА_7 також дає підстави сумніватись у достовірності зазначених у них відомостях. Суд також приймає до уваги пояснення ОСОБА_17, що батько дійсно в літку їздив на дачу, але перебування там було короткостроковим, а сам будинок не пристосований для постійного проживання, особливо в зиму.

Суд не бере до уваги надані ОСОБА_6 фотографії (т. 1 а.с. 34, 35) як доказ спільного проживання її з ОСОБА_7 однією сім’єю, з огляду на те, що по ним неможливо встановити коли, за яких обставин вони були зроблені, а самі ці фотографії та зображені на них події не підтверджують факту наявності сімейних відносин між ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Суд враховує той факт, що дочка померлого ОСОБА_7 ОСОБА_3, яка на момент його смерті була неповнолітньою та проживала разом з батьком, пояснила, що вона не вважала ОСОБА_6 членом сім’ї, до якої належали вона та її батько, а ОСОБА_7 ніколи навіть не знайомив її з ОСОБА_6

Відповідно до ст. 181 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до ч. 2 ст. 719 ЦК України договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Відповідно до ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

ОСОБА_6 не навела належних доказів того, що договір дарування (т. 1 а.с. 174) є удаваним, а вона введена в оману щодо вчинення даного правочину.

Зазначений договір дарування укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_9 та нотаріально посвідчений. ОСОБА_6 не є стороною даного договору.

Суд не бере до уваги копію розписки ОСОБА_9 (т. 1 а.с. 175), так як вона може підтверджувати лише факт надання ОСОБА_6 грошових коштів ОСОБА_9, натомість це не підтверджує факт укладення між ними договору купівлі-продажу. Суд враховує, що передбачене в розписці майно передане у власність не ОСОБА_6Л, якій видано розписку, за договором купівлі-продажу, а у власність іншої особи - ОСОБА_7 за іншим договором – договором дарування. Невиконання ОСОБА_9 взятих на себе згідно з розпискою зобов’язань про укладення договору купівлі-продажу з ОСОБА_6 не може бути підставою для визнання недійсним договору дарування. Суд, також звертає увагу, що оригінал розписки не був наданий для огляду, сама ОСОБА_9 жодного разу до суду не з’являлася, як сторона по справі по первинному позову жодних пояснень не надавала.

Надані ОСОБА_6 копії накладних та квитанцій про придбання будівельних матеріалів (т. 1 а.с. 179-203) не є належним підтвердженням того, що придбані матеріали були використані саме на реконструкцію спірного будинку, що розташований на спірній земельній ділянці, оскільки в ряді накладних як покупець зазначено підприємство «Охрана-Комплекс», а не ОСОБА_6, у квитанціях до прибуткового касових ордерів зазначено: «Прийнято від: ОСОБА_7 – і лише дописано «оплатила ОСОБА_6Л.», в окремих товарних чеках про придбання будівельних матеріалів адреса «Мелиоратор Тенистая 29» зазначено нижче від прочерків, виконаних для того, щоб в порожніх графах не вносилися ніякі записи. Докази проведення реконструкції садового будинку та звеличення його вартості до справи не надані.

Суд також вказує, що по справі не надані докази спільних витрат ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на оброблення вказаних земельних ділянок.

Наявність у ОСОБА_6 доказів її витрат на організацію поховання та кремацію ОСОБА_7, суд не визнає підтвердженням спільного проживання останньої з померлим ( т. 1 а.с. 9-15). Суд враховує пояснення ОСОБА_3, що ОСОБА_6 взагалі не повідомила про смерть батька та здійснила кремацію без згоди родини.

Відповідно до ст. 12 Кодексу про шлюб та сім’ю України, який був чинний у період до 01.01.2004 року, шлюб укладається в державних органах реєстрації актів громадянського стану. Відповідно до абз. 2 ст. 13 Кодексу про шлюб та сім’ю України права і обов’язки подружжя породжує лише шлюб, укладений у державних органах реєстрації актів громадянського стану.

Відповідно до ст. 21 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім’єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов’язків подружжя.

Відповідно до ст. 74 Сімейного кодексу України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 СК України сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 СК України дитина належить до сім’ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

Відповідно до ч. 2 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч. 2 ст. 21 СК України проживання однією сім’єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов’язків подружжя.

Таким чином, ОСОБА_6 не доведений факт проживання її з ОСОБА_7 однією сім’єю, тому до зазначених правовідносин не підлягає застосуванню норма ст. 74 СК України.

Враховуючи, що у померлого ОСОБА_7 наявні дочки – ОСОБА_1 та ОСОБА_3, що є спадкоємцями першої черги, які подали заяви про прийняття спадку, відсутні правові підстави для спадкування ОСОБА_6 після ОСОБА_7

Після всебічного, повного дослідження й оцінки наявних матеріалів справи суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76,77, 141, 259, 263, 264, 265, 268,272,273 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_5, ОСОБА_3 до Маяківської сільської ради, Біляївського району, Одеської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом задовольнити.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину земельної ділянки, що розташована за адресою: Одеська область, Біляївський район, село Маяки, садівничо-городницьке товариство «Меліоратор», вул. Тениста, 29 (двадцять дев’ять) в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7, померлого 22.03.2016 року.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про визнання права власності на спадкове майно – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, право власності в порядку спадкування за законом на 1/2 частки земельної ділянки, що знаходиться за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, СМ «Любопіль», вул. Сонячна, 3382, на території Любопільскої сільської ради.

Визнати за ОСОБА_1, право власності в порядку спадкування за законом на 1/2 частки земельної ділянки, що знаходиться за адресою: Одеська область, Біляївський район, село Маяки, садівничо-городницьке товариство «Меліоратор», вулиця Тениста, №29.

Визнати за ОСОБА_1, право власності в порядку спадкування за законом на 1/2 частки садового будинку, що знаходиться за адресою: Одеська область, Біляївський район, село Маяки, садівничо-городницьке товариство «Меліоратор», вулиця Тениста, №29

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України.

Повний текст рішення буде виготовлений 16.07.2018 року.

Суддя А.В.Науменко

05.07.18