Рішення № 75311562, 12.07.2018, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/20257/17

Провадження № 2-а/522/719/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2018 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Шенцевої О. П.,

при секретарі Соболевій О. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Одеської міської ради до управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправною та скасування вимоги державного виконавця,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2017 року Одеська міська рада звернулась до Приморського районного суду м. Одеси із позовом до управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (надалі – УДВС ГТУЮ в Одеській області) про визнання протиправною та скасування вимоги старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_1 від 09.10.2017 року № 09.1-8102/В-8.

Позов обґрунтовано тим, що вказана вимога винесена державним виконавцем передчасно на підставі ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 25.07.2017 року у справі № 2а-2604/06, якою встановлено спосіб виконання рішення у справі та яка на момент винесення спірної вимоги ще не набрала законної сили.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та слухати справу без фіксації судового процесу.

Представник відповідача – УДВС ГТУЮ в Одеській області – у судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату і час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи викладене та керуючись ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши та проаналізувавши наявні у них докази, суд встановив наступне.

У провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебувала справа № 2а-2604/06 за адміністративним позовом приватного підприємства «Ентерпрайз» до Одеської міської ради в особі управління земельних ресурсів Одеської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання вчинити певні дії.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 19.10.2006 року вказаний позов задоволено, визнано протиправною бездіяльність Одеської міської ради та зобов’язано останню укласти із ПП «Ентерпрайз» договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 530 кв. м за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 12, на підставі: 1) рішення Одеської міської ради від 06.03.2006 року № 5312-VI «Про затвердження переліку земельних ділянок несільськогосподарського призначення, що підлягають продажу у 2006 році»; 2) звіту Центру державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним ресурсам «Про актуалізацію експертної грошової оцінки земельної ділянки несільськогосподарського призначення приватного підприємства «Ентерпрайз», розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 12»; 3) висновку Одеського міського управління земельних ресурсів Держкомзему України від 25.05.2006 року № 22/М «Про експертну грошову оцінку земельної ділянки несільськогосподарського призначення, що підлягає продажу на безконкурентному ринку».

Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_1 від 29.12.2015 року ВП № 49740574 відкрито виконавче провадження з примусового виконання вказаної постанови за виконавчим листом № 2а-2604/06, виданим Приморським районним судом м. Одеси 12.01.2015 року.

21.09.2016 року та 07.11.2016 року Одеська міська рада двічі подала до відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Одеській області клопотання про повернення виконавчого документа стягувачу, посилаючись на відсутність у комунальній власності територіальної громади м. Одеси визначеної судовим рішенням земельної ділянки, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями зазначених клопотань із відбитками канцелярських штампів, які засвідчують надходження відповідних документів до відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Одеській області.

За таких обставин відділ примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Одеській області звернувся до Приморського районного суду м. Одеси із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання судового рішення, яку задоволено ухвалою вказаного суду від 25.07.2017 року у справі № 2а-2604/06 , встановлено подальший порядок виконання рішення шляхом зобов’язання Одеської міської ради укласти два договори купівлі-продажу щодо двох земельних ділянок площею 211 кв. м та 319 кв. м (кадастрові номери: 5110137300:51:007:0002 та 5110137300:51:007:0003 відповідно), розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 12, на підставі: 1) рішення Одеської міської ради від 06.03.2006 року № 5312-VI «Про затвердження переліку земельних ділянок несільськогосподарського призначення, що підлягають продажу у 2006 році»; 2) звіту Центру державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним ресурсам «Про актуалізацію експертної грошової оцінки земельної ділянки несільськогосподарського призначення приватного підприємства «Ентерпрайз», розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 12»; 3) висновку Одеського міського управління земельних ресурсів Держкомзему України від 25.05.2006 року № 22/М «Про експертну грошову оцінку земельної ділянки несільськогосподарського призначення, що підлягає продажу на безконкурентному ринку».

18.09.2017 року Одеською міською радою направлено через суд першої інстанції апеляційну скаргу на зазначену ухвалу. Відповідна апеляційна скарга надійшла до Приморського районного суду м. Одеси 21.09.2017 року, про що свідчить копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення на адресу суду та роздруківка з розділу «Список апеляційних скарг» офіційного сайту Приморського районного суду м. Одеси на веб-порталі Судової влади України, наявні в матеріалах справи. Апеляційне провадження за вказаною скаргою відкрите ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2017 року у справі № 2а-2604/06.

09.10.2017 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Одеській області ОСОБА_1 винесено вимогу № 09.1-8102/В-8, в якій зазначено про встановлення ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 25.07.2017 року порядку виконання рішення у справі № 2а-2604/06 та зобов’язано міську раду виконати вимоги виконавчого листа у порядку, встановленому вказаною ухвалою.

Не погодившись із наведеною вимогою та вважаючи її передчасною, Одеська міська рада оскаржила її до суду.

Вирішуючи справу та надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції, чинній на момент винесення спірної вимоги, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі – рішення) – сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 5 вказаного Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За змістом ч. 3 вказаної статті виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, звертатися до суду, який видав виконавчий документ із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення.

Частиною 4 наведеної статті передбачено, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов’язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 263 КАС України (в редакції до 15.12.2017 року) за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження можуть звернутися до адміністративного суду першої інстанції (незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист) із заявою про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення.

За наявності обставин та в порядку, передбачених абзацом першим цієї частини, сторона виконавчого провадження, а також державний виконавець за заявою сторони виконавчого провадження або з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду із заявою про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Згідно з ч. 2 цієї статті суд розглядає питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням державного виконавця, приватного виконавця або сторони виконавчого провадження, що звернулися із поданням (заявою), та осіб, які беруть участь у справі, та у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Частиною 3 наведеної статті встановлено, що ухвалу суду за результатами розгляду питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути оскаржено в загальному порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 254 КАС України (в редакції до 15.12.2017 року) постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Частиною 3 зазначеної статті передбачено, що у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що на момент винесення спірної вимоги (09.10.2017 року) ухвала Приморського районного суду м. Одеси від 25.07.2017 року у справі № 2а-2604/06 про встановлення порядку виконання судового рішення не набрала законної сили, оскільки Одеською міською радою оскаржено її до суду апеляційної інстанції 21.09.2017 року.

Таким чином, оскаржена вимога винесена передчасно і зобов’язує боржника виконати рішення суду у спосіб, встановлений ухвалою, яка не набрала законної сили. За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправною та скасування відповідної вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

За змістом ст. 2 КАС України (в чинній редакції) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку

Згідно з ч. 2 ст. 77 вказаного Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що Одеська міська рада звернулась до суду не як суб’єкт владних повноважень, а як учасник виконавчого провадження, що оскаржує рішення посадової особи виконавчої служби при здійсненні примусового виконання судового рішення, судові витрати позивача підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань УДВС ГТУЮ в Одеській області.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 77, 139, 242–246, 250, 287 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Одеської міської ради до управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправною та скасування вимоги державного виконавця - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_1 від 09.10.2017 року № 09.1-8102/В-8.

Стягнути з управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області на користь Одеської міської ради судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1600 грн., які необхідно перерахувати за наступними реквізитами: ідентифікаційний код: 26302537, р/р: 35411001034995, УДКСУ у м. Одесі Одеської області, МФО: 828011.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного адміністративного суду через Приморський районний суд м. Одеси.

Суддя

12.07.18