Постанова № 75309078, 29.05.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 466/187/14 Головуючий у 1 інстанції: Глинська Д.Б.

Провадження № 88-ц/783/28/17 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.

Категорія:47

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2018 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі :

головуючого - Мікуш Ю.Р.,

суддів: Павлишина О.Ф., Приколоти Т.І.

секретар Бохонко Е.Р.

З участю: прокурора Герасимчук А.В., представників ДТГО «Львівська залізниця»-Тюрдьо В.П.,Пантюшевої Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за заявою ОСОБА_4 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Апеляційного суду Львівської області від 18 серпня 2014 року у справі за позовом заступника прокурора Львівської області в інтересах держави, яку представляє Міністерство інфраструктури України, від імені якого діє Державне територіально-галузеве об'єднання "Львівська залізниця" (далі ДТГО "Львівська залізниця) до Брюховицької селищної ради та ОСОБА_4, третя особа - Відділ держкомагенства у м. Львові Львівської області, про визнання незаконним та скасування рішення Брюховицької селищної ради № 488 від 07.06.2005 року та визнання недійсним державного акту на землю, виданого на підставі оскаржуваного рішення -

в с т а н о в и л а:

В січні 2014 року заступник прокурора Львівської області звернувся до суду з позовом, поданим в інтересах держави, яку представляє Міністерство інфраструктури України, від імені якого діє Державне територіально-галузеве об'єднання «Львівська залізниця» (далі ДТГО «Львівська залізниця) до Брюховицької селищної ради та ОСОБА_4, третя особа Відділ держкомагенства у м. Львові Львівської області про визнання незаконним та скасування рішення Брюховицької селищної ради № 488 від 07.06.2005 р. та визнання недійсним державного акту на землю, виданого на підставі оскаржуваного рішення.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що при проведенні перевірки прокуратурою Львівської області вимог земельного законодавства виявлено, що 07.06.2005 року п. 1.6 рішення сесії Брюховицької селищної ради №488 «Про передачу у приватну власність громадянам земельних ділянок в смт. Брюховичі» затверджено технічну документацію для видачі державного акту і безоплатно передано у державну власність земельну ділянку площею 0,0661 га для ведення садівництва по АДРЕСА_1. На підставі вказаного рішення ОСОБА_4 видано державний акт на право власності на землю серії НОМЕР_1.

Даний пункт рішення Брюховицької селищної ради суперечить чинному законодавству та порушує права ДТГО «Львівська залізниця» на користування земельною ділянкою для обслуговування залізничного полотна та забезпечення безпеки руху, оскільки земельна ділянка ОСОБА_4 знаходиться в смузі відведення залізниці.

Згідно «Плану смуги відведення земель лінії Рудно-Підбірці Львівської залізниці, розробленого Дорпроектом у 1962 році ширина смуги відведення становить 40 м. В той час ділянка ОСОБА_4 починається на відстані 23,5 м. від осі колії.

Крім того ДТГО «Львівська залізниця» як суміжний землекористувач не погоджувались ні проект відведення земельної ділянки, ні акт встановлення та узгодження зовнішніх меж землекористування в натурі та не надавала погодження на вилучення даної земельної ділянки.

Таким чином в порушення вимог п. «б» ч. 4 ст. 84 Земельного кодексу України Брюховицька селищна рада прийняла незаконне рішення, яким передала у власність ОСОБА_4 частину земель залізниці, та на підставі вказаного рішення видано державний акт по право власності на земельну ділянку, а тому прокуратура звертається із зазначеним позовом до суду.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Львова від 15 травня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 18 серпня 2014 року рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 15 травня 2014 року скасовано і ухвалено нове, яким позов заступника прокурора Львівської області задоволено. Визнано незаконним та скасовано пункт 1.6 рішення Брюховицької селищної ради від 07 червня 2005 року № 488 "Про передачу у приватну власність громадянам земельних ділянок в смт. Брюховичі" в частині безоплатної передачі у приватну власність ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,0661 га для ведення індивідуального садівництва по АДРЕСА_1.

Скасовано Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0661 га по АДРЕСА_1 серії НОМЕР_2 від 13.02.2006 року, виданий ОСОБА_4, та державну реєстрацію права власності на цю земельну ділянку.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України щз розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 листопаада 2015 року рішення Апеляційного суду Львівської області від 18 серпня 2014 року залишено без змін.

22 серпня 2017 року ОСОБА_5 подав заяву про перегляд рішення Апеляційного суду Львівської області від 18 серпня 2014 року за нововивленими обставинами. В заяві зазначає, що станом на день подання заяви ним встановлено про існування істотних обставин, які не були відомі на час розгляду справи апеляційним судом. Такими обставинами є:

- рішенням Виконкому Львівської обласної ради депутатів трудящих №1001 від 27.10.1962 року скасовано рішення виконкому цієї ж ради №612 від 03.07.1962 року, яким було затверджено План смуги відводу лінії Рудно-Підбірці Львівської залізниці від 1962 року;

- план смуги відводу лінії Рудно-Підбірці Львівської області від 1962 року є тільки проектною документацією, яка не була затверджена уповноваженим органом у встановленому законом порядку та не реалізована залізницею;

- ствержувана позивачем та встановлена судом площа землекористування Львівської залізниці в смт.Брюховичі по відводу лінії Рудно-Підбірці в розмірі 18,75 га не відповідає площі земельної ділянки зображеної на плані смуги відводу від 1962 року, яка становить 46,57 га тобто площа ділянки згідно Плану відводу більша в три рази ніж та ділянка, яку зараз використовує (за яку сплачує земельний податок) та бажає оформити у постійне користування позивач;

- враховуючи суттєву меншу площу межі землекористування позивача не можуть визначатися цим планом;

- відомості про відведення Львівській залізниці земельної ділянки в смт. Брюховичі не були внесені в земельно-облікові документи району згідно діючого на той час порядку(не пройшли державну реєстрацію);

- беручи до уваги площу землекористування Львівської залізниці (18,75 га) та довжину колії (6256,00м), картографічні матеріали , визначена спеціалістом-землевпорядником ширина смуги відводу становить 29,97 метрів, тобто не більше ніж 15 метрів в один бік від осі колії;

- земельна ділянка ОСОБА_4 не входить до складу (не накладається) на землекористування Львівської залізниці в смт. Брюховичі по смузі відводу лінії Рудно-Підбірці(ділянка заявника не знаходиться в смузі відведення залізниці);

- оскаржувапним рішенням Брюховицької селищної ради №488 від 07.05.2005 року жодним чином не порушено прав чи інтересів ДТГО «Львівська залізниця» та /або Міністерства, що взагалі виключає можливість задоволення заявлених прокурором позовних вимог ;

- спірна земельна ділянка на момент винесення органом місцевого самоврядування оскаржуваного рішення не належала до земель державної форми власності та не входила до складу земель залізничного транспорту.

Стверджує, що про вказані обставини йому стало відомо 10.08.2017 року від гр. ОСОБА_6 (власника іншої земельної ділянки), який передав йому ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 13.02.2017 року у справі №466/6679/14 в якій апеляційним судом встановлено на підставі нових доказів відсутність у Львівської залізниці необхідних документів на землекористування по залізничній вітці Рудно-Підбірці в смт.Брюховичі, а відповідно в задоволенні позовних вимог Залізниці було повністю відмовлено.

В силу істотності наведених обставин та у випадку якщо такі були б відомі на момент ухвалення рішення, судом було б прийнято протилежне судове рішення, а саме про відмову в задоволенні позову. Враховуючи наведене просить переглянути та скасувати рішення Апеляційного суду Львівської області від 18 серпня 2014 року та ухвалити нове рішення, яким апеляційні скарги прокурора Львівської області та ДТГО «Львівська залізниця» відхилити, а рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 15.05.2014 року залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що заява про перегляд рішення за нововиявленими обставинами до задоволення не підлягає.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.361 ЦПК України (в редакції 2004 року) підставами для перегляду рішень і ухвал у зв"язку з нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

З п.2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 30.03.2012 року «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв»язку з нововиявленими обставинами» (далі - Постанова) вбачається, що відповідно до частини першої статті 361 ЦПК у зв'язку з нововиявленими обставинами можуть бути переглянуті рішення або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, а також судовий наказ. У зв'язку із цим такому перегляду підлягають рішення суду першої інстанції (у тому числі заочне або додаткове рішення), ухвалене за будь-яким видом судового провадження, що набрало законної сили, а також рішення суду апеляційної чи касаційної інстанції, якими рішення було змінено або ухвалено нове рішення.

Відповідно до п.3 Постанови нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин (частина друга статті 361 ЦПК). Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктами 1, 2 частини другої статті 361 ЦПК, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі.

Пунктом 9 Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України ( в редакції, що набрала чинності 15 грудня 2017 року) передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У відповідності до частин 1,2 ст.423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що Державного акту на земельну ділянку ДТГО "Львівська залізниця" не має і використовує спірну земельну ділянку лише згідно "Плану смуги відведення лінії Рудно-Підбірці Львівської залізниці", розробленого дорожньою проектною конторою Південно-західної залізниці у 1962 році, що не є підставою для використання землі згідно ЗК України. Крім цього, позивачем не представлено акту на постійне користування згідно ст. 126 ЗК України, а також відомостей про реєстрацію права на постійне користування та документів про виніс меж земельної ділянки, якою користується ДТГО "Львівська залізниця", на місцевості. При цьому відсутні відомості про затвердження Плану смуги відведення лінії Рудно-Підбірці Львівської залізниці органом місцевого самоврядування.

Рішення Апеляційного суду Львівської області від 18 серпня 2018 року, яке відповідач просить переглянути за нововиявленими обставинами мотивовано тим, що згідно з пунктом 4 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.

Статтями 1 і 4 Положення "Про землі, надані транспорту", затвердженого Постановою Центрального виконавчого комітету СРСР № 58 і Ради народних комісарів СРСР № 50 від 07.02.1933 року, передбачалося, що землями, наданими транспорту (в т. ч. - і залізничному), визнавались землі, зайняті залізничними шляхами та іншими об'єктами залізничної інфраструктури. Дане Положення діяло до набрання чинності Постановою Ради Міністрів СРСР від 08.01.1981 року № 24 "Про затвердження Положення про землі надані транспорту".

В контексті ст. 17 Закону України "Про основи містобудування" долучений до матеріалів справи План смуги відведення залізниці є містобудівною документацією, яка є основою для вирішення питань щодо вилучення (викупу), передачі (надання) земельних ділянок у власність чи користування громадян та юридичних осіб.

Судом першої інстанції не взято до уваги погоджений представником виконкому Львівської міської ради депутатів трудящих План смуги відведення, а також не звернуто увагу на те, що один примірник цього Плану згідно кутової відмітки був переданий на зберігання виконкому Львівської міської ради депутатів трудящих, що свідчить про те, що органу місцевого самоврядування було відомо про його наявність. Відтак, висновок суду про те, що Залізницею не передано Брюховицькій селищній раді План смуги відведення, який (крім того) не затверджений органом місцевого самоврядування, є необгрунтованим.

Крім цього, судом не взято до уваги і не надано належної правової оцінки витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 30.01.2013 року № 40/01-15/225, якою визначено площу 18,75 га земельної ділянки, що перебуває в користуванні залізниці, а також довідці про сплату земельного податку від 20.01.2014 року № ПЧ-3-2/10, якою підтверджується сплата земельного податку за земельну ділянку площею 18,75 га.

Як вбачається з доводів позивачів (апелянтів), саме при виготовленні ДТГО "Львівська залізниця" технічної документації із землеустрою було виявлено перетин земель смуги відведення та земельної ділянки ОСОБА_4, що створило перешкоди для її формування, оскільки при наявності порушень прав Залізниці в землекористуванні неможливим є підписання акту встановлення меж, що входить до складу цієї технічної документації.

Схемою розташування смуги відведення ДТГО "Львівська залізниця" на км 9 - км10 дільниці Рудно-Підбірці, що виготовлена ПП "Центр ринкових досліджень" на підставі топографо-геодезичних робіт, стверджується наявність перетину земельної ділянки залізниці із земельною ділянкою ОСОБА_4, а відтак висновок суду про те, що спірна земельна ділянка не межує із земельною ділянкою Залізниці, не відповідає фактичним обставинам справи.

Крім цього, судом не взято до уваги те, що розміри земельної ділянки Залізниці, визначені Планом смуги відведення, відповідають даним, які внесені до Державного земельного кадастру (що підтверджується витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 30.01.2013 року № 40/01-15/225), а відповідно до п. 1 Положення про порядок ведення державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.1993 року № 15 (в редакції чинній на момент прийняття селищною радою рішення, що оспорюється), Державний земельний кадастр призначений для забезпечення Рад народних депутатів, заінтересованих підприємств, установ, організацій і громадян вірогідними і необхідними відомостями про природний, господарський стан та правовий режим земель з метою організації раціонального використання та охорони земель, регулювання земельних відносин, землеустрою, обгрунтування розмірів плати за землю.

Статтею 19 ЗК України встановлено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії.

Відповідно до ст. 68 ЗК України, ст. 11 Закону України „Про транспорт" та ст. 6 Закону України „Про залізничний транспорт" до земель залізничного транспорту належать (зокрема) землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням.

Матеріалами справи безспірно стверджується, що спірна земельна ділянка, передана у власність ОСОБА_4, знаходиться у смузі відведення залізниць під залізничним полотном: даний факт доводами оскаржуваного рішення не спростовується.

Для садівництва у власність громадянам передаються землі сільськогосподарського призначення (п. „а" ч.3 ст. 22, 35 ЗК України).

В той же час, матеріали справи не містять даних про те, до якої категорії належать землі за рахунок яких ОСОБА_4 надано спірну земельну ділянку для ведення садівництва, зокрема - про належність цієї земельної ділянки до земель сільськогосподарського призначення.

За наведених обставин у суду не було правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог прокурора.

Крім цього, як вбачається з документів на підставі яких 07.06.2005 року Брюховицькою селищною радою було прийнято пункт 1.6 рішення № 488, що оспорюється прокурором, проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки не розроблявся, хоча такий є обов'язковим.

Вище наведені обставини є самостійною підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам, відмови у реєстрації земельної ділянки або визнання реєстрації недійсною (стаття 21 ЗК України).

Давши оцінку заяві про перегляд рішення за нововивленими обставинами, колегія суддів вважає, що зазначені заявником обставини не є нововивленими, а зводяться до переоцінки доказів, які взято до уваги Апеляційним судо Львівської області під час ухвалення рішення 18 серпня 2018 року.

Відповідно до частин 4,5 ст.423 ЦПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами:

1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи;

2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

Відміна рішення від 3 липня 1962 року № 612 не є нововиявленою обставиною, оскільки це рішення не було покладено в основу рішення апеляційного суду та не було предметом доказування у даній справі.

Не може братися до уваги твердження заявника, що встановлені судовим рішенням обставини у спорі за участю ПАТ «Українська залізниця» та Брюховицької селищної ради в силу приписів ч.3 ст. 61 ЦПК України не підлягають доказуванню при розгляді даної справи, оскільки у цьому провадженні розглядається заява про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що безпідставними є інші доводи заяви, як такі, що фактично ґрунтуються на тому, що заявник намагається досягти переоцінки доказів, які були оцінені в процесі розгляду справи, що відповідно до частин 4,5 ст.423 ЦПК України не є нововиявленими обставинами.

Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.1, 375, 383, 384,423,429 ЦПК України, колегія суддів ,-

п о с т а н о в и л а :

Відмовити ОСОБА_4 у задоволенні заяви про перегляд рішення Апеляційного суду Львівської області від 18 серпня 2014 року.

Рішення Апеляційного суду Львівської області від 18 серпня 204 року залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в порядку визначеному ст.389-391 ЦПК України.

Повний текст постанови складений 08 червня 2018 року.

Головуючий: Ю.Р.Мікуш

Судді: О.Ф.Павлишин

Т.І.Приколота