Ухвала суду № 75304662, 12.07.2018, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/4873/18

Провадження № 1-кс/204/1611/18

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2018 року Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

слідчого судді Токар Н.В.,

за участю секретаря Невеселої К.А.,

за участю заявника ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Дніпро клопотання ОСОБА_1 про накладення арешту на грошові кошти на рахунку, подане в рамках кримінального провадження №12018040680000438, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.190 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

09 липня 2018 року до суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про накладення арешту на грошові кошти на рахунку, подане в рамках кримінального провадження №12018040680000438, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.190 КК України та надання письмової інформації про залишок грошових коштів на рахунку №26007025098001 та руху коштів на рахунку, який належить ТОВ «Смартбізнес» для визначення кінцевого отримувача.

В обґрунтування клопотання зазначено, що з метою заволодіння грошовими коштами та введення громадян в оману, на інтернет - сайті ОLХ невідомі особи розмістили оголошення під виглядом продажу автомобіля марки «Рено Дастер», 2015 року випуску, за ціною 149400 грн. У зв’язку з зацікавленістю пропозицією про придбання авто за вказаною ціною, не знаючи справжніх намірів, заявник був введений в оману оголошенням та зателефонував за зазначеним у оголошенні телефоном і домовився про зустріч у офісі за адресою м.Днепр, Криворізька,12. При особистій зустрічі невідомі особи, які називали себе менеджерами ТОВ «Смартбізнес», своїми діловими та моральними якостями викликали довіру, та повідомляючи неправдиві відомості щодо наявності на складі даного автомобіля, його технічних та комплектуючих даних, викликали впевненість про вигідність співпраці. Не підозрюючи, що особи не будуть виконувати зобов’язання, що вони діють умисно, з корисливих спонукань, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, 13.03.2018 року між ним та фірмою ТОВ «Смартбізнес» в особі директора ОСОБА_2, як продавцем, був укладений фіктивний попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу, згідно якого Покупець повинен був перерахувати на поточний рахунок продавця грошові кошти у вигляді авансу на суму 44800 грн., за товар, якого в наявності не було. Для перерахунку авансу заявнику надали розрахунковий рахунок, на який потрібно перерахувати грошові кошти. Будучи введеним в оману та впевнений про дійсність договірних зобов’язань, які склалися між ним та ТОВ «Смартбізнес» при цивільно-правових відносинах, заявник 13.03.2018 року перерахував у касі “Ідея Банк”, сплативши при цьому комісію за послуги у розмірі 268,80 грн., на розрахунковий рахунок №26007025098001, який відкритий в "Альфа Банк", МФО 300346, та належить ТОВ «Смартбізнес», код ЄДРПОУ 41894477. Не маючи наміру виконувати зобов’язання, невстановлені особи шахрайським способом заволоділи грошовими коштами заявника у сумі 44800 грн., чим спричинили матеріальну шкоду на суму 45068, 80 грн.

В судовому засіданні заявник подане клопотання підтримав в повному обсязі, просив його задовольнити.

Слідчий в судове засідання не з’явився, надавши на адресу суду письмову заяву про розгляд скарги за його відсутності. Відповідно до ч.3 ст.306 КПК України неприбуття слідчого у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Вислухавши думку заявника, дослідивши матеріали клопотання та матеріали кримінального провадження, суд вважає, що клопотання про арешт майна є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до ч. 2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 6 статті 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Відповідно до ч. 2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Проте, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 171 КПК України, сторона кримінального провадження, яка подає клопотання про арешт майна зобов'язана навести підстави, у зв'язку з якими потрібно здійснити арешт майна (правову кваліфікацію правопорушення, яке передбачає покарання у вигляді конфіскації майна, докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди).

Відповідно до ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об’єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об’єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Судом встановлено, що у провадженні СВ Чечелівського ВП ДВП ГУНП України в Дніпропетровській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12018040680000438 від 15.03.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України.

Відповідно до матеріалів провадження у даному кримінальному провадженні підозру нікому не пред’явлено, цивільний позов не заявлено, при цьому, санкція даної статті взагалі не передбачає покарання у вигляді конфіскації майна.

Крім того, у клопотанні не зазначені конкретні підстави застосування арешту, відсутні будь-які докази завдання шкоди та розміру даної шкоди, а також не доведено розумність та співмірність застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у зв’язку з чим, клопотання задоволенню не підлягає.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07 червня 2007 року у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.110, 131, 132, 170-173, 309, 369-372, 395 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про накладення арешту на грошові кошти на рахунку, подане в рамках кримінального провадження №12018040680000438, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.190 КК України – відмовити.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п’яти днів з дня її проголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області.

Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання копії судового рішення.

Слідчий суддя Н.В. Токар