Постанова № 75302039, 12.07.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 129/341/17

Провадження № 22-ц/772/1168/2018

Категорія: 50

Головуючий у суді 1-ї інстанції Бондар О. В.

Доповідач:Денишенко Т. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2018 рокуСправа № 129/341/17м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

судді-доповідача Денишенко Т.О.,

суддів Берегового О.Ю., Марчук В.С.,

за участі секретаря судового засідання Торбасюк О.І., скаржника, відповідача ОСОБА_3, його представника ОСОБА_4, розглянувши у порядку спро-щеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці, в залі судових засідань апеляційного суду цивільну справу за позовом

ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про

стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продов-

жує навчання,

за апеляційною скаргою ОСОБА_3, його представника ОСОБА_6 на ухвалу судді Гайсинського районного суду Вінниць-кої області від 13 березня 2018 року про повернення заяви ОСОБА_7 про перегляд заочного рішення Гайсинського районного суду Він-ницької області від 01 серпня 2017 року, постановлену в приміщенні суду в м. Гайсині Вінницької області під головуванням судді Бондар О.В.,

В С Т А Н О В И В:

30 січня 2017 року ОСОБА_5 звернулася у Гайсинський районний суд Вінницької області з позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на ут-римання повнолітнього сина, який продовжує навчання. Позов мотивований тим, що позивачка та відповідач до 05 лютого 2002 року перебували у шлюбі. Від даного шлюбу мають сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає з позивачкою та перебуває на її утриман-ні. Син є студентом Уманського державного педагогічного університету ім. П. Тичини. Відповідач добровільно матеріальної допомоги на утримання сина не надає, хоча має таку можливість, оскільки має нестабільні мінливі доходи, нео-фіційно працює за наймом. За таких обставин ОСОБА_5 просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання сина, який продовжує навчан-ня, в розмірі 1200,00 гривень щомісячно, починаючи з дня подачі позову в суд і до закінчення ним навчання - 30 червня 2020 року ( а. с. 1 ).

Заочним рішенням Гайсинського районного суду Вінницької області від 01 серпня 2017 року позов ОСОБА_5О задоволений, стягнуто з ОСОБА_3 аліменти на утримання сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народжен-ня, який продовжує навчання в Уманському державному педагогічному універ-ситеті ім. П. Тичини, в твердій грошовій сумі 1200,00 гривень щомісячно, почи-наючи з 30 січня 2017 року до досягнення ним 23-х років за умови, що він буде продовжувати навчання. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави 640,00 гривень судового збору, на користь ОСОБА_5 - 500,00 гривень витрат на правову допомогу ( а. с. 33 ).

12 лютого 2018 року до Гайсинського районного суду Вінницької області надійшла заява ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення цього суду з кло-потанням про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рі-шення. Заявник зазначав, що йому не було відомо про ухвалене рішення та роз-гляд справи про стягнення з нього аліментів. На час ухвалення заочного судо-вого рішення він проживав за іншою адресою, ніж вказана у позовній заяві, по АДРЕСА_1, про що позивачці було відомо. Про наявність даної судової справи він дізнався 21 січня 2018 року. При цьому ОСОБА_3 викладені заперечення проти вимог позивачки, що сто-суються правильності вирішення спору ( а. с. 39-43 ).

Ухвалою судді Гайсинського районного суду Вінницької області від 14 лю-того 2018 року заява ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення суду першої інстанції залишалася без руху, йому надавався п'ятиденний строк з дня отри-мання копії цієї ухвали для виправлення недоліків його заяви. Ухвалою судді Гайсинського районного суду Вінницької області від 13 березня 2018 року зая-ву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення цього суду визнано непода-ною та повернуто, зобов'язано Управління державної казначейської служби України у Гайсинському районі повернути заявнику сплачений судовий збір ( а. с. 46, 48 ).

Не погоджуючись з ухвалою судді суду першої інстанції від 13 березня 2018 року, ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 оскаржують її в апеляцій-ному порядку, просять дану ухвалу скасувати, зобов'язати суд першої інстанції прийняти до провадження заяву про перегляд заочного рішення у даній справі. Скаржники вважають оскаржувану ухвалу незаконною, постановленою за не дослідження усіх обставин справи в їх сукупності, з порушенням норм матері-ального та процесуального права. Вказують, що істотні для справи обставини судом не досліджені, не надано оцінки доказам, долученим до матеріалів спра-ви, що, на їх думку, є підставою для скасування оскаржуваної ухвали. Скаржни-ки зазначають про незгоду з ухваленим заочним рішенням про стягнення алі-ментів на утримання повнолітнього сина, оскільки ОСОБА_3 не був належ-ним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи у зв'язку із за-значенням у позовній заяві невірної його адреси. Судом не було виконано вимо-ги частини третьої статті 122 ЦПК України в редакції, що діяла на час відкриття провадження у справі, тому він був позбавлений можливості подати докази, за-перечувати позовні вимоги ОСОБА_5 ( а. с. 54-57 ).

Відзив на апеляційну скаргу позивачкою не поданий.

Пунктом 8 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України визначено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здій-снюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Ухвалою судді Апеляційного суду Вінницької області від 04 липня 2018 ро-ку скаржникам поновлений строк на апеляційне оскарження ухвали судді Гай-синського районного суду Вінницької області від 13 березня 2018 року про по-вернення заяви ОСОБА_3 щодо перегляду заочного рішення цього суду від 01 серпня 2017 року; відкрито апеляційне провадження у справі ( а. с. 77 ).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення по апеляційній скарзі скаржника, його представника, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши в сукупнос-ті наявні в ній докази, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно норм статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рі-шення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі по-вно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувана ухвала судді суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам.

З матеріалів справи убачається, що ухвалою судді Гайсинського районного суду Вінницької області від 14 лютого 2018 року заява ОСОБА_3 про пере-гляд заочного рішення цього суду залишалася без руху, скаржнику надавався п'ятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення її недоліків, які полягали у недотриманні заявником вимог статей 284, 285 ЦПК України, а саме до заяви не були додані докази, на які посилався ОСОБА_3 як на факти, що мають істотне значення для справи; не додано доказів поважності причин пропуску строку для подання заяви про перегляд заочного рішення. У заяві ОСОБА_9 йдеться про скасування рішення Гайсинського районного суду Він-ницької області від 31 серпня 2017 року, хоча рішення такою датою у цивільній справі № 129/341/17 не ухвалювалося. Крім цього відповідно до наявної в мате-ріалах справи розписки ОСОБА_3 08 серпня 2017 року отримав копію заоч-ного рішення суду першої інстанції від 01 серпня 2017 року, його представни-ком ОСОБА_4 копія заочного рішення Гайсинського районного суду Він-ницької області від 01 серпня 2017 року отримана 09 січня 2018 року, однак за-ява про його перегляд направлена поштою лише 09 лютого 2018 року ( а. с. 46 ).

Постановляючи 13 березня 2018 року ухвалу про визнання неподаною і по-вернення заяви ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення, суддя суду пер-шої інстанції, викладаючи зміст норм частини восьмої статті 285, частини п'я-тої статті 185, керувалася пунктом п'ятим частини третьої статті 121 ЦПК України, вважаючи, що заявником у визначений строк не усунені зазначені в ухвалі суду недоліки.

Проте колегія суддів апеляційного суду визнає оскаржувану ухвалу судді суду першої інстанції такою, що не відповідає вимогам ЦПК України та під-лягає скасуванню з огляду на наступне.

У низці рішень Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поши-рюється на всі питання, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежене державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права.

Право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефектив-ним ( Bellet v. France (Беллет проти Франції ), параграф 38. Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскар-жити дію, що порушує його права» ( там же, параграф 36 ). Враховуючи вище-зазначене, правила, що стосуються предмета спору чи застосування цих правил, не повинні перешкоджати сторонам в отриманні доступного судового захисту ( Miragall Escolano v. Spain ( Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії ); Zvolsky and Zvolska v. the Czech Republic ( Звольський та Звольська проти Чехії ), параг-раф 51. У справі Delcourt v. Belgium Європейський суд зазначив, що «у демо-кратичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відпо-відало б меті та призначенню цього положення». У справі Bellet v. France Суд зазначив, що «стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховен-ства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефектив-ним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які станов-лять втручання у її права».

Залишаючи заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення суду без руху, суддя суду першої інстанції вказала, що за змістом цієї заяви йдеться про скасування заочного рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 31 серпня 2017 року, в той час, коли рішення цією датою судом не ухвалю-валося. Зі змісту заяви про перегляд заочного рішення суду убачається про за-значення скаржником єдиного унікального номеру справи, номеру проваджен-ня у суді першої інстанції, головуючого судді у справі, усіх її учасників, суть спору. Такі відомості є достатніми для безпомилкової ідентифікації судової справи у суді першої інстанції, тому описка відповідача у тексті його заяви не може бути підставою для її повернення.

Суддею також вказано на недоліки заяви ОСОБА_3 стосовно ненадання доказів поважності причин пропуску строку для подання такої зави, а також до-кази, на які він посилається, що мають істотне значення для справи.

Проте судом першої інстанції залишено поза увагою, що згідно з частиною першою статті четвертої ЦПК України кожна особа має право в порядку, вста-новленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, не-визнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Пунктом першим статті шостої Конвенції про захист прав людини і осново-положних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публіч-ний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безсторон-нім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обо-в'язків цивільного характеру.

Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підс-таву своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина друга статті 12 ЦПК України).

Таким чином, обов'язок щодо доказування покладено на сторони у справі, тому суд повинен роз'яснити сторонам їх процесуальні права щодо подання до-казів та в подальшому вирішити спір на підставі наявності таких у матеріалах справи та встановлених обставин. При цьому питання щодо доказів, які можуть бути подані стороною, слід вирішувати з урахуванням положень статті 83 ЦПК України.

Крім того, залишаючи заяву про перегляд заочного рішення без руху, судом вказано про отримання відповідачем 08 серпня 2018 року копії рішення Гайсин-ського суду Вінницької області від 01 серпня 2018 року, його представником - 09 січня 2018 року. Але суд не врахував, що копія заочного рішення суду пер-шої інстанції надіслана відповідачу за адресою, яку вказала позивачка, хоча, як зазначалося вище, всупереч вимог статті 122 ЦПК України ( в редакції, чинній на час подання позовної заяви ) суд з незрозумілих причин не звернувся до від-повідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи що-до надання інформації про зареєстроване місце проживання ( перебування ) та-кої фізичної особи. Тому за самим підписом у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення не можна достеменно встановити факт про отримання саме відповідачем копії заочного рішення суду. На заяві ж пред-ставника скаржника ОСОБА_4 про надання цивільної справи для ознайомлен-ня та видачі копії судового рішення ( а. с. 36 ) має місце її розписка про дійсне отримання його копії, проте без зазначення дати отримання, що також не може бути беззаперечним підтвердженням отримання копії судового рішення у зазна-чену судом дату.

Вказані обставини справи свідчать про необхідність надати ОСОБА_3 можливість захистити своє право в суді. Інакший підхід був би виявом надмір-ного формалізму та міг би розцінюватися як обмеження особи в доступі до су-ду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Окрім того, ухвала судді суду першої інстанції від 13 березня 2018 року не відповідає вимогам процесуального закону, оскільки визнання неподаною та повернення заяви ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення цього суду здійснено на підставі пункту п'ятого частини третьої статті 121 ЦПК України, яка стосується визначення розумності строків та в жодному разі не стосується процесуального питання, пов'язаного з поверненням заяви учаснику справи, що є безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду визнає повернення заяви ОСОБА_3Ф про перегляд заочного рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 01 серпня 2018 року безпідставним, тому оскаржу-вана судова ухвала підлягає скасуванню з направленням справи в суд першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись нормами статей 367, 374, 379, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, його представника ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу судді Гайсинського районного суду Вінницької області від 13 берез-ня 2018 року про повернення заяви ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 01 серп-ня 2017 року скасувати, справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повноліт-нього сина, який продовжує навчання, направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, од-нак вона може бути оскаржена касаційному порядку до Верховного Суду про-тягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 16 липня 2018 року.

Суддя-доповідач: Підпис Т.О. Денишенко

Судді: Підпис О.Ю. Береговий

Підпис В.С. Марчук

Згідно з оригіналом

Суддя апеляційного суду Т.О. Денишенко