Постанова № 75300645, 10.07.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 356/38/18 Суддя (судді) першої інстанції: Брагіна О.Є.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Ісаєнко Ю.А.,

суддів: Земляної Г.В., Мельничука В.П.,

за участю:

секретаря Левченка А.В.,

представника відповідача Лащів О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 20.03.2018 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Київській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Київській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.03.2018 позовну заяву повернуто позивачеві.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, апелянтом було подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Позивач та представник Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області до судового засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що не заважає розгляду справи за їх відсутності.

Представник Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Київській області заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги, ухвалу суду першої інстанції просив залишити без змін.

Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Київській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.02.2018 позовну заяву було залишено без руху, визначено спосіб та встановлено десятиденний строк для усунення недоліків.

В порядку усунення виявлених судом недоліків, 16.03.2018 до суду від позивача надійшло клопотання, за результатом вивчення якого судом встановлено невиконання позивачем вимог ухвали суду та ч. 2 ст. 14 КАСУ.

Всупереч вимог ухвали суду від 23.02.2018 та положень КАС України, позивачем не було надано позовної заяви, оформленої у відповідності із вимогами ст.160 КАСУ, в тому числі: із обґрунтуванням заявлених вимог в частині зазначення доказів, якими підтверджується кожна обставина справи; зазначенням прав, свобод чи інтересів позивача, які були порушені кожним суб'єктом владних повноважень вчиненими діями з окремим зазначенням щодо кожного відповідача; не надано належного доказу, що підтверджує право на звільнення від сплату судового збору ( у даному випадку посвідчення інваліда) як того вимагає п. 3 ст. 4 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю" тощо.

З огляду на вказане, суд першої інстанції дійшов висновку про невиконання вимог ухвали суду від 23.02.2018, та що правом, передбаченим ч. 2 ст. 123 КАС України щодо продовження процесуального строку на усунення недоліків позовної заяви позивач не скористався. А тому, дійшов висновку, що позовна заява підлягає поверненню позивачеві на підставі п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України.

Суд апеляційної інстанції погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Позивач на виконання вимог ухвали суду першої інстанції про залишення без руху позовної заяви, та на підтвердження факту наявності пільг щодо сплати судового збору зазначив, що він є інвалідом другої групи та надав копію індивідуальної програми реабілітації інваліда ІІ групи Спеціалізованої кардіо-офтальмологічної медико-соціальної експертної комісії від 20.04.2017, проте не надавши відповідної довідки МСЕК.

В той же час, всупереч ч. 3 ст. 4 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю", апелянтом не було надано суду першої інстанції відповідного посвідчення інваліда або відповідної довідки медико-соціальної експертної комісії, які б могли бути підставою для звільнення від сплати судового останнього, а тому суд апеляційної інстанції вважає, що позовну заяву ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Київській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, було правомірно повернуто позивачеві.

Доводи апелянта стосовно того, що Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів" не існує, критично оцінюються колегією суддів, оскільки суд першої інстанції посилався на Закон України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю", який є чинним на час розгляду справи.

Судом апеляційної інстанції критично оцінюються доводи апелянта, які стосуються обставин справи та містять посилання на загальні норми законодавства, які жодним чином не спростовують обґрунтування та мотиви суду першої інстанції.

Стосовно інших посилань апеляційної скарги, то колегія суддів критично оцінює такі з огляду на їх необґрунтованість, та зазначає, що згідно п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 20.03.2018 - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

(Постанову у повному обсязі складено 13.07.2018)

Головуючий суддя Ю.А. Ісаєнко

Суддя Г.В. Земляна

Суддя В.П. Мельничук