Рішення № 75299685, 16.07.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/2520/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2018 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Балтського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області (66101, Одеська обл., місто Балта, вулиця Шевченка, будинок 19; код ЄДРПОУ 41249706) про визнання неправомірними дій щодо відмови у перерахунку пенсії, зобов'язання здійснити перерахунок пенсії, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Балтського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області, в якій позивач просить:

визнати неправомірними дії Балтського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області щодо відмови в перерахунку пенсії ОСОБА_1 у зв'язку зі зміною частини 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України № 851 від 15.11.2017 р. "Про внесення змін до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

зобов'язати Балтське об'єднане управління Пенсійного фонду України Одеської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, відповідно до частини 3 статті 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 01.10.2017 р. по теперішній час з урахуванням вже виплачених сум.

Позивач зазначає що є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи і учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії. Оскільки у період з 06.09.1986 р. по 04.11.1986р. він перебував на зборах по ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС, він є військовослужбовцем в розумінні ст. 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». На думку позивача, рішення відповідача про відмову у проведенні перерахунку та виплати пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до частини 3 статті 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є протиправним та порушує його право на соціальний захист.

Ухвалою від 15.06.2018 р. відкрито провадження по справі та визначено, що справа буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження (з викликом сторін); встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву; зобов'язано Балтське об'єднане управління Пенсійного фонду України Одеської області надати докази по справі; встановлено позивачу п'ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив; встановлено відповідачу п'ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення; встановлено учасникам справи п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання заяв з процесуальних питань; призначено судове засідання по справі на 11.07.2018р. о 10 год. 00 хв.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 02.07.2018р. (вх. № 18670/18), в якому в обґрунтування правової позиції зазначено, що в органу Пенсійного фонду відсутні правові підстави для перерахунку пенсії позивачу згідно ч. 3 ст. 9 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, оскільки позивач брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 06.09.1986 р. по 04.11.1986 р. під час призиву на учбові збори, а не під час проходження дійсної строкової служби впродовж 60 днів, а термін дійсної строкової служби складає два роки.

До судового засідання 11.07.2018 р. всі учасники справи не з'явились, явку представників не забезпечили, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином та завчасно.

02.07.2018р. (вх. №18618/18) від позивача надійшла заява, в якій останній повідомив про неможливість з'явитися до судового засідання у зв'язку зі станом здоров'я та просив суд розглянути справу за його відсутності за наявними у справі матеріалами.

Відповідач до судового засідання явку представника не забезпечив, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином та завчасно, у відзиві на позовну заяву викладено клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Згідно ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

За приписами ч.1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта (ч.9 ст. 205 КАС України).

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи наведене, у зв'язку із неприбуттям у судове засідання 11.07.2018 р. всіх учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового розгляду та надання клопотань про розгляд справи за їх відсутності, суд дійшов висновку про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі письмовими доказами.

Відтак, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, керуючись КАС України в редакції чинній з 15.12.2017 р.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (І категорія) та інвалідом 2 групи.

Позивач перебуває на обліку у Балтському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Одеської області та отримує пенсію по інвалідності та додаткову пенсію відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Як вбачається з матеріалів справи, позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 06.09.1986р. по 04.11.1986р. під час проходження військових зборів, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами (а.с. 18, 21, 30).

Відповідно до посвідчення серія НОМЕР_2 позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії. Відповідно до вкладки до зазначеного посвідчення НОМЕР_3, дійсної безстроково, позивач має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорія І) (а.с. 22).

23.05.2018р. (вих. № 37/С-3) на звернення позивача від 14.05.2018 р. повідомлено, що згідно довідки № 51/1/2651 від 24.02.2000р., виданої Галузевим державним архівом Міністерства оборони України, він приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС під час призиву на учбові збори, а не під час проходження дійсної військової служби, в зв'язку з чим на позивача поширюється дія абзаців першого та другого ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а для виплати пенсії у розмірі, визначеному абзацом третім ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відсутні підстави, оскільки дія вказаної норми поширюється на осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю (а.с. 11-12).

Позивач вважає дії відповідача щодо відмови в перерахунку пенсії з посиланням на зміни до частини 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України № 851 від 15.11.2017 р. "Про внесення змін до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" протиправними та такими, що порушують його право на соціальний захист, в зв'язку з чим звернувся до суду з цим позовом.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписом п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991р. № 796-XII (далі - Закон № 796-XII) визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

Статтею 1 Закону № 796-XII передбачено, що цей Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.

Отже, метою та завданнями цього Закону є захист громадян, які постраждали внаслідок: 1) Чорнобильської катастрофи; 2) інших ядерних аварій та випробувань; 3) військових навчань із застосуванням ядерної зброї.

Статтею 59 «Пенсії військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи» Закону №796 (у редакції Закону України від 05 жовтня 2006 року №231-V) встановлювалось, що пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається відповідно до статті 51 цього Закону.

Військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством України для осіб, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків) або відповідно до статті 54 цього Закону.

Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.

З наведеного вбачається, що частиною 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (до внесення змін Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VІІІ) регулювався порядок обчислення пенсії тільки однієї категорії осіб, а саме: осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами.

Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» статтю 59 Закону викладено у такій редакції:

«Пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається відповідно до статті 51 цього Закону.

Військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством для осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), або відповідно до статті 54 цього Закону.

Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року».

Порівняльний аналіз попередньої та чинної редакцій частини 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» свідчить про те, що дана норма регулювала та регулює порядок обчислення пенсії особам, які проходили дійсну строкову службу, але, із внесенням змін до частини 3 цієї статті, на виконання мети та основних завдань закону розширено перелік осіб, які мають право на обчислення пенсії у п'ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, та встановивлено у переліку окрім осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, ще й інших осіб, які брали участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.

Так, зокрема, ч.2 ст.59 Закону №796 врегульовано порядок призначення пенсій військовослужбовцям, які стали особами з інвалідністю внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї.

Водночас за змістом ст.10 Закону №796 до військовослужбовців належать не тільки особи, які проходять строкову військову службу, а й особи надстрокової військової служби, військовозобов'язані тощо.

За приписами ч.3 ст. 59 Закону №796 особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що ч.3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає, що її дія (право на обчислення пенсії по інвалідності за особливою процедурою) поширюється на осіб, які відповідають наступним критеріям:

1) особа брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, або

2) особа брала участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій та випробувань, або

3) особа брала участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.

Таке право виникає у зазначених осіб лише за наявності у сукупності трьох умов: 1) особа має статус особи з інвалідністю; 2) особа отримала статус особи з інвалідність виключно внаслідок участі у ліквідації відповідних наслідків та у військових навчаннях; 3) особа брала участь у ліквідації відповідних наслідків та військових навчаннях лише під час проходження дійсної строкової служби.

Разом з тим, з матеріалів справи встановлено, що позивач, дійсно, приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 06.09.1986р. по 04.11.1986р. у складі в/ч 44316, однак не під час проходження дійсної строкової служби, а в період навчальних зборів.

Таким чином, позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не під час проходження дійсної строкової служби, а відтак дія норми ч. 3 ст.59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на нього не поширюється.

Також, суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23 листопада 2011 року №1210 затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок).

Пунктом 1 вказаного Порядку (у редакції, чинній до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України № 851 від 15.11.2017р.) передбачалось, що цей Порядок визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54 і 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, для осіб з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і пенсії у зв'язку з втратою годувальника з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС визначаються за формулою (пункт 9 Порядку).

15 листопада 2017 року, після внесення змін до статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», постановою Кабінету Міністрів України за №851 внесено зміни до Порядку, а саме: «у першому реченні пункту 1 слова і цифри «статей 54 і 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" замінено словами і цифрами «статей 54, 57 і 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та доповнено Порядок пунктом 9-1 такого змісту: «За бажанням осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року».

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, висловленою в ухвалах від 08 травня 2018 року (провадження № Пз/9901/33/18) та від 21 травня 2018 року (провадження № Пз/9901/37/18), від 13 червня 2018 року у справі №812/1094/18 (провадження №Пз/9901/43/18) право на обчислення пенсії по інвалідності за особливою процедурою, передбаченою ч.3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виникає у зазначених осіб лише за наявності трьох умов у сукупності (розширене тлумачення зазначеної статті без внесення змін до ч. 3 ст. 59 Закону № 796-XII не допускається): 1) особа має статус особи з інвалідністю; 2) особа отримала статус особи з інвалідність виключно внаслідок участі у ліквідації відповідних наслідків та у військових навчаннях; 3) особа брала участь у ліквідації відповідних наслідків та військових навчаннях лише під час проходження дійсної строкової служби.

Доказів проходження дійсної строкової служби у період прийняття участі в ліквідації наслідків на ЧАЕС матеріали справи не містять.

Сторонами визнається та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 проходив дійсну строкову службу з 03.05.1982р. по 08.06.1984 р., однак у період з 06.09.1986 р. по 04.11.1986 р. (на момент участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС) позивач не проходив дійсну строкову службу, а перебував на навчальних зборах як військовослужбовець запасу, відтак положення ч. 3 ст. 59 Закону № 796-ХІІ на нього не поширюються.

Крім того, при вирішенні даного спору суд враховує, що у справах стосовно пенсійного забезпечення осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, крім військовослужбовців, Верховний Суд України у постановах від 06 грудня 2016 року у справі № 2а-520/09/1570 та Верховний Суд у постановах від 13 лютого 2018 року у справі № 756/8380/16-а та у справі № 193/877/16-а (2-а/193/14/16), від 21 лютого 2018 року у справі № 619/2262/17 ухвалювали судові рішення з висновками про застосування норм матеріального права, що регулюють ці правовідносини.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідач, відмовляючи позивачеві у перерахунку пенсії на підставі ч.3 ст.59 Закону № 796-ХІІ, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом № 796-ХІІ, а тому відсутні підстави для визнання протиправними дій Балтського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області та зобов'язання відповідача перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію, обчислену з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, відповідно до частини 3 статті 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 01.10.2017 р. по теперішній час з урахуванням вже виплачених сум.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 10 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 194, 205, 229, 242-246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Балтського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області (66101, Одеська обл., місто Балта, вулиця Шевченка, будинок 19; код ЄДРПОУ 41249706) про визнання неправомірними дій щодо відмови у перерахунку пенсії у зв'язку зі зміною частини 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України № 851 від 15.11.2017 р. "Про внесення змін до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зобов'язання здійснити перерахунок пенсії,- відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Суддя: Г.П. Самойлюк

.