Рішення № 75299668, 16.07.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/1759/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2018 року м.Одеса

У залі судових засідань №29

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Харченко Ю.В.

При секретарі Орленко А.І.

Розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеської обласної державної адміністрації про скасування Розпорядження від 03.02.2011р. №59/А-2011, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд скасувати Розпорядження Одеської обласної державної адміністрації від 03.02.2011р. №59/А-2011.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що головою Роздільнянської районної державної адміністрації правомірно винесено Розпорядження від 10.11.2010р. №1437/А-2010 «Про скасування розпорядження виконуючого обов'язки голови Роздільнянської районної державної адміністрації №204/А-2009 від 10.02.2009року».

Відповідач - Одеська обласна державна адміністрація з позовними вимогами не погоджується, та вважає їх необґрунтованими з підстав, викладених у письмовому відзиві на адміністративний позов (від 02.07.2018р. вхід.№18561/18), наголошуючи, зокрема, що приписами чинного, на момент виникнення спірних правовідносин, законодавчства України обумовлено чітке коло суб'єктів, яким надано повноваження скасовувати розпорядження голови районної державної адміністрації. Між тим, відповідач наголошує, що протест прокурора не можливо розглядати як підставу для скасування головою Роздільнянської районної державної адміністрації власного Розпорядження №204/А-2009 від 10.02.2009р.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 02.05.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі №815/1759/18 за позовом ОСОБА_1 до Одеської обласної державної адміністрації про скасування Розпорядження від 03.02.2011р. №59/А-2011.

Ухвалою суду від 03.07.2018р., з урахуванням приписів п.3 ч.2 ст.183 КАС України, закрито підготовче провадження.

Відповідно до ч.3 ст.194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, а також те, що повноважні представники позивача - ОСОБА_2, та відповідача - Одеської обласної державної адміністрації звернулись до суду з клопотаннями (вхід.№18892/18 від 03.07.2018р.) про розгляд справи без їх участі, судом, з урахуванням приписів ч.3 ст.194 КАС України, ухвалено рішення щодо розгляду даної адміністративної справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.

Як встановлено судом, та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, 03.02.2011року Одеською обласною державною адміністрацією, з урахуванням приписів ст.ст.33, 43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», у зв'язку з виявленими порушеннями ч.2 ст.19 Конституції України, винесено Розпорядження №59/А-2011 «Про скасування розпорядження голови Роздільнянської районної державної адміністрації від 10 листопада 2010року №1437/А-2010», яким скасовано розпорядження голови Роздільнянської районної державної адміністрації від 10 листопада 2010року №1437/А-2010 «Про скасування розпорядження виконуючого обов'язки голови Роздільнянської районної державної адміністрації №204/А-2009 від 10.02.2009року».

Не погодившись з винесеним Одеською обласною державною адміністрацією Розпорядженням №59/А-2011 від 03.02.2011р. «Про скасування розпорядження голови Роздільнянської районної державної адміністрації від 10 листопада 2010року №1437/А-2010», позивач - ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з даним адміністративним позовом.

Так, на думку суду, позовні вимоги ОСОБА_1 про скасування Розпорядження Одеської обласної державної адміністрації від 03.02.2011р. №59/А-2011, є неправомірними, безпідставними, та такими, що не підлягають задоволенню, з урахуванням наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зокрема, як встановлено судом, та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, 29.05.2009р. за результатами розгляду заяви громадян про надання дозволів на вибір місця розташування земельних ділянок на території Роздільнянської міської ради Одеської області, з урахуванням положень п.34, ч.1 ст.26, ст.33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», пунктів 5,16 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, щодо сприяння будівництва», ст.12,40, 151 Земельного кодексу України, Роздільнянською міською радою винесено Рішення «Про надання дозволів на вибір місця розташування земельних ділянок» №849, пунктом 1 якого надано дозвіл на вибір місця розташування земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, гр.ОСОБА_3, мешк. АДРЕСА_3, в приватну власність, в АДРЕСА_4, загальною площею 0,05га із земель житлової та громадської забудови, що не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб на території Роздільнянської міської ради Одеської області.

Судом з'ясовано, що 10.02.2009р. виконуючим обов'язки голови Роздільнянської районної державної адміністрації винесено Розпорядження №204/А-2009 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр.ОСОБА_4 для ведення особстого селянського господарства із земель запасу Роздільнянської міської ради Одеської області», яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр.ОСОБА_4 для ведення особстого селянського господарства із земель запасу Роздільнянської міської ради Одеської області.

З матеріалів справи також вбачається, що 01.11.2010р. Прокуратурою Роздільнянського району Одеської області на ім'я голови Роздільнянської районної державної адміністрації ОСОБА_5 на Розпорядження виконуючого обов'язки голови Роздільнянської районної державної адміністрації №204/А-2009 від 10.02.2009р. скеровано Протест №2777вих10, яким вимагалось скасувати як незаконне Розпорядження виконуючого обов'язки голови Роздільнянської районної державної адміністрації №204/А-2009 від 10.02.2009р. «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр.ОСОБА_4 для ведення особстого селянського господарства із земель запасу Роздільнянської міської ради Одеської області», оскільки наданню земельної ділянки у користування має передувати її вилучення у попереднього землекористувача або викуп у попереднього землевласника. Земельне закнодавство усуває виникнення подвійної правосуб'єктності однакового рівня щодо користування однією і тією ж земельною ділянкою. Зокрема, згідно відомостей відділу Держкомзему у Роздільнянському районі Одеської області, на земельній ділянці наданій вказаним розпорядженням ОСОБА_4 знаходяться земельні ділянки 0,004га та 0,001га, котрі передані в оренду ВАТ «Одесаобленерго» для обслуговування ліній електропостачання. Крім того, вказані земельні ділянки 0,004га та 0,001га відносяться до категорії земель енергетики, а земельна ділянка надана вказаним розпорядженням ОСОБА_4 віднесена до категорії земель сільськогосподарського призначення. Однак, у встановленому порядку зміна цільового призначення земельних ділянок 0,004га та 0,001га не відбувалася, що згідно ст.21 Земельного кодексу України є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам.

У зв'язку з чим, та згідно зі ст.ст.6,41 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», за результатами розгляду протесту Прокуратури Роздільнянського району від 01.11.2010р. №2777вих10 на Розпорядження виконуючого обов'язки голови Роздільнянської районної державної адміністрації №204/А-2009 від 10.02.2009р., Роздільнянською районною державною адміністрацією Одеської області винесено Розпорядження №1437/А-2010 «Про скасування Розпорядження виконуючого обов'язки голови Роздільнянської районної державної адміністрації №204/А-2009 від 10.02.2009р.», яким задоволено Протест Прокуратури Роздільнянського району від 01.11.2010р. №2777вих10, скасовано Розпорядження виконуючого обов'язки голови Роздільнянської районної державної адміністрації №204/А-2009 від 10.02.2009р. «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр.ОСОБА_4 для ведення особстого селянського господарства із земель запасу Роздільнянської міської ради Одеської області».

Організацію, повноваження та порядок діяльності місцевих державних адміністрацій визначено Законом України «Про місцеві державні адміністрації» від 9 квітня 1999року №586-XIV (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) відповідно до частини 2 статті 1 якого місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів особи - позивача у справі.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації.

Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.

Частинами 1 та 2 статті 6 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" передбачено, що на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів - накази.

Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Згідно з частиною 1 статті 41 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" голови місцевих державних адміністрацій видають розпорядження одноособово і несуть за них відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до частини 8 статті 118 Конституції України рішення голів місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції та законам України, іншим актам законодавства України, можуть бути відповідно до закону скасовані Президентом України або головою місцевої державної адміністрації вищого рівня.

Зазначеній нормі відповідають приписи статті 43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", частиною 1 якої передбачено, що акти місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України та Кабінету Міністрів України або інтересам територіальних громад чи окремих громадян, можуть бути оскаржені до органу виконавчої влади вищого рівня або до суду.

Згідно з ч.3 ст.43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Таким чином, з урахуванням вищенаведених законодавчих приписів, судом встановлено, що законодавством чітко обумовлено коло суб'єктів, яким надано повноваження скасовувати розпорядження голови державної адміністрації. Такими суб'єктами, зокрема, є Президент України, голова місцевої державної адміністрації вищого рівня або суд. При цьому, наведена норма права є чіткою, безальтернативною, та не допускає множинного чи неоднозначного тлумачення.

Статтею 39 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" надано вичерпний перелік повноважень голів місцевих державних адміністрацій, до якого не входить скасування власних попередніх розпоряджень або розпоряджень колишнього голови.

Отже, беручи до уваги вищевикладене, а також те, що розпорядження голови Роздільнянської районної державної адміністрації від 10 листопада 2010року №1437/А-2010 скасовано Розпорядження виконуючого обов'язки голови Роздільнянської районної державної адміністрації №204/А-2009 від 10.02.2009року, суд дійшов висновку щодо правомірності винесення Одеською обласною державною адміністрацією спірного Розпорядження №59/А-2011 від 03.02.2011р. «Про скасування розпорядження голови Роздільнянської районної державної адміністрації від 10 листопада 2010року №1437/А-2010».

При цьому, судом не приймаються до уваги, та відхиляються твердження позивача - ОСОБА_1 на наявність Протесту Прокуратури Роздільнянського району Одеської області від 01.11.2010р. №2777вих10, з урахуванням наступного.

Відповідно до ст.21 Закону України "Про прокуратуру" від 5 листопада 1991року №1789-XII (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) протест на акт, що суперечить закону, приноситься прокурором, його заступником до органу, який його видав, або до вищестоящого органу. У такому ж порядку приноситься протест на незаконні рішення чи дії посадової особи. У протесті прокурор ставить питання про скасування акта або приведення його у відповідність з законом, а також припинення незаконної дії посадової особи, поновлення порушеного права. Протест прокурора зупиняє дію опротестованого акта і підлягає обов'язковому розгляду відповідним органом або посадовою особою у десятиденний строк після його надходження. Про наслідки розгляду протесту в цей же строк повідомляється прокурору. У разі відхилення протесту або ухилення від його розгляду прокурор може звернутися з заявою до суду про визнання акта незаконним. Заяву до суду може бути подано протягом п'ятнадцяти днів з моменту одержання повідомлення про відхилення протесту або закінчення передбаченого законом строку для його розгляду.

Тобто, відповідно до зазначеної норми права протест прокурора не є рішенням суб'єкта владних повноважень, обов'язковим для виконання. Це суб'єктивна правова позиція прокурора, яка надсилається відповідному органу для вирішення питання по суті, а тому, не дає підстав такому органу діяти всупереч закону та з перевищенням наданих повноважень.

У зв'язку з чим, сам факт внесення протесту не є підставою для автоматичного скасування прийнятого розпорядження, оскільки з викладеними у протесті доводами голова місцевої державної адміністрації може не погодитися, обґрунтувавши належним чином відмову в задоволенні протесту прокурора.

Також, не заслуговують на увагу посилання позивача - ОСОБА_1 на те, що положення статті 43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" не обмежують голову місцевої державної адміністрації у праві на скасовування власних рішень з мотивів їх невідповідності Законам України, оскільки приписами означеної норми встановлено вичерпний перелік осіб, уповноважених на скасування рішення голови місцевої державної адміністрації, серед яких голова місцевої державної адміністрації, який прийняв відповідне рішення, відсутній.

Крім того, судом встановлено, що Рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 28.03.2018р. у справі №511/1678/17, котре набрало законної сили 03.05.2018р., вимоги ОСОБА_1 задоволено, скасовано Розпорядження Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області №793/А від 30.05.2008р. та Розпорядження Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області №204/А від 10.02.2009р.

Таким чином, беручи до уваги вищеозначене, суд дійшов висновку щодо відсутності законодавчо передбачених підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та скасування Розпорядження Одеської обласної державної адміністрації від 03.02.2011р. №59/А-2011.

Вищевикладене спростовує твердження позивача, наведені у позовній заяві.

Згідно з ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відтак, беручи до уваги наведене, та оцінюючи надані сторонами по справі письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Одеської обласної державної адміністрації про скасування Розпорядження від 03.02.2011р. №59/А-2011, не обґрунтовані, документально не підтверджені, не ґрунтуються на положеннях чинного, на момент виникнення спірних правовідносин, законодавства, отже задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст.72-76, 139, ч.3 ст.194, ст.ст.241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (67400, АДРЕСА_2) до Одеської обласної державної адміністрації (65032, м.Одеса, просп.Шевченка,4, код ЄДРПОУ 00022585) про скасування Розпорядження від 03.02.2011р. №59/А-2011, відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст.293,295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст.255 КАС України.

Суддя Харченко Ю.В.

.