Рішення № 75299666, 13.07.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№813/2470/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2018 року м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Коморного О.І. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Головного управління пенсійного фонду України у Львівській області та зобов'язання вчинити дії.

Обставини справи.

Позивач, ОСОБА_1, звернувся в суд з позовом, в якому містяться вимоги:

- визнати дії головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах протиправними та незаконними та скасувати Рішення № 2 від 19.02.2018.

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити і виплачувати, ОСОБА_1, пенсію за віком на пільгових умовах, передбачену Списком № 2 розділом XXVII, позицією 27.16 затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36, п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зі зменшенням пенсійного віку з дати набуття права на таку, тобто з 04 грудня 2017 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. Відповідачем прийнято рішення про відмову позивачу у призначенні даної пенсії, оскільки позивачем не надано уточнюючих довідок відповідно до порядку затвердженого Кабінетом Міністрів України від 12.08.1993 №637 та документів про проведення атестації робочих місць. Позивач вважає вказане рішення протиправним, оскільки основним документом, що підтверджує загальний (страховий) стаж роботи є трудова книжка, також загальний стаж, на підприємствах з шкідливими умовами праці позивача становить 8 років 7 місяців та 6 дні, що дає йому право на пенсію на пільгових умовах.

Ухвалою суду від 14.06.2018 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.

У поданому суду відзиві від 09.07.2018 року № 21070 відповідач проти позову заперечує повністю, просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. По суті позовних вимог вказує, що рішення відповідача прийняте згідно чинного законодавства. Зазначає, що позивачем не дотримано вимог статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки факт роботи на даній посаді не дає права на пільгову пенсію.

Суд на підставі заяв по суті справи, якими згідно з ч. 3 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, є позов та відзив, а також поданих сторонами доказів

встановив:

17.01.2018 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, звернувся до Дрогобицького об'єднаного управління пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, за Списком № 2. (а.с.16).

За результатами розгляду заяви, рішенням №2 відділу з питань призначення та перерахунків пенсій №1 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України від 19.02.2018 р. №19/0302-36 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком, за списком № 2, оскільки заявником не подано уточнюючих довідок відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 647 та документів про проведення атестації робочих місць. Також немає підстав для призначення пенсії за віком, оскільки згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років при наявності страхового стажу 25 до 30 років. (а.с.15).

Позивач не погоджуючись із вказаним рішенням управління пенсійного фонду звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058).

Стаття 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визнає за громадянами України право на отримання пенсії за віком.

Згідно ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років.

Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Судом із долучених до матеріалів справи копій трудової книжки серії НОМЕР_2 встановлено, що трудовий стаж ОСОБА_1, станом на 17.02.2018 р. складає більше тридцяти років, зокрема у період з 19.09.1985р. по 03.02.1989р., з 04.09.1989р. по 29.04.1992р. , з 19.05.1992р. по 14.09.1992р., з 12.10.1992р. по 01.06.1993р. та з 25.10.2013р. по 13.03.2015р. на посаді майстра та виконроба.(а.с. 10-14).

Згідно п.4 ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (№1058-IV від 09.07.2003р.) "Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно пункту 38 Порядку подання та оформлення документів для призначення перерахунку пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», при прийманні документів, орган, що призначає пенсію: а) перевіряє правильність оформлення заяви й подання про призначення пенсії, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта та документами про стаж; б) здійснює попередню правову експертизу змісту і належного оформлення представлених документів; в) перевіряє правильність копій відповідних документів, фіксує і засвідчує виявлені розходження.

За Прикінцевими положеннями Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (набув чинності 01.01.2004 року) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1, на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 36 від 16.01.2003 р., та за результатами атестації робочих місць на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або вислугу років, які відповідно до раніше чинного законодавства мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні і корпоративні фонди зазначені пенсії призначаються за цим Законом у разі досягнення пенсійного віку та за наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення», виходячи з вимог віку і стажу, встановлених раніше чинним законодавством.

Відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими, умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше - від 25 років шести місяців до 30 років з них - не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах. Чоловіки, які мають не менше як половину стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого ст. 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.

Призначення пенсій за віком на пільгових умовах здійснюється у строгій відповідності до Списків виробництв, робіт і професій, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Для зарахування певної роботи із шкідливими і важкими умовами праці до пільгового стажу передусім потрібно підтвердити, що виконання цієї роботи дає право на пільгову пенсію, тобто що виконані всі умови, зазначені в статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» , а саме:

- зайнятість у шкідливих умовах праці протягом повного робочого дня (час простою, відпустки без збереження заробітної плати, тощо до пільгового стажу не зараховуються),

- що виконувана робота відповідає Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України,

- підтвердження пільгової роботи результатами атестації робочих місць.

Якщо вимоги статті 13 не дотримано, факт роботи на даній посаді не дає права на пільгову пенсію.

Згідно з Порядком застосування Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 р. № 383 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року за № 1451/11731), під час визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, чинні на період роботи особи.

Основним документом, що підтверджує загальний (страховий) стаж роботи є трудова книжка.

Особливості підтвердження пільгового трудового стажу окремих категорій працівників зазначені в Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.

Оскільки записи в трудовій книжці не містять всієї інформації, необхідної для визначення права на пільгову пенсію, відповідно до п. 20 вказаного Порядку, зі змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2006 р. № 920, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або організацій, а в разі ліквідації - у правонаступників. Такі довідки видаються із посиланням на первинні документи за час виконання роботи, що дає право на пільгову пенсію.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 № 18-1 «Про затвердження Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років» визначено механізм підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремої категорії працівників у разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника.

Підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років (далі - підтвердження стажу роботи), здійснюється комісіями з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років (надалі - Комісії), які створені при головних управліннях Пенсійного фонду.

Судом встановлено з матеріалів справи, що позивачем надано копії наказів від 25.10.2013 № 54 «Про прийняття на посаду» (а.с.18), від 13.03.2015 року №05 «про звільнення»(а.с.19), довідку від 26.09.2017 № 33 про те, що позивач працював на посаді виконроба (а.с.20), копію експертизи умов праці Держгірпромнагляду України (а.с.21), копію витягу з протоколу № 13-352 від 20.12.2013 року (а.с.22), копію посвідчення від 16.10.2007 № 13-204/25(а.с.23), копію посвідчення від 05.12.2013 № 01- 04/Д-18 (а.с.24) та копії листів до підприємств про надання документів на підтвердження пільгового трудового стажу (а.с.25-32).

Проте, згідно із витягами з ЄДРПОУ, що містяться в матеріалах справи (а.с. 33-41) підприємства на яких працював позивач ліквідовані.

Жодних доказів того, що комісія з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років розглядала і вирішувала питання про підтвердження стажу позивача, відповідачем не надано.

Отже, позивач у справі не може нести відповідальність або бути обмеженим у своїх правах на пенсійне забезпечення через об'єктивні, не залежні від нього причини.

З огляду на вказане суд вважає за необхідне зазначити, що гідно зі статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Не заперечуючи проти права органів, що призначають пенсію, вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі, слід зазначити, що таке право не повинно нівелювати обов'язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено п.4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 за N 22-1 (далі - Порядок №22-1).

Відсутність документів на підтвердження пільгового трудового стажу ОСОБА_1, не може нівелювати відомості трудової книжки, оформлені належним чином, та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого ним трудового та пільгового стажу.

Крім того, відповідно до п.3.3 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, надає, зокрема, допомогу особам, зазначеним у пунктах 1.1 і 1.2 розділу І цього Порядку, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії. Такими особами, згідно п.1.2 Порядку №22-1 є, зокрема позивач.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 06.03.2018 року у справі №127/9055/17.

Однак жодних доказів того, що відповідач надавав допомогу позивачеві щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії до відзиву відповідачем не надано.

, суд дійшов висновку про неправомірність дій з боку відповідача, який діяв в порушення норм чинного законодавства, зокрема, ч. 2 ст. 19 Конституції України, в якій зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а отже дії ГУПФУ у Львівській області є порушенням чинного законодавства.

Разом з тим, щодо зобов'язання відповідача прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1, пенсію за віком на пільгових умовах, передбачену Списком № 2 розділом XXVII, позицією 27.16 затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36, п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зі зменшенням пенсійного віку з дати набуття права на таку, тобто з 04 грудня 2017 року, суд зазначає наступне.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, ключовим завданням якого, є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.

Отже вказана позовна вимога є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Суд зазначає, що при розгляді справ за адміністративними позовами про зобов'язання органів Пенсійного фонду України призначити та виплатити пенсію за віком на пільгових умовах, суд вправі зобов'язати відповідний орган розглянути зазначене питання, а не приймати рішення про призначення та виплату такої пенсії, що не належить до компетенції суду.

Відповідно до вимог частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у поєднанні із частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, зобов'язання відповідача повторно розглянути питання щодо призначення та виплати пенсії за віком на пільгових умовах в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення» та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні.

Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, письмові доводи сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до вимог ст.139 КАС України, на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір в сумі - 704,80 грн. за подання вказаного позову до суду.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 1, 2, 5, 19, 20, 139, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ухвалив :

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення №2 Головного управління Пенсійного фонду України від 19.02.2018 р. №19/0302-36 про відмову у призначенні пенсії за віком (сп.№2) відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» ОСОБА_1.

3. Зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України у Львівській області (м. Львів, вул. Митрополита Андрея, буд. 10, ЄДРПОУ 13814885) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1; ІНФОРМАЦІЯ_1.) про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, передбачену Списком №2, з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні .

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (м. Львів, вул. Митрополита Андрея, буд. 10, ЄДРПОУ 13814885) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1; ІНФОРМАЦІЯ_1.) 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. сплаченого судового збору.

5. У задоволенні інших вимог відмовити..

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив судове рішення.

Повний текст складений 13.07.2018р.

Суддя Коморний О.І.