Рішення № 75299436, 12.07.2018, Луганський окружний адміністративний суд

10.2.4

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

12 липня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 812/1069/18

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Пляшкової К.О.,

за участю

секретаря судового засідання: Моспанюк Є.С.,

представників

позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 04.09.2017 б/н),

відповідача: Мілобінської М.Г. (довіреність від 22.05.2018 № 7),

розглянувши у судовому засіданні у порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про зобов'язання провести поновлення та виплату пенсії за віком,

ВСТАНОВИВ:

13 квітня 2018 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 (далі - позивач) до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (далі - відповідач, УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області) з вимогою про зобов'язання відповідача провести поновлення та виплату позивачу пенсії за віком з 07.10.2009 шляхом призначення її знову відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на підставі документів, що знаходяться в її пенсійній справі, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачу 01.08.2000 по досягненні пенсійного віку та наявності 30 років страхового стажу була призначена пенсія за віком, яка виплачувалась до виїзду позивача за кордон Жовтневим райсобезом м. Луганська. 26.03.2009 позивач виїхала з України до Ізраїлю на постійне місце проживання, де прийнята на консульський облік в консульському відділі посольства України в державі Ізраїль. З 2009 року по сьогоднішній день позивач призначеної за законом пенсії не отримує.

29 вересня 2017 року через свого представника позивач звернулася до відповідача із заявою про поновлення пенсії. Однак, 09.10.2017 позивачем отримано відповідь відповідача від 04.10.2017 № 16201/02-21, якою відмовлено у поновленні пенсії. Позивач вважає таке рішення незаконним, оскільки повноваження представника оформлені довіреністю з печаттю та апостилем. Подаючи заяву через свого представника, позивач діяла у відповідності до вимог чинного законодавства. Право громадянина на отримання пенсії не може бути пов'язано з такою умовою, як постійне місце проживання в Україні, а держава у відповідності до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право.

З посиланням на норми статті 46 Конституції України, пункту 1 частини першої статті 8, частину четверту статті 24, частину першу статті 26, статті 35, 44, 46, 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», статтю 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», представник позивача вважає відмову відповідача у поновленні виплати пенсії позивачу протиправною та зазначає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Оскільки з вини працівників відповідача позивач не отримує пенсію за віком, представник позивач зазначає, що на підставі норм Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушення строків їх виплати», Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, та Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» відповідач має у добровільному порядку обчислити та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів пенсії з проведенням її індексації.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 16.04.2018 позовну заяву залишено без руху, надано строк для усунення її недоліків (т. 1 арк. спр. 184).

На виконання вимог ухвали суду від 16.04.2018 представником позивача усунуто недоліки позовної заяви (т. 2 арк. спр. 1-2)

Ухвалою суду від 04.05.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання (т. 1 арк. спр. 1-2).

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, про що подав відзив на адміністративний позов (т. 2 арк. спр. 173-176), у якому зазначив, що ОСОБА_4 на обліку в УПФУ в м. Сєвєродонецьку не перебуває та ніколи не перебувала.

02.11.2017 на адресу УПФУ в м. Сєвєродонецьку надійшов лист Департаменту пенсійного забезпечення Пенсійного фонду України від 25.10.2017 № 14962/св-11, до якого було додане звернення ОСОБА_3 та копії документів, доданих до його звернення, а саме: копія довіреності, копія паспорта на ім'я позивача (дійсний до 31.07.2012), копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номера на ім'я позивача, копія посвідчення № 129278 копія заяви ОСОБА_4 про поновлення пенсії.

Листом від 10.11.2017 № 279/1/Я-8 на звернення позивача відповідач надав роз'яснення ОСОБА_3 про необхідність надання певних документів, які до теперішнього часу надані не були.

29.09.2017 невідомою особою у приймальні відповідача були залишенні копії тих самих документів, які 02.11.2017 надійшли від Пенсійного фонду України.

Відповідно до доповідної записки начальника адміністративно-господарського відділу від 29.09.2017 зафіксовано, що на роз'яснення працівників відповідача щодо порядку звернення із заявою про призначення (поновлення) пенсії, особа не реагувала.

Щодо позовної вимоги поновити виплату пенсії за віком шляхом призначення її знову відповідач зазначає, що жодний законодавчий акт України про пенсійне забезпечення не містить такого поняття як «поновлення пенсії шляхом призначення її знову». При цьому посилання позивача на статтю 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на думку відповідача, є неприпустимим, оскільки позивач ані у зверненні до Пенсійного фонду України, ані у зверненні до УПФУ в м. Сєвєродонецьку не просила поновити пенсію шляхом призначення її знову, по-друге, даною статтею визначено строк виплати пенсії по інвалідності в разі зміни групи інвалідності або відновлення працездатності.

Відповідач зауважує, що підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення (поновлення) пенсії за віком, є відповідна заява та додані до неї необхідні документи, подані в установленому порядку, та наявність пенсійної справи (для поновлення пенсії).

Позивач не надавала до відповідача оригінали документів про стаж, вік та заробітну плату.

Окрім того, як зазначає відповідач, згідно з Порядком № 22-1 заява про призначення пенсії містить розписку-повідомлення, де зазначається перелік документів, доданих до заяви. У заяві позивача про поновлення пенсії вказана розписка-повідомлення відсутня.

Також у відповідача відсутня пенсійна справа позивача.

За таких обставин, на думку відповідача, він не мав правових підстав для вирішення питання про призначення (поновлення) чи відмову в призначенні (поновленні) пенсії ОСОБА_4

Також відповідач вважає безпідставним посилання позивача на рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 № 25-рп/2009, оскільки дане рішення поширюється на осіб, які виїхали на постійне місце проживання за кордон після 07.10.2009, а згідно з наданою позивачем інформацією вона виїхала на постійне місце проживання за кордон 16.04.1999.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача поновити пенсію з 07.10.2009 УПФУ в м. Сєвєродонецьку зазначає, що дана вимога є передчасною, оскільки відповідачем узагалі не розглядалось питання про поновлення виплати пенсії позивачу. Суд не може підміняти собою орган владних повноважень щодо питань, які належать до його компетенції.

Крім того, відповідач посилається, що позивачем пропущено шестимісячний строк для звернення до суду, а клопотання про поновлення строку не подано.

Вимоги про призначення пенсії у розмірі, не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, а також про компенсацію втрати частини доходів відповідач так само вважає безпідставними.

На підставі викладеного відповідач просить відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою суду від 22.05.2018 відкладено підготовче судове засідання у справі, встановлено позивачу п'ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, копія якої одночасно з поданням до суду повинна бути надіслана іншим учасникам справи, встановлено відповідачу п'ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення, копія якого одночасно з поданням до суду повинна бути надіслана іншим учасникам справи (т. 2 арк. спр. 207).

29.05.2018 за вх. № 12464/2018 представником позивача подано відповідь на відзив відповідача (т. 2 арк. спр. 210- 218), в якому зазначено, що адміністративний позов подано із дотриманням вимог статті 122 КАС України. Так, листом відповідача від 04.10.2017 № 16201/20-21 позивачці відмовлено у поновленні виплати пенсії, відповідно про порушення свого права позивач дізналась лише після отримання такої відмови - 09.10.2017. До суду адміністративний позов поданий в межах шестимісячного строку з моменту, коли стало відомо про відмову у поновленні виплати пенсії.

Відповідач називає представника позивача, що діяла на підставі нотаріально посвідченої та апостильованої довіреності, - невідомою особою. На думку відповідача, представництво за довіреністю не є представництвом за законом, а тому представники позивача, які діють на підставі довіреності, не мають законних повноважень передати до відповідача особисту заяву про поновлення пенсії. Такі твердження є незаконним та дискримінаційними. Зазначено, що позивач є особою похилого віку, якій 73 роки, проживає у державі Ізраїль, з огляду на стан здоров'я та високу вартість поїздки до України не може особисто вручити відповідачу свою заяву. Таким чином позивач, скориставшись своїм конституційним та законом правом, уповноважила свого представника на підставі нотаріальної довіреності передати відповідачу свою заяву та інші документи необхідні для поновлення виплати пенсії.

Ухвалою суду від 13.06.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (т. 2 арк. спр. 226).

В ході розгляду даної справи представником позивача подано такі заяви та заявлено такі клопотання:

- представником позивача: клопотання про поновлення строку на подачу позовної заяви (т. 1 арк. спр. 153), яке вирішено в ухвалі суду від 04.05.2018 (т. 1 арк. спр. 1-2); клопотання від 15.05.2018 б/н про проведення підготовчого судового засідання без участі позивача та його представника (т. 2 арк. спр. 204); клопотання від 11.06.2018 б/н про проведення підготовчого судового засідання без участі позивача та його представника (т. 2 арк. спр. 229); клопотання про відкладення розгляду справи від 25.06.2018 б/н (т. 2 арк. спр. 232-233), яке вирішено протокольною ухвалою суду від 26.06.2018 (т. 2 арк. спр.237);

- від представника відповідача будь-яких заяв та клопотань не надходило.

Представник позивача у вступному слові підтримав позовні вимоги у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеному у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача у вступному слові заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.

Позивач, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю та 27.07.2009 прийнята на консульський облік в консульському відділі посольства України в державі Ізраїль, що підтверджується паспортом громадянина України для виїзду за кордон АТ 514866, виданим 31.07.2017 органом 1200 (т. 2 арк. спр. 41-57).

Відповідно до листа Департаменту пенсійного забезпечення від 25.10.2017 № 14962/СВ11 та звернення представника позивача б/н та б/д до виїзду на постійне місце проживання до Ізраїлю позивач мешкала за адресою: АДРЕСА_2 (т. 2 арк. спр. 186, 188).

Копією трудової книжки позивача підтверджується, що з 11.08.2000 Жовтневим УСЗН позивачу призначена пенсія (т. 2 арк. спр. 60-73).

Таку обставину підтверджено й копією пенсійного посвідчення позивача № 129278, виданого 29.08.2000 Жовтневим УСЗН м. Луганська (т. 2 арк. спр. 59).

29.09.2017 за вх. № 279/51-5 до відповідача надійшла заява представника позивача про поновлення виплати раніше призначеної пенсії ОСОБА_4 до якої додано копії довіреності на представництво, паспорта позивача, ІПН, пенсійного посвідчення, а також оригінал апостильованої заяви позивача від 04.09.2017 про призначення/перерахунок пенсії, в якій позивач просила поновити їй пенсію з 16.10.1999 (т. 2 арк. спр. 78, 192-199, 201-202).

Доповідною запискою від 29.09.2017 б/н відповідач зафіксував, що 29.09.2017 громадянкою, яка не надала документи, які посвідчують особу, залишені у приймальні документи для призначення та поновлення пенсії в кількості 5 пакетів. На роз'яснення щодо Порядку прийому документів, прохання звернутися до спеціалістів і правильно оформити заяви, громадянка не реагувала (т. 2 арк. спр. 177).

Листом від 04.10.2017 № 16201/02-21 відповідач повідомив представника позивача про те, що подання документів працівникам управління до функціональних обов'язків яких не належить прийом документів щодо призначення, перерахунку або поновлення виплати пенсії не допускається. Відповідно до Порядку № 22-1 заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто, або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії. Пересилання поштою заяви на призначення або поновлення пенсії діючим законодавством не передбачено. Також, зазначено, що позивач на обліку в УПФУ в м. Сєвєродонецьку не перебуває та ніколи не перебувала, пенсійної справи позивача немає, оскільки пенсія призначалась та була припинена виплата пенсії з 2009 року на момент виїду за кордон не в управління відповідача. Таким чином, позивач звернулась до спеціалістів відділу обслуговування громадян відповідно до вищевказаних нормативних документів, заява позивача вважається не поданою відповідно до встановленого Порядку подання документі до органів Пенсійного фонду України (т. 2 арк. спр. 79-80, 200).

11.10.2017 за вх. № 14962/Я-11 до Пенсійного фонду України надійшла заява представник позивача щодо передачі заяви про поновлення пенсії уповноваженому управлінню для розгляду по суті (т. 2 арк. спр. 188).

Листом Пенсійного фонду України від 25.10.2017 № 14962/ СВ-11 заяву ОСОБА_4 направлено до УПФУ в м. Сєвєродонецьку для розгляду по суті (т. 2 арк. спр. 186).

Відповідач листом від 10.11.2017 № 279/1/Я-8 надав позивачу роз'яснення, аналогічні викладеним у листі від 04.10.2017 № 16201/02-21 (т. 2 арк. спр. 187).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.

Статтею 8 Закону № 1058-IV закріплено право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Так, відповідно до пункту 1 частини першої цієї статті право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Відповідно до статті 44 Закону № 1058-IV встановлено порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії, відповідно до якого заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Частиною п'ятою статті 45 Закону № 1058-IV визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган ПФУ та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Пунктом 2 частини першої статті 49 Закону № 1058-IV передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється на весь час проживання за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Частиною другою статті 49 Закону № 1058-IV визначено, що поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Згідно зі статтею 51 Закону № 1058-IV у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 № 25-рп/2009 пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону № 1058-ІV щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним). Зазначені положення Закону № 1058-ІV втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Як зазначено в Рішенні № 25-рп/2009 оспорюваними нормами Закону № 1058-ІV держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07.02.2014, зазначив, що право на отримання пенсії, як таке, стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення).

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач як громадянин України має право на виплату призначеної їй пенсії. Підстави для поновлення конституційного права на виплату пенсії виникли після набрання чинності Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 № 25-рп/2009.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1).

Відповідно до пункту 1.5 Порядку № 22-1 заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім'ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії.

Отже, Порядком № 22-1 передбачено можливість подачі заяви як особисто пенсіонером, так і його уповноваженим представником. При цьому, відсутні вказівки на те, що останній повинен звертатися до органу ПФУ особисто та позбавлений можливості надіслати заяву та належні документи поштою.

Аналогічну за змістом правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2018 року по справі № 757/12134/14-а (реєстраційний № рішення в ЄДРСР 72335365).

Суд звертає увагу, що до УПФУ в м. Сєвєродонецьку звертався представник позивача на підставі нотаріально завіреної довіреності з проставленим апостилем, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Згідно з пунктом 1.7 Порядку № 22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Пунктом 2.8 Порядку № 22-1 визначено, що поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

Відповідно до пункту 4.1 Порядку № 22-1 що орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2).

Згідно з пунктом 4.2 Порядку № 22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;

4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (пункт 4.3 Порядку № 22-1).

Також пунктом 4.10 Порядку № 22-1 передбачено, що не пізніше 10 днів після надходження всіх необхідних документів для виплати пенсії орган, що призначає пенсію, повинен їх розглянути та прийняти відповідне рішення, яке оформлюється розпорядженням. Надані документи та заява зберігаються в пенсійній справі.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач, отримавши відповідну заяву позивач про поновлення виплати пенсії, мав розглянути заяву та прийняти вмотивоване рішення про поновлення виплати пенсії або про відмову в поновленні виплати пенсії.

Проте, за наслідками розгляду заяви позивача відповідач не прийняв рішення про поновлення виплати пенсії чи про відмову в поновленні її виплати, а надав відповідь листом від 04.10.2017 № 16201/02-21, чим порушив вимоги статті 45 Закону № 1058-ІV та пунктів 4.3, 4.10 Порядку № 22-1.

Суд критично оцінює доводи представника відповідача про те, що заява позивача не відповідала затвердженій Порядком № 22-1 формі, оскільки не містила розписки-повідомлення, та у відповідача не виник обов'язок щодо прийняття рішення за наслідками розгляду такої заяви.

Судом встановлено, що подана позивачем заява про поновлення виплати пенсії містить всі необхідні відомості, які передбачені у затвердженій Порядком № 22-1 формі (додаток 2).

Відсутність розписки-повідомлення не є підставою розцінювати подану позивачем заяву як заяву неналежної форми. До того ж, як слідує із додатку 2 до Порядку № 22-1, розписка-повідомлення підписується спеціалістом органу Пенсійного фонду. Відтак, на особу, яка звертається із заявою про призначення/перерахунок пенсії, не може бути покладено обов'язок оформлювати таку розписку-повідомлення.

Крім того, суд вважає за необхідне зауважити, що, з огляду на відповідь відповідача, викладену у листі від 04.10.2017 № 16201/02-21, неналежна форма заяви позивача не стала підставою для відмови в поновленні виплати пенсії.

Правову позицію, що зазначення про недотримання порядку звернення до Пенсійного органу із заявою, за умови, що така заява містить всю необхідну інформацію, що передбачена і заявою встановленого зразка, є формалізмом висловлено Верховним Судом у постанові від 30 травня 2018 року у справі № 537/3480/17 (реєстраційний № рішення в ЄДРСР 74375556).

Щодо обраного позивачем способу захисту суд зазначає таке.

У рішеннях по справах «Клас та інші проти Німеччини», «Фадєєва проти Росії», «Єрузалем проти Австрії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Оскільки в силу частини п'ятої статті 45 Закону № 1058-IV передбачено обов'язок органу Пенсійного фонду щодо прийняття відповідного рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунок) пенсії, суд вважає, що територіальний орган Пенсійного фонду має виключну компетенцію у питаннях призначення (перерахунку) пенсії. Отже, зазначене питання віднесено до дискреційних повноважень територіального органу Пенсійного фонду.

З урахуванням відсутності будь-якого вмотивованого рішення відповідача за заявою ОСОБА_4 про поновлення виплати їй пенсії суд вважає, що позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача провести поновлення та виплату пенсії позивачці шляхом призначення її знову відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з проведенням індексації та компенсацією втрати частини доходів є передчасними, оскільки до прийняття відповідного рішення спір про поновлення виплати пенсії (чи відмову в поновленні) не може бути предметом судового розгляду.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Згідно з частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

З метою ефективного захисту прав позивача суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об'єкту порушеного права, зобов'язавши УПФУ в м. Сєвєродонецьку повторно розглянути заяву ОСОБА_4 про призначення/перерахунок пенсії від 04.09.2017.

Таким чином суд дійшов висновку, що позов належить до часткового задоволення.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір в загальному розмірі 704,80 грн, що підтверджено квитанцією від 06.04.2018 (т. 1 арк. спр. 3).

Оскільки позов задовольняється частково, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені позивачем і документально підтверджені судові витрати по сплати судового збору у розмірі 352,40 грн.

Керуючись статтями 2, 9, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 (місце проживання: АДРЕСА_3, РНОКПП НОМЕР_1) до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (місцезнаходження: 93400, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Шевченка, будинок 9, код за ЄДРПОУ 21792459) про зобов'язання провести поновлення та виплату пенсії за віком задовольнити частково.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_4 від 04 вересня 2017 року про призначення/перерахунок пенсії.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області на користь ОСОБА_4 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 352,40 грн (триста п'ятдесят дві грн 40 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 16 липня 2018 року.

Суддя К.О. Пляшкова