Постанова № 75295553, 10.07.2018, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер справи: 663/2070/15-ц Головуючий в І інстанції: Кустов О.Ю.

Номер провадження: №22-ц/791/1029/18 Доповідач: Майданік В.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2018 року Апеляційний суд Херсонської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Майданіка В.В.,

суддів: Кутурланової О.В.,

ОСОБА_1,

секретар Прушинська О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_2, діючого в інтересах ОСОБА_3, на рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 11 березня 2016 року у цивільній справі за позовом кредитної спілки "Громада" до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

31 липня 2015 року кредитна спілка "Громада" звернулась у суд із вказаним позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, в якому просила стягнути з відповідачів як солідарних боржників на свою користь заборгованість за кредитом в розмірі 144707,51грн, в тому числі: заборгованість по процентах за користування кредитними коштами – 112692,50грн, суми 3% річних – 6603,08грн, суми інфляційних витрат – 25411,92грн.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

30.10.2009 року був укладений кредитний договір № 346 між позивачем та ОСОБА_3 строком дії до 25.10.2010 року. Пунктом 1.1. вищевказаного договору встановлено, що позичальнику (ОСОБА_3С.) надається кредит у сумі 68000,00грн, плата за користування кредитом становить 51,2 % річних від суми залишку кредиту.

Внаслідок неналежного виконання боржником умов кредитного договору, КС "Громада" подала позов до Скадовського районного суду Херсонської області про стягнення заборгованості за кредитом. Рішенням вказаного суду від 21.06.2011 року було стягнуто на користь позивача солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 заборгованість за кредитним договором у сумі 102193,21грн, яка утворилась станом на 27 жовтня 2010 року.

З моменту ухвалення вказаного рішення ОСОБА_3 проводив часткове погашення, а тому станом на 13.07.2015 року заборгованість по кредиту складала 63817,00грн, з них 36800,00грн по тілу кредиту та 27017,00грн по сплаті відсотків.

У зв’язку із непогашенням заборгованості до 13.07.2015 року, вважається, що боржник користується кредитними коштами, у зв’язку з чим, у відповідності до умов кредитного договору, з 27.10.2010 року (дати подання позову про стягнення заборгованості за кредитом) по теперішній час на несплачену суму кредиту нараховані проценти за користування кредитними коштами в розмірі 112692,50грн.

Крім того, згідно ч.2 ст.625 ЦК України нараховано станом на 13.07.2015 року 3% річних в розмірі 6603,08грн та суму інфляційних витрат в розмірі 25411,92грн.

Тобто, вся сума боргу становить 208524,51грн, яка складається з заборгованості по кредиту – 63817,00грн, заборгованості по процентах за користування кредитними коштами – 112692,50грн, суми 3% річних – 6603,08грн та суми інфляційних витрат – 25411,92грн.

З метою забезпечення виконання зобов’язань було укладено три договори поруки з поручителями: 1) з поручителями ОСОБА_4 і ОСОБА_5; 2) з поручителями ОСОБА_6 та ОСОБА_7; 3) з поручителем ОСОБА_8

У зв’язку з наведеним, позивач просив стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 як з солідарних боржників на свою користь заборгованість за кредитом у сумі 144707,51грн, що складається із: заборгованості по процентах за користування кредитними коштами – 112692,50грн, суми 3% річних – 6603,08грн, суми інфляційних витрат – 25411,92грн.

Рішенням Скадовського районного суду Херсонської області від 11 березня 2016 року вказаний позов кредитної спілки "Громада" задоволено частково. Суд вирішив:

--- стягнути з ОСОБА_3 на користь позивача заборгованість за кредитом за період з 28.01.2010 року по 13.07.2015 року в розмірі 144707,51грн, яка складається з заборгованості по відсотках за користування кредитом в сумі 112692,50грн, суми 3 % річних в розмірі 6603,08грн, суми інфляційних витрат в розмірі 25411,92грн;

--- у задоволенні позовних вимог позивача до поручителів ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення кредитної заборгованості відмовити за безпідставністю;

--- стягнути з ОСОБА_3 на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 1447,07грн.

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_2, діючий в інтересах ОСОБА_3, просить рішення суду першої інстанції скасувати у частині стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором та ухвалити нове рішення у цій частині про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з’ясування обставин справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права. Зокрема, вказав, що суд не звернув уваги на сплив позовної давності, та на те, що ОСОБА_3 не визнає заборгованості, оскільки він саме на виконання рішення суду від 21.06.2011р (яким було стягнуто заборгованість станом на 27.10.2010р) сплатив позивачу 27.09.2011р та 23.08.2012р відповідно 20000грн та 14000грн. При цьому він не здійснював жодного погашення за нарахованими за період з 28.10.2010р по 13.07.2015р процентами, 3% річних та інфляційних витрат. Тобто він не вчиняв дій, що свідчать про визнання ним заборгованості по процентах, 3% річних та інфляційних витрат, яка виникла з 28.10.2010р.

Тобто, вказане рішення оскаржується лише в частині вимог КС "Громада" до ОСОБА_3 і не оскаржується в решті.

Справа в апеляційному порядку переглядається вдруге.

Рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 23 червня 2016 року апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_2, діючого в інтересах ОСОБА_3, на рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 11 березня 2016 року було частково задоволено. Рішення суду першої інстанції було змінено, було зменшено суму, що підлягає стягненню з ОСОБА_3 на користь позивача з 144707,51грн до 80301,72грн (яка складається із заборгованості по процентах за користування кредитом у розмірі 55122,12грн, суми 3% річних в розмірі 3311,80грн, суми інфляційних витрат в розмірі 21867,80грн). Також було зменшено розмір судового збору, який підлягає стягненню з ОСОБА_3 на користь позивача з 1447,07грн до 803,00грн.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що зверненням позивача 02.11.2010р до суду з позовом було перервано позовну давність, вчиненням ОСОБА_3 дій, що свідчать про визнання боргу (здійснення 27.09.2011р, 22.08.2012р, 23.08.2012р погашення заборгованості) також було перервано позовну давність, а також що період, протягом якого підлягає стягненню з ОСОБА_3 заборгованість, слід обраховувати з 31 липня 2012 року по 13 липня 2015 року, тобто в межах 3-річного строку з дати звернення до суду (31.07.2015р) по дату проведення позивачем розрахунків (13.07.2015р).

Постановою Верховного Суду від 23 травня 2018 року касаційна скарга адвоката ОСОБА_2, діючого в інтересах ОСОБА_3, на зазначене рішення суду апеляційної інстанції була задоволена, рішення суду апеляційної інстанції було скасовано, а справу передано на новий розгляд до Апеляційного суду Херсонської області.

При цьому було зазначено, що рішення Апеляційного суду Херсонської області від 23 червня 2016 року переглядається у касаційному порядку у частині вимог КС "Громада" до ОСОБА_3, оскільки у іншій частині заявником та іншими учасниками справи не оскаржується.

Верховний Суд також вказав, що, зазначивши, що пред'явленням кредитною спілкою позову до відповідачів про стягнення кредитної заборгованості у листопаді 2010 року перебіг позовної давності перервався, а також прийнявши до уваги дії ОСОБА_3 щодо погашення заборгованості за кредитом (27 вересня 2011 року, 22 серпня 2012 року, 23 серпня 2012 року), суд апеляційної інстанції правильно визначив дату початку перебігу позовної давності після її переривання.

Також Верховним Судом зазначено, що апеляційний суд не взяв до уваги правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 07.09.2016р у справі №6-1412цс16: у випадку відсутності визначеного договором розміру процентів після спливу визначеного у договорі строку повернення кредиту, розмір процентів визначається на рівні облікової ставки Національного банку України, що не виключає застосування положення ст.625 ЦК України у разі прострочення виконання боржником грошового зобов'язання.

Зокрема зазначено, що апеляційний суд не врахував, що договором № 346 від 30 жовтня 2009 року, укладеним між КС "Громада" та ОСОБА_3, не встановлений розмір процентів після спливу визначеного у договорі строку його дії (25 жовтня 2010 року). Суд апеляційної інстанції за відсутності правових підстав визначив заборгованість відповідача зі сплати процентів за користування кредитом, виходячи із розміру 51,2 % річних, не визначив у межах позовної давності належний розмір заборгованості по процентах за користування кредитними коштами на рівні облікової ставки Національного банку України (відповідно і розмір виплат згідно ст.625 ЦК України).

За положеннями ч.1 ст.417 ЦПК України вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов’язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Відповідно до п.6 Розділу XV "Перехідні положення" Конституції України до впровадження нового адміністративно-територіального устрою України відповідно до змін до Конституції України щодо децентралізації влади, але не довше ніж до 31 грудня 2017 року, утворення, реорганізацію та ліквідацію судів здійснює Президент України на підставі та у порядку, що визначені законом.

Указом Президента України №452/2017 від 29.12.2017 року "Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах" було постановлено ліквідувати Апеляційний суд Херсонської області та утворити Херсонський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Херсонську область, з місцезнаходженням у місті Херсоні.

Однак, згідно з п.3 Розділу XІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів", що набрав чинності з 30.09.2016 року, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Крім того, відповідно до ч.6 ст.147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Також, відповідно до п.8 ст.1 Розділу XІІІ "Перехідні положення" ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Враховуючи наведене, оскільки Херсонський апеляційний суд як новоутворений суд свою роботу ще не розпочав, то до утворення останнього його повноваження продовжує здійснювати Апеляційний суд Херсонської області, у межах територіальної юрисдикції якого перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Із матеріалів справи та встановлених судом обставин вбачається наступне.

Відповідно до кредитного договору №346 від 30.10.2009 року, укладеного між КС "Громада" та ОСОБА_3, спілка як кредитодавець надала останньому як позичальнику кредит в сумі 68000грн на умовах строковості, зворотності, цільового характеру використання, платності та забезпеченості, а позичальник зобов’язався повернути кредит відповідно до умов передбачених цим договором та сплатити проценти за користування кредитом (п. 1.1). Цільове призначення кредиту: рефінансування (п. 1.2). Строк договору становить 12 місяців, тобто, з 30.10.2009 року по 25.10.2010 року (п. 1.3). За користування кредитом позичальник сплачує кредитодавцю проценти, передбачені п.3.1 договору (1.4). Плата за користування кредитом становить 51,2% річних від суми залишку кредиту (п. 3.1). За п.3.3. обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів здійснюються за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються від суми кредиту з наступного дня після дня надання кредиту позичальнику до дня повного погашення заборгованості за кредитом включно. В п.3.4 передбачено графік погашення кредиту згідно якого тіло кредиту та відсотками мали бути погашені позичальником 25.10.2010 року. Відповідно до п.3.6. при затримці виплати кредиту та процентів, відповідно до графіку погашення кредиту та процентів, позичальник сплачує кредитодавцю підвищений відсоток у розмірі 70% річних від суми залишку по кредиту за весь період прострочення до дати погашення заборгованості, незалежно від терміну дії договору (а.с.15 т.1).

Слід зазначити, що вказаним договором не встановлений розмір процентів після спливу визначеного у договорі строку його дії.

Для забезпечення виконання позичальником зобов’язань за вищезазначеним договором були укладені 30.10.2009 року три договори поруки: №346п між КС "Громада" та ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5; №346/1п між КС "Громада" та ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7; №346/2п між КС "Громада" та ОСОБА_3, ОСОБА_8 (а.с.16, 17, 18 т.1).

Згідно до п.1 вказаних договорів поруки поручителі зобов’язалися перед кредитором у повному обсязі відповідати по зобов’язаннях ОСОБА_3 як позичальника, що виникають із кредитного договору №346 від 30.10.2009 року.

Відповідальність поручителів настає у випадку, коли позичальник не виконує, або неналежним чином виконує свої грошові зобов’язання перед кредитором за кредитним договором (п. 2.1).

Договори вступають в силу з моменту їх підписання позичальником та поручителями і діють протягом трьох років після закінчення зобов’язань позичальника та поручителів перед кредитором по кредитному договору (п. 3.1).

Рішенням Скадовського районного суду Херсонської області від 21.06.2011 року у справі №2-643/11 з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на користь КС "Громада" було солідарно стягнуто заборгованість за кредитним договором №346 від 30.10.2009 року станом на 27.10.2010 року в сумі 102193,21грн, яка складається з заборгованості з тіла кредиту в розмірі 67776,74грн та заборгованості з відсотків в розмірі 34416,47грн. Розстрочено виконання рішення суду (а.с.19 т.1).

В матеріалах справи наявні квитанції від 27.09.2011 року (на суму 20000грн) та від 22.08.2012 року (на суму 14000грн), прибутковий касовий ордер №9251 від 23.08.2012 року (на суму 14000грн), а також особистий рахунок ОСОБА_3 №3237 із зазначенням фактичного погашення, за якими останній здійснював погашення заборгованості за кредитом (а.с.186-188 т.1).

Згідно листів за вих. №1651-1656 від 05.06.2015 року КС "Громада" повідомила відповідачів про наявність заборгованості за період з 27.10.2010р (дати подання позову про стягнення заборгованості за кредитним договором) по 05.06.2015р в розмірі 174547,91грн, яку вимагає сплатити в 10-денний строк від дня отримання вимоги, вимагала її погасити добровільно (а.с.20, 21, 22, 23, 24, 25).

Вказана заборгованість, як зазначено у вказаних листах, складається з: заборгованості за кредитом – 36800,00грн, заборгованості по сплаті відсотків (після рішення суду) – 27017,00грн, поточного боргу по сплаті відсотків – 110730,91грн (вказана сума – це нараховані проценти за користування кредитними коштами на несплачену суму кредиту).

Відповідно до розрахунку заборгованість за кредитним договором №346 від 30.10.2009 року станом на 13.07.2015 року складає 144707,51грн, в тому числі: заборгованість по процентах за користування кредитними коштами – 112692,50грн, суми 3% річних – 6603,08грн, суми інфляційних витрат – 25411,92грн (а.с.100-101 т.1).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив невиконання позичальником ОСОБА_3 зобов’язань за кредитним договором, що є підставою для стягнення з нього визначеної позивачем суми заборгованості, виходячи з визначеного договором розміру процентів в 51,2%, а також виходив з безпідставності вимог до поручителів через припинення поруки.

Однак повністю погодитися з таким висновком суду не можна, оскільки до нього він дійшов при порушенні норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права.

При розгляді справи в суді першої інстанції ОСОБА_3 подана письмова заява від 23.11.2015 року про застосування позовної давності (а.с.122 т.1).

Відповідно до положень ст.ст.256, 257 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність – це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.

У відповідності до положень ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Для обчислення позовної давності застосовують загальні положення про обчислення строків, що містяться в ст.ст.252-255 ЦК України.

Відповідно до ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Тобто новий строк позовної давності (після його переривання) починає свій перебіг наступного дня після пред'явлення позову.

Як вбачається з квитанцій від 27.09.2011 року та від 22.08.2012 року, прибуткового касового ордеру №9251 від 23.08.2012 року, а також особового рахунку ОСОБА_3 останній здійснював погашення заборгованості за кредитом, тобто вчинив дії що свідчать про визнання ним свого боргу, чим також переривав строк позовної давності, що передбачено ч.1 ст.264 ЦК України.

Також, у своїй заяві від 15.12.2014 року до КС "Громада" ОСОБА_3 визнав наявність заборгованості та обіцяв погасити її (а.с.102 т.1).

Тобто, цим самим також було перервано строк позовної давності, що передбачено ч.1 ст.264 ЦК України.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, не можна погодитись з доводами представника відповідача про те, що вказані вище кошти сплачувалися ним на виконання рішення суду, оскільки з вищевказаних документів вбачається, що вони вносилися ОСОБА_3 не до органів державної виконавчої служби, а до КС "Громада" безпосередньо з зазначенням призначення платежу як сплата по кредиту.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовну давність КС "Громада" не пропущено.

Згідно із ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч.1 ст.631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За змістом ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

У відповідності до ч.ч.1 та 3 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи вищезазначені положення закону та у випадку відсутності визначеного договором розміру процентів після спливу визначеного у договорі строку повернення кредиту, слід дійти висновку, що у такому випадку розмір процентів визначається на рівні облікової ставки Національного банку України, що не виключає застосування положення ст.625 ЦК України у разі прострочення виконання боржником грошового зобов'язання.

Вказана правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 07 вересня 2016 року у справі за № 6-1412цс16.

Як вже зазначено, позивач просив стягнути заборгованість за кредитом станом на 13.07.2015 року в розмірі 144707,51грн, в тому числі: заборгованість по процентах за користування кредитними коштами – 112692,50грн, суми 3% річних – 6603,08грн, суми інфляційних витрат – 25411,92грн.

Оскаржуваним рішенням вказаний позов кредитної спілки "Громада" задоволено частково, було стягнути з ОСОБА_3 на користь позивача вказану позивачем заборгованість за кредитом за період з 28.01.2010 року по 13.07.2015 року в розмірі 144707,51грн, а в задоволенні позовних вимог позивача до поручителів було відмовлено.

Однак, з зазначених вище підстав, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність стягнення із ОСОБА_3 на користь позивача заборгованості по сплаті відсотків, суми 3% річних, а також інфляційних витрат за період з 31 липня 2012 року по 13 липня 2015 року в межах 3-річного строку з урахуванням дати проведення позивачем розрахунків (по 13.07.2015 року) та дати звернення з позовом до суду (31.07.2015 року).

При цьому, як зазначено, договором № 346 від 30 жовтня 2009 року, укладеним між КС "Громада" та ОСОБА_3, не встановлений розмір процентів після спливу визначеного у договорі строку його дії (по 25 жовтня 2010 року).

Посилання представника позивача при апеляційному розгляді справи на встановлення в договорі, зокрема в п.3.6. такого розміру процентів після спливу визначеного у договорі строку його дії, не можуть бути взяті до уваги, оскільки зроблені на підстав невірного тлумачення вказаного пункту договору.

А тому, розмір заборгованості по процентах за користування кредитними коштами за вказаним кредитним договором повинен визначатися на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно має бути визначений і розмір виплат згідно ст.625 ЦК України.

З цим також погоджується і сторона відповідача ОСОБА_3, яка подала при апеляційному розгляді справи відповідне пояснення з розрахунком процентів, які визначені на рівні облікової ставки Національного банку України. Однак в даному розрахунку вказана облікова ставка є незмінною за весь відповідний період (7,75%), що не відповідає дійсності, оскільки вона весь час змінювалась. Тому вказаний розрахунок апеляційним судом не може бути взято до уваги.

За вказаний період (1078 днів – з 31.07.2012 року по 13.07.2015 року) за офіційними даними НБУ, облікова ставка Національного банку України складала:

з 23.03.2012 по 09.06.2013 – 7,50 %;

з 10.06.2013 по 12.08.2013 – 7,00 %;

з 13.08.2013 по 14.04.2014 – 6,50 %;

з 15.04.2014 по 16.07.2014 – 9,50 %;

з 17.07.2014 по 12.11.2014 – 12,50 %;

з 13.11.2014 по 05.02.2015 – 14,00 %;

з 06.02.2015 по 03.03.2015 – 19,50 %;

з 04.03.2015 по 27.08.2015 – 30,00 %.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, за вказаний період (з 31.07.2012 року по 13 липня 2015 року) розмір тіла кредиту, з якого визначається заборгованість по процентах (за формулою: тіло кредиту х процентна ставка : 365 х кількість днів), складав:

з 30.07.2012 – 52476,74грн;

з 30.09.2012 – 39476,74грн;

з 30.01.2013 – 39376,74грн;

з 30.06.2013 – 38876,74грн;

з 30.06.2014 – 37100,00грн;

з 08.08.2014 – 36900,00грн;

з 01.09.2014 – 36800,00грн.

Зводячи вказані періоди з визначенням облікової ставки НБУ та тіла кредиту у визначені періоди, отримаємо наступне:

Період Кількість днівОблікова ставка НБУ(%)Тіло кредиту (грн)1) З 31.07.2012 по 29.09.2012617,539476,742) З 30.09.2012 по 29.01.20131227,539476,743) З 30.01.2013 по 09.06.20131317,539376,744) З 10.06.2013 по 29.06.201320739376,745) З 30.06.2013 по 12.08.201344738876,746) З 13.08.2013 по 14.04.20142456,538876,747) З 15.04.2014 по 29.06.2014769,538876,748) З 30.06.2014 по 16.07.2014179,537100,009) З 17.07.2014 по 07.08.20142212,537100,0010) З 08.08.2014 по 31.08.20142412,536800,0011) З 01.09.2014 по 12.11.20147312,536800,0012) З 13.11.2014 по 05.02.20158514,036800,0013) З 06.02.2015 по 03.03.20152619,536800,0014) З 04.03.2015 по 13.07.201513230,036800,00

Таким чином, розмір заборгованості по процентах за користування кредитними коштами за вказаним кредитним договором за період з 31.07.2012 року по 13 липня 2015 року становить 12858,31грн (494,81 + 989,62 + 1059,94 + 151,03 + 328,06 + 1696,20 + 769,01 + 164,15 + 279,52 + 302,47 + 920,00 + 1199,78 + 511,17 + 3992,55).

Визначаючи за вказаний період (з 31.07.2012 року по 13 липня 2015 року) розмір суми 3% річних та розмір суми інфляційних витрат, колегія суддів враховує розрахунок заборгованості за кредитним договором №346 від 30.10.2009 року станом на 13.07.2015 року (а.с.4-5; 100-101), який містить дані станом на 30.07.2012 року щодо суми 3% (3187,75) та суми інфляційних витрат (3701,52грн), які розраховано по наростаючій із простроченого залишку по тілу кредиту.

Отже, розмір суми 3% річних складає 3415,32грн (6603,08 – 3187,76), а розмір суми інфляційних витрат складає 21710,40грн (25411,92 – 3701,52).

Таким чином, з ОСОБА_9 на користь позивача підлягає стягненню сума в загальному розмірі 37984,03грн, яка складається із заборгованості по процентах за користування кредитом у розмірі 12858,31грн, суми 3% річних у розмірі 3415,32грн, суми інфляційних витрат у розмірі 21710,40грн.

У цій справі, враховуючи доводи та вимоги апеляційної скарги, відповідно до ч.4 ст.367 ЦПК України, не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

На думку колегії суддів заслуговують на увагу та є обґрунтованими доводи відповідачів про припинення поруки внаслідок закінчення строку на який її було встановлено, що було обґрунтовано відображено у рішенні суду першої інстанції, оскільки, згідно до положень правової позиції Верховного Суду України у справі №6-6цс14, строк поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов'язання поруки. Отже, і право кредитора, і обов'язок поручителя по його закінченні припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може. Отже, вимогу до поручителя про виконання взятого ним зобов'язання має бути пред'явлено в межах строку дії поруки (6 місяців, 1 року чи будь-якого іншого строку, який встановили сторони в договорі).

Згідно зі ст.553 ЦК України під порукою розуміється договір, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Будучи за своєю правовою природою зобов’язанням порука припиняється на загальних підставах, передбачених главою 50 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.598 ЦК України зобов’язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Крім того, у ст.559 ЦК України встановлені спеціальні підстави припинення поруки.

Відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

Виходячи із ч.4 ст.559 ЦК України такий строк може бути передбачений в договорі або визначений в законі. Договірний строк застосовується до всіх без винятку зобов’язань. Визначення строку дії поруки як припиняючого тягне певні юридичні наслідки, зокрема, його закінчення є підставою для припинення поруки.

Відповідно до ч.ч.1 і 3 ст.251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк може бути визначено актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

На підставі ч.1 ст.252, ч.1 ст.253 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями, годинами. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Частина 1 ст.530 ЦК України містить загальне правило, згідно з яким якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Водночас абз.2 ч.1 ст.530 ЦК України містить норму, якою встановлено, що зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У зв’язку з тим, що порука є строковим зобов’язанням, чіткий строк дії договору поруки у договорах не визначений, а повне погашення заборгованості позичальником та поручителями може і не відбутися (тобто це не є вказівкою на подію яка має неминуче настати), не може вважатися таким строком і вказівка на повне виконання сторонами своїх зобов’язань за договором.

Доводи представника позивача про те, що строк поруки встановлений в договорі і складає три роки після повного погашення заборгованості за кредитним договором, судом першої інстанції обґрунтовано не були прийняті до уваги, оскільки таке погашення може і не відбутися, а дія поруки протягом невизначеного строку (безстроково) суперечить вимогам чинного законодавства.

А тому суд першої інстанції з підстав, передбачених законом, прийшов до висновку, що у відповідності до ч.4 ст.559 ЦК України порука припинилася.

Слід зазначити, що це і не заперечується позивачем, зокрема в його письмових поясненнях від 06.07.2018 року за №267, поданих до суду при апеляційному розгляді справи.

Таким чином, суд першої інстанції з достатньою повнотою з’ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази, та ухвалив законне і обґрунтоване рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог до поручителів з додержанням норм матеріального та процесуального права.

В решті ж, як зазначено вище, на підставі п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України оскаржуване рішення суду першої інстанції необхідно змінити, зменшивши розмір стягнення заборгованості із ОСОБА_3 на користькредитної спілки "Громада" з 144707,51 грн. до 37984,03грн, яка складається із заборгованості по процентах за користування кредитом у розмірі 12858,31грн, суми 3% річних у розмірі 3415,32грн, суми інфляційних витрат у розмірі 21710,40грн. та зазначити період стягнення з 31 липня 2012 року по 13 липня 2015 року в межах трирічного строку з урахуванням дати проведення позивачем розрахунків (по 13.07.2015 року) та дати звернення з позовом до суду (31.07.2015 року).

Відповідно апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Інші доводи апеляційної скарги не обґрунтовані вимогами закону, не підтверджені належними доказами та висновків суду не спростовують. Так, не можуть бути прийняті до уваги посилання скаржника на сплив позовної давності та на невчинення ОСОБА_3 жодних дій, які свідчили б про визнання ним кредитної заборгованості, оскільки вони спростовуються зібраними у справі доказами, зокрема здійснення ним погашення заборгованості 27.09.2011 року, 22.08.2012 року та 23.08.2012 року, а також визнання ним заборгованості та обіцянка її погасити в заяві від 15.12.2014 року. Тобто, має місце переривання позовної давності.

З іншого боку, підлягають відхиленню і доводи позивача, викладені в його письмових поясненнях від 06.07.2018 року за №267, поданих до суду при апеляційному розгляді справи, щодо правомірності визначення розміру заборгованості ОСОБА_3, виходячи із розміру 51,2% річних (з посиланням на п.3.3. Договору), оскільки, як вже зазначено, кредитним договором не встановлений розмір процентів після спливу визначеного у договорі строку його дії (по 25 жовтня 2010 року).

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України:

--- судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.1);

--- інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову – на відповідача;

2) у разі відмови в позові – на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.2);

--- при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов’язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов’язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат (ч.10).

Позовні вимоги до ОСОБА_3 задоволено на 26,24% (37984,03грн х 100% : 144707,51грн), відповідно відмовлено в позові на 73,76%.

При поданні позову позивачем сплачено 1447,07грн судового збору (а.с.1 т.1), при поданні апеляційної та касаційної скарг відповідачем ОСОБА_3 сплачено судовий збір в розмірі відповідно 1591,78грн (а.с.222 т.1) та 1736,49грн (а.с.6 і 26 т.2), тобто всього ним сплачено 3328,27грн судового збору.

Отже, з урахуванням часткового задоволення позову, з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача необхідно стягнути судові витрати в сумі 379,71грн (1447,07грн х 26,24% :100%).

Також, з урахуванням часткового задоволення позову, з позивача на користь відповідача ОСОБА_3 необхідно стягнути судові витрати в сумі 2454,93грн (3328,27 х 73,76% : 100%).

Таким чином, з урахуванням положення ч.10 ст.141 ЦПК України, з позивача на користь відповідача ОСОБА_3 слід стягнути різницю судових витрат в розмірі 2075,22грн (2454,93грн – 379,71грн).

Керуючись ст.ст.141, 367, п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України, ст.ст.525, 526, ч.4 ст.559, ч.2 ст.625, ст.ст.599, 631, 1046, 1048, 1049 ЦК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, який представляє інтереси ОСОБА_3, задовольнити частково.

Рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 11 березня 2016 року в частині стягнення із ОСОБА_3 на користькредитної спілки "Громада" заборгованості за кредитом змінити, зменшивши розмір стягнутої суми грошових коштів з 144707,51грн до 37984,03грн, яка складається із заборгованості по процентах за користування кредитом у розмірі 12858,31грн, суми 3% річних у розмірі 3415,32грн, суми інфляційних витрат у розмірі 21710,40грн.

Це ж рішення суду в частині вимог кредитної спілки "Громада" до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за кредитним договором в апеляційному порядку не переглядалось як таке, що не оскаржувалось.

Стягнути з кредитної спілки "Громада" на користь ОСОБА_3 судові витрати в сумі 2075,22грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання безпосередньо до Верховного Суду касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий _ _ _ _ _ _ _ _ _ ОСОБА_10

Судді: _ _ _ _ _ _ _ _ _ ОСОБА_11

_ _ _ _ _ _ _ _ _ ОСОБА_1