Постанова № 75295518, 12.07.2018, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 751/8779/17 Провадження № 22-ц/795/747/2018 Головуючий у I інстанції – ОСОБА_1 Доповідач - Онищенко О. І.Категорія – цивільна

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2018 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого-судді: Онищенко О.І.

суддів: Вінгаль В.М., Губар В.С.

секретарі: Поклад Д.В.

Позивач: ОСОБА_2

Відповідач: ОСОБА_3

Особа, яка подала апеляційну скаргу: ОСОБА_3

Розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу на рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 05 квітня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права на спілкування та виховання онуки (суддя Цибенко І.В.), ухвалене о 08 год. 21 хв. у м.Чернігів, повний текст рішення складено 13 квітня 2018 року,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, в якому просила усунути перешкоди у спілкуванні з онукою, зобов’язавши ОСОБА_3 не чинити їй перешкоди у спілкуванні з малолітньою ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1; встановити наступний порядок участі позивача у вихованні малолітньої онуки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, дозволивши позивачці забирати онуку до себе додому кожну першу та третю суботу місяця об 11-00 год. дня від батька за місцем його мешкання та повертати дитину батькові відповідно до 21-00 год. вечора на наступний день. Позов мотивовано тим, що 23 грудня донька позивача – ОСОБА_5, не перебуваючи в зареєстрованому шлюбі, народила дівчинку – ОСОБА_4 Під час реєстрації дитини відповідач і ОСОБА_5 подали спільну заяву до органів РАЦС про визнання ОСОБА_3 себе батьком дитини. 25 червня 2016 року донька позивачки померла, а дитина залишилась проживати разом з позивачкою. ОСОБА_2 вказувала, що 03 жовтня 2017 року ОСОБА_3 фактично викрав дитину, забравши її з місця мешкання в м.Ніжин та перевізши до місця свого мешкання в м.Чернігів. Після цього позивач неодноразово намагалася побачити свою онуку, приїздила в м.Чернігів, телефонувала відповідачу, однак її намагання ігнорувалися і вона жодного разу не змогла побачити свою онуку.

Рішенням Новозаводського районного суду м.Чернігова від 05 квітня 2018 року позов задоволено частково; зобов'язано ОСОБА_3 усунути перешкоди ОСОБА_2 у спілкуванні і у вихованні онуки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, визначено способи участі ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з онукою ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, шляхом встановлення систематичних зустрічей баби з дитиною кожної першої та третьої суботи місяця з 10.00 до 18.00 години з участю батька перші 3 зустрічі, а в подальшому без участі батька - ОСОБА_3, за місцем проживання дитини або у місцях загального дозвілля у м. Чернігові, за умови задовільного стану здоров’я дитини, з повідомленням батькові дитини про місце перебування, обов’язкового повернення дитини батькові в обумовлений час та дотримання режиму харчування, відпочинку, правил безпеки, встановлених для дітей даного віку; в задоволені решти вимог відмовлено; стягнуто з відповідача на користь позивача судові витрати в сумі 640 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить зазначене рішення суду змінити, виклавши третій абзац резолютивної частини рішення в такій редакції: визначити способи участі ОСОБА_2 у вихованні та сплкуванні з онукою ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, шляхом встановлення систематичних зустрічей баби з дитиною кожної першої та третьої суботи місяця з 10.00 до 12.00 години у м.Чернігові, визначити місце зустрічей: м.Чернігів, пров.Нахимова, 74 за місцем проживання дитини або у місцях загального дозвілля у м.Чернігові в присутності батька дитини, за умови задовіль ного стану здоров’я дитини, обов’язкового повернення дитини батькові в обумовлений час та дотримання режиму харчування, відповчинку, правил безпеки, встановлених для дітей даного віку. Апеляційна скарга мотивована тим, що чинним законодавством встановлено для батька, тобто для нього, обов’язок та відповідальність за виховання, навчання, розвиток дитини тощо, в той час як баба має право спілкуватися та брати участь у вихованні онуки. Відповідач вказує, що суд встановив інший спосіб участі позивача у спілкуванні та вихованні онуки, ніж той, який запропонував орган опіки та піклування у своєму висновку, при цьому не зазначивши, в чому саме полягає необгрунтованість (або недостатня обгрунтованість) висновку органу опіки та піклування, та в чому він суперечить інтересам дитини. За доводами ОСОБА_3, суд не звернув уваги, що дитина півроку проживає з батьком, з огляду на вік дитини та її глибоку прив’язаність до батька, спілкування позивачки з онукою за відсутності відповідача може призвести до моральної травми дитини та негативно вплинути на її психологічний та емоційний стан; крім того, вік позивачки створює ризики для малолітньої дитини при перебуванні з позивачкою наодинці. Також відповідач просить врахувати, що згідно звичного для дитини розпорядку дня (ОСОБА_4 щодня з 12.00 до 14.00 год. спить), а тому не може в цей час спілкуватися з позивачкою.

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

ОСОБА_6 з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ.

ОСОБА_6 до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки рішення суду оскаржується відповідачем лише в частині визначення способів участі позивача у вихованні та спілкуванні з онукою, то апеляційний суд переглядає рішення лише в зазначеній частині.

Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону в оскаржуваній частині відповідає рішення суду першої інстанції. Висновок місцевого суду підтверджується матеріалами справи, яким суд дав вірну оцінку, і не суперечить нормам матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини.

По справі встановлено, що ОСОБА_2 є матір’ю ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.7, 8).

ОСОБА_6 свідоцтва про народження 23 грудня 2015 року народилася ОСОБА_4, батьками якої є ОСОБА_3, та ОСОБА_5 (а.с.10).

ОСОБА_2 є бабою ОСОБА_4

24 червня 2016 року ОСОБА_5 померла (а.с.9).

Сторони не заперечують, що дитина після смерті своєї матері проживала з бабою ОСОБА_2

ОСОБА_6 довідки Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради ОСОБА_4 зареєстрована у ІНФОРМАЦІЯ_3 з 29 березня 2017 року (а.с.11).

Відповідно до висновку старшого інспектора ювенальної превенції Ніжинського ВП ГУНП встановлено, що 03 жовтня 2017 року близько 10 год. До ОСОБА_2 приїхав її колишній зять ОСОБА_3 і забрав без її згоди малолітню внучку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. 05 жовтня 2017 року ОСОБА_2 звернулась із заявою до поліції з проханням не проводити подальшу перевірку з приводу написаної нею раніше заяви, оскільки з ОСОБА_3 найшла спільну мову і хоче вирішити питання з зятем без втручання правоохоронних органів (а.с.14-15).

ОСОБА_6 обстеження умов проживання малолітньої ОСОБА_4 за місцем проживання в м.Чернігові по пров.Нахимова, 74 від 31 січня 2018 року встановлено, що для виховання та розвитку дитини створено належні умови (а.с.43).

Рішенням виконавчого комітету Новозаводської районної у м.Чернігові ради від 12 лютого 2018 року №27 затверджено висновок щодо розв’язання спору про визначення участі ОСОБА_2 у вихованні малолітньої онуки, ОСОБА_4, згідно якого орган опіки та піклування вважав за можливе спілкування ОСОБА_2 з малолітньою онукою кожної першої та третьої суботи місяця з 10.00 до 14.00 години у м.Чернігові, за умови задовільного стану здоров’я дитини, повідомлення батькові дитини про місце перебування, обов’язкового повернення дитини батькові в обумовлений час та дотримання режиму харчування, відпочинку, правил безпеки, встановлених для дітей даного віку (а.с.42).

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

ОСОБА_6 зі ст. 257 СК України баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи. з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.

Відповідно до ст. 263 СК України спір щодо участі баби у вихованні дитини вирішується судом відповідно до ст. 159 СК України.

У статті 159 СК України зазначено, що суд визначає способи участі у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування, вік дитини, стан її здоров’я та інші обстивини, що мають істотне значення.

Тобто законодавством встановлено правовий механізм визначення способу участі баби у вихованні дитини у випадку недосягнення згоди з батьками дитини стосовно такого способу, а саме: рішення щодо визначення порядку спілкування з онукою, приймається органом опіки та піклування на підставі вивчення всіх обставин, що мають істотне значення. Слід зазначити, що прийняте рішення органу опіки та піклування є обов'язковим для батьків (ст. 158 СК України). А у випадку вчинення перешкод того із батьків, з ким проживає дитина, тому з родичів, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, родич, який проживає окремо, має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

З матеріалів справи вбачається, що органом опіки та піклування визначено спосіб участі у вихованні та спілкуванні ОСОБА_2 зі своєю онукою ОСОБА_4 Батько дитини – ОСОБА_3 не заперечує проти спілкування баби з онукою, проте не погоджується з визначеним графіком спілкування, що свідчить про наявність спору між сторонами з приводу участі баби у вихованні та спілкуванні з онукою.

Частиною 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

ОСОБА_6 із ч.8 ст.7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.

Із системного тлумачення ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини ст.ст. 7, 141, 159 СК України випливає, що при вирішенні спору щодо участі у вихованні та порядку зустрічей з дитиною родичів, зокрема баби, судом мають враховуватися передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип прав та обов’язків інших членів сім’ї та родини на спілкування з дитиною може бути обмежений судом в інтересах дитини.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із визначеними судом першої інстанції способами участі ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з онукою і вважає їх такими, що якнайкраще забезпечують інтереси дитини, оскільки судом враховано ставлення баби до онуки і те, що позивач майже з народження виховувала та здійснювала догляд за онукою після смерті доньки.

Вимоги відповідача щодо необхідності визначення часу зустрічей баби з дитиною з 10.00 до 12.00 годин не можуть бути задоволені, оскільки лише дві години для спілкування з дитиною лише двічі на місяць буде недостатньо для задоволення потреб як дитини у спілкуванні з бабусею, так і потреб баби у спілкуванні з онукою. При цьому апеляційний суд враховує, що визначення періоду часу з 12.00 до 14.00 годин (період сну дитини) для спілкування з бабою не свідчить про порушення режиму дня дитини, оскільки рішенням суду позивача зобов’язано дотримуватися режиму відпочинку, встановленого для дитини відповідного віку. Суд першої інстанції обгрунтовано відступив від висновку органу опіки та піклування в частині визначення конкретного періоду часу на спілкування баби з онукою, врахувавши вік дитини і її потреби у сні (2-2,5 годин). При цьому визначення часу з 10.00 до 18.00 годин надасть можливість бабі спілкуватися з дитиною до сну та після нього.

Не впливають на правильність висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення позову доводи ОСОБА_3, що він має обов’язок та відповідальність за виховання, навчання та розвиток дитини, а баба має право спілкуватися та брати участь у вихованні онуки, оскільки судом зазначені батьківські обов’язки на бабу не покладалися, а спілкування дитини з бабою двічі на місяць не свідчить про вчинення перешкод батькові у виконанні своїх обов’язків щодо дитини.

Не можуть бути прийняті судом до уваги посилання відповідача на те, що спілкування позивачки з онукою за відсутності відповідача може призвести до моральної травми дитини та негативно вплинути на її психологічний та емоційний стан, оскільки це є припущенням, а з метою недопущення негативних впливів на психологічний та емоційний стан дитини суд визначив, що перші три зустрічі баби з онукою повинні відбутися з участю батька. До того ж, в оскаржуваному рішенні суду зазначено, що у разі зміни обставин, що мають істотне значення, сторони не позбавлені можливості вирішити питання про зміну умов спілкування дитини з бабою. Крім того, доводи ОСОБА_3, що вік позивачки створює ризики для дитини при перебуванні з позивачкою наодинці, жодними доказами не підтверджено.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 258, 263, 374, 375, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 05 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 13 липня 2018 року.

Головуючий:Судді: