Ухвала суду № 75293820, 12.07.2018, Високопільський районний суд Херсонської області

Справа № 652/678/16-к

У Х В А Л А

Іменем України

12 липня 2018 року Високопільський районний суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Дамчука О.О.,

при секретареві Крат С.Ф.,

за участю прокурора Челишева А.С.,

адвоката ОСОБА_1

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в смт. Високопілля в залі суду обвинувальний акт по кримінальному провадженню № 12016230130000265 від 07.10.2016 року відносно ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

встановив:

В провадження Високопільського районного суду Херсонської області надійшов обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12016230130000265 від 07.10.2016 року за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України після скасування вироку Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 22.01.2018 року, апеляційним судом Херсонської області та неможливості утворення нового складу суду у Нововоронцовському суді Херсонської області для судового розгляду.

В підготовчому судовому засіданні прокурор вважав за можливе призначити по кримінальному провадженню судовий розгляд, та заявив клопотання про продовження запобіжного заходу відносно ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, оскільки продовжують існувати ризики, що стали підставою для застосування до ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1ст. 177 КПК України, а саме ризики: - ухилитися від суду; - незаконного впливу на потерпілого, свідків; - вчинити інше кримінальне правопорушення не зменшились та продовжують існувати.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 заявив суду клопотання про повернення обвинувального акту прокурору через допущені досудовим слідством порушення норм ст. 291 КПК України. Клопотання мотивовано тим, що органом досудового розслідування формулювання обвинувачення, пред'явленого ОСОБА_2А, викладено неналежно, формально і узагальнено. Обвинувальний акт не містить відомостей стосовно часу смерті потерпілого ОСОБА_3 та точної дати смерті, оскільки вони відсутні у висновку судово-медичної експертизи № 120 від 15.112016 року. Просить суд повернути обвинувальний акт прокурору для виконання вимог ст. 291 КПК України та усунення недоліків.

Щодо клопотання про продовження запобіжного заходу відносно ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, просив задовольнити його частково, а саме, замінити на домашній арешт за фактичним місцем мешкання за адресою с. Ольгине буд. 49 Високопільського району Херсонської області з застосуванням електронного засобу контролю, оскільки відпали ризики передбачені ст. 177 КПК України, так як свідки по даному кримінальному провадженню неодноразово допитувалися, зібрані всі докази та поведені експертизи.

Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав клопотання свого захисника.

Прокурор просить суд відмовити у задоволенні клопотання захисника про повернення обвинувального акта, оскільки вказані недоліки є несуттєвими та не впливають на кваліфікацію кримінального правопорушення та об'єктивний розгляд справи

Потерпілий ОСОБА_3 у судове засідання не з’явився надав суду заяву про проведення підготочого судового засідання без його участі, за згодою учасників судового процесу, в порядку ст. 315, ст. 325 КПК України, суд вважає за можливим проведення підготовчого судового засідання по даному кримінальному провадженню у відсутності потерпілого.

Заслухавши сторони, дослідивши обвинувальний акт, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до вимог ч. 1 і ч. 2 ст. 9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов’язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов’язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом’якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Разом з тим згідно вимог ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні обов’язковому доказуванню підлягають:

- подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);

- винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення;

- вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат;

- обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом’якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження.

Статтею 62 Конституції України передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, з чого випливає, що формулювання обвинувачення повинно бути конкретним.

Так, згідно обвинувального акту, під час досудового розслідування установлено, що 07 жовтня 2016 року близько 03.00 год., ОСОБА_4 знаходячись в кімнаті спальні будинку № 23 по вулиці Степовій в с. Ольгине Високопільського району Херсонської області, за місцем проживання власника будинку громадянина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, переслідуючи прямий злочинний умисел направлений на заподіяння тілесних ушкоджень іншій особі, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, в ході сварки з ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка виникла на ґрунті раптово - виниклих, неприязних стосунків умисно наніс ОСОБА_6 8 ударів ногами по голові. Після чого витягнув ОСОБА_6 з будинку на подвір'я вище вказаного будинку та наніс ще два удари ногами по голові та 3 удари по тулубу останнього, спричинивши, згідно висновку судово-медичної експертизи трупу № 120 від 15.11.2016 року наступні тілесні ушкодження закрита внутрішньочерепна травма, правобічна субдуральна гематома, забій головного мозку, крововиливів під мозкові оболонки, крововиливи в м'які тканини голови, синці обличчя, крововиливи в м'які тканини обличчя, рани губ, які виникли від дії тупих предметів і відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя, синець в області лівої реберної дуги, перелом 7-го ребра зліва, які відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, синці садна тулуба і кінцівок, синець шиї, які виникли від дії тупих предметів і відносяться до легких тілесних ушкоджень. Смерть наступила в результаті закритої внутрішньочерепної травми у вигляді правобічної субдуральної гематоми, забиття головного мозку, крововиливів під м'які мозкові оболонки, що призвели до здавлювання головного мозку, що підтверджується наявністю і характером пошкоджень, даними судово-гістологічної експертизи, які згідно висновку судово-медичної експертизи трупу № 120 від 15.11.2016 року виникли за 4-12 годин до настання смерті від дії тупих предметів з обмеженою поверхнею зіткнення та по ознаці небезпеки для життя відносяться до тяжких тілесних ушкоджень та від яких 07.10.2016 року настала смерть потерпілого ОСОБА_6

Дії ОСОБА_2 кваліфіковані за ч. 2 ст. 121 КК України, як умисне тяжке тілесні ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння що спричинило смерть потерпілого.

Таким чином обвинувальний акт не містить відомостей стосовно часу та дати точної смерті потерпілого ОСОБА_6, а також точної дати завдання останньому тілесних ушкоджень, не зазначено форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, що є істотним порушенням кримінального процесуального закону та підлягає доведенню відповідно до ст. 91 КПК України, та не уможливлює дотримання встановленого законом порядку повно та всебічно дослідити обставини, які мають істотне значення для кримінального провадження та правильної кваліфікації дій винного.

На дану обставину також звернув увагу апеляційний суд Херсонської області в ухвалі від 17.05.2018 року, (а.с.40-42 Т.4) яка є обов’язковою до виконання судом першої інстанції, а саме зазначив, «… що не було встановлено час та дату смерті ОСОБА_7, матеріали справи містять суперечливі відомості щодо дати смерті потерпілого. В наданих довідках, підписаних експертом ОСОБА_8 вказано, що ОСОБА_6 помер 06.10.2016 року. Висновки судово-медичної експертизи не містять вказівки на дату та час смерті потерпілого..»

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, формулювання обвинувачення в обвинувальному акті викладається після викладу фактичних обставин кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до положень п. (а) ч. 3 ст. 6 Конвенції кожен, кого обвинувачено у вчиненні злочину, має право бути негайно і детально проінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини і обставини обвинувачення проти нього.

Про право обвинуваченого на отримання докладної інформації щодо суті та причин обвинувачення, висунутого проти нього, наголошується у рішеннях ЄСПЛ у справах "Маттоціа проти Італії" від 07 березня та 04 липня 2000 року та "Ващенко проти України" від 26 червня 2008 року, в яких зазначено: "Обвинувачення для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру (п. 51)".

У рішенні від 25 липня 2000 року, ухваленому у справі "Маттоціа проти Італії", детальніше прописано: "Обвинувачений у скоєнні злочину має бути негайно і детально поінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь детальності інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. У цьому відношенні обсяг та доречність наданої обвинуваченому інформації слід оцінювати крізь призму положення, закріпленого у п. "b" ч. 3 ст. 6 Конвенції. Аналогічно слід оцінювати інформацію про зміни, які мали місце в обвинуваченні, включаючи зміни причини обвинувачення".

Таким чином з підстав неконкретності обвинувачення, яке порушує право особи на захист і є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

З огляду на вищевикладене суд вважає, що невідповідність обвинувального акта вимогам КПК є підставою для повернення цього процесуального документа винятково на етапі проведення підготовчого судового засідання судом першої інстанції. Саме тому правильність формулювання обвинувачення як одна з вимог обвинувального акта має перевірятись лише судом першої інстанції в порядку, визначеному ст. 314 КПК, яка і визначає процесуальні наслідки неправильності, у тому числі неповноти сформульованого в обвинувальному акті обвинувачення. З огляду на положення ст. 337 КПК саме в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта в послідуючому має бути проведено судовий розгляд.

Беручи до уваги те, що обвинувальний акт від 26.12.2016 року не відповідає вимогам КПК України, що перешкоджає призначенню кримінального провадження до судового розгляду на підставі цього обвинувального акту, суд вважає за необхідне повернути обвинувальний акт прокурору.

Крім того, суд вважає, що клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу відносно ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню та запобіжний захід у вигляді тримання під вартою слід продовжити на 60 календарних днів, оскільки ризики передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1ст. 177 КПК України, а саме ризики того, що обвинувачений може ухилятися від суду, незаконного впливу на свідків та вчинення іншого кримінального правопорушення не зменшилися, продовжують існувати, оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років, обвинувачений не має стійких соціальних зв’язків роботи, постійного місця проживання, власної сімї, раніше судимий за вчинення тяжкого злочину, судимість за який не погашена і тому інший більш м’який запобіжний захід не усуне зазначених ризиків і є недоцільним.

На підставі викладеного, керуюсь ст.ст.176,177,183,199,314-316 КПК України, суд,

ухвалив:

Клопотання захисника ОСОБА_1 про повернення обвинувального акту -задовольнити.

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12016230130000265 від 07.10.2016 року відносно: ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України - повернути прокурору Бериславської місцевої прокуратури Херсонської області, в зв'язку з тим, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України.

Продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_4 громадянина України, зареєстрованого: ІНФОРМАЦІЯ_5, проживаючого: ІНФОРМАЦІЯ_6, строком на 60 (шістдесят) календарних днів, тобто до 10.09.2018 року включно.

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу ОСОБА_2, на домашній арешт відмовити.

Копію ухвали направити начальнику Державної установи "Миколаївський слідчий ізолятор" для виконання.

На ухвалу протягом семи діб з дня її винесення може бути подана апеляція до Апеляційного суду Херсонської області через Високопільський районний суд Херсонської області.

Суддя О.О. Дамчук