Постанова № 75292907, 13.07.2018, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа № 592/6271/18

Провадження № 3/592/1230/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2018 року м.Суми

Суддя Ковпаківського районного суду м.Суми Чернобай О.І., за участю секретаря судового засідання Тіптюк В.О., захисника ОСОБА_1, із застосуванням технічних засобів фіксування судового провадження, що відповідає вимогам ч.6 ст.11 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань справу про адміністративне правопорушення відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, гр-на України, навчающогося у Сумському вищому професійному училищі будівництва та автотранспорту № 11, група 32, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2/1, кв.49,

за ч.1 ст.130 КпАП України,

В С Т А Н О В И В :

29.05.2018 року, о 03:00 год., в м.Суми, по вул.Роменській, 98, водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом М-2137 номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп’яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан алкогольного сп’яніння відмовився у присутності двох свідків, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху.

При судовому розгляді справи ОСОБА_2 винним себе у вчинені правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України не визнав і суду показав, що дійсно 29.05.2018 року, у нічний час він керував автомобілем “Москвич”, належним його дідусю і їхав з Лебединського району в м.Суми. Разом з ним в автомобілі знаходився його товариш ОСОБА_3. При в’їзді в Суми, вони були зупинені співробітниками патрульної поліції, які попросили пред’явити документи, що він і зробив. Потім поліцейські попросили дихнути в їхню сторону і він дихнув. Далі один з поліцейських спитав чи пив він спиртне. Він відповів, що ні. У нього спитали, а чому тоді запах алкоголю з рота. Він відповів, що ввечері не чистив зуби. Поліцейські спитали, чому вони голі та босі, оскільки він був “з голим торсом”, а його товариш босий. Він відповів, що в автомобілі пічка зламалась і не виключається, тому в одязі жарко. Далі поліцейські викликали ще одну патрульну машину щоб привезли Драгер. Він пішов до свого автомобіля щоб накинути піджак, але один з поліцейських підійшова до нього і сказав, якщо він відмовляється дихати у Драгер і їхати з ними в наркодиспансер, то його машину на штрафмайданчик забирати не будуть і спитав чи зрозумів він це. Він відповів, що зрозумів. Далі поліцейські зупинили двох свідків і в їх присутності спитали чи буде він дихати в Драгер і він відмовився продувати та відмовився їхати в наркодиспансер, оскільки один з поліцейських казав, що у разі відмови машину забирати не будуть. Далі відносно нього був складений адміністративний протокол і він забрав свою машину.

З приводу власноручного запису в протоколі щодо вживання пива, суду пояснив, що накануні, десь о 16:00 год. випив в селі пляшку пива 0,5 літра “1715 Лвівське”, поїв та ліг спати.

Також у судовому засіданні був переглянутий DVD-диск з відеозаписом з боді-камері поліцейських. На цьому диску знаходився тільки один файл тривалістю близько 2-х хвилин і при його перегляді видно, що запис розпочався вже після зупинки транспортного засобу, коли ОСОБА_2 і його товариш вже вийшли з автомобіля. Поліцейська спитала чому вони голі та боси на що ОСОБА_2 відповів, що у нього в машині зламалась пічка, яка не виключається, тому там дуже жарко і він зняв з себе футболку, а його товариш повідомив, що коли штовхали машину з калюжі, то він намочив кросівки, тому стояв босий. Потім чутно, як жінка-поліцейська викликала другий екіпаж з приладом Драгер. Далі один з поліцейських став відходити в сторону і за ним пішов ОСОБА_2 і на цьому моменті відео закінчилось.

Захисник просив суд звернути увагу на ледь чутний вислів поліцейського, який з ОСОБА_2 відходив в сторону і який сказав: “ти чухать будеш комусь іншому” при цьому не надавши своїх коментарів цій фразі, а тільки зауважив, що між поліцейським і ОСОБА_2 певно була розмова про вживання спиртних напоїв.

В судовому засіданні також, за клопотанням сторони захисту була допитана в якості свідка інспектор Управління патрульної поліції у Сумській області ОСОБА_4, яка складала адміністративний протокол і яка суду пояснила, що в ніч на 29.05.2018 року в місті Суми був план “перехват” із-за розбійного нападу на таксиста, тому вона разом із своїм напарником знаходились на в’їзді в місто Суми по Київській трасі і несли службу. Близько 03 години ночі вони зупинили автомобіль “Москвич”, який в’їжджав в Суми. Вона побачила через дорогу, як з автомобіля вискочило двоє хлопців, один /водій/ був “ з голим торсом”, а другий був босий. Це їх здивувало. Від обох хлопців доносився запах алкоголю з рота. Водію ОСОБА_2 запропонували пройти огляд на стан сп’яніння і він спочатку погодився, тому вона стала викликати інший екіпаж патрульної поліції в якому був прилад “Драгер”, оскільки не всі екіпажи укомплектовуються цими приладами на зміну. Також зупинили двох свідків. Поки чекали на другий екіпаж, то ОСОБА_2 чомусь відмовився від огляду на стан сп’яніння як на місці зупинки, так і наркодиспансері. Приїхав другий екіпаж з Драгером, але ОСОБА_2 все одно відмовлявся від проходження огляду на стан сп’яніння. Крім того, ОСОБА_2 питав, а як буде краще відмовитись від цього огляду чи пройти його. Вона повідомила, що відмова буде прирівнюватись до того, що за це також передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КпАП і за відмову теж складається адміністративний протокол. Особисто вона не казала, якщо він відмовиться від огляду на стан сп’яніння, то вони віддадуть йому машину і такого не чула від своїх колег. В подальшому ОСОБА_2 у присутності двох свідків відмовився від огляду на стан сп’яніння, тому відносно нього був складений відповідний протокол у якому він власноручно зазначив про свою відмову від огляду.

Також додала, що якби ОСОБА_2 одразу, як він стверджує, відмовився від огляду на стан сп’яніння, то вона не стала б викликати іншого екіпажу з Драгером, а одразу б склали протокол.

Ці покази поліцейської також підтверджуються і уривком з відео де чутно як вона викликала другий екіпаж з Драгером.

Вирішуючи дану справу суд, на підставі показань ОСОБА_2, а також переглянутого уривка відеозапису з боді-камери та показань поліцейської повинен надати відповідь на запитання чи малась у даному випадку відмова водія ОСОБА_2 від огляду на стан сп’яніння відповідно до встановленого прядку.

Тому відповідаючи на дане питання суд зазначає наступне.

Те, що вказаним автомобілем в момент зупинки керував саме ОСОБА_2 ніким не оспорюється і ніяких сумнівів не викликає.

Так, у відповідності з вимогами п.1.3. Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Враховуючи, що ОСОБА_2 має посвідчення водія відповідної категорії, то це свідчить, про його обізнаність з Правилами дорожнього руху.

Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Тобто, даний пункт Правил передбачає саме обов'язок водія /а не його право/ на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного чи інщого виду сп'яніння.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що кожна сторона під час розгляду справи повинна мати рівні можливості, і жодна з сторін не повинна мати якихось вагомих переваг над опонентом. (Наприклад Справа «Ноймайстер проти Австрії» 1968 р.)

У даному випадку судом було дотримано вказаних правил рівності сторін при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 та судом за його клопотанням було допитано інспектора поліції, яка складала адміністративний протокол і ОСОБА_2 була надана можливість задавати інспектору питання у судовому засіданні.

Інших будь-яких клопотань щодо витребування доказів чи допиту інших свідків з боку ОСОБА_2 та його захисника не заявлялось, тому суд забезпечив його право на справедливий суд.

З протоколу про адміністративне правопорушення, який відповідно до ст.251 КпАП України є доказом в даній справі вбачається, що водій ОСОБА_2 власноручно написав в протоколі, що він керував автомобілем, випив пляшку пива, в СОНД не поїде. У Драгер дути не буде.

Тобто, він особисто та в присутності двох свідків відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп’яніння в установленому порядку як за допомогою приладу Драгер на місці зупинки, так і в Сумському наркологічному диспансері.

Допитувати вказаних двох свідків у даному випадку не було необхідності, т.я. ОСОБА_2 у протоколі сам зазначив, що відмовляється від вказаного огляду і в судовому засіданні він теж підтвердив, що у дійсно у присутності свідків він відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп’яніння, але в суді цю відмову пояснив тим, що поліцейські йому сказали, якщо він відмовиться від цього огляду, то вони не стануть вилучати його автомобіль.

При цьому на підтвердження такої позиції сторона захисту послалась на відсутність усього відеозапису і наявність тільки його уривку тривалістю 2 хвилини.

З приводу відеозапису суд зазначає, що співробітники поліції в даному випадку взагалі мали право не проводити відеозапису, який вони проводять виключно для своєї безпеки і підтвердження законності своїх дій і у випадку відсутності взагалі відеозапису суд приймав би рішення, як у даному випадку на підставі інших доказів, що містяться в матеріалах справи.

І таким безперечним доказом є власноручно зроблений запис ОСОБА_2 у протоколі про адміністративне правопорушення про його відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп’яніння, який він зробив будучи абсолютно адекватною людиною, яка повністю розуміла значення своїх дій.

Суд зобов'язаний при розгляді справ усіх категорій неухильно дотримуватися вимог Конституції України, міжнародних договорів, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, тобто з урахуванням рішень Конституційного Суду України та практики Європейського суду з прав людини, ст. 62 Конституції України (презумпція невинуватості) та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії» від 06 грудня 1998 року Європейський Суд вирішив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою» (п. 150, п. 253).

Крім того, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати у рішенні, ухваленому 29 червня 2007 року у справі «О’Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (“O’Halloran and Francis v. the United Kingdom”) також зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов’язки у правовому полі ? зокрема, як для даного випадку обов’язку відповідно до п.2.5 Правил дорожнього руху на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння.

Таким чином, у судовому засіданні, зібраними патрульною поліцією доказами було доведено поза будь-яким розумним сумнівом винуватість водія ОСОБА_2 у відмові від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння відповідно до встановленого порядку.

Також Європейський суд з прав людини вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Тому суд обґрунтував дане своє рішення, надавши оцінку всім доводам особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, показанням свідка та іншим матеріалам справи, що в даному випадку є мірою до якої суд має виконати свій обов'язок щодо обґрунтування рішення.

Таким чином, дослідивши та проаналізувавши у судовому засіданні усі вищенаведені докази та надавши аналіз цим доказам у даному рішенні, доходжу висновку про повну відповідність дій співробітників патрульної поліції вимогам «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції” і повну доведеність вини ОСОБА_2 у відмові від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп’яніння в установленому порядку на вимогу поліцейських, що є порушенням п.2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.130 КпАП України.

Обставин, які б пом'якшували або обтяжували відповідальність при розгляді справи не встановлено.

Враховуються характер вчиненого правопорушення, його суспільну небезпеку, особу порушника, який є студентом, ступінь його вини, відсутність обставин, що пом'якшують відповідальність вважаю, що ОСОБА_2 повинен бути підданий адміністративному стягненню у виді штрафу з позбавленням його права керування транспортними засобами і з нього підлягає стягненню судовий збір у відповідності з вимогами ст.401 КпАП України у розмірі 352,40 грн.

Відповідно до ч.1 ст.307 КпАП України штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п’ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, …а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п’ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Згідно ч.ч.1 і 2 ст.308 КпАП України у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується:

- подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.

Керуючись ст.ст.401 , ч.1 ст.130 КпАП України,

П О С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 10200 (десять тисяч двісті) грн. з позбавленням його права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнути з ОСОБА_2, в порядку ст.401 КпАП України на користь держави судовий збір у розмірі 352,40 грн. за наступними реквізитами: Одержувач – ГУК у м. Києві /м. Київ/22030106 ЄДРПОУ – 37993783 Банк одержувача – Казначейство України (ЕАП) МФО – 899998 Рахунок – 31211256026001 Код платежу – 22030106.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п’ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п’ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у вказаний строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується:

подвійний розмір штрафу, визначеного у постанові про стягнення штрафу.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Апеляційного суду Сумської області через Ковпаківський районний суд м.Суми протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя О.І. Чернобай