Вирок № 75291676, 13.07.2018, Окнянський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Красноокнянський районний суд Одеської області)

Красноокнянський районний суд Одеської області

Справа № 506/748/16-к

Провадження № 1-кп/506/29/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.07.2018смт Окни

Красноокнянський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Бурдинюк О.С.

секретаря Гушкана Є.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у смт Окни обвинувальний акт по кримінальному провадженні внесеному, до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.12.2016 року за №12016160350000447, відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Попоуци, Резинського району, Республіки Молдова, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, громадянина України, освіта середня, непрацюючого, неодруженого, раніше судимого: Красноокнянським районним судом 16.12.2015 року за ч.1 ст.164 КК України до 100 годин громадських робіт, покарання відбуте,

- обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, -

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - Дар'яша В.І.

потерпілої - ОСОБА_2

представника потерпілої - ОСОБА_3

обвинуваченого - ОСОБА_1

захисника - Кузьонного О.І.

перекладача - ОСОБА_5

В с т а н о в и в:

11.12.2016 року, близько 19 години 00 хвилин, в темну пору доби, водій ОСОБА_1, керуючи автомобілем «ВАЗ 2106», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, у порушення п.п. 2.9 а, 2.3, 31.1, 31.4.3, 12.1, 12.3, 11.1, 11.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМ України, від 10.10.2001, № 1306 (далі - Правила), перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, перед виїздом не перевірив та не забезпечив технічно справний стан керованого ним транспортного засобу, в якого була змінена схема головного освітлення, діючи необережно, у формі злочинної недбалості, не передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачити, здійснюючи рух в правій смузі проїжджої частини вулиці Центральна в с. Новокрасне, Окнянського району, Одеської області, в напрямку від центру села до виїзду на с. Федосіївка, Окнянського району Одеської області, по ходу свого руху, навпроти господарства №25, по прямолінійній частині дороги, на якому організований двосторонній однорядний рух, внаслідок сп'яніння був неуважним, за дорожньою обстановкою та її зміною не слідкував, невірно обрав швидкісний режим, без врахування дорожньої обстановки, втратив пильність та не впоравшись з керуванням, виїхав на зустрічну смугу руху, не надавши перевагу зустрічному транспорту, при цьому, маючи об'єктивну можливість виявити перешкоду для свого руху - гужового однокінного воза, під керуванням ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_5, мешканця цього ж села, який рухався в зустрічному напрямку, по правій смузі проїжджої частини стосовно свого руху, вулиці Центральна, своєчасно заходів для відвернення зіткнення транспортних засобів шляхом повернення на свою смугу руху чи зменшення швидкості аж до зупинки керованого транспортного засобу не вжив, в результаті чого скоїв зіткнення з однокінним гужовим возом під керуванням ОСОБА_6 В результаті дорожньо-транспортної пригоди водій гужового воза - ОСОБА_6, отримав тілесні ушкодження у вигляді черепно-мозкової травми: закритого лінійного перелому потиличної кістки та основи черепу, крововиливу під оболонки головного мозку, забою головного мозку, крововиливу у м'які тканини лобної області з ліва та області потилиці, синця та садна лобної області зліва, верхньої повіки з права, садна тім'яно-потиличної області зліва, травми кінцівок: синець та садна тильної поверхні лівої та правої кисті. Закрита черепно-мозкова травма є небезпечною для життя та відноситься до тяжких тілесних ушкоджень. Внаслідок отриманих в результаті дорожньо-транспортної пригоди тілесних ушкоджень, водій гужового воза ОСОБА_6, в той же час, помер на місці пригоди.

Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив вимоги п.п. 2.9 а, 2.3, 31.1, 31.4.3, 12.1, 12.3, 11.1, 11.3 Правил дорожнього руху України, які вимагають:

п. 2.9 а «водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння»;

п.2.3. «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:

а) перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу;

б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;

п. 31.1. «Технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації»;

п.31.4.3 «Забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам:

Зовнішні світлові прилади:

а) кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу;

б) порушено регулювання фар;

п. 12.1. «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним»;

п.12.3. «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди»;

п. 11.1. «Кількість смуг на проїзній частині для руху нерейкових транспортних засобів визначається дорожньою розміткою або дорожніми знаками 5.16, 5.17.1, 5.17.2, а за їх відсутності - самими водіями з урахуванням ширини проїзної частини відповідного напрямку руху, габаритів транспортних засобів і безпечних інтервалів між ними»;

п. 11.3 «На дорогах із двостороннім рухом, які мають по одній смузі для руху в кожному напрямку, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для обгону та об'їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини в населених пунктах у дозволених випадках, при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу».

Порушення водієм ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України знаходиться в причинному зв'язку з настанням вказаної дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої, у зв'язку з отриманими травмами зазначеними вище, настала смерть ОСОБА_6

Допитаний у судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_1, свою винуватість в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, визнав частково, зазначивши, що дійсно керував автомобілем, в якого було порушено регулювання освітлення, у темну пору доби ІНФОРМАЦІЯ_2 приблизно о 19 годині у с. Новокрасне, був недостатньо уважним, рухаючись не в своїй полосі, а посередині дороги та здійснив зіткнення з гужовим возом, в результаті чого ОСОБА_6 загинув, однак він вважає, що ОСОБА_6 також не дотримувався Правил дорожнього руху, оскільки керував гужовим возом без світловідбивних елементів та також як і він - по центру дороги. Також зазначив, що щиро розкаюється у вчиненому, просить вибачення у потерпілої та бажає відшкодувати шкоду, однак на цей момент не має грошей. Той факт, що він залишив місце дорожньо-транспортної пригоди пояснив страхом, що односельці можуть вчинити над ним самосуд. Обвинувачений також додатково надав письмові пояснення, у подальшому відмовившись давати інші покази та відповідати на запитання, посилаючись на ст. 63 Конституції України.

Потерпіла в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_6 це її покійний чоловік. Як тільки вона дізналася про події 11.12.2016 року, одразу прибігла на місце ДТП та побачила, як її чоловік лежить на дорозі, а поряд мертвий кінь та розбита підвода. Вона також звернула увагу на чіткі сліди гальмування у місці зіткнення, які були розташовані з лівої сторони від узбіччя (протилежної сторони від полоси, в якій повинен був рухатися ОСОБА_1), також було багато осколків від скла, розкиданих по всій дорозі. Потерпіла також зазначила, що обвинувачений жодним чином не намагався спокутувати свою вину.

Свідок ОСОБА_7, пояснив, що взимку 2016 року, точної дати не пам'ятає, приблизно увечері він приїхав до ОСОБА_1, поблизу будинку якого, вони вчотирьох: він (свідок), ОСОБА_1, ОСОБА_8 та сусід обвинуваченого - Степанов, вживали алкогольні напої - вино, випили разом приблизно 1,5 л, а потім на автомобілі ОСОБА_1 поїхали до ОСОБА_8, щоб продовжити розпивати спиртні напої у нього вдома, однак, через сварку, у будинку ОСОБА_8 не залишилися, а вирішили повернутися в дім обвинуваченого. ОСОБА_1 сів за кермо свого автомобіля та почав рух, але проїхав лише приблизно 50 метрів, оскільки через 5-6 секунд після початку руху стався удар. Одразу було не зрозуміло, що сталося, однак коли вони (свідок та ОСОБА_1) вийшли з машини, то побачили, що посередині дороги лежить непритомний ОСОБА_6, у іншій стороні - мертвий кінь та розбита підвода. До них одразу підбіг ОСОБА_8, який намагався надати першу допомогу потерпілому, а ОСОБА_1, злякавшись сів в автомобіль та уїхав з місця пригоди. Свідок також зазначив, що ОСОБА_1 до зіткнення з возом, рухався не у своїй полосі, а по центру дороги, на дворі вже було темно, але дорожнє покриття було сухе. Світло фар на автомобілі ОСОБА_1 було ввімкнене у ближньому режимі, однак освітлювало дорогу дуже погано. Внаслідок удару на автомобілі ОСОБА_1 було розбите лобове скло, деформований капот та криша, а на возі ОСОБА_6- зігнуті оглоблі та розбиті борти.

Свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що у день загибелі ОСОБА_6 вони разом з ОСОБА_1 та ще двоє осіб вживали алкогольні напої - вино, випили приблизно 1,5 л. Потім втрьох (свідок, ОСОБА_1 та ОСОБА_7) приїхали до нього (свідка) додому, де ще хотіли продовжити випивати, однак посварилися. ОСОБА_1 сів за кермо, однак, через декілька секунд, він (свідок) почув удар і, коли вибіг на вулицю, побачив, що на дорозі лежить непритомний ОСОБА_6, також був розбитий воз, мертвий кінь та пошкоджений автомобіль ОСОБА_1 По всій дорозі було розкидане розбите скло. ОСОБА_1 вийшов з машини, подивився на загиблого, сказав: «Що я наробив!» та сівши за кермо уїхав в невідомому напрямку.

Свідок ОСОБА_9 суду пояснив, що загиблий ОСОБА_6 працював разом з ним на підприємстві «Мир», до їх обов'язків входило тричі на день давати їжу коровам. 11.12.2016 року, ввечері, після роботи, він (свідок) попросив ОСОБА_6 перевезти на його возі бочку з вином з одного будинку до іншого, на що останній погодився. За виконану роботу він (свідок) пригостив ОСОБА_6 вином, яке він вживав ще з трьома особами. Свідок також пояснив, що на гужовому возі були відсутні будь-які ліхтарі та світловідбивні елементи.

Свідок ОСОБА_10 суду пояснив, що у день загибелі ОСОБА_6 вони разом працювали на підприємстві «Мир», доглядали худобу. Після роботи, приблизно о 17 годині 30 хвилин поїхали допомогти його сину ОСОБА_9, перевезти бочку з вином на возі ОСОБА_6 Після цього, син пригостив їх вином, випили вчотирьох приблизно 1,5 л вина, ОСОБА_6 також вживав вино разом з ними. Приблизно о 18 годині 30 хвилин, оскільки ОСОБА_6 дуже поспішав додому, вони лишили господарство сина та на возі ОСОБА_6 поїхали додому. На вулиці Центральній ОСОБА_6 висадив його (свідка) та його дружину та поїхав далі, як тільки вони зайшли у двір - то почули потужний гуркіт. Вони вибігли на вулицю та приблизно за 500 метрів від свого будинку побачили ОСОБА_6, який лежав на дорозі, поряд з розбитим возом та розбитий автомобіль ОСОБА_1, який знаходився на полосі руху воза ОСОБА_6 Обвинувачений одразу зник з місця ДТП.

Свідок ОСОБА_11 суду пояснила, що була запрошена працівниками поліції в якості понятої, і у її присутності проводили огляд місця ДТП, бачила як складали схему, заповнювали ще якісь документи, які саме вона не пам'ятає. Схему ДТП та інші документи вона підписала в цей же день, на місці їх складання - на місці пригоди. Другий понятий - це її чоловік ОСОБА_12 Свідок також підтвердила, що на протоколі огляду місця події, схемі ДТП та протоколі огляду гужового возу є підпис, який належить їй.

Свідок ОСОБА_12 дав суду аналогічні покази та також підтвердив, що на протоколі огляду місця події, схемі ДТП та протоколі огляду гужового возу є підписи, які належать йому.

Винуватість ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення, окрім часткового визнання вини, показів свідків та потерпілої, також підтверджується, дослідженими у судовому засіданні наступними письмовими доказами:

- витягом з кримінального провадження № 12016160350000447 від 12.12.2016 року (а.п.120);

- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 11.12.2016 року та схемою дорожньо-транспортної пригоди з фото таблицею (а.п.124-131);

- протоколом огляду гужової повозки на місці пригоди з фототаблицями до нього, згідно якого кузов повозки розукомплектовано, борта знаходяться на ґрунті біля повозки, права оглобля (дерев'яна) зламана і її фрагмент довжиною 84 см закріплений на передій осі, ліва оглобля - металева, має сліди механічної деформації (а.п.132-134)

- протоколом огляду автомобіля «ВАЗ-2106», р/н НОМЕР_1 з фототаблицями до нього від 11.12.2016 року, згідно якого у фронтальній частині автомобіля є механічні ушкодження у вигляді деформації металевих частин, освітлювальних приборів, лобового стікління та пластикового обвісу автомобіля (а.с.135-137).

- постановами від 12.12.2016 року, про визнання речовими доказами і залучення їх до кримінальної справи (а.п.138, 140);

- висновком судово-медичної експертизи №33 від 12.12.2016 року, згідно якого при дослідженні трупа ОСОБА_6 виявлені наступні тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма: закритий лінійний перелом потилицевої кістки та основи черепу, крововилив під оболонки головного мозку, забій головного мозку, крововилив у м'які тканини лобної області з ліва та області потилиці, синець та садна лобної області з ліва, верхньої повіки з права, садна тімяно-потилецевої області з ліва, травми кінцівок: синець та садна тильної поверхні лівої та правої кисті. Смерть ОСОБА_6 знаходиться в прямому причинному зв'язку з закритою черепно-мозковою травмою у вигляді закритого перелому потилицевої кістки та основи черепу з крововиливом під оболонки головного мозку та забій головного мозку. Безпосередня причина смерті - забій головного мозку. Вказані ушкодження по своєму характеру та морфологічним особливостям характерні для спричинення їх тупим (тупими) предметом та могли утворитися в умовах ДТП. Дана травма є небезпечною для життя, отже має ознаки тяжких тілесних ушкоджень. (а.п.144-147);

- висновком №17-442 від 13.12.2017 року судової авто-технічної експертизи з дослідження технічного стану системи керування, ходової частини та системи освітлення автомобіля «ВАЗ 2106», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, згідно якого на момент ДТП гальмова система, рульове керування та ходова частина вищевказаного автомобіля перебували в працездатному стані, дозволяли водієві здійснювати рух по наміченій траєкторії, ефективно знижувати швидкість аж до зупинки й не мали несправностей, або відведенням автомобіля від заданого водієм напрямку руху. Система головного освітлення автомобіля на момент огляду мала змінену схему підключення систем ближнього та дальнього світла головних фар. Фактичний технічний стан системи головного освітлення автомобіля не відповідав вимогам пунктів 31.1 та 31.4.3 а Правил дорожнього руху України та забороняв його експлуатацію (а.п.150-152);

- висновком №17-438 від 26.12.2017 року судової транспортно-трасологічної експертизи з дослідження механізму наїзду автомобіля «ВАЗ 2106», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 на гужовий транспорт, згідно якого в умовах події відбулося первинне контактування передньої, переважно правої частини автомобіля «ВАЗ 2106», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 з передньою частиною гужового транспорту (возу з запряженим у нього конем) на зустрічних курсах. Наїзд автомобіля на гужовий транспорт стався у правій смузі руху проїзної частини вул. Центральної по ходу руху гужового транспорту, перед місцем початку локалізації борозд на асфальті та осипу фрагментів пластикових деталей та скла автомобіля (а.п.157-165);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 09.02.2018 року за участю свідка ОСОБА_7(а.п.167-170).

Посилання обвинуваченого та його захисника на те, що причиною скоєння злочину також був той факт, що дії ОСОБА_6 не відповідали вимогам Правил дорожнього руху, суд вважає як бажання применшити вину у скоєнні злочину, так, обвинувачений, керуючи джерелом підвищеної небезпеки, у темну пору доби, у стані алкогольного сп"яніння, що підтвердили свідки та не заперечував ОСОБА_1 під час судового розгляду, на транспортному засобі, технічний стан системи головного освітлення якого не відповідав вимогам Правил та забороняв його експлуатацію, повинен був передбачити всі негативні наслідки, які б могли настати внаслідок невиконання ним ПДР України, більш того, був зобов"язаний відмовитися від керування транспортим засобом при таких обставинах.

Суд також не бере до уваги посилання сторони захисту, щодо невідповідності протоколу огляду місця ДТП вимогам КПК України, так як на схемі ДТП, яка є додатком до нього, на думку захисту, станом на 09.01.2017 року, були відсутні підписи понятих, оскільки це спростовано показами, допитаних у якості свідків понятих ОСОБА_11, ОСОБА_12, які підтвердили, що обули присутні підчас оформлення вищевказаної схеми та підписали її в день складання, тобто 11.12.2016 року. Зауваження захисника щодо розбіжностей у схемах ДТП, в частині наявностей підписів понятих, а саме: в додатку до протоколу огляду а.п.128 вони в наявності, а в додатку до висновку експерта а.п.165 вони відсутні, також не можуть бути прийняті до уваги, оскільки протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди разом зі схемою ДТП наданий суду в оригіналі, разом з тим, схема ДТП, яка є додатком до висновку експерта є лише копією у зменьшеному розмірі, при цьому, захисником зазначено, що сам зміст схеми ДТП, тобто розташування учасників, місце зіткнення, тощо у нього не викликає сумніву, питання лише у підписах понятих, однак дані сумніви спростовано показами свідків, про які судом зазначено вище. Твердження сторони захисту, що особи, які допитані судом як свідки, та поняті, зазначені у протоколі огляду місця ДТП (а.п.124) - це різні особи, не може прийняте до уваги, з наступних підстав: так дійсно у протоколі огляду місця ДТП (а.с.124) понятими зазначені ОСОБА_13 та ОСОБА_14, але згідно паспортів громадян України написання прізвищ даних осіб є ОСОБА_12 та ОСОБА_11, разом з тим, вищевказані особи були безпосередньо допитані судом підчас судового розгляду як свідки та підтвердили, як обставини зазначені у вищевказаному процесуальному документі, так і наявність своїх підписів на ньому, окрім того, суд також звертає увагу, що у протоколі огляду (а.п.132) прізвища даних осіб зазначені відповідно паспортів громадян України, даний протокол також пред'являлися вищевказаним свідкам і вони підтвердили наявність підписів і на даному процесуальному документів, а тому суд вважає, що відбулася технічна помилка у написанні відповідних прізвищ у протоколі огляду місця ДТП. Крім того, твердження захисника про недопустимість як доказу даних протоколів (а.п.124-137), оскільки на додатках до них, а саме: фототаблицях, відсутні підписи понятих, суд також вважає недоречними, оскільки ані обвинувачений, ані його захисник підчас судового розгляду не висловили жодних заперечень щодо змісту даний процесуальних документів, більш того сторона захисту зазначила про повну згоду зі схемою ДТП, про що судом зазначалося вище, а тому суд не вбачає підстав передбачених КПК для визнання даних доказів недопустими фактично з формальних підстав. Що стосується тверджень сторони захисту про проведення досудового розслідування, а саме: прийняття постанов про призначення експертиз неуповноваженою особою, що тягне за собою визнання і відповідних висновків експертів також недопустимими, оскільки відсутнє розпорядження керівника про призначення відповідного слідчого, не заслуговують на увагу, оскільки як вбачається з витягу з ЄРДР (а.п.120) в графі: «Орган досудового розслідування» зазначено Красноокнянське віділення поліції Котовського ВП ГУНП в Одеській області - ОСОБА_15, тобто слідчий був визначений ще в момент реєстрації кримінального правопорушення. Щодо підписання даним слідчим постанов про призначення вищевказаних експертиз з зазначенням своєї посади як «заступник начальника» не змінює процесуального статусу даної особи. Заперечення сторони захисту щодо висновку судової авто-технічної експертизи (а.п. 150) в частині вказівки, що система головного освітлення автомобіля ВАЗ 2106 на момент огляду мала змінену систему підключення, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки це спростовано показами самого обвинуваченого, який вказав, що визнає, що освітлювальні прилади його автомобіля були не зовсім правильно відрегульовані, крім того, сторона захисту не була позбавлена можливості звертатися з відповідними клопотаннями як підчас досудового розслідування так і підчас судового розгляду, однак заявила про це лише підчас судових дебатів. Крім того, твердження захисника щодо недопустимості як доказу протоколу проведення слідчого експерименту (а.п. 167-170) за участю свідка ОСОБА_7, оскільки в даному протоколі відсутні відомості про попередження даної особи про кримінальну відповідальність, також не можуть бути прийняті до уваги, оскільки даний свідок був допитаний у ході судового розгляду та підтвердив обставини вчинення ДТП обвинуваченим.

Частиною 1 ст.94 КПК України, передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозвязку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Аналізуючи безпосередньо досліджені у ході розгляду справи докази, суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_1 у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення та кваліфікує його дії за ч.2 ст.286 КК України за ознаками: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Вирішуючи питання про вид та міру покарання суд виходить із наступного.

Згідно положень ст.50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаною винною у вчиненні злочину. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК України суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.

Згідно п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" від 23.12.2005 року №14 при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших

причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

При призначені покарання ОСОБА_1, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відповідно до ст. 12 КК України віднесений до категорії тяжких, наслідком якого стала смерть людини, особу винного, який має двох малолітніх дітей, разом з тим за місцем проживання характеризується як особа, котра зловживає спиртними напоями, серед односельчан не має авторитету, своєю поведінкою викликає обурення (а.п.174). Також не може залишитися поза увагою, що обвинувачений жодним чином не намагався допомогти потерпілій і хоч якимось чином відшкодувати заподіяну шкоду, а лише підчас розгляду справи - майже через півтора роки після загибелі ОСОБА_6, попросив у неї вибачення. Неможливість відшкодувати шкоду через відсутність коштів не позбавляло ОСОБА_1 можливості запропонувати потерпілій, котра є мешканкою села і залишилася без чоловічої підтримки, іншу допомогу: виконати роботу по господарству, прибрати на могилі покійного чоловіка, тощо, однак обвинувачений навіть не намагався це зробити, що ставить під сумнів його щире каяття і не може враховуватися як пом'якшуюча вину обставина. Разом з тим, не може залишитися поза увагою поведінка загиблого ОСОБА_6, який керував гужовим возом у стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується актом судово-медичного токсикологічного дослідження № 5578/33 від 15.12.2016 року, згідно якого у трупа ОСОБА_6 виявлений етиловий спирт у концентрації в крові 2,54 ‰, а також у порушення Правил його віз не мав відповідних світлоповертачів, що забороняло рух на ньому у темну пору доби, що підтвердив свідок ОСОБА_9 та не заперечувала сторона потерпілих. Дану обставину суд вважає необхідним визначити як пом'якшуючу покарання. Також враховується обставина, що обтяжує покарання - вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння, а також досудова доповідь органу з питань пробації, згідно якої зазначено, що ризик небезпеки для суспільства з боку обвинуваченого оцінюється як середній. Крім того, не може бути залишена поза увагою думка потерпілої сторони про призначення ОСОБА_1 міри покарання, що належить відбувати реально.

Таким чином, з урахуванням вищевказаних обставин, даних про

особу обвинуваченого, а також враховуючи характер та ступень тяжкості вчиненого злочину, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 основне покарання за ст. 286 ч. 2 КК України в межах санкції вказаної норми закону у виді позбавленні волі, яке належить відбувати реально з позбавленням права керування транспортними засобами на максимальний строк, яке буде достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Вирішуючи питання про запобіжний захід відносно обвинуваченого суд приходить до наступного.

Під час досудового слідства відносно ОСОБА_1 був обраний запобіжний захід у виді домашнього арешту, строк якого, ухвалою суду від 05.03.2018 року було продовжено до 03.05.2018 року, термін якого на час розгляду справи сплинув, а тому ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припинила свою дію і запобіжний захід вважається скасованим. Проте, враховуючи ризики, передбачені ст.177 КПК України, тяжкість вчиненого ним злочину, те, що він офіційно не працює, не має міцних соціальних зв'язків, суд вважає за необхідне до набрання вироком законної сили обрати відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, взявши його під варту в залі суду та виходить з необхідності уникнення ризику, визначеного ст.177 КПК України, зокрема того, що обвинувачений може переховуватись від суду, про що, відповідно до ч.1 ст.178 КПК України свідчить така обставина як тяжкість покарання, що загрожує останньому. Так, відповідно до п.36 рішення Європейського суду з прав людини від 20 травня 2010 року у справі «Москаленко проти України» Європейський Суд зазначив що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.

Питання про речові докази вирішуються судом відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Розглядаючи питання щодо процесуальних витрат у сумі 6561,40 грн. (3342,6 грн.+ 3218,8 грн.), пов'язаних із проведенням експертиз (а.п.166, 153), суд керується положеннями ст.124 КПК України, і вважає необхідним стягнути їх з обвинуваченого на користь держави.

Крім того, потерпілою ОСОБА_2, яка діє у своїх інтересах та як законний представник малолітньої ОСОБА_16, було заявлено цивільний позов до ОСОБА_1, Моторне (транспортного) бюро України (МТСБУ) про відшкодування матеріального збитку та компенсації моральної шкоди.

10.07.2018 року потерпіла подала заяву, згідно якої просила вищевказаний цивільний позов залити без розгляду.

Прокурор, обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Кузьонний О.І. не заперечували проти даної заяви.

З урахуванням того, що пред'явлення і підтримання цивільного позову є безпосереднім правом потерпілої, суд вважає, що заява підлягає задоволенню.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 368-371, 373, 374 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання 5 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки.

Обрати відносно ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, узявши ОСОБА_1 під варту в залі суду.

Строк відбування покарання рахувати з дати проголошення вироку, а саме: з 13 липня 2018 року.

Ухвалу слідчого судді Красноокнянського районного суд Одеської області від 14.12.2016 року про накладення арешту на майно - скасувати.

Речові докази: гужову повозку - вважати повернутою власнику, автомобіль «ВАЗ 2106», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.п.138, 140) - повернути власнику.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на користь держави процесуальні витрати, пов'язані з залученням експерта у розмірі 6561,40 грн. (шість тисяч п'ятсот шістдесят одна гривні сорок копійок).

Матеріали кримінального провадження, долучені стороною обвинувачення, зберігати у матеріалах судового провадження.

Цивільний позов ОСОБА_2, яка дії у своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_16 до ОСОБА_1, Моторне (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ) про відшкодування матеріального збитку та компенсації моральної шкоди - залишити без розгляду.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Одеської області протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Красноокнянский районний суд Одеської області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити прокурору та обвинуваченому.

СуддяО. С. Бурдинюк