Постанова № 75291320, 10.07.2018, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/18968/15-а

Провадження № 2-а/761/1/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді Юзькової О.Л.

при секретарі Голопич Н.Р.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку письмового провадження) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду із позовом до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва, в якому просила: визнати незаконним надання Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва відповіді на звернення позивача від 27.04.2015 року з порушенням строку, визначеного Законом України «Про звернення громадян»; визнати протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва у перерахунку призначеної позивачу пенсії державного службовця із врахуванням усіх сум складових заробітної плати, з яких було сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування. У тому числі матеріальної допомоги; зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва зробити перерахунок призначеної позивачу пенсії державного службовця з моменту її призначення (31.05.2004) із врахуванням усіх сум складових заробітної плати, з яких було сплачено страхові внески чи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, у тому числі матеріальної допомоги, у відсотковому вимірі на момент призначення пенсії; визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва щодо зменшення розміру пенсії позивача з 01 квітня 2015 року; зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва здійснювати виплати призначеної позивачу пенсії державного службовця виходячи з розмірів заробітної плати ОСОБА_1 (усіх її складових), у розмірі 100 відсотків призначеного розміру; зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва виплатити заборгованість по пенсії державного службовця, що утворилась з моменту неврахування усі сум складових заробітної плати, з яких було сплачено страхові внески чи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, у тому числі матеріальної допомоги; зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва виплатити заборгованість по пенсії державного службовця, що утворилась при зменшенні розміру виплати пенсії позивачу з 01 квітня 2015 року (різниця між 100 відсотками призначеного розміру пенсії та фактично виплаченою) по день набрання законної сили рішенням суду у цій справі; стягнути на користь позивача з Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва відшкодування спричиненої позивачу моральної шкоди у сумі 2000 грн.; стягнути на користь позивача з державного бюджету судові витрати, а також витрати на правову допомогу у сумі 1 800 грн. Позов мотивований наступним. ОСОБА_1 з 31.05.2004 р. перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва і отримує пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу». 27.04.2015 р. позивач звернулась до відповідача із заявою про перерахунок пенсії у зв'язку з тим, що у заробіток позивача для обчислення пенсії не були включені суми нарахованої їй матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, матеріальної допомоги на оздоровлення та суми індексації, які входять в склад заробітної плати державного службовця та на які нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а тому мають бути включені до заробітної плати, з якої розраховується пенсія державного службовця. Відповідь на звернення, датована 27.05.2015, надійшла на адресу ОСОБА_1 лише 15.06.2015. Штемпель про отримання поштового відправлення відділенням поштового зв'язку, який проставлений на конверті, свідчить що це лист передано відповідачем до поштового відділення лише 10.06.2015. У листі відповідача зазначається, що розмір призначеної пенсії ОСОБА_1 складає 2937,15 грн.; при обчисленні пенсії одноразова допомога, матеріальна допомога, компенсація за відпустку не включені. Також, відповідачем повідомлено, що немає правових підстав для застосування до розрахунку пенсії довідок, наданих разом із заявою про перерахунок пенсії. Вважає, що розгляд її звернення здійснювався із порушенням на 12 днів, строки якого передбачені ст. 15, ст. 20 Закону України «Про звернення громадян». Також, вважає незаконною відмову відповідача у перерахунку пенсії державного службовця із врахуванням нарахованої матеріальної допомоги. Відповіді на питання щодо підстав зменшення розмірів виплаченої позивачу пенсії за квітень 2015 року. Відповідач у своїй відповіді на звернення ОСОБА_1 зазначив, що оскільки позивач є працюючим пенсіонером, тому їй зменшено розмір пенсії на підставі внесених змін до ч. 4 ст. 37 Закону України «Про державну службу», якою тимчасово у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року у період роботи на інших посадах/роботах пенсія, призначена особам відповідно до цієї статті розмір якої перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб. Які втратили працездатність, виплачується в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Також, у вказаному листі відповідачем зазначено, що нарахування пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки про заробітну плату від 17.07.2007 № 638 як непрацюючому пенсіонеру. Позивач зазначила, що на момент прийняття рішення про зменшення її пенсії та на даний час вона не працювала і не працює на інших посадах/роботах. У зв'язку з чим, позивач звернулась до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 08 липня 2015 року відкрито провадження у справі.

В подальшому, судом було замінено сторону відповідача у зв'язку з реорганізацією на належного Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Позивачем було уточнено позовні вимоги, згідно яких, просить: визнати незаконним надання Центральним об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві відповіді на звернення ОСОБА_1 від 27.04.2015 року з порушенням строку, визначеного Законом України «Про звернення громадян»; визнати протиправною відмову Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві у перерахунку призначеної ОСОБА_1 пенсії державного службовця із врахуванням усіх сум складових заробітної плати, з яких було сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, у тому числі матеріальної допомоги; зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в місті Києві зробити перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії державного службовця з моменту її призначення (31.05.2004) із врахуванням усіх сум складових заробітної плати, з яких було сплачено страхові внески чи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, у тому числі матеріальної допомоги, у відсотковому вимірі на момент призначення пенсії; визнати протиправними дії Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 з 01 квітня 2015 року; зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснювати виплати призначеної ОСОБА_1 пенсії державного службовця виходячи з розмірів заробітної плати ОСОБА_1 (усіх її складових), у розмірі 100 відсотків призначеного розміру; зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в місті Києві виплатити заборгованість по пенсії державного службовця, що утворилась з моменту неврахування усі сум складових заробітної плати, з яких було сплачено страхові внески чи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, у тому числі матеріальної допомоги; зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в місті Києві виплатити заборгованість по пенсії державного службовця, що утворилась при зменшенні розміру виплати пенсії позивачу з 01 квітня 2015 року (різниця між 100 відсотками призначеного розміру пенсії та фактично виплаченою) по день набрання законної сили рішенням суду у цій справі.

Представником відповідача на адресу суду 01.03.2017 р. було надіслано заперечення на позов мотивований тим, що станом на 01.04.2015 р. позивач була працюючим пенсіонером, таким чином відповідно до ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зі змінами відповідно до закону України від 02.03.2015 № 213 -VІІІ «про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення»: тимчасово у період з 01 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 у період роботи осіб (крім інвалідів І та ІІ груп, інвалідів війни ІІІ групи та учасників бойових дій, осіб на яких поширюється дія пункту 1 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії її соціального захисту» розмір якої перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачується в розмірі 85 відсотків встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачується в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Розмір пенсії (з доплатами) позивача 2 937,15 грн. x 85% = 2496,58 грн. розмір пенсії до виплати з квітня 2015 року. Крім того, зазначає, що позивач не надала жодних доказів в підтвердження обставин, якими вона обґрунтовує свої вимоги про відшкодування моральної шкоди. Тому, просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 05.02.2018 року прийнято рішення про розгляд справи у спрощеному позовному провадженні.

Як вбачається із матеріалів справи відповідач ухвалу суду про призначення розгляду справи у спрощеному позовному провадженні отримав, однак у встановлений судом строк відзив на позов відповідачем подано не було.

Так само не було направлено на адресу суду заяв або заперечень проти розгляду справи в спрощеному позовному провадженні, тому суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч.6 ст.162 КАС України).

Дослідивши матеріали справи, надавши їм оцінку суд вважає встановленим наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонером та з 31.05.2004 року перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києві та отримує пенсію за віком, як державний службовець відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу».

Позивач, 27.04.2015 р. звернулась до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києві із заявою про перерахунок пенсії з врахуванням матеріальної допомоги та вирішення соціально-побутових питань, матеріальної допомоги на оздоровлення та суми індексації, які входять у склад заробітної плати державного службовця та на які нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та вказати чи зменшувався їй розмір пенсії в період з 2013-2015 роках.

Листом відповідача від 27.05.2015 р. позивачу відмовлено у здійсненні перерахунку, посилаючись на те, що для включення в обрахунок заробітної плати для обчислення пенсії сум матеріальної допомоги на оздоровлення та на вирішення соціально-побутових питань, компенсація відпустку немає підстав, оскільки ці доплати не передбачені ст. 33 Закону України «Про державну службу».

Як зазначає ОСОБА_1 їй була надана відповідь на заяву від 27.04.2015 р. невчасно та з порушенням Закону України «Про звернення громадян», оскільки позивач її отримала лише 15.06.2015 р.

Статтею 20 Закону України «Про звернення громадян» встановлено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання.

З матеріалів справи вбачається, що заяву ОСОБА_1 відповідачем було отримано 28.04.2015 р., а відповідь надана листом від 27.05.2015 р. № С-182/09, тобто відповідачем дотримано строк надання відповіді на запит в порядку Закону України «Про звернення громадян».

Відповідно до статті 4 Закону України «Про звернення громадян» до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.

Позивачем не наведено та судом не встановлено, наявності обставин визначених Законом України «Про звернення громадян», які є підставою для визнання протиправною, в даному випадку, дій відповідача щодо надання відповіді.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення вказаної вимоги.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У частині першій статті 1 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Статтею 2 цього Закону визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.

Заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок , ч. 2 ст. 33 Закону України «Про державну службу».

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що матеріальна допомога на оздоровлення та допомога для вирішення соціально-побутових питань входить до системи оплати праці державного службовця.

Крім того, відповідно до частини першої статті 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Стаття 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Так, зокрема до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

За змістом наведених норм отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

Як вбачається із архівної довідки Галузевого державного архіву СБУ від 17.04.2015 р. у період роботи ОСОБА_1 їй нараховувалася матеріальна допомога та відпустка, на які нараховувалися страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Однак, відповідачем при розрахунку пенсії не включено до складу заробітної плати вищезазначені виплати, внаслідок чого пенсія позивачу виплачується в меншому розмірі, ніж повинна бути.

З урахуванням викладеного, матеріальна допомога на оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань, на які нараховувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та сплачувалися страхові внески повинні бути включені до заробітку державного службовця для обчислення пенсії.

Крім того, позивач зазначає, що їй було зменшено розмір пенсії до 80% відсотків посадового окладу з урахуванням надбавок з квітня 2015 року, що є на її думку протиправним, тому просить зобов'язати відповідача здійснювати виплати призначеної пенсії державного службовця виходячи з розмірів заробітної плати (усіх її складових) у розмірі 100 відсотків призначеного розміру.

Як зазначено в листі відповідача від 27.05.2015 р. розмір пенсії ОСОБА_1 обчислено з урахуванням страхового стажу - 36 р. 6 м. 24 дн., з них стажу державним службовцем - 10 р. 7 м. 16 дн. та середньомісячної заробітної плати - 3 140,68 грн., визначеної за період роботи з 01.05.2007 р. по 31.05.2007 р. Основний розмір пенсії обчислено: 3 140,68 грн. (основний розмір заробітної плати) x 80% (загальний відсоток для розрахунку пенсії від заробітної плати) = 2512,54 грн. (основний розмір пенсії), а отже

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України "Про державну службу" ( в редакції чинній на момент проведення перерахунку) пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80% заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Згідно ч. 2 ст. 37 Закону України "Про державну службу" (в редакції чинній на момент призначення пенсії) пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80% від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі. Частиною 5 вказаної статті передбачено, що за кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати.

Оскільки, у ОСОБА_1 наявний стаж державного службовця 10 років 7 місяців 16 днів, їй було призначено пенсію за віком, як державного службовця, у відповідності до положень Закону України "Про державну службу".

1 квітня 2015 року набрав чинності Закон № 213-VIIІ, яким внесено зміни, зокрема, до статті 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", до статті 37 Закону України "Про державну службу" та визначено, що тимчасово, у період з 01 квітня по 31 грудня 2015 року: у період роботи особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), розмір якої перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачується в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Як зазначає представник відповідача, станом на 01.04.2015 р. ОСОБА_1 була працюючим пенсіонером, таким чином розмір її пенсії (з доплатами) становить 2937, 15 грн. x 85 % = 2496,58 грн., до виплати з квітня 2015 року.

Однак, як зазначає позивач, на момент прийняття рішення про зменшення розміру пенсії та по даний час, вона не працює і не працювала на інших посадах/роботах.

Доказів зворотного відповідачем до суду не надано.

Згідно ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тому, суд дійшов до висновку, що зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 з квітня 2015 р. здійснено відповідачем неправомірно.

Водночас, вимога позивача про зобов'язання Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в місті Києві про виплату призначеної їй пенсії державного службовця виходячи із розмірів заробітної плати у розмірі 100 відсотків призначеного розміру не підлягає задоволенню, оскільки суперечить нормам ч. 2 ст. 37 Закону України «Про державну службу».

Крім того, позивач просить суд стягнути на її користь суму моральну шкоду в розмірі 2 000,00 грн., суд вважає за необхідне відмовити, з огляду на наступне.

Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно ч.1 та ч.2 ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також, ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч.3 ст. 23 Цивільного кодексу України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також, з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Ст. 1167 Цивільного кодексу України зазначає, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Пунктом 3 Постанови Пленум Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 р. № 4 (далі - Постанова) встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пунктами 4,5 Постанови визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами підтверджується. Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суди, зокрема, повинні з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно з пунктом 9 Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Виходячи з вищезазначеного, суд вважає, що позивачем не обґрунтовано наявності причинного зв'язку між шкодою та протиправними діями відповідача, відповідно до яких заподіяно шкоду. Тобто, позивач повинен довести факт завдання йому моральної шкоди, надати належні докази того, що саме дії та бездіяльність відповідача призвела до матеріальних втрат і душевних страждань.

В обґрунтування наявності підстав для стягнення моральної шкоди позивач зазначає лише, що протиправною бездіяльністю відповідача як суб'єкта владних повноважень порушено її права, оскільки така бездіяльність завдала моральних страждань, що призвели до хворобливого стану.

Разом з тим, суд зазначає, що позивачем не надано жодних доказів заподіяння їй моральних страждань протиправною бездіяльністю відповідача по справі, зокрема, доказів погіршення здоров'я або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, що настали внаслідок незаконних дій або бездіяльності відповідача.

Враховуючи те, що позивачем належним чином не доведені факт заподіяння відповідачем моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, наявності причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, а також не зазначено, з чого позивач виходив при оцінюванні заподіяної йому шкоди, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 2 000,00 грн. є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

За приписами ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Проте, позивачем не наведено мотивів необхідності встановлення судового контролю за виконанням рішення, а тому зважаючи на положення ст. 382 КАС України, суд вважає за можливе відмовити у задоволенні вимоги ОСОБА_1 в цій частині.

Відповідно до вимог ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч. 5 ст. 139 КАС України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п. 7 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» ( в редакції, що діяла на момент звернення до суду) та судовий збір нею не сплачувався.

Також, позивач просить суд стягнути на її користь суму понесених витрат на правову допомогу надану адвокатом Перетятько О.В. в розмірі 1 800,00 грн. та 10 000,00 грн., що підтверджується квитанціями про їх сплату та актами здачі-прийняття оплати правової допомоги за договором про ведення справи в суді та наданні правової допомоги № 18/06-С від 18.06.2015 р. наявних в матеріалах справи.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 134 КАС України, визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, ч. 4 ст. 134 КАС України.

Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як зазначено в акті здачі-прийняття оплати правової допомоги від 18.06.2015 р. сплачена сума в розмірі 1 800,00 грн. є авансовою сумою за надання правової допомоги не пов'язаної із представництвом адвоката в суді (підготовка позовної заяви, надання консультацій), проте не вказано детально витраченого часу та їх обсягу.

В акті здачі-прийняття оплати правової допомоги від 28.03.2018 р. вказано: сума на відшкодування витрат адвоката (витрати на: прибуття до місця зустрічі з Довірителем. Прибуття до суду, роздруківку документів, представницькі тощо); складання документів, заяв, звернень; консультації Довірителя щодо ходу розгляду справи складає: 7000,00 грн. Представництво в суді (засідання: у 2016 році - 3, у 2017 році -2, у 2018 році - 1) складає: 3000,00 грн., однак, в супереч вимогам ст. 134 КАС України, також не вказано детально витраченого часу та їх обсягу.

Враховуючи вказане, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні вимоги позивача про стягнення на її користь понесених витрат на правову допомогу у зв'язку з їх недоведеністю.

Зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Керуючись Законом України «Про державну службу», Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 2-3, 5-6, 9, 13, 72-79, 134, 139, 241-243, 245-246, 250-251, 293, 295, 297, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві ( адреса: 01601, м. Київ, вул. Крутий узвіз, 4) у перерахунку призначеної ОСОБА_1 (адреса: 01001, АДРЕСА_1) пенсії державного службовця із врахуванням усіх сум складових заробітної плати, з яких було сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, у тому числі матеріальної допомоги.

Зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в місті Києві (адреса: 01601, м. Київ, вул. Крутий узвіз, 4) здійснити перерахунок призначеної ОСОБА_1 (адреса: 01001, АДРЕСА_1) пенсії державного службовця з моменту її призначення 31.05.2004 року із врахуванням усіх сум складових заробітної плати, з яких було сплачено страхові внески чи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, у тому числі матеріальної допомоги

Визнати протиправними дії Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві ( адреса: 01601, м. Київ, вул. Крутий узвіз, 4) щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 (адреса: 01001, АДРЕСА_1) з 01 квітня 2015 року.

Зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в місті Києві (адреса: 01601, м. Київ, вул. Крутий узвіз, 4) здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 (адреса: 01001, АДРЕСА_1) призначеної пенсії державного службовця виходячи з розмірів заробітної плати ОСОБА_1 та усіх її складових, з 01.04.2015 року в розмірі 80 % посадового (чинного) окладу

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до вказаного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень КАС України.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення (ухвали), або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 10 липня 2018 року

Суддя: