Рішення № 75290514, 11.07.2018, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/8070/17

Провадження № 2/727/1239/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2018 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого судді - Семенка О.В.

при секретарі - Гончарук Н.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Шевченківського районного суду м. Чернівці цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»до ОСОБА_1, третя особа на стороні відповідача ОСОБА_2, про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

15 серпня 2017 року позивач ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В позові посилався на те, що 16 жовтня 2007 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір відновлювальної кредитної лінії №64 №дог.№4 до НКЛ №64, згідно якого позичальник отримав від позивача грошові кошти в сумі 78000,00 доларів США.

16 січня 2012 року було укладено договір №4 про зміну умов договору не відновлювальної кредитної лінії №64 від 16.10.2007 року, згідно якого сторони дійшли згоди зміни валюти кредиту за договором та перевести суму кредиту у розмірі 72836,56 дол. США в гривню за курсом 8,07 грн. за долар США, яка станом на дату укладення цього договору про внесення змін становить 587791,04 грн.

Відповідач скористався кредитними коштами, однак свої зобов’язання про погашенню кредиту не виконав, що підтверджується розрахунком заборгованості, згідно якого станом на 19 липня 2017 року відповідач має заборгованість, а саме: заборгованість за кредитом – 248061,46 грн., заборгованість за відсотками - 84362,74 грн., розмір інфляційних витрат за кредитом – 34551,37 грн., у зв’язку з чим просив стягнути з відповідача на користь банку зазначену заборгованість.

10 січня 2018 року позивач звернувся до суду із заявою про уточнення позовних вимог, в якій вказував, що 20 грудня 2017 року в судовому засіданні було встановлено про наявність рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 14.01.2016 року, яким було стягнуто на користь ПАТ «Украсоцбанк» з ОСОБА_1 270 954,05 гривень, що складається із заборгованості по тілу кредиту 249 589,35 грн., заборгованості за процентами в сумі 8 256,82 грн., пеня в сумі 4681,79 грн. інфляційні витрати в сумі 8426,10 грн.

З урахуванням даного рішення третейського суду та стягнутих за даним рішенням суми коштів, станом на 04 січня 2018 року заборгованість по кредиту становить 225 913,59 грн. та складається із: по тілу кредиту - 0,00 грн.; по відсотках за період з 09.05.2015 р. по 04.01.2018 р. - 94 738,02 грн.; інфляційні витрати - 42 530,53 грн.; пеня за останній рік - 88 645,04 грн.

На підставі наведеного просив стягнути з відповідача на користь банку зазначену заборгованість.

Ухвалою від 16 серпня 2017 року відкрито провадження по вищевказаній цивільній справі та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні, тобто провадження у даній справі було відкрито в порядку Цивільного процесуального кодексу України, що діяв до 15 грудня 2017 року.

У зв'язку з набранням чинності з 15 грудня 2017 року Закону України «Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України», згідно Перехідних положень цього Кодексу, справи провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Таким чином розгляд даної цивільної справи здійснюється за правилами Цивільного процесуального кодексу України, які діють з 15 грудня 2017 року.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 10 квітня 2018 року задоволенні позовні вимоги позивача.

За заявою відповідача переглянуто дане заочне рішення та скасоване ухвалою суду від 31 травня 2018 року та призначено до розгляду у загальному провадженні до підготовчого судового засідання.

Ухвалою підготовчого судового засідання від 15 червня 2018 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

В судове засідання представник позивача ПАТ "Укрсоцбанк" не з'явився, надав суду заяву, в якій просить справу розглянути у його відсутності, зазначивши, що позовні вимоги підтримує повністю та не заперечує проти заочного розгляду справи.

Третя особа ОСОБА_2, яку залучено до участі в справі ухвалою від 06.11.2017 року в судове засідання не з’явилась, хоча належно повідомлялася про день, час та місце розгляду справи, відомостей про поважність причини неявки суду не надала.

Відповідач в судове засідання також не з’явився, будучи належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи. представником відповідача за довіреністю ОСОБА_3 подано до суду заяву про розгляд справи у її відсутності, просила в задоволенні позовних вимог банку відмовити, оскільки позовні вимоги є незаконними, так як позивач намагається двічі стягнути суму боргу з відповідача, що є порушенням норм закону України «Про іпотеку», де передбачена альтернативна відповідальність.

Дослідивши матеріали справи,суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають до задоволення виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 16 жовтня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір відновлювальної кредитної лінії №64 №дог.№4 до НКЛ №64, згідно якого позичальник отримав від позивача грошові кошти в сумі 78000,00 доларів США.

Згідно п. 1 договору кредиту, позивач надав позичальнику на умовах забезпеченості, повернення строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти окремими частинами (траншами) в межах максимального ліміту заборгованості в сумі 78000,00 доларів США, зі сплатою 13,5% річних, щомісячним поверненням кредиту рівними частинами згідно з графіком, наведеним у п.1.1.1.1 цього договору.

Загальними зборами акціонерів 09 березня 2010 року прийнято рішення про зміну типу акціонерного товариства на публічне акціонерне товариство та зміну найменування банку на публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк».

16 січня 2012 року було укладено договір №4 про зміну умов договору не відновлювальної кредитної лінії №64 від 16.10.2007 року, згідно якого сторони дійшли згоди зміни валюти кредиту за договором та перевести суму кредиту у розмірі 72836,56 дол. США в гривню за курсом 8,07 грн. за долар США, яка станом на дату укладення цього договору про внесення змін становить 587791,04 грн.

Відповідно до п.п.3.3.6, 3.3.7 договору кредиту, позичальник зобов’язався погашати кредит із нарахованими процентами в строк, визначений п.п.1.1.1., 2.4., 2.5., 3.3.15 цього договору.

Згідно п.4.1. договору кредиту у разі прострочення позичальником строків погашення кредиту та/або сплати процентів, зазначених у п.1.1.1, 3.3.6.1, 3.3.14, 2.4., 2.5. цього договору, позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення, що діє у цей період.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідач скористався кредитними коштами, однак свої зобов’язання про погашенню кредиту не виконав, що підтверджується розрахунком заборгованості, згідно якого станом на 19 липня 2017 року відповідач має заборгованість, а саме: заборгованість за кредитом – 248061,46 грн., заборгованість за відсотками - 84362,74 грн., розмір інфляційних витрат за кредитом – 34551,37 грн.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за кредитним договором позивач подав позов до Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків щодо стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №64 №дог.№4 до НКЛ №64.

Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 14.01.2016 року було стягнуто на користь ПАТ «Украсоцбанк» з ОСОБА_1 270 954,05 гривень, що складається із заборгованості по тілу кредиту 249 589,35 грн., заборгованості за процентами в сумі 8 256,82 грн., пеня в сумі 4681,79 грн. інфляційні витрати в сумі 8426,10 грн.

Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму ВССУ №5 від 30.03.2012 року зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК). Такі підстави, зокрема, зазначені у статтях 599 - 601, 604 - 609 ЦК України.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК.

Також правова позиція і згідно постанови ВСУ від 06.07.2016 р. по справі №6- 1047цс16, де зазначається, що у разі порушення зобов’язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та сплати неустойки (стаття 611 ЦК України). Крім того, згідно із частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики» якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлено розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця або в разі реального повернення йому коштів. Виходячи із системного аналізу статей 525, 526, 599, 611 ЦК України, змісту кредитного договору слід дійти висновку про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов’язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та нормами ЦК України.

З урахуванням рішення третейського суду та стягнутих за даним рішенням суми коштів, станом на 04 січня 2018 року заборгованість відповідача по кредиту складається з: заборгованості по тілу кредиту – 0,00 грн. (тіло вже стягнуто), заборгованості по відсотках за період з 09.05.2015 року по 04.01.2018 року – 94 738,02 грн. = (102 994,84 (на 04.01.2018) – 8256,52 (стягнута), заборгованості інфляційних витрат – 42 530,53 грн.(розрахунок за останній рік), що підтверджується розрахунком заборгованості.

Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму ВССУ №5 від 30.03.2012 року зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (частина перша статті 598 ЦЮ. Такі підстави, зокрема, зазначені у статтях 599 - 601,604 - 609 ЦК.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум. передбачених частиною другою статті 625 ЦК, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК.

Також правова позиція і згідно постанови ВСУ від 06.07.2016 р. по справі №6- 1047цс16, де зазначається, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та сплати неустойки (етапи 611 ЦК України). Крім того, згідно із частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлено розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця або в разі реального повернення йому коштів. Виходячи із системного аналізу статей 525,526,599,611 ЦК України, змісту кредитного договору слід дійте висновку про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору» не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та нормами ЦК України.

Таким чином, з врахуванням стягнутих сум за рішенням третейського суду, станом на 04.01.2018 р. заборгованість по кредиту ОСОБА_1 за договором дог. №4 до НКД №64 від 16.10.2007 р. становить 225 913,59 грн. та складається із: по тілу кредиту - 0,00 грн.; по відсотках за період з 09.05.2015 р. по 04.01.2018 р. - 94 738,02 грн.; інфляційні витрати - 42 530,53 грн.; пеня за останній рік - 88 645,04 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості станом на 04.01.2018 року.

Таким чином, посилання представника відповідача на те, що позивач має провести розрахунок заборгованості на підставі вчиненого виконавчого напису нотаріуса, суд вважає необгрунтованими, оскільки поданий позивачем розрахунок заборгованості та заява про уточнення позовних вимог, яка подана із врахуванням рішення третейського суду містить обрахунок заборгованості саме щодо позовних вимог про стягнення заборгованості, а не звернення стягнення на предмет іпотеки. Крім того, позивачем у заяві про уточнення позовних вимог тіло кредиту зазначено 0,00 грн., оскільки воно вже стягнуто за рішенням суду.

Відповідно до правової позиції згідно постанови Верховного суду України від 03.02.2016 року «відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суди повинні розглядати питання про можливість застосування звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб заявлений у позовній вимозі. При цьому здійснення особою права на захист не може ставитись в залежність від застосування нею інших способів правового захисту.

Відповідач в своєму клопотанні вказує, на подвійне стягнення, проте в даному випадку, враховуючи, що рішення суду та провадженні в даній справі лише щодо стягнення заборгованості, виконавчий напис нотаріуса вчинено щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, а не стягнення заборгованості. Це є різними способами правового захисту, оскільки задоволення позову кредитора про стягнення заборгованості з позичальника не є перешкодою для пред’явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки з метою погашення заборгованості за тим самим договором кредиту в разі, якщо на час розгляду спору заборгованість зі кредитом не погашена. А тому вчинення виконавчого напису, на підставі якого реалізація майна та погашення суми заборгованості ще не проведено не тягне за собою подвійного стягнення.

Таким чином, зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що у суду є всі підстави для задоволення позовних вимог.

Також, у відповідності до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню понесені судові витрати позивачем по сплаті судового збору в розмірі 4 906 грн. 99 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 530, 634, 1048, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст. 19, 89, 95, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 – на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», 03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29, МФО 300023, п/р №29096880130001, ЄДРПОУ 00039019, заборгованість в розмірі 225 913 грн. 59 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 906 грн. 99 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернівецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 11 липня 2018 року.

СУДДЯ Семенко О.В.