Постанова № 75290059, 12.07.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМУКРАЇНИ

12 липня 2018 року

м. Харків

справа № 628/3280/17

провадження № 22-ц/790/3419/18

Апеляційний суд Харківської області в складі:

головуючого Кругової С.С.,

суддів Маміної О.В.,

ОСОБА_1

Учасники справи :

позивач – Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»

відповідач - ОСОБА_2

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні суду в м. Харкові цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Куп’янського міськрайонного суду Харківської області від 16 квітня 2018 року ухваленого під головуванням судді Скородєлової В.В.,-

в с т а н о в и в :

У грудні 2017 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість, яка утворилася станом на 15.11.2017 року у розмірі 16003,71 грн та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1600 грн.

Позов мотивований тим, що ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 підписано заяву № б/н від 06.04.2011 року разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайтіwww.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві, відповідно до умов якої відповідач отримав кредит у розмірі 21000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідач належним чином не виконував взяті на себе зобов’язання за Договором, в результаті чого станом на 05.11.2017 виникла заборгованість у розмірі 16003,71 грн, яка складається з: 7038,32 грн. – тіло кредиту; 6479,65 грн. –відсотків за користування кредитом; 1247,47 –пені; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. – штраф (фіксована частина); 738,27 грн. – штраф (процентна складова).

Рішенням Куп’янського міськрайонного суду Харківської області від 16 квітня 2018 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за договором кредиту станом на 15.11.2017 у розмірі 16003,71 грн., а також 1600 грн судового збору.

Рішення мотивовано тим, що відповідачем були вчинені дії, що свідчать про визнання ним боргу, неодноразово користувався коштами та здійснював погашення заборгованості. Наданий банком розрахунок відповідачем не спростовано.

Не погоджуючись з рішенням ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою і просить рішення скасувати і ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що він є учасником бойових дій, станом на 5 березня 2015 року проходив військову службу, а також у періоди з 12.06.2015 по 01.09.2015, з 29.09.2015 по 10.04.2016, крім того згідно п. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов’язаним – з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов’язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Зазначає, що участі у розгляді справи не приймав, тому не мав можливості надати суду посвідчення та довідки щодо участі в АТО та призов в армію з 5 березня 2015 року.

Суд ухвалюючи рішення про задоволення позову не врахував дані обставини, неповно з’ясував обставини у справі, які мають значення для справи, рішення суду є незаконним, судом неповно без всебічного та об’єктивного дослідження обставин справи порушуючи норми матеріального права ухвалено незаконне рішення.

Суд першої інстанції залишив поза увагою те, що строк для звернення з позовом про стягнення штрафу, пені позивач пропустив, тоді як право таке виникло з 15.06.2015.

Вирішуючи питання про стягнення заборгованості, суд першої інстанції неповно з’ясував обставини справи під час дослідження доказів щодо надання Умов кредитування та їх підписання.

Суд залишив поза увагою, що відповідач отримав картку строком дії яка не припиняє строк дії договору, тобто строк дії договору та строк дії картки не є тотожними.

Зазначає, що докази, які містяться в матеріалах справи є недостатніми для стягнення процентів, штрафу та пені за користування кредитом за період з 5 березня 2015 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_2 звернувся до ПАТ КБ «ПриватБанк» 06.04.2011 року підписав анкету-заяву б/н, згідно якої він отримав кредит у розмірі 21000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. (а.с. 8).

В анкеті-заяві зазначено, що заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві (а.с. зворот 8).

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідач особистим підписом засвідчив той факт, що відповідна заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами надання послуг, Тарифами між ним і банком становить договір надання банківських послуг.

Відповідно до підписаної заяви, клієнт виявив бажання на отримання послуги від банку у вигляді оформлення платіжної карти.

Крім того, банком на виконання відповідних положень Закону України «Про захист прав споживачів» надано всю необхідну інформацію в письмовому вигляді, результатом чого є факт підписання сторонами кредитного договору. Враховуючи, що законодавчо не встановлений обов'язок кредитора на відібрання підпису позичальника під наданою інформацією, доказом наявності факту виконання вимог Закону України «Про захист прав споживачів» є положення ч. 2 ст. 638, ч. 2 ст. 642 ЦК України, тобто фактичне прийняття пропозиції до укладання договору дією (отримання кредиту боржником та сплата ним періодичних платежів).

Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України договір вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Тобто, в даному випадку, зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах: в заяві позичальника, Умовах надання банківських послуг, Правилах користування платіжною карткою та тарифах. Таким чином, між банком та позичальником укладається договір у письмовій формі.

Укладення кредитного договору таким чином чинному законодавству України не суперечить. Між сторонами були здійснені всі необхідні дії для придбання, припинення або зміна цивільних прав та обов'язків, що за змістом ч. 1 ст. 202 ЦК України вказує на вчинення двостороннього кредитного договору, складовими якого виступають заяви, Умови, Правила та тарифи, з якими позичальник ознайомлений, про що свідчить підпис в заяві.

При оформленні кредиту, заява на отримання кредиту підписується повнолітньою, дієздатною особою (здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання ч. 2 п.1 ст.30 ЦК України), яким підтверджується, що позичальник ознайомлений з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами, позичальник підтвердив свою згоду на те, що заява, Умови надання банківських послуг, Правила користування платіжною карткою та тарифи складають між ним і банком договір про надання банківських послуг.

Згідно наявних у справі доказів, на сьогоднішній день заяв про розірвання кредитного договору від відповідача до банку не надходило, більше того із розрахунку заборгованості по кредитному договору № б/н від 06.04.2011 станом на 15.11.2017 вбачається, що відповідач користувався коштами та останній платіж в рахунок погашення заборгованості внесено 24.07.2017 в сумі 630 грн (а.с.7 зворот).

Частинами 2, 3 ст. 205, частиною 2 ст. 642 ЦК України встановлено, що (навіть за відсутності доказів належного повідомлення боржника) якщо боржник сплачує відсотки та комісію, то пропозицію слід вважати прийнятою і угоду досконалою, так як фактичні дії вказують на прийняття пропозиції.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати належних йому процентів.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За правилами ч. 1 ст. 627, 629 ЦК України згідно статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно до п. 2.1.1.5.5 договору відповідач зобов’язався погашати заборгованість за кредитом, процентами за його використання, по перевитраті платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором (а.с. зворот 19).

Згідно п. 2.1.1.12.2 договору в разі непогашенім клієнтом боргових зобов'язань за кредитом до 25 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому були здійснені трати, за користування кредитом клієнт сплачує банку проценти в розмірі, зазначеному в тарифах, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/kredity/, з розрахунку 365/366 календарних днів на рік, що підтверджується п. 2.1.1.12.6 договору (а.с. зворот 20,21).

У разі виникнення прострочених зобов'язань за кредитом згідно п. 2.1.1.12.2.1. договору клієнт сплачує банку проценти в подвійному розмірі від зазначених в Тарифах, що діють на дату нарахування (а.с. зворот 20).

В порушення умов договору відповідач належним чином не виконує свої зобов'язання, допустивши виникнення за ним заборгованості в сумі 7038,32 грн.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Згідно розрахунку він склав 6479,65 грн.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання (частина друга статті 549 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року № 6-2003цс15.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності і їх одночасне застосування за одне й те саме порушення – строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором протирічить положенням, закріпленим у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, то вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» про стягнення з ОСОБА_2 штрафу 500 грн. – штрафу (фіксована частина) та 738,27 грн штраф (процентна складова), що зазначені у розрахунку як складові заборгованості, не ґрунтуються на законі, а тому не підлягають задоволенню.

Стосовно доводів відповідача про те, що він є учасником бойових дій та проходив військову службу станом на 5 березня 2015 року, а також у періоди з 12.06.2015 по 01.09.2015, з 29.09.2015 по 10.04.2016 брав участь у АТО, необхідно застосовувати положення пункту 15 статті 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», судова колегія зазначає про таке.

Відповідно до ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов’язаним – з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов’язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Як вбачається з розрахунку, який міститься в матеріалах справи відсотки та пеня за той період, який зазначає відповідач про проходження ним військової служби не нараховувалися. Пеня у розмірі 1247,47 грн нарахована за період лише з 01.03.2017 року (а.с.6).

Отже, безпідставними є доводи відповідача щодо застосування строків позовної давності, оскільки позивач звернувся з позовом 07.12.17.

Таким чином, з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню: 7038,32 грн. – тіло кредиту; 6479,65 грн. – відсотків за користування кредитом; 1247,47 –пені; а всього 14765 грн 44 коп.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для зміни судового рішення є неправильне застосування норм процесуального та матеріального права.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 390, 391 ЦПК України суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу – ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Куп’янського міськрайонного суду Харківської області від 16 квітня 2018 року змінити.

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1,на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», юридична адреса: місто Київ, вулиця Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, заборгованість за договором кредиту № б/н від 06.04.2011 року станом на 15.11.2017 р. у розмірі 14765 (чотирнадцять тисяч сімсот шістдесят п’ять)грн 44 коп., яка складається з заборгованості по тілу кредиту 7038,32 грн, відсотків за користування кредитом 6479,65 грн, та пені 1247,47 грн.

В задоволенні позову в частині стягнення штрафу – відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. В силу ст.389 ЦПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий С.С. Кругова

Судді О.В. Маміна

ОСОБА_1

Повний текст постанови

складено 12 липня 2018 року