Постанова № 75288161, 05.07.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 461/111/17 Головуючий у 1 інстанції: Волоско І.Р.

Провадження № 22-ц/783/1595/18 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2018 року м.Львів

Справа № 461/111/17

Провадження № 22ц/783/1595/18

Апеляційний суд Львівської області в складі:

головуючого Приколоти Т.І.,

суддів Мікуш Ю.Р., Павлишина О.Ф.

секретар Іванова О.О.

з участю ОСОБА_2

розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4

на рішення Галицького районного суду м.Львова, ухвалене у м.Львові 22 березня 2018 року (суддя Волоско І.Р.)

у справі

за позовом ОСОБА_2 до Львівської міської ради

про надання додаткового строку для прийняття спадщини,

встановив:

4 січня 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Львівської міської про визнання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті 29 січня 2008 року її батька ОСОБА_5. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що у визначений законом шестимісячний строк не звернулась до нотаріальних органів, через те, що її мати висловила бажання успадкувати майно після смерті чоловіка. 18 червня 2015 року померла її мати ОСОБА_6, яка своїх зобов’язань не виконала, та не залишила після себе спадкового майна по батькові. Просить позов задовольнити.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 22 березня 2017 року позов задоволено. Ухвалено визначити ОСОБА_2 додатковий строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5, померлого 29 січня 2008 року, терміном три місяці з моменту набрання рішенням законної сили.

Рішення суду оскаржили ОСОБА_3 і ОСОБА_4, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість. Просять оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Зазначають, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказують, що спадщину після смерті ОСОБА_5 прийняла його дочка ОСОБА_7, яка проживала із спадкоємцем на день відкриття спадщини і померла 7 січня 2010 року. Вони є спадкоємцями ОСОБА_7 Оскаржуване рішення стосується їхніх прав та законних інтересів.

В судовому засіданні ОСОБА_2, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, просить його залишити без змін, апеляційну скаргу - відхилити. Таку ж позицію вона висловила у відзиві на апеляційну скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача, позивача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Аналогічними були по змісту ст.ст.10,60 ЦПК України в чинній на час ухвалення оскаржуваного рішення редакції.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.

Встановлено, що позивач має намір успадкувати майно, що залишилося після смерті її батька ОСОБА_5, який помер 29 січня 2008 pоку, що стверджується свідоцтвом про смерть серії І-СГ № 447305. На час відкриття спадщини були живими чотири спадкоємці ОСОБА_5 першої черги - дружина та троє дітей (ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_2В і ОСОБА_5В.). Спадкодавець на час смерті був співвласником квартири №58 у будинку №4 на вулиці Науковій у м.Львові разом із ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_3

На час відкриття спадщини позивач не проживала із спадкодавцем, в установлений законом шестимісячний строк не звернулася із заявою до нотаріуса про прийняття спадщини. На цей час із спадкодавцем проживала його дружина ОСОБА_6 та дочка ОСОБА_7, що стверджується матеріалами справи і цього не заперечує позивач.

Згідно інформаційної довідки із Спадкового реєстру від 11 листопада 2016 pоку інформація про відкриття спадкової справи після смерті ОСОБА_5 у Спадковому реєстрі відсутня.

7 січня 2010 року померла ОСОБА_7, її спадкоємцями є ОСОБА_3 і ОСОБА_4, які звернулися до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини і таку прийняли.

18 червня 2015 року померла ОСОБА_6 Із заявами про прийняття спадщини після її смерті звернулися ОСОБА_3, ОСОБА_2 і ОСОБА_5 П’ятою Львівською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу № 466/2015.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач є дочкою спадкодавця і єдиним його спадкоємцем першої черги за законом. Вона пропустила визначений законом строк для прийняття спадщини, у визначений законом строк не звернулась до нотаріальних органів, через те, що її мати зобов’зувалась успадкувати майно, проте своїх зобов’язань не виконала. Лише 11 листопада 2016 року позивач отримала витяг зі спадкової справи, з якої о вбачається, що після смерті батька спадкова справа не відкрита. Ці обставини справи стверджуються матеріалами справи, які не викликають сумніву у їх об’єктивності. Суд прийшов до висновку, що позивач пропустила строк прийняття спадщини, вважав за необхідне визнати причини пропуску строку подачі заяви про прийняття спадщини спадкоємцем поважними та вирішив, що позов підлягає до задоволення із визначенням позивачеві додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини.

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов’язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов’язані з об’єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Пленум Верховного Суду України в пункті 24 постанови №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» роз’яснив, що, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов’язані з об’єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга статті 1272 ЦК), а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. При розгляді цих справ слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про вимову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Позивач не надала належних, достатніх та допустимих доказів про наявність поважних причин пропуску нею встановленого законом шестимісячного строку для звернення із заявою про прийняття спадщини після смерті 29 січня 2008 року батька - ОСОБА_5 Її посилання на обіцянку матері прийняти спадщину не може бути поважною причиною пропуску зазначеного строку.

Окрім того, судом першої інстанції невірно визначено, що позивач є єдиним спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_5, оскільки це спростовується матеріалами наявної в справі спадкової справи № 466/2015, з яких вбачається наявність інших спадкоємців, що не були залучені до участі в цій справі в якості сторін; не з’ясовано їх думку щодо визначення позивачу додаткового строку для прийняття спадщини.

Також з матеріалів справи вбачається, що місцем відкриття спадщини є Франківський район м.Львова. Після смерті ОСОБА_5 спадщина відкрилася на нерухоме майно. Однак, справа розглянута Галицьким районним судом м.Львова з порушенням правил виключної підсудності.

Колегія суддів прийшла до висновку, що оскаржуваним рішенням вирішено питання про права та законні інтереси ОСОБА_3Р та ОСОБА_4 - спадкоємців ОСОБА_7, яка на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5 проживала з ним і від спадщини не відмовилася. Однак зазначені особи не були залучені до розгляду справи, як і інший спадкоємець (ОСОБА_5В.). Львівська міська рада у цій справі є неналежним відповідачем.

Керуючись п.2 ч.1 ст.374, ст.ст. 376, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 і ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Галицького районного суду м.Львова від 22 березня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 до Львівської міської ради про надання додаткового строку для подачі нотаріусу заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8, який помер 29 січня 2008 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий

Судді