Постанова № 75288090, 05.07.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 444/1842/17 Головуючий у 1 інстанції: Мікула В.Є.

Провадження № 22-ц/783/7186/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2018 року м.Львів

Справа № 444/1842/17

Провадження № 22ц/783/7186/17

Апеляційний суд Львівської області в складі:

головуючого Приколоти Т.І.,

суддів Мікуш Ю.Р., Павлишина О.Ф.

секретар Іванова О.О.

розглянув апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства (ПАТ) «УкрСиббанк»

на рішення Жовківського районного суду Львівської області, ухвалене у м.Жовкві 23 жовтня 2017 року (суддя Мікула В.Є.)

у справі

за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3,

з участю третіх осіб: Долинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Івано-Франківській області, Долинської філії «УкрСиббанку»,

про зняття арешту та визнання права власності,

встановив:

ОСОБА_2 звернувся з позовом про зняття арешту з автомобіля, визнання права власності на автомобіль. Свої позовні вимоги мотивує тим, що 30 листопада 2009 року між ним та ОСОБА_4 укладено угоду купівлі-продажу автомобіля марки VOLKSWAGEN TRANSPORTER, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № САЕ 337092, 2003 року випуску, номер шасі ТЗ WV 1ZZZ70Z3H138936. Відповідно до умов зазначеної угоди ОСОБА_4 отримав кошти за проданий автомобіль. Факт укладення угоди купівлі продажу автомобіля підтверджується написаною власноручно ОСОБА_4 розпискою, в якій зазначено умови угоди; а також оформленою відповідно до умов угоди генеральною довіреністю на право розпорядження даним автомобілем на його (позивача) ім’я, посвідченої приватним нотаріусом Калуського районного нотаріального округу ОСОБА_5 Зазначає, що після укладення угоди ОСОБА_4 передав йому спірний автомобіль у розпорядження. Даним автомобілем він користувався до дня його поміщення на арештмайданчик. 2 червня 2015 року відповідач повторно видав йому довіреність на розпорядження згаданим вище автомобілем. Про факт наявності у відповідача заборгованості він не знав. Вказує, що 8 березня 2017 року працівниками поліції у м. Львові автомобіль затриманий та поміщений на арешт майданчик, оскільки перебуває в розшуку як арештований через несплату власником заборгованості по кредиту перед ПАТ «УкрСиббанк» на суму 365 549,92 грн. Стверджує, що звертався зі скаргою на дії державного виконавця, однак у задоволенні такої відмовлено. На даний час він є володільцем спірного транспортного засобу. Просить позов задовольнити.

Рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 23 жовтня 2017 року позов задоволено. З урахуванням ухвали про виправлення описки від 23 листопада 2017 року, знято арешт з автомобіля VOLKSWAGEN TRANSPORTER, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № САЕ 337092, 2003 року випуску, номер шасі ТЗ WV 1ZZZ70Z3H138936 та ухвалено визнати за позивачем право власності на вказаний автомобіль.

Рішення суду оскаржує ПАТ «УкрСиббанк». Зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Зазначає, що з копії згаданої у позові розписки не вбачається інформації щодо продажу вказаного автомобіля. Належно оформленого договору купівлі-продажу автомобіля між сторонами укладено не було. Відповідач на власний розсуд розпорядився своїм майном та надав право розпоряджатися ним іншим особам, проте це не дає підстав вважати, що відповідач набув право власності на спірний автомобіль.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити.

Відповідно до вимог ст.ст. 3, 4 ЦПК України у чинній на час ухвалення оскаржуваного рішення редакції, ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у визначений законом спосіб.

На підставі ст.ст. 10-11, 58-61 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Рішення вважається обґрунтованим, якщо воно ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України у чинній на даний час редакції суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з наступного.

З розписки від 30 листопада 2010 року вбачається, що ОСОБА_3 продав ОСОБА_2 спірний автомобіль за 13 200 доларів США. Дана розписка була складена в присутності свідків. Цього дня відповідач видав в позивачеві нотаріально посвідчену генеральну довіреність на право розпорядження даним автомобілем. Зазначеним автомобілем позивач користувався до часу поміщення його на арештмайданчик. 2 червня 2015 року ОСОБА_4 повторно видав позивачеві довіреність на розпорядження цим автомобілем.

Суд прийшов до висновку, що між сторонами укладено угоду купівлі-продажу спірного автомобіля, оскільки було виконано основні умови договору, а саме: продавець отримав від покупця кошти а покупець від продавця отримав майно.

8 березня 2017 року працівниками поліції у м. Львові зазначений автомобіль затримано, як такий, що оголошений в розшук через несплату боргу за отриманий кредит в Долинській філії «УкрСиббанку» на суму 365 549,92 грн. Автомобіль поміщено на арештмайданчик на виконання постанови державної виконавчої служби в межах виконавчого провадження на виконання судового рішення про стягнення заборгованості з ОСОБА_3 та ОСОБА_6 в сумі 369 549,92 грн. Рішення суду про стягнення заборгованості ухвалено пізніше, аніж був відчужений спірний автомобіль.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно зі ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Статтею 207 цього Кодексу передбачено, що правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами.

Згідно з ч. 2 ст. 218 ЦК України, якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимог щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

Відповідно до ч. 2 ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно з п. 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 3 червня 2016 року позов про зняття арешту з майна може бути пред’явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було, реалізовано. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено ВДВС.

На підставі статей 235, 655 ЦК України фактично позивач і відповідач вчинили дії з виконання умов договору купівлі-продажу автомобіля: ОСОБА_4, як власник автомобіля передав позивачу автомобіль, а ОСОБА_2, в свою чергу, передав йому гроші за придбаний автомобіль. Тобто вчинені ними дії призводять до правових наслідків, які настають за договором купівлі-продажу.

Згідно зі ст. 235 ЦКУкраїни удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Відповідно до ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передавання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 328 цього Кодексу право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття такого права власності не встановлена судом.

Згідно із ст. 392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

На підставі таких мотивів суд першої інстанції прийшов до висновку про підставність позову і його задовольнив.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками, виходячи з наступного.

Порядок укладення договорів учасниками цивільних правовідносин визначено у главі 53 ЦК України.

Договором купівлі-продажу є угода, за якою продавець (одна сторона) зобов’язується передати майно у власність покупцеві (другій стороні), а покупець зобов’язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

Регулювання відносин, пов’язаних з купівлею-продажем транспортних засобів, здійснюється на підставі положень ЦК України та з урахуванням загальних положень про договір та спеціальних правил, закріплених у відповідних положеннях Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1200 від 11 листопада 2009 року та Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1388 від 7 вересня 1998 року, які визначають особливості укладення, виконання та правові наслідки невиконання відповідних договорів.

Відповідно до Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2009 року № 1200, оформлення на товарних біржах договорів купівлі-продажу транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, здійснюється з використанням облікованих відповідно у територіальному органі з надання сервісних послуг МВС і Держсільгоспінспекції бланків біржових угод.

Оформлення договорів купівлі-продажу транспортних засобів може проводитися в територіальному органі з надання сервісних послуг МВС.

При продажу транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, філією суб’єкта господарювання або уповноваженим дилером, крім акта приймання-передачі підприємства-виробника, покупцеві видається акт приймання-передачі, що укладається між суб’єктом господарювання (його філією) та уповноваженим дилером.

Під час продажу транспортних засобів, що перебувають (перебували) на обліку в уповноваженому органі МВС або Держсільгоспінспекції, покупцеві територіальним органом з надання сервісних послуг МВС видається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) або Держсільгоспінспекцією - свідоцтво про реєстрацію машини з відміткою про зняття машин (тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів) з обліку чи акт технічного стану.

У разі зняття з обліку транспортного засобу покупцеві видається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) та копія реєстраційної картки, що додається до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на пластиковій основі.

Тому продаж транспортного засобу, що має ідентифікаційний номер, передбачає відповідне оформлення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу, зняття його з обліку, отримання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт).

Главою 17 ЦК України врегульовано правовідносини представництва.

Відповідно до частини 3 статті 244 ЦК України довіреність - це письмовий документ, що видасться однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов’язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє (частина перша статті 237 ЦК України).

Довіреність посвідчує наявність між особою, яка її видала, та особою, якій таку видано, правовідносин, які є представницькими відносинами.

Володіння, користування та розпорядження транспортним засобом без належною укладення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу не вважається укладеним відповідно до закону договором та не є підставою для набуття права власності на транспортний засіб особою, яка цю довіреність отримала.

Відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов’язує виникнення в особи суб’єктивного права власності на певні об’єкти.

На підставі аналізу наявних у справі доказів, належить зробити висновок про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивачем не доведено укладення договору купівлі-продажу спірного автомобіля між сторонами належними, допустимим та достатніми доказами.

Навпаки, власником цього автомобіля зареєстрований відповідач. Дії сторін свідчать про те, що вони цю обставину визнають, оскільки двічі власник надавав довіреність позивачеві на право вчиняти дії щодо цього автомобіля. Автомобіль з реєстрації не знімався та не проводилося переоформлення його власника з видачею відповідного свідоцтва про реєстрацію.

Видача довіреності на володіння, користування та розпорядження транспортним засобом без належного укладення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу не вважається укладеним відповідно до закону договором та не є підставою для набуття права власності на транспортний засіб особою, яка цю довіреність отримала.

Підстави для виникнення права власності у позивача на вказаний автомобіль відсутні. Відтак, його права та законні інтереси не є порушеними, невизнаними або оспорюваними і не підлягають судовому захисту.

Арешт на спірний автомобіль накладено в межах виконавчого провадження на виконання судового рішення в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження». Відомості про обтяження цього майна внесено до Державного реєстру обтяжень рухомого майна на законній підставі.

Оскільки позивач не є власником спірного автомобіля, не володіє ним на підставі закону, договору або на іншій законній підставі, у нього відсутнє право звернення із позовом про зняття арешту з такого.

Законні підстави для зняття арешту з цього автомобіля відсутні.

З урахуванням встановленого колегія суддів прийшла до висновку про підставність апеляційної скарги, яка підлягає задоволенню із скасуванням оскаржуваного рішення та ухваленням нового рішення про відмову в позові.

Керуючись п.2 ч.1 ст.374, ст.ст. 376, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»задовольнити.

Рішення Жовківського районного суду Львівської області від 23 жовтня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, з участю третіх осіб: Долинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Івано-Франківській області, Долинської філії «УкрСиббанку» про зняття арешту з автомобіля VOLKSWAGEN TRANSPORTER, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № САЕ 337092, 2003 року випуску, номер шасі ТЗ WV 1ZZZ70Z3H138936 та визнання за ОСОБА_2 права власності на автомобіль VOLKSWAGEN TRANSPORTER, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № САЕ 337092, 2003 року випуску, номер шасі ТЗ WV 1ZZZ70Z3H138936.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 9 липня 2018 року.

Головуючий

Судді