Ухвала суду № 75288032, 09.07.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 453/187/16-к Головуючий у 1 інстанції: Шрамко Р.Т.

Провадження № 11-кп/783/449/18 Доповідач: Партика І. В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2018 року м. Львів

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Львівської області у складі:

Головуючої-судді ОСОБА_1,

суддів: Головатого В.Я., Гуцала І.П.,

при секретарі Романчуку Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_2 на вирок Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 21.03.2018р. щодо ОСОБА_3, 02.01.1972р. народження, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 125, ч. 1 ст. 125, ч. 1 ст. 121 КК України, у кримінальному провадженні № 12015140300000740 від 02.09.2015 року,

за участю: прокурора Яворського С.М.,

обвинуваченого ОСОБА_3,

захисника ОСОБА_4,

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 21.03.2018р. ОСОБА_3 визнано винуватим та засуджено: за ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у виді 120 годин громадських робіт; за ч. 2 ст. 125 КК України на 1 рік обмеження волі; за ч. 1 ст. 128 КК України на 1 рік 3 місяці обмеження волі.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання ОСОБА_3 призначено у вигляді обмеження волі строком на 1 рік 3 місяці.

У відповідності до вимог ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування основного покарання з випробовуванням, з іспитовим строком 1 рік

Згідно п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України на ОСОБА_3 покладено наступні процесуальні обов’язки: періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Цивільний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди завданої кримінальним правопорушенням задоволено частково.

Постановлено стягнути з ОСОБА_3 у користь ОСОБА_5 2465 грн. 89 коп. завданої матеріальної шкоди та 3000 грн. моральної шкоди.

У задоволенні позову у частині стягнення з ОСОБА_3 у користь ОСОБА_5 завданої моральної шкоди у розмірі 47000 грн. - відмовлено.

Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди завданої кримінальним правопорушенням задоволено частково.

Постановлено стягнути з ОСОБА_3 у користь ОСОБА_6 8641 грн. 50 коп. завданої матеріальної шкоди та 10000 грн. моральної шкоди.

У задоволенні позову у частині стягнення з ОСОБА_3 у користь ОСОБА_6 завданої моральної шкоди у розмірі 90000 грн., матеріальної шкоди в сумі 700 грн. - відмовлено.

Цивільний позов заступника керівника Стрийської місцевої прокуратури Львівської області в інтересах в особі Сколівської районної ради до ОСОБА_3, третьої особи на стороні позивача комунального закладу Сколівської районної ради «Сколівська центральна районна лікарня» про відшкодування витрат лікувального закладу на стаціонарне лікування потерпілого задоволено.

Постановлено стягнути з ОСОБА_3 у користь Сколівської районної ради завданої матеріальної шкоди на суму 9895 грн. 98 коп.

Вирішено питання про речові докази.

Як зазначено в оскаржуваному вироку суду, досудовим розслідуванням встановлено, що 01.09.2015р. приблизно о 19 год. у с. Нижня Рожанка, Сколівського району, Львівської області, обвинувачений ОСОБА_3, знаходячись на кам’яному руслі річки, під час конфлікту, який виник на ґрунті довготривалих неприязних відносин із потерпілою ОСОБА_5, умисно схопив останню за волосся та став наносити удари руками в область голови та тіла. Згодом, вирвавши у ОСОБА_7, яка прийшла до місця конфлікту, сільськогосподарський інструмент - мотику, дерев'яною ручкою мотики умисно наніс ще два удари ОСОБА_5, в область правого плеча, після чого припинив наносити удари. В результаті завданих ОСОБА_3, умисних ударів ОСОБА_5, спричинено, відповідно до висновку судово-медичної експертизи №147 від 10.09.2015р., струс головного мозку, перелом кісток носа, синці і садна на голові та тілі, які є легкими тілесними ушкодженнями, що спричинили короткочасний розлад здоров’я.

Окрім того, 01.09.2015р. о 19 год. 10 хв., під час конфлікту між обвинуваченим ОСОБА_3 та потерпілою ОСОБА_5, на кам’яному руслі річки в с. Нижня Рожанка Сколівського району Львівської області, до ОСОБА_3 підійшов ОСОБА_6, з метою захисту своєї дочки ОСОБА_5, від ОСОБА_3, однак останній, не припиняючи наносити удари ОСОБА_5, умисно наніс два удари ногою потерпілому ОСОБА_6, в область живота, після яких останній присів від завданого болю. В результаті завданих обвинуваченим ОСОБА_3 умисних ударів потерпілому ОСОБА_6 спричинено, відповідно до висновку судово-медичної експертизи №156 від 12.11.2015р., закриту тупу травму живота у вигляді двох розривів стінки тонкого кишківника, синці та садно на обох передпліччях і кистях рук та правій стопі, з яких розриви стінок тонкого кишківника і є тяжким тілесним ушкодженням, небезпечним для життя в момент заподіяння.

Окрім того, 01.09.2015р. о 19 год. 15 хв., під час конфлікту обвинуваченого ОСОБА_3, з однієї сторони та потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_6, з іншої сторони, до них прибігла ОСОБА_7, тримаючи у руках сільськогосподарський інструмент - мотику, після чого ОСОБА_3, намагаючись забрати мотику, умисно наніс ОСОБА_7, кілька ударів кулаком руки в область голови зліва та став умисно наносити удари ногами по ногах ОСОБА_7 В результаті завданих ОСОБА_3, умисних ударів ОСОБА_7 спричинено, відповідно до висновку судово-медичної експертизи №148 від 10.09.2015р., синці та садна на голові та тілі, які є легким тілесним ушкодженням.

Такі дії ОСОБА_3, органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 1 ст. 125, ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 125 КК України.

Не погоджуючись із даним вироком, прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, у якій просить оскаржуваний вирок у частині засудження ОСОБА_3 за ст. 128 КК України скасувати з підстав невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Просить ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_3 визнати винуватим та призначити йому покарання: за ч. 1 ст. 125 КК України у виді 120 годин громадських робіт; за ч. 2 ст. 125 КК України на 1 рік обмеження волі; за ч. 1 ст. 121 КК України на 5 років позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання ОСОБА_3 обрати у вигляді 5 років позбавлення волі, застосувавши до нього положення ст.ст. 75, 76 КК України, звільнивши його відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки.

В обґрунтування своїх вимог покликається на те, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про кваліфікацію дій обвинуваченого за ст. 128 КК України, не навівши у рішенні доводів на обґрунтування прийнятого рішення.

Зазначає, що з досліджених у судовому засіданні доказів вбачається, що ОСОБА_3 наніс множинні удари потерпілому ОСОБА_6, що зокрема, вказує на умисел обвинуваченого на спричинення тілесних ушкоджень потерпілому та бажання їх настання. Твердження суду про те, що раніше між обвинуваченим та потерпілим конфліктів не було, а отже в обвинуваченого не було умислу на спричинення тілесних ушкоджень потерпілому, не обґрунтовується дослідженими доказами.

Вказує, що суд першої інстанції взяв до уваги лише покази обвинуваченого про те, що він наніс лише один удар потерпілому ОСОБА_6 Разом з тим, поза увагою залишено те, що відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 156 від 21.10.2015р. у потерпілого ОСОБА_6 виявлено закриту тупу травму живота у вигляді 2 розривів стінки тонкого кішкивника, а також садна та синці на руках, що вказує на те, що ударів було декілька, а не один. Окрім цього, даний факт підтверджується показанням потерпілих.

Вважає, що наведені обставини свідчать про наявність умислу в обвинуваченого на спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_6, що вказує на вірність кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 121 КК України.

Окрім цього, у мотивувальній частині вирок обґрунтовано зміну правової кваліфікації дій ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 122 КК України на ст. 128 КК України, хоча дії обвинуваченого органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 1 ст. 121 КК України.

Окрім цього, згідно оскаржуваного вироку ОСОБА_3 засуджено та призначено йому покарання за ч. 1 ст. 128 КК України, яка відсутня у КК України, оскільки ст. 128 КК України не поділена на частини.

У запереченнях на апеляційну скаргу прокурора, захисник обвинуваченого ОСОБА_3 – адвокат ОСОБА_4 просить залишити таку без задоволення, а оскаржуваний вирок без змін. Покликається на необґрунтованість поданої апеляційної скарги.

Зазначає, що допитаний у судовому засіданні експерт ОСОБА_8 пояснив, що 2 розриви тонкого кишківника у потерпілого могли виникнути і від одного удару, а щодо синців на руках потерпілого, то обвинувачений також дав пояснення щодо цього, які узгоджуються з обставинами події, зокрема, нанесення одного удару ногою по руках потерпілого, який намагався нанести удар обвинуваченому мотикою. Вказує, що показання потерпілих впродовж судового розгляду змінювались, не узгоджувались між собою та із матеріалами справи. Щодо покликання у вироку суду на кваліфікацію дій за ч. 1 ст. 122 КК України та кваліфікацію та засудження за ч. 1 ст. 128 КК України, то вважає це очевидною опискою, яка підлягає виправленню.

Потерпілі, які були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з’явились, про причини своєї неявки апеляційний суд не повідомили.

Представник потерпілих – адвокат ОСОБА_9 подав клопотання, у якому підтримав апеляційну скаргу прокурора та просив проводити судовий розгляд за його відсутності.

Заслухавши доповідь судді, виступ прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив таку задоволити, пояснення обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника – адвоката ОСОБА_4, які заперечили апеляційну скаргу прокурора та зазначили про законність та обґрунтованість оскаржуваного вироку суду, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така підлягає до часткового задоволення, виходячи із наступного.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Колегія суддів вважає, що дані вимоги закону судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного вироку не дотримані.

У відповідності до ч.1 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, в числі іншого, є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неповнота судового розгляду.

Як передбачено ч.1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Згідно ч.1 ст. 410 КПК України неповним визнається судовий розгляд, під час якого залишилися недослідженими обставини, з’ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення.

Відповідно до п.2 ч. 3 ст. 374 КПК України у мотивувальній частині вироку, у разі визнання особи винуватою, зазначаються формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

Разом з тим, вирок суду щодо ОСОБА_3, якого судом першої інстанції визнано винуватим та засуджено за ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 125, ч. 1 ст. 128 КК України, не містить формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним. У вироку наведено лише обвинувачення, яке встановлено органом досудового розслідування, і відповідно до якого ОСОБА_3 ставилось у вину вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 125, ч. 1 ст. 125, ч. 1 ст. 121 КК України.

Окрім цього, згідно мотивувальної частини оскаржуваного вироку, судом першої інстанції дії обвинуваченого ОСОБА_3 було перекваліфіковано з ч. 1 ст. 122 КК України на ст. 128 КК України. Проте, згідно матеріалів кримінального провадження обвинуваченому ОСОБА_3 не ставилось у вину скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України. При цьому, колегія суддів визнає рішення суду першої інстанції про перекваліфікацію дії обвинуваченого ОСОБА_3 з ч. 1 ст. 122 КК України на ст. 128 КК України не мотивованим, з огляду на те, що оскаржуваний вирок не містить достатнього обґрунтування такого рішення суду першої інстанції.

Окрім цього, як вбачається з резолютивної частини вироку, судом першої інстанції обвинуваченого ОСОБА_3 визнано винуватим та засуджено за частиною 1 ст. 128 КК України, хоча стаття 128 КК України не містить частин.

На переконання колегії суддів, наведені порушення є істотними, оскільки перешкодили суду першої інстанції ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Згідно із п.6 ч.1 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати вирок або ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що відповідно до вимог ст.ст. 412, 415 КПК України вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_3 слід скасувати та призначити у даному провадженні новий розгляд у суді першої інстанції, який слід провести із чітким дотриманням вимог кримінального процесуального закону, вжити заходів до повного, всебічного дослідження обставин даного кримінального провадження, ухваливши законне та обґрунтоване судове рішення.

Керуючись ст.ст. 405, 407, 409, 410, 412, 415, 419 КПК України , колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_2 задоволити частково.

Вирок Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 21.03.2018р. щодо ОСОБА_3 скасувати та призначити у даному провадженні новий розгляд у суді першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.

С у д д і

ОСОБА_1 ОСОБА_10 ОСОБА_11