Ухвала суду № 75287937, 11.07.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 454/2583/16-к Головуючий у 1 інстанції: Новосад М.Д.

Провадження № 11-кп/783/137/18 Доповідач: Ревер В. В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2018 року м. Львів

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого судді Ревера В.В.

суддів Каблака П.І., Урдюк Т.М.

секретарів Азенко М.В., Мазур-Іавнько Ж.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 454/2583/16-к про обвинувачення ОСОБА_1 за ч.3 ст.185, ч.2 ст.345 КК України з участю,

прокурора Горин У.І.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Червоноградського міського суду Львівської області від 12 грудня 2017 року,

встановила:

цим вироком,

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше судимого, останній раз 10.10.2012 року Жовківським районним судом Львівської області за ч.3 ст.185, ст.395 КК України до покарання у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі, 01.03.2016 року звільнений з місць позбавлення волі у зв’язку із відбуттям терміну покарання,

визнано винним та призначено покарання: за ч.3 ст.185 КК України - п’ять років шість місяців позбавлення волі, за ч.2 ст.345 КК України – два роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно призначено ОСОБА_1 покарання шість років позбавлення волі.

За ч.3 ст.15, ч.1 ст.162 КК України ОСОБА_1 виправдано.

Початок строку відбування покарання рахується з дня його фактичного затримання, тобто з 20.06.2016 року.

Запобіжний захід тримання під вартою, залишено без змін до набрання вироком законної сили.

На підставі ст.72 ч.5 КК України зараховано ОСОБА_1 у строк відбування покарання час його попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі з дня його фактичного затримання 20.06.2016 року по день набрання вироком законної сили включно.

Вирішено питання з речовими доказами.

Згідно вироку суду, ОСОБА_1, в період часу з 04.04. по 20.06.2016 року вчинив ряд крадіжок чужого майна, повторно.

Так уніч з 4 на 5 квітня 2016 року, шляхом пошкодження вікна, проник у приміщення кафе-бару, що по вул.Зелена,117А, у с.Поториця Сокальського району Львівської області, належний потерпілій ОСОБА_3, звідки таємно викрав грошові кошти в сумі 100 грн., телевізор марки «SONI KDL-32BX420», вартістю 3000 грн., телевізійний тюнер супутникового телебачення вартістю 450 грн., DVD програвач сірого кольору марки «Atlanta АТХ-5500» вартістю 200 грн., після чого із викраденим з місця вчинення злочину втік, завдавши потерпілій ОСОБА_3 матеріальні збитки на загальну суму 3750 грн.

Крім того з 21:30 год. 11.04.2016 року по 09 год. 12.04.2016 року, шляхом пошкодження вхідних дверей, проник у приміщення магазину «Побутова хімія» по вул. Шептицького,118, у м.Сокалі Львівської області, звідки таємно викрав належні ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 1000 грн., монітор марки «LG 17» вартістю 1500 грн., зарядний пристрій до ноутбука марки «ACER» вартістю 200 грн., шуруповерт марки «BOSH» вартістю 600 грн. та інше майно на загальну суму 3750 грн., після чого із викраденим залишив місце вчинення злочину.

Крім того, в період з 19:00 год. 27.04.2016 року по 08:30 год. 28.04.2016 року, шляхом пошкодження вікна, проник у приміщення магазину «Господарські товари», по вул.Морозенка,4, смт.Жвирка Сокальського району Львівської області, що належить потерпілому ОСОБА_5, звідки таємно викрав грошові кошти в сумі 6500 грн., картки поповнення рахунків абонентських номерів стільникового зв’язку операторів «КиївСтар», «МТС», «Лайф», на загальну суму 1170 грн., електричний шуруповерт марки «DWT ABS-18 C2» вартістю 1590 грн., електричний лобзик марки «DWT STS06-80D» вартістю 1130 грн., електричну шліфувальну машинку марки «STERN BS533X76» вартістю 930 грн., електричну болгарку марки «VORHUT VA75B» вартістю 1208 грн., ковдру, вартістю 200 грн., пасатижі марки «Intertool» вартістю 40 грн., три викрутки марки «Intertool» загальною вартістю 75 грн., напильник марки «ТОРЕХ» вартістю 15 грн., викрутку марки «ТОРЕХ» вартістю 25 грн., після чого із викраденим з місця вчинення злочину втік, завдавши потерпілому ОСОБА_5 матеріальні збитки на загальну суму 12883 грн.

Крім того в ніч на 17 травня 2016 року шляхом пошкодження вхідних дверей, проник у складське приміщення будівельного магазину по вул.Мазепи,5 в смт. Жвирка Сокальського району Львівської області, належний потерпілій ОСОБА_6, звідки таємно викрав кондиціонер марки «Split Termoventilatore 2000 WATT» вартістю 1500 грн., електричний вентилятор (літній) вартістю 200 грн., 2 електричних вентилятори до витяжки, загальною вартістю 400 грн., 19 енергозберігаючих лампочок марки «Люксел» загальною вартістю 1577 грн., 3 в’язки ключів від приміщення магазину загальною вартістю 105 грн..

Крім того, в ніч на 01.06.2016 року, тим же способом проник у те ж приміщення, що належить потерпілій ОСОБА_6, звідки таємно викрав гроші в сумі 5000 грн., набір гайкових ключів марки «ТОРЕХ» вартістю 420 грн., 5 газових кранів розміром в діаметрі 15 мм загальною вартістю 315 грн., 4 водяних крани розміром в діаметрі 15 мм загальною вартістю 252 грн., 5 водяних кранів розміром в діаметрі 20 мм загальною вартістю 425 грн., 5 водяних кранів для поливу розміром в діаметрі 15 мм загальною вартістю 400 грн., 6 сверл марки «IRWIN» діаметром 12 мм загальною вартістю 600 грн., 2 сверл марки «IRWIN» діаметром 10 мм в кількості загальною вартістю 130 грн., 3 сверла марки «IRWIN» діаметром 8 мм загальною вартістю 150 грн., 8 сверл марки «IRWIN» діаметром 6 міліметрів загальною вартістю 208 грн., колекцію монет 259 штук загальною вартістю 3000 грн., після чого із викраденим з місця вчинення злочину втік, завдавши потерпілій ОСОБА_6 матеріальні збитки на загальну суму 14682 грн.

Крім того, в період з 22:00 години 21.05.2016 року по 11:00 годину 22.05.2016 року, шляхом пошкодження вікна, проник у приміщення кафе-бару «Гурман Пива» по вул.Героїв УПА,42 у м.Сокаль Львівської області, який належить потерпілій ОСОБА_7, звідки таємно викрав грошові кошти в сумі 2500 грн., LCD телевізор марки «Електрон 29-983» вартістю 2000 грн., скляну банку ємкістю 10 літрів наповнену горілкою марки «Стопочка», вартістю 1800 грн., після чого із викраденим з місця вчинення злочину втік, завдавши потерпілій ОСОБА_7 матеріальні збитки на загальну суму 6300 грн.

Крім того, в період з 15:00 год. 11.06.2016 року по 09:00 год. 13.06.2016 року, обвинувачений ОСОБА_1 повторно, з корисливих мотивів, з метою власного збагачення, умисно, шляхом пошкодження вхідних дверей, проник у приміщення книжкового магазину, на пл.Січових Стрільців, 19А, у м.Сокаль Львівської області, який належить потерпілій ОСОБА_8, звідки таємно викрав гроші в сумі 1000 грн., металеву складну драбину вартістю 500 грн.. ОСОБА_9 чого із викраденим з місця вчинення злочину втік, завдавши потерпілій Л.М. матеріальні збитки на загальну суму 1500 грн.

Крім того, 20 червня 2016 року, приблизно о 03:30 год. шляхом пошкодження вхідних дверей, проник у приміщення продуктового магазину приватного виробничо-комерційного підприємства «Дельта», який розташований по вул.Героїв УПА,62, у м.Сокаль Львівської області, директором якого являється ОСОБА_10, звідки таємно викрав гроші в сумі 485 грн. та касовий сейф вартістю 600 грн. з грошима в сумі 282,84 грн.. ОСОБА_9 чого із викраденим з місця вчинення злочину втік, завдавши потерпілому ОСОБА_10, матеріальні збитки на загальну суму 1367,84 грн.

Також 20.06.2017 року близько 03.35 год. працівники правоохоронного органу ОСОБА_11 та ОСОБА_12, які були екіпіровані відповідно до вимог діючих відомчих нормативних актів, табельною зброєю, спецзасобами та одягнені у формений одяг, перебуваючи у складі слідчо-оперативної групи Сокальського ВП ГУНП у Львівській області, виявили ОСОБА_1 з викраденим майном ма місці вчинення злочину у дворі будинку №62 по вул.Героїв УПА в м.Сокалі Львівської області. Останній, не реагуючи на вимоги працівника поліції ОСОБА_11, намагався втекти, заламавши потерпілому ОСОБА_11 кисть правої руки та шарпавши його за одяг. Під час шарпанини обвинувачений ОСОБА_1 виривався та умисно наніс працівнику поліції – потерпілому ОСОБА_12 тілесні ушкодження та пошкодив йому мобільний телефон марки «ОСОБА_8 S780». ОСОБА_9 цього він був затриманий цими працівниками правооохоронного органу спільно із ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_15. Своїми діями обвинувачений ОСОБА_1 спричинив потерпілому ОСОБА_16 тілесні ушкодження у виді забою м'яких тканин ділянки міжфалангового суглобу 5-го пальця правої руки, а потерпілому ОСОБА_12 тілесні ушкодження у виглдяі подряпини на правому плечі, синця на правому передпліччі, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.

На даний вирок обвинувачений ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати такий та призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції.

Не погоджується з вказаним вироком в частині засудження за ч.3 ст.185, ч.2 ст.345 КК України, вважає такий незаконним, необгрутнованим та невмотивованим.

Вирок не відповідає вимогам ст.370 КПК України. Так відповідно до вимгог ч.1 ст.94, ч.3 ст.370 КПК України суд повинен надати оцінку усім зібраним доказам, з точки зору належності, допустимості та достовірності – кожному із них та з точки зору достатності для взаємозв'язку – у їх сукупності. В порушення вимог цих норм суд наддав вибіркову оцінку лише частині доказів сторони обвинувачення, а жодному із доказів сторонни захисту взагалі не наддав будь-якої оцінки.

В порушення вимог п.3 ч.2 ст.374 КПК України судом не наведено у вироку будь-яких мотивів неврахування таких доказів. Такі порушення вимог кримінального процессуального закону є істотними, оскільки ненадання судом оцінки усім зібраним доказам унеможливило повне, всебічне і обєктивне з'ясування обставин кримінального провадження, а відповідно й ухвалення законного та обгрунтованого судового рішення.

Своєї вини у вчиненні кримінальних правопорушень не визнавав і не визнає. Жодної із крадіжок, поєднаних з проникненням у приміщення та умисного заподіяння працівникам правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень, не вчиняв.

Водночас зазначає, що будь-яких прямих доказів, в тому числі об’єктивного характеру, якими б підтверджувалась його вина у вчиненні інкримінованих крадіжок під час судового розгляду не встановлено. А наведені у вироку докази не доводять його винуватості у вчиненні таких злочинів поза усяким розумним сумнівом.

Так із покладених судом в обгрунтування вироку протоколів огляду місця події та фото таблиць до них встановлено виключно дані про події кримінальних правопорушень – місця їх вчинення, обстановку в них на час огляду та виявлення і вилучення при оглядах речей і слідів. В аспекті інформативності, тобто належності, ці протоколи не містять відомостей щодо особи причетної до вчинення кримінальних правопорушень.

Водночас задокументовані цими протоколами огляди місця події проведені з істотними порушеннями встановленого КПК України порядку.

Також звертає увагу на те, що матеріалами справи стеврджується те, що його особистий обшук як затриманого проведено 20.06.2016 року вже в приміщенні службового кабінету № 4 Сокальського ВП Червоноградського ВП ГУНП у Львівській області начальником слідчого відділу о 06 год. 50 хв. Отже під час огляду слідчим фактично проведено його особистий обшук з вилученням у грошових коштів та ножа.

В той же час, КПК України не передбачено можливості проведення обшуку до внесення відомостей до ЄРДР, окрім як особистого обшуку затриманого із відображенням його результатів у протоколі затримання.

Таким чином, провівши під час огляду місця події зовнішній огляд та вилучення у нього речей, слідчий тим самим провів особистий обшук особи під час огляду місця події, чим порушив вимоги кримінального процессуального закону, яким не передбачено можливості проведення такої слідчої дії до внесення відомостей до ЄРДР.

Якщо проаналізувати висновки експертів, то можна зробити висновок, що суд вибірково наддав оцінку зазначеним у таких даним, неврахувавши саме тих даних, які ставлять під сумнів доведеність вини та повинні трактуватись на користь обвинуваченого, що свідчить про упередженість суду та розгляд справи из обвинувальним ухилом.

Водночас усі речові докази, зібрані у цьому кримінальному провадженні не можуть визнаватись допустимими, оскільки такі не були відкриті стороні захисту в порядку ст.290 КПК України.

Крім того, речові докази, повернуті на зберігання потерпілим, в судовому засіданні не досліджувались, як це вимагається ст.23 КПК України, а тому наявні у них відомості не можуть визнаватись доказами щей згідно вимог цієї норми.

Відповідно до ч.5 ст.290 КПК України відомості, що містяться у речових доказах, вилучених під час оглядів місця події та обшуків, не можуть допускатись доказами незалежно від того в якому процессуальному документі такі зазначені.

Окрім того за змістом ч.5 ст.101 КПК України висновок експерта не може ґрунтуватись на недопустимих доказах.

Даючи оцінку врахованим у вироку висновкам експерта (в частині обвинувачення за ч.3 ст.185 КК України), суд не взяв до уваги, що такі висновки є похідними від речових доказів, оскільки зроблені на підставі досліджень цих доказів, і не врахував, що такі докази не були відкриті стороні захисту. Аналогічне стосується й відомостей протоколу огляду місця події від 20.06.2016 року про вилучення грошових коштів, ножа, кассового сейфа, ліхтаря, баллонного ключа та інших речей, які не можуть допускатись у справі.

Також, судом не надано оцінки адвокатському запиту № 02/17-10-01 від 10 лютого 2017 року і листах Сокальського ВП Червоноградського ВП ГУНП у Львівській області від 23.02.2017 року № 836/65/01/13-17 та від 10.04.2017 року № 1674/65/03-2017, відомостями яких у їх сукупності стверджується, що в зазначені у вищевказаних протоколах огляду предметів дні проведення таких оглядів, згідно Журналу обліку доставлених, відвідувачів та запрошених Сокальського ВП Червоноградського ВП ГУНП у Львівській області лише потерпілий ОСОБА_5 перебував в останньому 19.07.2016 року. Відомості про перебування в цьому відділенні поліції всіх інших потерпілих та понятих в дні проведення таких оглядів у вказаному Журналі відсутні.

Тому, якщо б ці особи дійсно відвідували вказане відділення поліції в такі дні, то відомості про них обов'язково мали б бути внесені до такого журналу.

Такі фактичні дані мають істотне значення, оскільки стверджують про відсутність потерпілих і понятих в ограні досудового розслідування у дні, час та місці проведення таких оглядів, а відповідно й можливість їх участі у них.

Однак в порушення ст.ст.94, 370, 374 КПК України суд першої інстанції, дослідивши такі докази в судовому засіданні, не наддав їм будь-якої оцінки, не навівши у вироку будь-яких мотивів їх неврахування.

Звертає увагу на те, що з показань представників потерпілих ОСОБА_17, ОСОБА_9, ОСОБА_18, ОСОБА_19, потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_20, ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_7 також встановлено лише відомості про події кримінальних правопорушень. Будь-яких фактичних даних щодо особи, яка їх вчинила, з їхніх показань не встановлено.

Крім цього, щодо визнання його виним за ч.2 ст.345 КК України, то судом також не надано належної оцінки доказам і не встановлено достатніх доказів для доведення його вини.

Так згідно вироку ОСОБА_1 спричинив потерпілому ОСОБА_11 тілесні ушкодження у вигляді забою м'яких тканин ділянки між фалангового суглобу 5-го пальця правої руки намагаючись вирватись від нього, заламавши йому кисть правої руки і шарпаючи його за одяг.

Однак з висновку експерта № 208/2016 від 01.07.2016 року судом встановлено, що такі тілесні ушкодження у потерпілого ОСОБА_11 утворились від дії тупих предметів, що суперечить вищевказаному способу їх спричинення – злому кисті його правої руки. Отже цими доказами спростовується можливість спричиення йому таких тілесних ушкоджень шляхом заламування кисті руки.

З показань потерпілого ОСОБА_11 не встановлено будь-яких відомостей щодо застосування обвинуваченим до потерпілого предмета чи предметів. З показань потерпілого ОСОБА_12 та свідків ОСОБА_14, ОСОБА_23, ОСОБА_24 та ОСОБА_25 таких відомостей також не встановлено.

Отже спричинення обвинуваченим тілесних ушкоджень ОСОБА_11 не знайшло свого підтвердження під час судового розгляду, а спричинення ним ушкоджень у спосіб, який суд вважав встановленим, спростовується цим висновком експерта.

Крім того, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, які брали участь у кримінальному провадження в якості потерпілих за ч.2 ст.345 КК України, не набували процессуального статусу потерпілих у встановленому ст.55 КПК України порядку. Відтак їхні показання як потерпілих не можуть визнаватись допустимими доказами.

При цьому, ОСОБА_12 у цьому провадженні являється одночасно потерпілим та слідчим.

Відповідно до обвинувального акту за ч.3 ст.185, ч.3 ст.15 – ч.1 ст.162 КК України досудове розслідування за цими епізодами здійснювалось слідчим Артимовичем Р.В. Тоді як відповідно до обвинувального акту за ч.2 ст.345 КК України він являється потерпілим за цим епізодом і обвинуваченому ставилось у вину заподіяння йому фізичної шкоди і пошкодження його майна.

За таких обставин не може виникати сумніву у неупередженості ОСОБА_12 щодо обвинуваченого, оскільки будучи особою, якій згідно версії досудового слідства останній нібито умисно наніс тілесні ушкодження та пошкодив майно, він ніяк не міг зберігати об'єктивність.

З огляду на це ОСОБА_12 зобов'язаний був як слідчий у кримінальному провадженні заявити собі відвід в порядку ст.ст.77, 80 КПК України. Крім того за змістом п.1 ч.1 ст.77 КПК України одна і та ж особа не може бути слідчим і потерпілим.

Таким чином суд першої інстанції припустився неповноти судового розгляду, не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки, та за наявності суперечливих доказів, які мають значення для висновків суду, не зазначив у вироку чому ним взято до уваги одні докази і відкинуто інші, що могло вплинути на вирішення питання про йоого винуватість, а також істотних порушень вимог кримінального процессуального закону, які перешкодили ухваленню законного і обгрунтованого вироку.

Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого ОСОБА_1, виступ захисника ОСОБА_2 на підтримання доводів апеляційної скарги, думку прокурора Горин У.І. про їх безпідставність та залишення вироку суду без зміни, обговоривши наведені доводи та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

У вироку суду, відповідно до положень п.2 ч.2 ст. 374 КПК України, в його мотивувальній частині, формулюється обвинувачення визнане судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини та і мотивів кримінального правопорушення.

Як вбачається з оригіналу вироку суду, що міститься у кримінальному провадженні, суд першої інстанції не навів в мотивувальній частині такого фабули обвинувачення щодо таємного викрадення чужого майна в ніч на 18 квітня 2016 року з приміщення Народного дому що по вул. І.Франка, 102 в с.Завишень Сокальського району і в період з 19 по 20 квітня 2016 року з приміщення торгового кіоску «Продукти» що по вул. ОСОБА_26Франка у м.Сокалі належного ОСОБА_22, при цьому визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні цих крадіжок, покликаючись на перевірені в судовому засіданні докази, які були представлені органами досудового розслідування.

Таким чином суд допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, а тому вирок в цій частині слід змінити, виключити з мотивувальної частини вироку епізоди обвинувачення ч.3 ст.185 КК України у вчиненні таємного викрадення чужого майна в ніч на 18 квітня 2016 року з приміщення Народного дому що по вул. І.Франка, 102 в с.Завишень Сокальського району і в період з 19 по 20 квітня 2016 року з приміщення торгового кіоску «Продукти» що по вул. ОСОБА_26Франка у м.Сокалі належного ОСОБА_22 та закрити кримінальне провадження в цій частині в зв’язку з недоведеністю його винуватості в суді, задоволивши частково апеляційну скаргу.

Разом з тим висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, за виключенням епізодів крадіжок, наведених вище, відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, підтверджується перевіреними в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги про порушення вимог КПК при проведенні досудового розслідування та судового розгляду, недоведеність вини у їх вчиненні, є безпідставними.

Заперечення вини обвинуваченим в судовому засіданні суду першої інстанції, у сукупності з іншими зібраними у справі доказами, суд належно оцінив ґрунтуючись на повному та всебічному розгляді всіх обставин провадження і правильно визнав його пояснення такими, що не відповідають дійсності та взяв за основу вироку показання потерпілих, які підтверджуються іншими доказами.

Так потерпілі ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ствердили, що дійсно з протягом квітня-червня 2016 року, з належних їм приміщень було вчинено крадіжки майна та речей, частина з яких в подальшому повернута після вилучення таких в обвинуваченого.

ОСОБА_27, належні потерпілим, були вилучені під час проведення обшуків за фактичним місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_1 та його рідних, а саме з квартири по вул.Мишуги, 4/3 у м.Сокалі, будинку в с.Бутини Сокальського району.

Показання потерпілих всебічно перевірялися в судовому засіданні.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд безпідставно взяв до уваги такі покази потерпілих, оскільки вони лише підтверджують факт вчинення кримінального правопорушення та не вказують на нього, як особу, яка їх вчинила, колегія суддів визнає безпідставними.

Всі потерпілі були допитані в судовому засіданні, зміст їх показань відображено у вироку суду. При цьому потерпілі ствердили, що частину викрадених речей ними опізнано, що зафіксовано слідчим у протоколах огляду, після вилучення їх у обвинуваченого.

Оцінка таким показанням, іншим доказам дослідженим в судовому засіданні, в тому числі і речовим доказам, та визнання їх належними і допустимими доказами, дана судом з врахуванням всіх обставин провадження.

Також надуманими є доводи апеляційної скарги про те, що проведення огляду речей на стадії досудового розслідування кримінального провадження не було, а процесуальні документи не відповідають дійсності. Відображення встановлених результатів за наслідками таких слідчих дій, зафіксовано в протоколах, складених з дотриманням вимог КПК.

Поряд з цим колегія суддів вважає, що покликання в апеляційній скарзі на неправильну оцінку судом доказів, що в основу вироку покладено припущення, неповноту судового розгляду, не відповідають дійсності. Суд дослідив всі докази, як зі сторони обвинувачення так і сторони захисту, які були зібрані на стадії досудового розслідування.

Судом оцінено кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв’язку для ухвалення вироку щодо ОСОБА_1

Надуманими є і доводи щодо недоведеності вини в умисному заподіянні працівникам поліції ОСОБА_11 та ОСОБА_12 легких тілесних ушкоджень у зв’язку із виконанням ними службових обов’язків.

Потерпілі в судовому засіданні ствердили, що виїхавши в складі слідчо оперативної групи за повідомленням про вчинення крадіжки на місце події де затримали ОСОБА_1, який чинив опір, завдавав ударів, внаслідок чого їм заподіяні тілесні ушкодження.

Як вбачається з висновків судово-медичної експертизи №207/2016 та №208/2016 від 01.07.2016 року (т.5 а.с.221-222), в ОСОБА_12 та ОСОБА_11 виявлено легкі тілесні ушкодження, які утворилися від дії тупих предметів, могли виникнути 20 червня 2016 року.

Цими висновками, які судом правомірно визнані належним та допустимим доказом, підтверджуються показання потерпілих про час, спосіб та факт нанесення ударів саме обвинуваченим ОСОБА_1 та спростовуються доводи апеляційної скарги про неможливість їх заподіяння.

Також надуманими є і доводи про те, що ОСОБА_11 та ОСОБА_12 не набули процесуального статусу потерпілих, що спростовується матеріалами кримінального провадження.

Не ґрунтується на положеннях законодавства і доводи скарги про неможливість проведення ОСОБА_12 досудового розслідування щодо ОСОБА_1 по епізодах таємного викрадення чужого майна. Слідчий, як вбачається з положень ч.1 ст.77 КПК України, не має права брати участь у кримінальному провадженні, якщо він є потерпілим.

Досудове розслідування у кримінальному провадженні, в якому ОСОБА_12 визнаний потерпілим, проводив слідчий Свистун Н.В., тобто ця вимога законодавства не була порушена.

На підставі аналізу всіх представлених у справі доказів, яким дана належна оцінка відповідно до вимог ст. 94 КПК України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 та вірно кваліфікував його діяння за ч.3 ст.185, ч.2 ст.345 КК України.

Що ж до призначеного покарання, колегія суддів вважає за необхідне, у зв’язку із зменшенням обсягу обвинувачення, пом’якшити ОСОБА_1 покарання за ч.3 ст.185 КК України та визначити йому за вчинення цього кримінального правопорушення покарання чотири роки два місяці позбавлення волі. Таке покарання за ч.3 ст.185 КК України та покарання за ч.2 ст.345 КК України у виді двох років позбавлення волі, буде відповідати вимогам ст. 65 КК України, характеру тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і даним про його особу.

Остаточне покарання слід визначити на підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим – чотири роки два місяці позбавлення волі, яке на думку колегії суддів буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Допущених істотних порушень кримінального процесуального закону, які тягнули б за собою скасування вироку, про що порушуються питання в апеляційній скарзі обвинуваченого ОСОБА_1, не встановлено.

З врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що вирок суду в цій частині є законним та обґрунтованим, такий слід залишити без зміни, а апеляційну скаргу без задоволення.

Разом з тим колегія суддів вважає за необхідне, відповідно до положень ч.5 ст.72 КК України (в редакції Закону України №838-VIII від 26.11.2015 року) додатково зарахувати ОСОБА_1 у строк покарання строк попереднього ув’язнення з 21 червня 2017 року по 11 липня 2018 року включно, з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі.

Керуючись ст.ст. 376, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів,

постановила:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 задоволити частково.

Вирок Червоноградського міського суду Львівської області від 12 грудня 2017 року відносно ОСОБА_1 – змінити.

Виключити з мотивувальної частини вироку епізоди обвинувачення ч.3 ст.185 КК України у вчиненні таємного викрадення чужого майна в ніч на 18 квітня 2016 року з приміщення Народного дому що по вул. І.Франка, 102 в с.Завишень Сокальського району і в період з 19 по 20 квітня 2016 року з приміщення торгового кіоску «Продукти» що по вул. ОСОБА_26Франка у м.Сокалі належного ОСОБА_22 та закрити кримінальне провадження в цій частині в зв’язку з недоведеністю його винуватості в суді.

Пом’якшити призначене ОСОБА_1 за ч.3 ст.185 КК України покарання та вважати його засудженим за цією статтею до чотирьох років двох місяців позбавлення волі. Покарання призначене судом першої інстанції за ч.2 ст.345 КК України два роки позбавлення волі залишити без зміни.

На підставі ч.1 ст.70 КК України остаточно визначити ОСОБА_1 покарання, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим – чотири роки два місяці позбавлення волі.

В решті вирок суду залишити без зміни.

На підставі ч.5 ст.72 КК України (в редакції Закону України №838-VIII від 26.11.2015 року) додатково зарахувати ОСОБА_1 у строк покарання строк попереднього ув’язнення з 21 червня 2017 року по 11 липня 2018 року включно, з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженими в той самий строк з дня вручення копії ухвали.

Судді:

ОСОБА_27 ОСОБА_28 ОСОБА_29