Ухвала суду № 75287159, 09.07.2018, Сихівський районний суд м. Львова

Справа №464/1124/18

пр № 4-с/464/22/18

У Х В А Л А

09 липня 2018 року Сихівський районний суд м.Львова

в складі: головуючого - судді Горбань О.Ю.

секретаря судових засідань ОСОБА_1

за участю: представника скаржника ОСОБА_2,

заінтересованої особи ОСОБА_3,

представника заінтересованої особи ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Львова цивільну справу за скаргою Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" на дії державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби м.Львів ГТУЮ у Львівській області ОСОБА_5,

в с т а н о в и в :

Представник скаржника звернувся до суду зі скаргою на постанову державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби м.Львів ГТУЮ у Львівській області ОСОБА_5 Мар»яновича від 28.12.2017 про повернення виконавчого документа стягувачеві. Обґрунтовує скаргу тим, що на виконанні у Галицькому відділі Державної виконавчої служби міста Львова перебувало виконавче провадження ВП № 48418663 щодо примусового виконання виконавчого листа №1319/1219/2012, виданого 22 січня 2013 року Сихівським районним судом м.Львова про солідарне стягнення з ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованості за кредитним договором № 049-2008-676 від 20.03.2018 у сумі 58 897,69 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ еквівалентно 470 268, 61 грн. Боржником у даному виконавчому провадженні був ОСОБА_3. 15.02.2018 на адресу стягувача надійшла постанова про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п.9 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження». Такі дії державного виконавця вважає передчасними, необґрунтованими, неправомірними та свідомо направленими на невиконання рішення суду, оскільки посилання виконавця на Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» є безпідставним, оскільки кошти, які стягувались із пенсії боржника не є індивідуально визначеним майном, оскільки проводилось стягнення боргу із пенсії, а не стягнення конкретних грошових куп»юр, Законом України "Про виконавче провадження" розділено процедуру звернення стягнення на кошти боржника та звернення стягнення на доходи боржника, відтак не можна вважати, що звернення стягнення на пенсію боржника підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». У зв’язку із чим звернувся до суду та просив визнати неправомірними дії державного виконавця щодо винесення постанови про повернення виконавчого документу стягувачу; скасувати постанову про повернення виконавчого документу стягувачу № 48418663 та відновити виконавче провадження № 48418663. Крім цього, просив, зобов»язати посадових осіб Галицького ВДВС м.Львів ГТУЮ у Львівській області скерувати до ПФУ відповідну постанову для проведення стягнення із пенсії боржника.

Представник скаржника ОСОБА_2 (згідно довіреності від 08.12.2017) в судовому засіданні скаргу підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні, викладеним у скарзі. Просить скаргу задоволити у повному обсязі.

Державний виконавець Галицького відділу державної виконавчої служби м.Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_5, в судове засідання не з’явився, про день та час розгляду скарги повідомлявся в установленому законом порядку, про причини своєї неявки не повідомив.

Заінтересована особа ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 (згідно довіреності від 23.02.2017) в судовому засіданні проти задоволення скарги заперечили з підстав, викладених у письмових запереченнях, які долучені до матеріалів справи. Просили відмовити у задоволенні скарги у повному обсязі за безпідставністю.

Відповідності до приписів статті 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Заслухавши вступне слово представника скаржника, заінтересовану особу та представника заінтересованої особи, дослідивши письмові матеріали скарги, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду скарги і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступного.

Згідно із ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Пунктом 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України передбачено одну із основних засад судочинства - обов'язковість рішень суду, виконання будь-якого рішення є невід'ємною частиною правосуддя.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).)

Судом встановлено, що виконанні у Галицькому відділі Державної виконавчої служби міста Львова перебувало виконавче провадження ВП № 48418663 щодо примусового виконання виконавчого листа № 1319/1219/2012, виданого 22 січня 2013 року Сихівським районним судом м.Львова про солідарне стягнення з ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь ПАТ « Універсал Банк» заборгованості за кредитним договором № 049-2008-676 від 20.03.2018 у сумі 58 897,69 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ еквівалентно 470 268, 61 грн. Боржником у даному виконавчому провадженні був ОСОБА_3.

28.12.2017 державним виконавцем Галицького відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_5 Мар»яновичем винесено постанову про повернення виконавчого документа № 1319/1219/2012 від 22.01.2013, виданого 22 січня 2013 року Сихівським районним судом м.Львова про солідарне стягнення з ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованості за кредитним договором № 049-2008-676 від 20.03.2018 у сумі 58 897,69 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ еквівалентно 470 268, 61 грн. стягувачу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». У мотивувальній частині згаданої постанови зазначено, що на адресу Галицького ВДВС м.Львів надійшла заява представника боржника ОСОБА_4 від 04.12.2017, в якій повідомлялось, що «згідно кредитного договору № 049-2008-676 від 20.03.2008 ОСОБА_3 отримав кредит в іноземній валюті – доларах США на споживчі цілі. Крім того, на виконанні у Личаківському відділі Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції перебував виконавчий лист № 1319/1219/2012, виданий 22 січня 2013 року Сихівським районним судом м.Львова про солідарне стягнення з ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованості за кредитним договором № 049-2008-676 від 20.03.2018 у сумі 58 897,69 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ еквівалентно 470 268, 61 грн. На підставі даного листа, згідно якого боржником була ОСОБА_7, а стягувачем ПАТ «Універсал Банк» було відкрито виконавче провадження, що підтверджується постановою державного виконавця про відкриття виконавчого провадження № 39112902 від 01.08.2013 року. 11.11.2013 було описано та арештовано нерухоме майно предмет іпотеки – однокімнатну квартиру № 28, загальною площею 37,8 кв.м., що розташована за адресою: м.Львів, вул.Медової Печери, 36, належну ОСОБА_7. Дана квартира передана в іпотеку боржником, на підставі договору іпотеки від 20 березня 2008 року, укладеного між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_7 для забезпечення зобов»язань ОСОБА_3 перед ПАТ «Універсал Банк». На підставі протоколу № 1414137-4, державним виконавцем видано акт про реалізацію предмета іпотеки. Після реалізації предмета іпотеки залишок заборгованості за вказаним виконавчим листом №1319/1219/2012 становить 296 406, 44 грн. Згідно підпункту 2 пункту 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» встановлено, що не може бути примусово стягнуте ( відчужене без згоди власника) інше майно (майнові права), яке відповідно до законодавства або кредитного договору підлягає стягненню з позичальника, зазначеного у підпункті 1 цього пункту, при недостатності коштів, одержаних стягувачем від реалізації (переоцінки) предмета застави (іпотеки). Відносно боржника ОСОБА_3 здійснюється виконавче провадження про стягнення залишку заборгованості перед ПАТ «Універсал Банк», яка залишилась після реалізації предмета іпотеки у виконавчому провадженні № 39112902, яке здійснювалось тоді Личаківським ВДВС Львівського міського управління юстиції. Стягнення проводиться із пенсії боржника. Відповідно до Цивільного кодексу України об»єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші, які є речима визначеними родовими ознаками ( ч.1 ст.177 та ч.2 ст.184 ЦПК України). Частиною 1 статті 190 ЦК України визначено, що майном як особливим об»єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов»язки. З врахуванням наведених статтей ЦК України випливає, що гроші ( кошти), які отримує ОСОБА_3, як пенсійне забезпечення є його майном на яке звертається стягнення. Разом з тим, як зазначалось вище, підпунктом 2 пунктом 2 пункту 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» встановлено заборону на примусове стягнення іншого майна з позичальника при недостатності коштів, одержаних стягувачем від реалізації предмета застави ( іпотеки).

Копія даної постанови була направлена стягувачу та отримана ним 15.02.2018.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюється іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження»- виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч.1 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Вказана норма кореспондується з ч.1 ст.11 цього Закону згідно якої державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Таким чином, державним виконавцем проводяться дії для виконання рішення суду у відповідності до вимогЗакону України «Про виконавче провадження».

Частиною 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» визначено вичерпний перелік для повернення виконавчого документа стягувачу, а саме якщо: стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа; у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення; стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа; у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, зясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоровя, у звязку з втратою годувальника, про відібрання дитини, а також виконавчі документи, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані без участі боржника); у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі; боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров’я, у зв’язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку; відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення, не закінчилася; законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення; відсутня його згода на заміщення приватного виконавця у випадках, передбачених Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»; запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру.

Частиною 1 ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження», заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, обєкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника.

Статтею 48 Закону України «Про виконавче провадження» регламентується, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації; стягнення за виконавчими документами звертається у першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах; готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються та зараховуються на відповідні рахунки органів державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного робочого дня після вилучення, про що складається акт; на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.

Статтею 68 Закону України «Про виконавче провадження» регламентується, що стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності у боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття у повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.

Таким чином, Закон України «Про виконавче провадження» розділяє процедуру звернення стягнення на кошти боржника та звернення стягнення на доходи боржника, отже неможна вважати, що звернення стягнення на пенсію боржника підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті»

Державний виконавець, повертаючи виконавчий документ стягувану без виконання, не врахував, що кошти які стягувались із пенсії не є індивідуально визначеним майном, оскільки проводилось стягнення боргу із пенсії, а не стягнення конкретних грошових купюр.

Крім того, у судове засідання державний виконавець взагалі не з’явився, не надав пояснень з даного приводу, та не надав до суду матеріалів виконавчого провадження, для їх огляду у судовому засіданні. Відтак, неможливо дійти висновку, що державний виконавець вичерпав всі передбачені Законом можливості для примусового виконання рішення суду.

За таких обставин оскаржувану постанову від 28 грудня 2017 року про повернення виконавчого документа № 1319/1219/2012 стягувачеві прийнято передчасно, всупереч зазначених вимог Закону.

Відповідно до чинної ч. 1 ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Відтак відновлення виконавчого провадження у випадку скасування постанови про повернення виконавчого листа здійснюється згідно вимог Закону України «Про виконавче провадження» самим державним виконавцем та до компетенції суду не належить.

Згідно ст. 451 ЦПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов’язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення скарги Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк».

На підставі викладеного та керуючись статтями 1, 17, 37, 47 Законом України «Про виконавче провадження», статтями 4, 12, 13, 447-451 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

скаргу задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби м.Львів ГТУЮ у Львівській області ОСОБА_5 при винесенні 28.12.2017 постанови про повернення виконавчого документа стягувачу.

Зобов’язати державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби м.Львів ГТУЮ у Львівській області ОСОБА_5 або іншу посадову особу Галицького відділу державної виконавчої служби м.Львів ГТУЮ у Львівській області усунути порушення (поновити порушене право) ПАТ "Універсал Банк" в рамках виконавчого провадження №48418663.

В решті скарги відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Львівської області шляхом подання апеляційної скарги через Сихівський районний суд м. Львова протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення.

Суддя О.Ю.Горбань