Вирок № 75286104, 18.04.2018, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Кримінальне провадження № 1-кп/428/567/2017

Справа № 428/8747/17

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2018 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області, у складі:

головуючого судді Олійник В.М.,

за участю секретаря Лисенко Л.Ю.,

прокурорів Дадаян М.Р., Нікуленко І.Ю., С’єдіна О.С.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Сєвєродонецького міського суду Луганської області кримінальні провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017130370000645 від 05.03.2018 року, № 12018130370000116 від 12.01.2018 року у відношенні:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_3, офіційно не працюючого, не одруженого, який на утриманні малолітніх, неповнолітніх дітей та інших осіб не має, на обліку у лікаря - психіатра не перебуває, з січня 2015 року перебуває на обліку у лікаря-нарколога з діагнозом: Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання опіоїдів, групи інвалідності станом на 18.04.2018 рік не має, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше засудженого:

- 14.06.2012 року Сєвєродонецьким міським судом Луганської області за ч.1 ст. 185, ч.2 ст.185, ч.2 ст. 190, ст.70 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки, з застосуванням ст.75, 76 КК України звільнений від відбуття покарання з випробувальним строком тривалістю в 1 рік 6 місяців;

- 18.09.2012 року Сєвєродонецьким міським судом Луганської області за ч.2 ст.185, ч.2 ст.190, ст.70 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки, із застосуванням ст.71 КК України до призначеного покарання частково приєднана невідбута частина покарання за вироком Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 14.06.2012 року тривалістю в 1 місяць та остаточно призначено покарання у вигляді 2 років 1 місяця позбавлення волі, 06.06.2014 року звільнений від відбування призначеного покарання на підставі ЗУ «Про амністію» від 08.04.2014 року;

- 07.03.2018 року Сєвєродонецьким міським судом Луганської області за ч.1 ст.309 КК України до покарання у вигляді арешту строком на 6 (шість) місяців,

за обвинуваченням у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185 КК України, –

ВСТАНОВИВ:

Епізод № 1

У листопаді 2016 року, більш точної дати встановити не видалось можливим, ОСОБА_1 перебував в будинку за адресою: м.Сєвєродонецьк, с.Борівське, пров.Луговий, 14. В цей час у ОСОБА_1 раптово виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, а саме телевізора «Samsung» моделі GS-21L30ZQQ в корпусі сірого кольору. Після чого ОСОБА_1, реалізуючи свій злочинний умисел, скориставшись відсутністю інших осіб в приміщенні та достовірно знаючи, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, таємно викрав майно, що належить ОСОБА_2, а саме: телевізор «Samsung» моделі GS-21L30ZQQ в корпусі сірого кольору.

Згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 19/1 13/9-3/134е від 30.01.2018 року, ринкова вартість телевізора марки «Samsung» моделі CS-21L30ZQQ в корпусі сірого кольору на момент проведення дослідження могла становити 1099,67 гривень.

В подальшому, після вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_1 з місця вчинення злочину зник, звернувши викрадене ним майно у своє протиправне користування і розпорядившись ним згодом на свій власний розсуд, чим завдав потерпілій ОСОБА_2 майнову шкоду, згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 19/1 13/9-3/134е від 30.01.2018 на суму 1099,67 гривень.

Епізод № 2

11 листопада 2016 року ОСОБА_1 на підставі усної домовленості з ОСОБА_3, винайняв в короткочасну оренду квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Перебуваючи у вищевказаній квартирі, у період часу з 11 листопада 2016 року по 16 листопада 2016 року, в денний час, більш точної дати та часу органами досудового розслідування встановити не видалося за можливим, у останнього виник раптовий злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна (крадіжку) вчинену повторно.

Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, протиправно, незаконно, усвідомлюючи противоправний характер своїх злочинних дій, керуючись корисливим мотивом, переслідуючи мету наживи і незаконного збагачення, маючи ціль на незаконне заволодіння чужим майном, скориставшись тим, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає і не може йому перешкодити, таємно, шляхом вільного доступу вчинив крадіжку особистого майна на праві власності належного ОСОБА_3, а саме: мікрохвильову піч марки «LG MB-3929W», телевізор марки «LG CF- 20К53КЕ», пральну машину марки «LG WD-8007C» та роутер Wi-fi марки «Тр-Link TL-WR720N».

Згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №19/113/9-3/270е від 29.03.2017 року, загальна залишкова вартість викраденого майна, на момент вчинення злочину складає 5106 гривень 00 копійок.

В подальшому, після вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_1 з місця вчинення злочину зник, звернувши викрадене ним майно у своє протиправне користування і розпорядившись ним згодом на свій власний розсуд, чим завдав потерпілій ОСОБА_3 майнову шкоду, згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №19/113/9-3/270е від 29.03.2017 на суму 5106 гривень 00 копійок.

В судовому засіданні обвинувачений свою провину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185 КК України визнав повністю, у вчиненому щиро покаявся, підтвердивши обставини, а саме: час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованих йому органом досудового розслідування кримінальних правопорушень, викладених в обвинувальних актах, які відповідають дійсності і він їх у повному обсязі підтверджує пояснивши, що у листопаді 2016 року, він перебував у будинку в с.Борівське, пров.Луговий, 14. Вирішив викрасти телевізор «Samsung». Після викрадення, телевізор здав до ломбарду, гроші витратив на власні потреби. 11 листопада 2016 року він за усною домовленістю з потерпілою ОСОБА_3, орендував в неї квартиру на 6 днів, яка розташована у АДРЕСА_2. У період з 11 листопада 2016 року по 16 листопада 2016 року, він знаходився в квартирі та вирішив вкрасти з квартири мікрохвильову піч, телевізор, пральну машину та роутер Wi-fi. Речі здав до ломбарду, гроші витратив на власні потреби. Кошти були потрібні для придбання наркотиків.

Потерпілі ОСОБА_2, ОСОБА_3 в судове засідання не з’явились, надавши суду письмові заяви про розгляд справи без їх участі. Потерпіла ОСОБА_2 в заяві зазначила, що матеріальна шкода їй відшкодована, шляхом повернення майна та просила призначити покарання на розсуд суду.

Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому органом досудового слідства кримінальних правопорушень при обставинах, викладених у обвинувальних актах, та беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності його позиції, роз’яснивши йому положення ч.3 ст.349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Це узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів ОСОБА_4 Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень при обставинах, викладених в обвинувальних актах, доведена повністю.

Дії ОСОБА_1 по епізодам №№1,2, що виразилися у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненими повторно, вірно кваліфіковані за ч.2 ст. 185 КК України.

П.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 р. зі змінами від 06.11.2009 р. звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Суд, призначаючи обвинуваченому покарання, також враховує вимоги ч.2 ст.61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, що відповідно до ч. 2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому, суд відповідно до ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, яке відповідно до ст.12 КК Кодексу України відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, дані про особу ОСОБА_1, який раніше неодноразово судимий за вчинення умисних корисливих злочинів, на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, з січня 2015 року перебуває на обліку у лікаря-нарколога з діагнозом: Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання опіоїдів, групи інвалідності, хронічних захворювань не має, офіційно не працевлаштований, за місцем проживання характеризується задовільно, не одружений, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має, тобто стійкі соціальні зв’язки відсутні, щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочинів, усунення заподіяної потерпілим шкоди, шляхом повернення майна.

Обставиною, що пом’якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1, згідно із ст.66 КК України, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочинів, усунення заподіяної потерпілим шкоди.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_1, згідно ст.67 КК України, суд визнає рецидив злочинів.

З урахуванням викладених вище обставин у кримінальному провадженні, характеру вчиненого кримінального правопорушення, його наслідків, особи обвинуваченого, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставин, що пом’якшують та обтяжують покарання обвинуваченого, разом з тим, враховуючи поведінку обвинуваченого після вчинення інкримінованого йому злочину, який усвідомлюючи свою провину, зробивши належні висновки, дав критичну оцінку своїм злочинним діям, при цьому не намагаючись нічого спотворити або будь – яким чином перешкоджати проведенню необхідних слідчих дій, натомість приймаючи в них участь, чим активно сприяв розкриттю злочину, суд вважає, що відповідно до вимог ст.50 КК України, виправлення та перевиховання обвинуваченого можливо лише в умовах ізоляції від суспільства, призначивши покарання у вигляді позбавлення волі, так як тільки таке покарання зможе попередити вчинення ним нових кримінальних правопорушень. Обставин, які б суттєво знижували ступінь тяжкості вчинених злочинів та являлись передумовою для застосування ст. 69 КК України судом не встановлено. Також підстав для застосування ст.75 КК України, суд не вбачає.

Оскільки обвинувачений ОСОБА_1 був засуджений вироком Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 07.03.2018 року за ч.1 ст.309 КК України та призначено покарання у виді арешту строком на 6 місяців, за вчинення злочину 16.08.2016 року, а ставлення йому в вину злочинів по даному кримінальному провадженню, які він вчинив до постановлення попереднього вироку, суд при призначені остаточного покарання керується вимогами ч.4 ст.70 КК України.

Призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст.6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року.

У відповідності до повідомлення ІТТ№1 ГУНП в Луганській області ОСОБА_1 було затримано 05.08.2017 о 18-25год. та о 19-40 поміщено до ІТТ №1 на підставі ухвали Сєвєродонецького міського суду від 26.04.2017.

Під час досудового розслідування у відношенні обвинуваченого ухвалою Сєвєродонецького міського суду від 07.08.2017 по кримінальному провадженню № 12017130370000645 від 05.03.2017 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави.

Відповідно до квитанції 0.0.832748368.1, 21.08.2017 заставодавцем ОСОБА_4 за ОСОБА_1 було внесено заставу у розмірі 33680 грн. та 22.08.2017 після підтвердження ТУ ДСА у Луганській області ОСОБА_1 було звільнено з під варти.

Згідно повідомлення ДУ «Старобільський СІЗО» від 29.01.2018 слідує, що 10.01.2018 ОСОБА_1 було затримано на підставі ухвали Сєвєродонецького міського суду та з 12.01.2018 він утримується в установі.

Ухвалою Сєвєродонецького міського суду від 11.01.2018 по справі № 428/9464/16-к ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком по 10.03.2018.

Вироком Сєвєродонецького міського суду від 07.03.2018 по справі № 428/9464/16-к ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, призначено покарання у вигляді арешту строком на 6 (шість) місяців. Запобіжний захід до набуття вироком законної сили залишено без змін.

Відповідно до розпорядження вирок від 07.03.2018 по справі № 428/9464/16-к набрав законної сили 06.04.2018.

Ухвалою суду від 15.02.2018 заставодавцю ОСОБА_4 було повернуто грошові кошти у розмірі 33680,00 грн. внесені в якості застави за ОСОБА_1.

Для забезпечення виконання процесуального рішення, обвинуваченому до вступу вироку у законну силу слід обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, взявши його під варту негайно в залі суду.

Початок строку відбування покарання обвинуваченому слід обчислювати з моменту ухвалення вироку, тобто з 18 квітня 2018, оскільки згідно до ч. 1 ст. 17 КПК України особа не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде встановлено обвинувальним вироком, тобто покарання може бути призначене лише з моменту винесення судом обвинувального вироку.

При цьому, відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону від 18.05.2017 року № 2046-VІІІ) зарахувати в строк призначеного обвинуваченому ОСОБА_1 за даним вироком покарання, строк попереднього ув’язнення обвинуваченого у межах даного кримінального провадження, із розрахунку один день позбавлення волі за один день попереднього ув’язнення за період тримання під вартою з 05.08.2017 року по 22.08.2017 року включно.

Зарахувати у строк призначеного ОСОБА_1 вироком Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 07.03.2018 року покарання у вигляді арешту строком та 6 (шість) місяців, строк попереднього ув’язнення з 10.01.2018 року по час набуття вироком законної сили, 06.04.2018 року, відповідно до положень ст. 72 КК України (в редакції Закону від 18.05.2017 року № 2046-VІІІ).

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено. Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України. Долю процесуальних витрат необхідно вирішити відповідно до вимог ст.118-124 КПК України.

Керуючись ст.ст.368, 370, 373, 374 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.

У відповідності зі ст.70 ч.4 КК України за сукупністю вчинених злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання, призначеного вироком Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 07.03.2018 року, більш суворим, призначеного цим вироком, остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі.

Обрати ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, взявши його під варту негайно в залі суду. Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 обчислювати з 18 квітня 2018 року.

Відповідно до ст. 72 КК України (в редакції Закону від 18.05.2017 року № 2046-VІІІ) зарахувати в строк призначеного обвинуваченому ОСОБА_1 за даним вироком покарання, строк попереднього ув’язнення обвинуваченого у межах даного кримінального провадження, із розрахунку один день позбавлення волі за один день попереднього ув’язнення за період тримання під вартою з 05.08.2017 року по 22.08.2017 року включно.

Зарахувати у строк призначеного ОСОБА_1 вироком Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 07.03.2018 року покарання у вигляді арешту строком та 6 (шість) місяців, строк попереднього ув’язнення з 10.01.2018 року по час набуття вироком законної сили, 06.04.2018 року, відповідно до положень ст. 72 КК України (в редакції Закону від 18.05.2017 року № 2046-VІІІ).

Речові докази по кримінальному провадженню:

- мікрохвильову піч марки «LG MB-3929W», телевізор марки «LG CF- 20К53КЕ», пральну машину марки «LG WD-8007C», що належить потерпілій ОСОБА_3, передані на відповідальне зберігання під розписку потерпілій, залишити потерпілій ОСОБА_3;

- телевізор «Samsung» моделі GS-21L30ZQQ в корпусі сірого кольору, що належить потерпілій ОСОБА_2, передано на відповідальне зберігання під розписку потерпілій, залишити потерпілій ОСОБА_2

Процесуальні витрати за проведення: - товарознавчої експертизи № 19/113/9-3/270е від 29.03.2017 р. в розмірі 615,72 гривень; - судово - товарознавчої експертизи № 19/113/9-3/134е від 30.01.2018 р. в розмірі 572,00 гривень стягнути з ОСОБА_1 на користь держави.

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Луганської області протягом 30 днів з дня його проголошення. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Згідно ст.376 ч.6 КПК України копія вироку вручається негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Ви маєте право ознайомитися з журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження. Маєте право заявляти клопотання про доставку в судове засідання суду апеляційної інстанції.

Суддя В.М. Олійник