Постанова № 75285094, 12.07.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/1605/18 Головуючий у 1-й інстанції: Дубина Л.А.

Є.У.№ 334/3804/13 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2018 року м. Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:

Головуючого: Кочеткової І.В.,

суддів: Маловічко С.В.,

ОСОБА_2,

секретар: Бєлова А.В.,

розглянув у відкритому судовому провадженні цивільну справу за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 10 жовтня 2013 року,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2013 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Зазначав, що 14.04.2008 року ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 4000,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 28,80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 15.04.2013року. На порушення умов кредитного договору позичальник взяті на себе зобов’язання не виконав, станом на 29.03.2013 року має заборгованість на суму 15 505,81 доларів США, із яких сума заборгованості за кредитом – 3 607,76 доларів США, заборгованість по процентам за користування кредитом – 1945 45, 38 доларів США, пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором 9154,72 доларів США, а також штрафи відповідно до пункту 1.5.2 0 Умов та правил надання банківських послуг - 62,55 долара США штраф (фіксована частина), 735,39 долара СЛІА - штраф (процентна складова). Посилаючись на вказані обставини, просив суд про задоволення позову.

В суді першої інстанції ОСОБА_4 позов визнавав, не оспорював факту укладення договору і отримання кредитних коштів, заборгованість за яким виникла у зв’язку із скрутним матеріальним становищем. Про застосування строків позовної давності із заборгованості за щомісячними платежами не заявляв.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 10 жовтня 2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк», заборгованість за Кредитним договором № 2РААШ00000059 від 14.04.2008 року: заборгованість за кредитом 3607,76 доларів США, заборгованість по процентам за користування кредитом - 1945,38 доларів США, пеню за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором 9154,72 долара США, а всього 14 707,86 доларів США, що за курсом НБУ - 7,99 грн. за 1 долар США становить 117 585,80 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк», судові витрати на оплату судового збору у сумі 1239,38 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з заочним рішенням суду ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись напорушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що зібраними у справі доказами не підтверджується ні факт укладення кредитного договору, ні факт отримання ним кредитних коштів. На думку відповідача, при визначені розміру пені в іноземній валюті суд порушив норми ст.ст.192, 533 ЦК України, а також безпідставно стягнув з нього судові штрафи.

У відзиві на апеляційну скаргу Банк зазначає, що факт укладення кредитного договору і передачі грошових коштів позичальнику підтверджується належними і допустимими доказами і не заперечувався позичальником у суді першої інстанції. Відповідач більше року виконував умови договору, вносячи щомісячні платежі, що підтверджується рухом коштів по його кредитному рахунку. Не заперечує проти стягнення пені в межах строку позовної давності у відповідності до розрахунку, доданого до відзиву, за період з 07.05.2012 р. по 29.03.2013р. у розмірі 380, 567 доларів США, що за курсом НБУ становить 3 041, 33 грн.

В засідання апеляційного суду відповідач ОСОБА_4 не з’явився, повістку про виклик до суду отримав 06.06.2018 року, що підтверджується рекломендова6ним повідомленням про вручення судової повістки. Причини неявки суду не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв. Суд визнав причини неявки відповідача у судове засідання неповажними і такими, що не перешкоджають розгляду справи.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, заперечення представника позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що 14 квітня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3, який 29 грудня 2009 року змінив прізвище на ОСОБА_4, був укладений кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит у сумі 4 000 доларів США – на споживчі потреби, зі сплатою 2,4 % щомісячно на суму залишку заборгованості за кредитом та з кінцевим строком повернення до 15 квітня 2013 року (а.с.5-6).

Факт отримання кредитних коштів шляхом зарахування їх на кредитну картку позичальника не заперечувався останнім у суді першої інстанції і підтверджується заявою на видачу готівки №101 від 14.04.2018 р. та випискою із особистого рахунку позичальника, із якої вбачається, що останній протягом року після укладення договору вносив щомісячні платежі на погашення кредиту.

Згідно з умовами укладеного між сторонами договору він складається із заяви позичальника та Умовами та Правилами надання банківських послуг (далі - Умови).

Відповідач своїх зобов'язань за кредитним договором не виконав, в зв'язку з чим загальна заборгованість по погашенню кредиту станом на 29.03.2013 року складає 15 505, 82 долари США, з яких: заборгованість за кредитом – 3 607, 76 доларів США ; заборгованість по процентам за користування кредитом – 1 945, 38 доларів США, за пенею 9 154, 72 долари США, штраф (фіксована частина) – 62, 57 доларів США, штраф (процентна складова) 735,39 доларів США.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За правилами ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно зі ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Свою згоду з Умовами ОСОБА_3 висловив у своїй заяві, яку власноручно підписав.

Отже, кредитний договір є укладений сторонами в письмовій формі, що зумовлює виникнення у сторін прав та обов'язків, у відповідності з умовами цього договору.

За вказаних обставин доводи апеляційної скарги про недоведеність факту укладення кредитного договору і отримання позичальником коштів є такими, що не ґрунтуються на зібраних у справі доказах, а тому суд першої інстанції обгрунтовано стягнув з позичальника всю суму боргу за тілом кредиту і нарахованими відсотками.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення вимог Банку у стягненні пені у розмірі 9 154, 72 доларів США, що майже вдвічі перевищує розмір основної заборгованості за кредитом.

У відповідності до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства, серед іншого, є справедливість, добросовісність та розумність..

Пунктом 3 ч.1 ст.611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки у вигляді сплати неустойки.

Згідно ч.2 ст.192, ч.3 ст.533 ЦК України, Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» порядок виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, тобто поряд зі стягненням заборгованості в іноземній валюті суд має право стягнути й проценти за користуванням кредитом в іноземній валюті, оскільки такий процент не є фінансовою санкцією.

Таким чином, вказані положення можуть бути застосовані тільки при вирішенні питання про стягнення основної заборгованості за кредитом та стягнення відсотків за користування валютним кредитом, та не підлягають застосуванню при вирішенні питання про стягнення пені, комісії, штрафу.

Зі змісту ст.551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, розмір якої встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У пункті 27 постанови №5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснено, що істотними обставинами в розумінні ч. 3ст. 551 ЦК України можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).

Частина третя статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України щодо обов’язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 03 вересня 2014 року у справі № 6-126цс13.

Враховуючи те, що ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовною заявою 07.05.2013 р., то в будь-якому разі Банк має право на стягнення заборгованості з пені за договором в межах строку позовної давності (один рік) за період з 07.05.2012 р. по 29.03.2013 р. в сумі 380,57 доларів США, що за курсом НБУ дорівнює 3041,33 грн.

Враховуючи обставини справи, принцип розумності і справедливості, колегія суддів на підставі ст.551 ЦК України вважає за можливе зменшити розмір пені до 380, 57 доларів США, що за курсом НБУ становить 3 041, 33 грн.

За вказаних обставин оскаржуване рішення на підставі ст.376 ЦПК України в частині стягнення пені підлягає скасуванню з ухваленням нового – про часткове задоволення позову, в частині визначення загальної заборгованості за кредитом – зміні. З урахуванням зменшення суми пені загальний розмір боргу станом 29 березня 2013 року становить 5 553, 14 доларів США і 3 041, 33 грн., із яких за тілом кредиту 3 607, 76 доларів США, за відсотками 1 945, 38 доларів США, за пенею 3 041,33 грн. В іншій оскаржуваній частині рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону і матеріалам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Доводи апеляційної скарги про безпідставне стягнення з відповідача судових штрафів не заслуговують на увагу. Оскаржуваним рішенням вимоги Банку в частині стягнення судових штрафів залишені без задоволення.

Керуючись ст. ст.374, 375,376,381-383 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 10 жовтня 2013 року по цій справі в частині стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 9 154, 72 доларів СШП пені за несвоєчасне виконання зобов’язань за договором скасувати. Позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задовольнити частково, стягнути з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 3 041, 33 грн. пені за період з 07.05.2012 по 29.03.2015 року.

В іншій частині рішення суду першої інстанції змінити, визначивши загальний розмір заборгованості за кредитним договором станом 29 березня 2013 року на суму 5 553, 14 доларів США і 3 041, 33 грн., із яких за тілом кредиту 3 607, 76 доларів США, за відсотками 1 945, 38 доларів США, за пенею 3 041,33 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на постанову подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 13 липня 2018 року.

Головуючий

Судді: