Постанова № 75285071, 10.07.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний №334/1725/17 Головуючий у 1 інстанції: Добрєв М.В.

Провадження № 22-ц/778/2098/18 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«10» липня 2018 року м. Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Дашковської А.В.,

суддів: Кримської О.М.,

ОСОБА_2,

секретар: Волчанова І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» на ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 06 березня 2018 року про закриття провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_3, треті особи: Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України, Головне управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області, про звільнення заставного майна з-під арешту,

ВСТАНОВИВ:

В березні 2017 року ПАТ «ОТП Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа: Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України, про звільнення заставного майна з-під арешту, в якій просило звільнити з-під арешту автомобіль марки TOYOTA LAND CRUISER, державний номер НОМЕР_1, рік випуску 2008, номер шасі (кузова) JTMHT05J405005216, який належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ АРС 070067, виданого Запорізьким МРЕР № 1 УДАЇ УМВС України в Запорізькій області 20 березня 2008 року, накладеного ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 10 вересня 2014 року у справі №335/10547/14-к.

В обґрунтування позову посилалось на те, що спірний автомобіль перебуває під заставою на підставі договору застави автотранспортного засобу №PCL-201/486/2008 від 21 березня 2008 року, укладеного між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3, на забезпечення повернення кредиту за договором №СL-201/486/2008 від 21 березня 2008 року. Накладення арешту на автомобіль порушує права банка як заставодержателя та унеможливлює подальше звернення стягнення на заставлене майно.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 24 жовтня 2017 року залучено в якості третьої особи Головне управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 06 березня 2018 року провадження у справі закрито.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, ПАТ «ОТП Банк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що є заставодержателем спірного майна, накладений арешт порушує його права, право застави виникло раніше, аніж накладений арешт, просить скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що питання про звільнення з-під арешту автомобіля, накладений в межах застосування заходів кримінально-процесуального примусу, повинно вирішуватись в рамках кримінального провадження за нормами КПК України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 10 вересня 2014 року старший слідчий з ОВС СУ ФРГУ Міндоходів у Запорізькій області в рамках кримінального провадження № 32013080000000120 від 14 листопада 2013 року звернувся до Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя з клопотання про арешт майна підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення за ознаками злочинів, передбачених ч.3 ст.212, ч.5 ст.191, ч.1 ст.209 та ч.2 ст.27, ч.1 ст.366 КК України ОСОБА_3, і ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя 10.09.2014р. було накладено арешт на майно ОСОБА_3, в тому числі і автомобіль марки TOYOTA LAND CRUISER, державний номер НОМЕР_1, рік випуску 2008.

У розумінні вимог п. 20 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 3 "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ" питання, пов'язані з виконанням судових рішень у кримінальному провадженні, вирішуються відповідно до розділу VIII КПК України. При цьому слід додати, що ст. 539 цього Кодексу прямо передбачено, що потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач та інші особи мають право звернутися до суду з клопотанням про вирішення питань, які безпосередньо стосуються їх прав, обов'язків чи законних інтересів.

У разі непогодження з рішеннями, діями чи бездіяльністю органів досудового розслідування главою 26 КПК України передбачений порядок їх оскарження.

Змістом ст. 171 КПК України встановлено, що арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у разі якщо до такої юридичної особи може бути застосовано захід кримінально-правового характеру у вигляді конфіскації майна, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.

Згідно зі ст.174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Саме до цього зводяться роз'яснення, надані у абз. 3,4 п. 1 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 червня 2016 року № 5 "Про судову практику в справах про зняття арешту", судам роз'яснено, що за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов'язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому ст. ст. 174, 539 КПК України, до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок.

З системного аналізу вказаних норм права вбачається, якщо арешт на майно було накладено під час досудового розслідування кримінальної справи та/або під час розгляду кримінальної справи судом, то, в силу вимог закону, арешт з такого майна може зняти: під час досудового розслідування лише слідчий суддя, під час судового провадження суд, або прокурор одночасно з винесенням постанови про закриття кримінального провадження.

Лише у випадку коли під час винесення виправдувального вироку, закриття кримінального провадження, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові, судом не вирішено питання про скасування арешту майна накладеного в рамках кримінального провадження, то власник майна, на яке накладено арешт, має право на звернення до суду з позовом про звільнення майна з під-арешту, який розглядається за правилами цивільного судочинства.

Будь-яких доказів про те, що вищезазначене кримінальне провадження було закрито та/або судом по кримінальній справі винесено виправдувальний вирок, не призначено покарання у виді конфіскації майна та/або не застосовано спеціальної конфіскації, залишено цивільний позов без розгляду або відмовлено в цивільному позові і при цьому не вирішено питання щодо зняття арешту зі спірного майна, а ні матеріали позовної заяви, а ні матеріали апеляційної скарги не містять.

В позові позивач не посилається на ті обставини, що у ОСОБА_3 існує заборгованість перед банком за кредитним договором та банк звертався до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором або з позовом про звернення стягнення на заставне майно, не просить визнати за ним право власності та не надає будь-яких доказів щодо зазначених обставин.

Крім того, на ці обставини позивач не посилається в апеляційній скарзі на ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 06 березня 2018 року.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про закриття провадження у вищезазначеній справі, на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги про наявність підстав для розгляду справи у цивільному провадженні висновків суду не спростовують.

За змістом статті ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що ухвала суду постановлена з додержанням норм процесуального права, а тому вказану ухвалу відповідно до частини першої статті 375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують.

Також колегія суддів вважає за необхідне роз’яснити, що позивач не позбавлений права звернутись до суду з позовом про звільнення заставного майна з-під арешту повторно при існуванні зазначених обставин, надавши суду відповідні докази наявності заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором №СL-201/486/2008 від 21 березня 2008 року перед банком або відповідних судових рішень.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» залишити без задоволення.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 06 березня 2018 року про закриття провадження у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 13 липня 2018 року.

Головуючий

Судді: