Постанова № 75284916, 13.07.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

Головуючий І інстанції: Бабаєв А.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2018 р. Справа № 820/2659/18ОСОБА_1 апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача: ОСОБА_2,

суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні ОСОБА_1 апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 17.05.2018, м. Харків, повний текст складено 22.05.18 по справі № 820/2659/18

за позовом ОСОБА_3

до ОСОБА_1 обласного військовог комісаріату , Міністерства оборони України

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_3 (надалі - ОСОБА_3А.) звернувся до ОСОБА_1 окружного адміністративного суду з адміністративним позов до ОСОБА_1 обласного військового комісаріату, Міністерства Оборони України, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати п. 33 протоколу №4 від 19.01.2018 рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум стосовно розміру одноразової грошової допомоги; зобов’язати ОСОБА_1 обласний військовий комісаріат подати висновок за формою додаток 13 Наказу №530 з урахуванням раніше виплачених сум та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерства оборони України про виплату (доплату) ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги з дотриманням розмірів одноразової грошової допомоги передбаченої ст. 16-2 Закону від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (в редакції Закону № 2004-VІІІ від 6 квітня 2017 року) у Порядку затвердженим Постановою КМУ №975 від 25.12.2013 р., та Наказом Міністерства оборони України №530 від 14.08.2014 року; зобов’язати Міністерство оборони України вирішити питання про перерахунок та призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_3 з дотриманням розмірів одноразової грошової допомоги передбаченої ст. 16-2 Закону від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (в редакції Закону № 2004-VІІІ від 6 квітня 2017 року) у Порядку затвердженим Постановою КМУ №975 від 25.12.2013 р., та Наказом Міністерства Оборони України №530 від 14.08.2014 року, з урахуванням раніше виплаченої суми; зобов’язати ОСОБА_1 обласний військовий комісаріат відповідно до ст. 382 КАС України подати у 15 денний строк після набрання чинності рішення, звіт про виконання судового рішення; зобов’язати Міністерство оборони України відповідно до ст. 382 КАС України подати у 45 денний строк після набрання чинності рішення, звіт про виконання судового рішення.

Рішенням ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 17.05.2018 позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено в повному обсязі.

Визнано протиправним та скасовано п. 33 протоколу № 4 від 19.01.2018 року рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум стосовно розміру одноразової грошової допомоги.

Зобов’язано ОСОБА_1 обласний військовий комісаріат подати висновок за формою додаток 13 Наказу №530 з урахуванням раніше виплачених сум та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерства оборони України про виплату (доплату) ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги з дотриманням розмірів одноразової грошової допомоги передбаченої ст. 16-2 Закону від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ (в редакції Закону № 2004-VІІІ від 6 квітня 2017 року) у Порядку затвердженим Постановою КМУ №975 від 25.12.2013 року, та Наказом Міністерства оборони України №530 від 14.08.2014 року.

Зобов’язано Міністерство оборони України вирішити питання про перерахунок та призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_3 з дотриманням розмірів одноразової грошової допомоги передбаченої ст. 16-2 Закону від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ (в редакції Закону № 2004-VІІІ від 6 квітня 2017 року) у Порядку затвердженим Постановою КМУ №975 від 25.12.2013 року, та Наказом Міністерства оборони України №530 від 14.08.2014 року, з урахуванням раніше виплаченої суми.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що третя група інвалідності позивачу була встановлена з 05.12.2016, а тому при вирішенні питання щодо виплати одноразової грошової допомоги необхідно керуватися законодавством, що діяло на цей день, а саме Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в редакції станом на 01.01.2014 року та Порядком № 975. На час встановлення позивачу IIІ групи інвалідності одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі: 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності ІІІ групи. Суд першої інстанції невірно застосував Прикінцеві положення Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення рівня соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей" від 06.04.2017 року №2004-УІІ, оскільки суд вважає, що п.2 Прикінцевих положень цього Закону вказує, що на позивача повинні розповсюджуватися суми виплат цього закону, однак це не так, оскільки п.2 Перехідних положень вказує на те, на кого не розповсюджується дія Закону, а не суми відшкодування одноразової грошової допомоги, що є зовсім різними за своїм правовим змістом поняттями. Отже, розміри одноразової грошової допомоги, визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку №975, не можуть бути розповсюджені на позивача, оскільки цими ж нормативно-правовими актами встановлені відсилочні норми щодо застосування тих редакцій Закону та постанови, які діяли на момент встановлення особі інвалідності, через що відповідач вважає рішення суду першої інстанції незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу погоджується з рішенням суду першої інстанції, вважає його законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу - безпідставною, у зв'язку з чим просить її залишити без задоволення, а рішення ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 17.05.2018 - без змін.

Так, в обґрунтування своєї позиції позивач зазначає про те, що на момент встановлення позивачу інвалідності III групи, він не був військовслужбовцем у розумінні ст.ст. 24 та 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", що також підтверджується військовим квитком, а відтак позивач є особою, звільненою з військової служби. Стосовно позивача, до набрання чинності Закону від 6 квітня 2017 року № 2004-УІІІ, не було прийнято жодного рішення про призначення йому одноразової грошової допомоги, а тому дія Закону від 6 квітня 2017 року № 2004-УІІІ поширюється на позивача. Пункт 2 Постанови КМУ №975 від 25.12.2013 р. суперечить п. 2 Прикінцевих положень Закону від 6 квітня 2017 року № 2004-УІІІ. Враховуючи п. 2 Прикінцевих положень Закону від 6 квітня 2017 року № 2004-УІІІ та ч. 3 ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої Закон як нормативно-правовий акт вищої юридичної сили відносно урядової постанови, має перевагу у застосуванні, якщо між ними є неузгодженість, а тому взагалі посилання на п. 2 Постанови КМУ № 975 від 25.12.2013 є хибним.

У судове засідання суду апеляційної інстанції, призначене на 13.07.2018, учасники справи не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Від представника позивача та третьої особи надійшли клопотання про розгляд справи без їх участі.

Відповідно до приписів ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв'язку з неприбуттям жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, справа розглядається в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_3 проходив строкову військову у Збройних Силах СРСР з 31.03.1982 року по 02.07.1984 року та приймав участь в бойових діях під час виконання інтернаціонального обов'язку в Республіці Афганістан, що підтверджується військовим квитком.

Згідно витягу з протоколу №4058 від 22.09.2016 засідання Центральної військово-лікарської комісії Міністерства Оборони України по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм/каліцтв - поранення, ЗЧМТ - контузія головного мозку, МВТ і захворювання, так, позивача пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Згідно довідки до акту огляду МСЕК серії 12ААА № 459198 від 05.12.2016 ОСОБА_3 вперше було встановлено ІІІ групу інвалідності у зв'язку з пораненням, контузією головного мозку, МВТ та захворюваннями, що пов'язані з виконанням обов'язків військової служби під час перебування в країнах, де велись бойові дії (а.с. 13).

17.01.2017 позивач звернувся з заявою про виплату одноразової грошової допомоги в Порядку № 975 у зв'язку із встановленням йому інвалідності.

ОСОБА_1 обласного військового комісаріату позивача повідомлено про рішення засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 07.07.2017 протокол №73 п. 15 - про те, що розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про відмову в призначені одноразової грошової допомоги позивачу з мотивів, що позивачем не подано документи про обставини поранення.

Постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 09.10.2017 по справі № 642/3702/17 адміністративний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 обласного військового комісаріату, Міністерства оборони України про визнання дій, бездіяльності та рішення протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано п. 15 протоколу №73 від 07.07.2017 рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум. Визнано протиправною відмову Міністерства оборони України в призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" ОСОБА_3 Зобов'язано ОСОБА_1 обласний військовий комісаріат повторно подати висновок за формою (додаток 13 Наказу №530) та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерства оборони України про виплату ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги з дотриманням вимог: ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей", Порядку затвердженим Постановою КМУ № 975 від 25.12.2013, та Наказу Міністерства оборони України №530 від 14.08.2014 року. Зобов'язано Міністерство оборони України вирішити питання призначення та нарахування одноразової грошової допомоги ОСОБА_3 згідно: ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" у Порядку затвердженим Постановою КМУ №975 від 25.12.2013 року та Наказом Міністерства оборони України №530 від 14.08.2014 року.

Ухвалою ОСОБА_1 апеляційного адміністративного суду від 06.02.2018 апеляційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Ленінського районного суду м. Харкова від 09.10.2017 року по справі № 642/3702/17 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 обласного військового комісаріату, Міністерства оборони України про визнання дій, бездіяльності та рішення протиправними та зобов`язання вчинити певні дії повернуто без розгляду (а.с. 14-18).

На виконання постанови по справі № 642/3702/17 Міністерством оборони України в особі Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум, прийнято рішення, оформлене протоколом № 4 від 19.01.2018, пунктом 33 якого вирішено призначити позивачу одноразову допомогу у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, що становить 217500 грн (а.с. 10).

Учасниками справи не заперечується, що позивач отримав одноразову грошову допомогу у розмірі 150 - кратного прожиткового мінімуму.

Вважаючи таке рішення протиправним, оскільки при призначенні одноразової грошової допомоги не було застосовано розміри одноразової грошової допомоги передбаченої ст. 16-2 Закону від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (в редакції Закону № 2004-VIII від 6 квітня 2017 року) у Порядку затвердженим Постановою КМУ №975 від 25.12.2013, та Наказом Міністерства оборони України № 530 від 14.08.2014, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відносно позивача, до набрання чинності Закону від 6 квітня 2017 року № 2004-VIII не було прийнято жодного рішення про призначення йому одноразової грошової допомоги, доказів протилежного до суду не надано. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про наявності у позивача гарантованого Законом № 2011-ХІІ права на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, що настала внаслідок захворювань, які пов'язані з пораненнями, одержаними ним при виконанні обов'язків строкової військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, у розмірі, встановленому Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення рівня соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей" від 06.04.2017 № 2004-VIII.

Колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ст. 41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Згідно з ч. 1 ст. 16 Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

За положеннями п. 4 ч. 2 ст. 16 цього Закону одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Спірним у даній справі є право позивача на отримання одноразової грошової допомоги за Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення рівня соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей" в редакції Закону № 2004-VIII 06 квітня 2017 року (надалі - Закон № 2004-VIII), у розмірі, що визначена підпунктом б) частини 1 статті 16-2 вказаного Закону - 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

Так, Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення рівня соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей", який набрав чинності 07.05.2017, ст. 16-2 Закону викладена у наступній редакції: одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: а) 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону; 500- кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2-3 пункту 2 статті 16 цього Закону; б) 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності І групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому у випадках, зазначених у підпункті 5 пункту 2 статті 16 цього Закону, розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

Відповідно до п. 2 "Прикінцевих положень" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення рівня соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей" дія цього Закону не поширюється на осіб, стосовно яких до набрання чинності цим Законом прийнято рішення про призначення та виплату їм одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності або які отримали замість зазначеної допомоги інші компенсаційні виплати відповідно до законодавства.

Відповідно до протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, повязаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 4 від 19.01.2018, на виконання постанови Ленінського районного суду м. Харкова від 09.10.2017 року по справі № 642/3702/17, прийнято рішення про призначення допомоги ОСОБА_3, якого 02.07.1984 звільнено зі строкової військової служби, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності у розмірі 217500 грн.

Таким чином, рішення щодо призначення ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16-2 Закону від 20.12.1991 № 2011-XII, прийнято відповідачем 19.01.2018.

Отже, як правильно встановлено судом першої інстанції, відносно позивача, до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення рівня соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей" від 6 квітня 2017 року № 2004-VIII не було прийнято жодного рішення про призначення йому одноразової грошової допомоги.

Таким чином, для правильного вирішення справи необхідно встановити, чи розповсюджується на позивача право на отримання одноразової грошової допомоги в збільшеному розмірі (250-кратного прожиткового мінімуму), як на особу, щодо якої рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності на виконання судового рішення станом на день набрання чинності Закону № 2004-VIII ще не прийнято, та чи не пов'язане право на отримання такої допомоги з часом встановлення інвалідності.

У той же час, виходячи з системного та послідовного тлумачення норм права, з приводу застосування яких у сторін виник спір, колегія суддів зазначає, що стаття 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" (в редакції Закону № 2004-VIII) розповсюджується на категорії військовослужбовців, які зазначені підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону, а саме: військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Отже, положення ст. 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" (в редакції Закону № 2004-VIII) не підлягає застосуванню у спорах за участю військовослужбовців строкової служби.

В ході судового розгляду справи встановлено, що ОСОБА_3 проходив строкову військову службу, у зв'язку з чим не набув права на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, яка передбачена Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" (в редакції Закону України № 2004-VIII).

Окрім іншого, судовим рішенням по справі № 642/3702/17, право позивача на отримання одноразової грошової допомоги визначено за правилами саме статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції Законів України №328-У від 03.11.2006, №5040-VІ від 04.07.2012), тому правові підстави для застосування під час вирішення питання приписів ст. 16-2, в редакції Закону № 2004-VIII, відсутні.

На підставі викладеного, колегія не погоджується із висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення.

Доводи позивача про те, що він є особою, звільненою з військової служби, а тому не є військовослужбовцем у розумінні ст. 24 та 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" не спростовують факт того, що 02.07.1984 позивача звільнено зі строкової військової служби, а тому в розумінні норм ст. 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" він вважається військовослужбовцем строкової служби, який отримав інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби після звільнення з військової служби.

Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції повність або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема,невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно з ч. 2 ст. 317 КАС України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Отже, враховуючи те, що судом першої інстанції не враховано приписи т. 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" (в редакції Закону № 2004-VIII), які мають бути застосовані до спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції із прийняттям нового про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3

Керуючись ст. 243, 250, 311 , 315, 317 , 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити.

Рішення ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 17.05.2018 по справі № 820/2659/18 скасувати.

Прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 (АДРЕСА_1) до ОСОБА_1 обласного військового комісаріату (61052, м. Харків, вул. Коцарська, 56), Міністерства оборони України (03168, м. Київ, вул. Повітрофлотський, 6) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач ОСОБА_2 Судді ОСОБА_4 ОСОБА_5